Ухвала

від 11.12.2019 по справі 803/590/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження за поданням

11 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 803/590/18 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., вивчивши подання старшого державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Юсупової Олени Владиславівни щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Заповіт про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника,

ВСТАНОВИВ:

Старший державний виконавець Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Юсупова Олена Владиславівна звернулася з поданням для вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника (щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Заповіт ) право власності, на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Публічно-правовий спір у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами частини другої статті 4 КАС України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається із подання, на примусовому виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження номер за АСВП 57575410, до складу якого входить чотирнадцять виконавчих документів, зокрема, виконавчий лист Волинського окружного адміністративного суду №563 від 19.06.2018 по справі № 803/590/18 про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Заповіт на користь Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з грудня 2017 року по березень 2018 року в сумі 70937,50 грн.

Загальна сума заборгованості по зведеному виконавчому провадженню АСВП 57575410 щодо боржника Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Заповіт складає 2887190,40 грн. До складу зведеного виконавчого провадження входить чотирнадцять виконавчих проваджень.

В ході проведення виконавчих дій по даному зведеному виконавчому провадженні державним виконавцем було встановлено, що боржнику належить ряд нерухомих об`єктів, право власності на які не зареєстроване у встановленому законом порядку.

У зв`язку цим, старший державний виконавець Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Юсупова О.В. звернулася з поданням щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Заповіт , код ЄДРПОУ 03736902 про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності, на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Державний виконавець у поданні не обґрунтовує наявність у нього повноважень та компетенції на звернення з цим поданням саме до адміністративного суду, проте посилається на частину четверту статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» , статтю 440 ЦПК України.

Надаючи оцінку вказаним нормам, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Згідно з вимогами частини третьої статті 50 Закону № 1404-VIII у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам (частина четверта статті 50 Закону № 1404-VIII).

Як вбачається з частини п`ятої статті 50 Закону № 1404-VIII, цією нормою визначено, що у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Суд звертає увагу, що частиною п`ятою статті 50 Закону № 1404-VIII не визначено, до якого саме суду подається вказана у цій нормі заява.

Відповідно до вимог частини десятої 10 статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Питання про накладення арешту на майно у подібних випадках нормами КАС України не передбачено і не врегульовано, як і не передбачено право органу ДВС на звернення до адміністративного суду з таким поданням.

Суд бере до уваги, що згідно з приписами частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Суд наголошує, що ні вказаними вище законодавчими нормами (частина четверта статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» , стаття 440 ЦПК України), права органу ДВС не передбачено, як і не передбачено статтею 378 КАС України право виконавця на звернення з поданням про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення.

Це означає, що визначені законом підстави для звернення органу ДВС із вказаним поданням до адміністративного суду відсутні, а тому згідно з приписами пункту 5 частини першої статті 19 КАС України адміністративним судом таке подання не може бути розглянуто.

Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)» . З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 170 КАС України не врегульовано наслідки розгляду подання. Відтак, виходячи із приписів частини шостої статті 7 цього ж Кодексу щодо застосування судом закону за аналогією, вимоги до вказаного подання визначаються загальними нормами, зокрема, статтею 170 КАС України.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, дане подання не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства відповідним місцевим судом.

Керуючись пунктом 1 частини першої, частиною п`ятою, шостою статті 170, статтями 248, 256, 295 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за поданням старшого державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Юсупової Олени Владиславівни щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Заповіт про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

Роз`яснити старшому державному виконавцю Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Юсуповій Олені Владиславівні, що розгляд та вирішення даного подання віднесено до юрисдикції Ковельського міськрайонного суду Волинської області в порядку ЦПК України.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження за поданням надіслати особі, яка подала подання, разом із поданням та усіма доданими до нього матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.С. Денисюк