Вирок

від 11.12.2019 по справі 340/89/19

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 340/89/19

Судове провадження № 1-кп/340/44/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2019 за №12019090130000021, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: селище Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, вдівця, раніше не судимого, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

обвинувачений ОСОБА_4 , 12.02.2019, приблизно о 16 год. 00 хв., перебуваючи поряд із адміністративним приміщенням Верховинського комбінату комунальних підприємств, розташованого за адресою: селище Верховина, вул. Жаб`євська, 54, Верховинського району, Івано-Франківської області, умисно, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинив злісні хуліганські дії, що супроводжувалися особливою зухвалістю та полягали в тому, що він безпричинно, завдаючи ударів ортопедичною тростиною, розбив дві скляні шиби у вхідних дверях вказаного приміщення, та супроводжуючи при цьому свої дії ненормативною лексикою в адресу працівників адміністрації, зазначеного підприємства, після зробленого в його адресу зауваження з приводу вчинення вказаних дій, спричинив тимчасове порушення нормальної роботи адміністрації Верховинського комбінату комунальних підприємств та пошкодив майно потерпілого Верховинського комбінату комунальних підприємств на загальну суму заподіяної шкоди в розмірі 500 грн. Таким чином скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.296 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений вину у скоєному не визнав. Суду показав, що він не розбивав вікна в приміщенні Верховинського комбінату комунальних підприємств. Так, не заперечив, що мав розмову із начальником зазначеного підприємства, а саме, двічі робив йому зауваження з приводу неналежного паркування його особистого автомобіля, так як той залишає машину на тротуарі. Однак вважає, що шиби в дверях були розбиті, та залишаються такими по даний час. Також заперечив факт сварки з ОСОБА_6 та іншими працівниками комунгоспу. Спільно із захисником підтримав подане клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення та відсутності складу злочину.

Не зважаючи на не визнання обвинуваченим своєї вини, сторона обвинувачення його винуватість у скоєному доводить наступними доказами.

Показами представника потерпілого Верховинського комбінату комунальних підприємств, ОСОБА_7 , який заперечив факт перебування у неприязних відносинах із обвинуваченим. Суду показав, що дійсно мали місце обставини, коли обвинувачений на вулиці, перебуваючи у нетверезому стані, декілька разів до нього прискіпувався щодо неправильно припаркованого ним автомобіля. Однак він такі зауваження вважав безпідставними, ніколи не вступав у словесні перепалки з обвинуваченим, який перебував напідпитку, та не спілкувався із ним на жодні теми. Крім цього ствердив, що під час подій 12.02.2019 ні його, ні його автомобіля на території підприємства чи поблизу підприємства не було. Він від`їжджав в межах району по виробничих питаннях. Однак, по обіді йому зателефонувала бухгалтер ОСОБА_6 та повідомила про те, що в приміщення комунгоспу зайшов громадянин ОСОБА_4 почав агресивно кричати та обзивати працівників, у вхідних дверях повибивав скляні шиби. Після цього, кимось було викликано працівників поліції, він повернувся в комбінат через 2-3 год. після подій. Вказав, що підприємству була заподіяна шкода, розмір якої відповідає понесеним підприємством витратам на усунення заподіяної шкоди, а саме витрат на заміну скла у дверях. Відповідні документи ними надано органу досудового розслідування.

Показами свідка ОСОБА_6 , яка суду показала, що працює головним бухгалтером Верховинського комбінату комунальних підприємств. Десь в кінці лютого 2019 року, точну дату вона вже не пригадує, вона прийшла з обіду та зайшовши до свого робочого кабінету почула звук розбитого скла. Вийшовши в коридор, вона побачила у вхідних двостворчатих дверях розбиті дві скляні шиби, зовнішню та внутрішню. Частина уламків скла лежала на підлозі в коридорі. Вона вийшла на вулицю, та на відстані приблизно 10 м від дверей побачила ОСОБА_4 , який рухався в напрямку від комбінату до свого дому із ортопедичною палицею. Більше нікого на вулиці не було. Вона вийшла з приміщення та зробила зауваження ОСОБА_4 з приводу розбитих вікон, однак він став дуже агресивно кричати на неї нецензурними словами, піднявши над собою ортопедичну палицю та розмахуючи нею рушив в її напрямку. Вона сильно налякалася бути побитою та втекла в приміщення свого кабінету, куди прийшла її співробітницю ОСОБА_8 , а згодом в приміщення комбінату прийшов сторож. Однак, ОСОБА_4 в приміщення комбінату не заходив та пішов у напрямку до свого будинку. Під час подій, ні директора ОСОБА_7 , ні його автомобіля в комбінаті не було. Про вказані події вона повідомила директора по телефону, а також викликала працівників поліції.

Показами свідка ОСОБА_8 , яка суду показала, що працює обліковцем у Верховинському комбінаті комунальних підприємств. В день подій, в лютому 2019 року вона знаходилась на робочому місці в кабінеті комбінату. Через вікно свого кабінету вона бачила, що після того, як з обіду повернулася бухгалтер ОСОБА_6 , повз приміщення комунгоспу став проходити ОСОБА_4 . Через короткий проміжок часу вона почула звук розбитого скла. Вона вибігла в коридор, де побачила вибиті шиби у вхідних дверях. Крім цього, на тротуарі, неподалік від входу в приміщення комбінату стояв ОСОБА_4 . ОСОБА_6 , яка саме вийшла з комбінату на вулицю, зробила йому зауваження щодо неправомірного побиття вікон, однак він став агресивно кричати нецензурними словами, обзивати її та замахувався залізною тростинкою. Після цього, ОСОБА_6 повернулася в приміщення комбінату, вони разом зайшли в кабінет, де викликали поліцію. В той же час, ОСОБА_4 розвернувся та пішов в напрямку до свого дому, в приміщення комунгоспу він не заходив, відносно неправильно припаркованого автомобіля нічого не говорив. Вказала, що під час подій, ні ОСОБА_7 , ні його автомобіля поблизу роботи не було.

Показами свідка ОСОБА_9 , який суду показав, що 12.02.2019 був на зміні, так як працює сторожем у Верховинському комбінаті комунальних підприємств та в пообідню пору носив дрова. В якийсь момент, вийшовши на вулицю він побачив розбите скло у вхідних дверях, та зайшов в комбінат для з`ясування обставин події. У бухгалтерії йому повідомили, що ОСОБА_4 розбив їх. Ствердив, що того дня було розбито дві шиби у зовнішніх та внутрішніх двостворчатих вхідних дверях.

Заявою від 13.02.2019, оформленої у формі відношення, якою начальником Верховинського комбінату комунальних послуг повідомлено про вчинення ОСОБА_4 12.02.2019 кримінального правопорушення (а.с.188).

Протоколом огляду місця події від 14.02.2019 з фототаблицею до нього (а.с.190-195), з яких вбачається, що працівниками поліції за участю понятих оглянуто приміщення Верховинського комбінату комунальних підприємств за адресою: селище Верховина, вул. Жаб`євська, 54, Верховинського району, Івано-Франківської області. В ході огляду встановлено, що вхід в приміщення підприємства здійснюється через дерев`яні двостворчасті двері із скляними вставками. На момент огляду пошкоджень скляних частин дверей не було виявлено, оскільки зі слів присутнього під час огляду працівника ОСОБА_8 , скло в дверях було замінено одразу після події для уникнення ризику проникнення сторонніх осіб в приміщення комбінату в нічний час. В той же час, в коридорі зазначеного підприємства, зліва за входом, на підлозі та прикладені до стіни виявлено різного розміру уламки скла.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 18.02.2019 та фототаблицею до нього, в ході якого свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_10 детально розказали та показали про обставини подій 12.02.2019 о 16.00 год. за участю з ОСОБА_4

Калькуляцією по Верховинському ККП, згідно якої вартість скла та робіт по його заміні становила 500 грн. (а.с.189).

Об`єктивно з`ясувавши обставини, підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами дослідженими судом під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст.94 КПК України, керуючись нормами матеріального права з дотриманням вимог процесуального закону щодо кримінального провадження, не зважаючи на заперечення стороною захисту щодо недоведеності в діях обвинуваченого вини та складу злочину, суд приходить до переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації їх дій за ч.1 ст.296 КК України, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.296 КК України, кримінальна відповідальність наступає за вчинення особою хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Так, хуліганство відрізняється від інших злочинів спрямованістю умислу, мотивами, цілями винного та обставинами вчинення ним кримінально караних дій.

При цьому, грубе порушення громадського порядку передбачає недотримання встановлених правил поведінки у громадських місцях.

Оцінювати порушення як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, кількості потерпілих, тривалості порушення тощо.

Суб`єктивна ж сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. При цьому неповага до суспільства це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.4-6 своєї постанови від 22.12.2006 №10 «Про судову практику у справах про хуліганство», суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство, зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.

Як встановлено із показів допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , протоколу про проведення слідчого експерименту, ОСОБА_4 12.02.2019 приблизно о 16.00 год. без будь яких для цього причин та підстав, спочатку було пошкоджено майно підприємства шляхом розбиття двох скляних шиб у вхідних дверях, а опісля зробленого йому зауваження щодо неправомірної поведінки перебуваючи на тротуарі, перед входом в приміщення комбінату, він лаявся нецензурними словами, розмахував металевою ортопедичною палицею. Факт заподіяної матеріальної шкоди підтверджується показами свідка ОСОБА_9 , протоколом огляду місця події, калькуляцією про вартість збитків.

При цьому, доводи захисту про відсутність доказів, які б вказували, що саме обвинувачений розбив скло спростовуються встановленими обставинами на підставі досліджених доказів про те, що після заподіяння шкоди, поруч із входом в приміщення комбінату перебував лише обвинувачений, який на зауваження з приводу розбиття скла у дверях не тільки не заперечував своєї вини, а й став агресивно поводитися по відношенню до працівника комбінату.

Вказані обставини, на переконання суду, безумовно свідчать про доведеність об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, а саме про вчинення обвинуваченим діяння спрямованого на грубе посягання на громадський порядок з проявами особливої зухвалості у формі нахабного поводження, буйства, висловлювання нецензурної лексики у громадському місці, знищення чужого майна, тимчасового порушення усталеного ритму роботи комунального підприємства та його працівників.

Не викликає у суду сумнівів і доведеність стороною обвинувачення суб`єктивної сторони злочину, оскільки характер та послідовність вчинених обвинуваченим дій свідчать не про наявність в його діях конкретного мотиву на заподіяння шкоди конкретній особі, а про намір у такий спосіб виразити явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки в суспільстві, зухвалий виклик соціальному оточенню сповнений негативізмом й ворожим ставленням до оточуючих, в тому числі до працівників комунального підприємства реакція яких на неправомірні дії обвинуваченого, стала приводом для подальшого продовження вчинення неправомірних дій.

Не заслуговують на увагу доводи захисту щодо існування неприязних відносин між обвинуваченим та керівником підприємства, оскільки такі спростовані показаннями представника потерпілого. До того ж, із показань свідків вбачається, що на момент подій ні керівника, ні його автомобіля не було на місці, що виключає можливість провокації на вчинення неправомірних дій самим потерпілим.

Крім цього, суд критично оцінює показання обвинуваченого про те, що він не розбивав скло у вхідних дверях комбінату та не конфліктував з його працівниками 12.02.2019, оскільки такі не підтверджені жодними об`єктивними встановленими фактичними даними, є голослівними та спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами.

Не заслуговують посилання сторони захисту і на обставини відсутності належного підтвердження заподіяння матеріальної шкоди висновком експертизи, оскільки як встановлено в судовому засіданні така полягає не тільки у вартості матеріалу, а й робіт по заміні скла, що належно підтверджено документами підприємства про понесені витрати на відновлення майна.

Також, суд не вбачає підстав для визнання неналежними чи недопустимими доказами протокол огляду місця події та протокол слідчого експерименту, оскільки за змістом положень ч.3 ст.237, ч.3 ст.240 КПК України, залучення до участі в таких слідчих діях підозрюваного, обвинуваченого, інших учасників кримінального провадження є правом слідчого, а не його обов`язком.

За таких обставин, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України. Одночасно вважає, що кваліфікація його дій за вказаною частиною статті закону України про кримінальну відповідальність є правильною, оскільки ОСОБА_4 12.02.2019, приблизно о 16.00 год., перебуваючи поряд із адміністративним приміщенням Верховинського комбінату комунальних підприємств, розташованого за адресою: селище Верховина, вул. Жаб`євська, 54, Верховинського району, Івано-Франківської області, умисно, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинив злісні хуліганські дії, що супроводжувалися особливою зухвалістю.

А тому, підстав для задоволення клопотання захисту, та виправдання обвинуваченого за п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку із недоведеністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, чи за п.2 ч.1 ст.284 КПК України внаслідок встановленої відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, у суду немає і щодо обвинуваченого підлягає винесенню обвинувальний вирок.

Крім цього, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту, поданого в ході судового розгляду, про закриття кримінального провадження у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення з наступних підстав.

У відповідності до ч.2 ст.11 КК України, не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Отже, специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов`язковій сукупності трьох умов:

1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі об`єктивних і суб`єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК характеризують певний склад злочину. Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу злочину, не може визнаватись малозначним. Якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди визначена безпосередньо в кримінальному законі шляхом закріплення конкретного розміру шкоди, яка має бути завдана при вчиненні відповідного злочину, то недосягнення цього рівня шкоди свідчить про відсутність у діях особи кримінальної протиправності, що унеможливлює звернення до частини другої статті 11 КК;

2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду;

3) малозначне діяння не повинно бути суб`єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди. Якщо існує невідповідність між фактично вчиненим малозначним діянням і умислом, спрямованим на заподіяння істотної шкоди, має наставати кримінальна відповідальність за замах на той злочин, який особа бажала вчинити.

Аналізуючи заявлене клопотання захистом суд вбачає суперечливості в позиції самого захисту, оскільки таке містить одночасну вимогу закрити кримінальне провадження, як за відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, так і за малозначністю, що є взаємовиключними поняттями.

В той же час, встановивши наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, малозначним діяння може бути визнане лише за умови, якщо воно не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяло істотної шкоди.

Однак, як встановлено в ході судового розгляду, окрім матеріальної шкоди юридичній особі комунальному підприємству, обвинуваченим своїми діями було заподіяно шкоду суспільним інтересам, яка виразилася у грубому порушенні громадського порядку, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а тому така шкода є істотною, а його діяння не можуть визнаватися судом такими, що не становлять суспільної небезпеки. У зв`язку із наведеним підстав для закриття кримінального провадження за малозначністю у суду немає.

Призначаючи покарання обвинуваченому, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Однак, обставин, які б пом`якшували або обтяжували покарання обвинуваченого в ході судового розгляду не встановлено.

Також суд враховує, що він вчинив злочин невеликої тяжкості, раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, досяг пенсійного віку, перебуває на обліку в наркологічному кабінеті Верховинської ЦРЛ, на обліку у психіатричному кабінеті не перебуває. Згідно досудовою доповіддю його виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливо за умови здійснення органом з питань пробації нагляду за застосуванням соціально-виховних заходів (участь у заходах спрямованих на соціальну адаптацію та виховання засуджених), що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Враховуючи наведені обставини, а також той факт, що на даний час потерпілий до обвинуваченого претензій будь якого характеру не має, суд приходить до висновку про те, що його виправленню і перевихованню сприятиме покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, визначеному санкцією статті.

Керуючись статтями 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1ст.296КК України у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних доходів громадян,що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст. 395 КПК України, протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1