Рішення

від 06.12.2019 по справі 911/2511/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2019 р. Справа № 911/2511/19

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Богданівської сільської ради Броварського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області»

про стягнення 414 717,43 грн

За участю представників:

від позивача: Заворотнюк М.С.

від відповідача: Банцер О.В .

Обставини справи:

09.10.2019 до канцелярії господарського суду Київської області надійшла позовна заява Богданівської сільської ради Броварського району Київської області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» (далі - відповідач) про стягнення 414 717,43 грн заборгованості, з яких: 356 797,13 грн інфляційних втрат та 57 920,29 грн 3 % річних за період з 12.08.2016 по 31.12.2016 на суму боргу 4 976 250 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати грошових коштів згідно договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури села Богданівка, Броварського району Київської області від 31.03.2009, у зв`язку з чим позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні втрати та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2511/19 та призначено підготовче засідання на 15.11.2019.

14.11.2019 до канцелярії Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21738/19 від 14.11.2019), згідно якого останній заперечив проти задоволення позову, оскільки договір від 31.03.2009, за яким відповідача зобов`язано сплатити пайову участь є таким, що суперечить та не відповідає нормам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та порушує право відповідача бути не залученим до сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів. Даний відзив прийнято судом.

14.11.2019 до канцелярії Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява щодо застосування строків позовної давності від 11.11.2019 (вх. № 21737/19 від 14.11.2019), згідно якої останній просив суд застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та відмовити у позові у зв`язку зі спливом позовної давності. Дана заява прийнята судом.

28.11.2019 до канцелярії Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 22868/19 від 28.11.2019), згідно якої останній повідомив суд, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказаний відзив прийнято судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2019 закрито підготовче провадження у справі № 911/2511/19, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 06.12.2019.

У судовому засіданні 06.12.2019 представник позивача підтримав задоволення позовних вимог, представник відповідача заперечив проти задоволення позову повністю.

У судовому засіданні 06.12.2019, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши промови (заключні слова) представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2009 між Богданівською сільською радою Броварського району Київської області (далі - Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» (далі - Сторона 2) укладено договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури села Богданівка, Броварського району Київської області, за умовами якого сторона 2 зобов`язалася сплатити стороні 1 пайову участь (внески) на створення та розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури села Богданівка Броварського району Київської області (надалі - пайовий внесок) у зв`язку із забудовою житлового масиву Нова Богданівка (надалі - об`єкт).

Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору внесення пайового внеску стороною 2 буде відбуватися поетапно, по чергах будівництва згідно Графіка оплати пайового внеску - Додаток № 2. Після сплати пайового внеску згідно умов договору за кожну чергу будівництва представнику сторони 2 під розписку видається у разі потреби довідка про виконання вимог пайової участі. Розмір пайового внеску може бути переглянутий сторонами у зв`язку із змінами в проекті, змінами в законодавстві та інших причин, про що сторони складуть додаткову угоду до договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання умов договору. Договір може бути припинений у випадках, передбачених чинним законодавством України (п.п. 5.1., 5.2. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що всі зміни та доповнення до договору складаються в письмовій формі, приймаються по взаємному узгодження сторін і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до погодженого сторонами Додатку № 1 до договору Розмір пайового внеску у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Богданівка станом на 01.01.2019 сторони обумовили поетапну оплату та розміри оплати кожного етапу.

Додатком № 2 до договору сторонами погоджено Графік оплати пайового внеску за першу чергу будівництва житлового масиву Нова Богданівка на 2009-2010 роки, а саме: серпень 2019 р. - 300 000 грн, вересень 2019 р. - 300 000 грн, листопад 2009 р. - 200 000 грн, грудень 2009 р. - 200 000 грн., 2010 рік - 4 876 250 грн., разом 5 876 250 грн. Помісячний графік оплати пайового внеску на 2010 рік узгоджується із стороною до 31.12.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання згідно договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури села Богданівка, Броварського району Київської області від 31.03.2009 виконав частково, сплативши позивачу 900 000 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень № 595 від 09.09.2009 на суму 300 000 грн, № 524 від 20.08.2009 на суму 300 000 грн, № 179 від 18.02.2010 на суму 100 000 грн, № 235 від 19.03.2010 на суму 100 000 грн, № 565 від 05.08.2010 на суму 100 000 грн, решту 4 976 250 грн (5 876 250 грн - 900 000 грн) пайового внеску позивачу не сплатив.

Враховуючи наведене, позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати пайового внеску згідно договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури села Богданівка, Броварського району Київської області від 31.03.2009 нараховано 356 797,13 грн інфляційних втрат та 57 920,29 грн 3 % річних за період з 12.08.2016 по 31.12.2016 на суму боргу 4 976 250 грн.

Також представником відповідача подано заяву щодо застосування строків позовної давності від 11.11.2019 (вх. № 21737/19 від 14.11.2019), згідно якої останній просив суд застосувати до позовних вимог про стягнення 356 797,13 грн інфляційних втрат та 57 920,29 грн 3 % річних позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності.

За змістом положень ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України ).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд встановив, що позивач звернувся з позовом до суду 07.10.2019, що підтверджується відміткою поштової установи на поштовому конверті, в якому була надіслана позовна заява до суду.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України , застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України ).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України , зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що станом на момент ухвалення судового рішення, борг зі сплати пайових внесків у розмірі 4 976 250 грн згідно договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури села Богданівка, Броварського району Київської області від 31.03.2009 не сплачено.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України , за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Така ж позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішив обмежити період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за період з 07.10.2016 по 31.12.2016 (в межах трирічного строку позовної давності) та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період з 12.08.2016 по 06.10.2016 у зв`язку з пропуском позовної давності.

Відтак, арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 07.10.2016 по 31.12.2016 на суму боргу 4 976 250 грн складає 278 284,52 грн інфляційних втрат та 35 078,48 грн 3 % річних. Таким чином, вимоги про стягнення 278 284,52 грн інфляційних втрат та 35 078,48 грн 3 % річних підлягають задоволенню судом.

Посилання представника відповідача на те, що у зв`язку з прийняттям Закону України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI від 17.02.2011 (набрав чинності 12.03.2011, далі - Закон) договірні відносини між позивачем та відповідачем фактично змінилися та умови договору, якими замовника зобов`язано сплатити пайову участь є такими, що не відповідають та суперечать нормам Закону, оцінюються судом критично з огляду на наступне.

Згідно п. 7 Розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об`єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Законом не передбачено припинення договорів про пайову участь, які були укладені до набрання чинності Законом України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI від 17.02.2011 або скасування обов`язку щодо сплати пайової участі в разі будівництва об`єктів.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи що чинне законодавство України не передбачає можливості в односторонньому порядку відмовитися від договірних зобов`язань, посилання відповідача на припинення договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури села Богданівка, Броварського району Київської області від 31.03.2009 є неналежними та необґрунтованими, а спірний договір від 31.03.2009 є правомірним в силу положень ст. 204 ЦК України.

Доводи представника відповідача на те, що він звертався до позивача з листами № 15 від 09.06.2017 та № 20 від 20.07.2017 про приведення договору від 31.03.2009 у відповідність до чинного законодавства є неспроможними, оскільки матеріали справи не містять доказів такого звернення відповідачем до позивача.

Законодавством України також не передбачено односторонньої зміни чи припинення договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури села Богданівка, Броварського району Київської області від 31.03.2009 у разі будівництва замовником індивідуальних (садибних) житлових будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, в той час як відповідач є замовником будівництва житлових будинків загальною площею 38 900,6 кв.м., про що зазначено відповідачем у відзиві на позов.

Усі інші твердження та доводи позивача та відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та відповідача, які викладені останніми у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, заяві щодо застосування строків позовної давності та відповіді на відзив на позовну заяву у судовому рішенні, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 278 284,52 грн інфляційних втрат та 35 078,48 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Богданівської сільської ради Броварського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» про стягнення 414 717,43 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» (08700, Київська обл., місто Обухів, вул. Калинова, буд. 57, офіс 2/6-2; ідентифікаційний код 33123854) на користь Богданівської сільської ради Броварського району Київської області (07433, Київська обл., Броварський район, село Богданівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 219; ідентифікаційний код 04358678) 278 284 (двісті сімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят чотири гривні) 52 коп. інфляційних втрат та 35 078 (тридцять п`ять тисяч сімдесят вісім гривень) 48 коп. 3 % річних та 4 700 (чотири тисячі сімсот гривень) 45 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 10.12.2019.

Суддя П.В.Горбасенко