Рішення

від 02.12.2019 по справі 280/3309/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2019 року Справа № 280/3309/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Лузан К.Ю.,

за участю:

представника позивача Белікової К.Г.

представника відповідача Принцовського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький метизний завод (69106, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 22Д, код ЄДРПОУ 39989779)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький метизний завод (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 04 червня 2019 року № 0007671402, № 0007681402, № 0007691402, № 0007701402.

Ухвалою суду від 12 липня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі № 280/3309/19 та призначено підготовче судове засідання на 12 серпня 2019 року.

Ухвалою суду від 12 серпня 2019 року зупинено провадження в адміністративній справі № 280/3309/19 до 30 вересня 2019 року, для надання сторонам часу необхідного їм для примирення; наступне підготовче судове засідання призначити на 30 вересня 2019 року

Ухвалою суду від 30 вересня 2019 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 29 жовтня 2019 року.

29 жовтня 2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 02 грудня 2019 року.

В судовому засіданні 02.12.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позову ТОВ Запорізький метизний завод посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать вимогам податкового законодавства, суті здійснених господарських операцій. Зазначає, що позивач надав відповідачу всі первинні документи, які стосуються господарських операцій із контрагентами - постачальниками товарів та послуг: ТОВ "ВАЙС ТРЕЙД ГРУП" (код ЄДРПОУ 39649272), ТОВ "ВІТАРУС-К" (код ЄДРПОУ 40810129); ТОВ "ЕКСПЕРТБІЛД" (код ЄДРПОУ 40421788), ТОВ "ЄВРОТЕЗІС" (код ЄДРПОУ 4111916), ТОВ "ЛЕДЕОН" (код ЄДРПОУ 40146388), ТОВ "МІЛТА-ТРЕЙД", TOB "СІНКЕР" (код ЄДРПОУ 40059552), ТОВ "СОНКЕЙ" (код ЄДРПОУ 39282681), ТОВ "ТГ "АЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 40092469), ТОВ "ПРОДОС" (код ЄДРПОУ 40878606), ПП "ОХОРОНА-ГУАРД" (код ЄДРПОУ 35924283), ТОВ "БУД-ІНЖЕНЕРІЯ" (код ЄДРПОУ 41128658), ТОВ"МАРКТОРГ" (код ЄДРПОУ 40806112) , ТОВ "ФРУКТПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40493323), ТОВ "КОСТПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40521947), TOB "ЕСТЕР-МАРКЕТ" (код ЄДРПОУ 40398775), ПМП ВКФ "ОМЕГА" (код ЄДРПОУ 19280781), що свідчать про придбання товарів/послуг на платній основі, тобто з компенсацією їх вартості. Стверджує, що при перевірці були досліджені складені та зареєстровані податкові накладні, видані зазначеними постачальниками. Вказує також, що з огляду на зміст статті 61 Конституції України на сторону договору - покупця товарів не покладено обов`язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку тощо. З огляду на таке, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не погоджується з доводами адміністративного позову, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 02.08.2019 р. вих. № 693/08-01-10-02. Відповідач вбачає здійснення вищеозначеними постачальниками нереальних господарських операцій на адресу позивача у зв`язку з відсутністю у них необхідних умов для здійснення господарської діяльності та постачання товарів (робіт, послуг), наявністю по деяким з них кримінальних проваджень. Відповідач вважає надані до перевірки позивачем документи складені з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - привалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абз 8 ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996/XІV (зі змінами та доповненнями).

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

В період з 16.01.2019 року по 05.02.2019 року відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.09.2015 р. по 31.12.2017 р., за результатами якої складено акт від 12.02.2019 року № 76/08-01-14-02/39989779, яким встановлені порушення ТОВ Запорізький метизний завод :

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), порядку заповнення декларації, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 1213 від 28.09.11р., встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 1 629 748 грн., в т.ч. по періодах: за 2015 рік у сумі 443 459 грн.; за 2016 рік у сумі 683 352 грн.; за 2017 рік у сумі 502 937 грн.:

- п. 14.1.36, пп. 14.1 181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 030 670 грн. та завищено від`ємне значення ПДВ за грудень 2017 року на суму 14 250 грн.

04 червня 2019 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення- рішення № 0007671402 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 482 861,25 гривень, в тому числі 1 186 289,00 гривень за податковими зобов`язаннями та 296 572,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0007691402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 726 759,00 гривень, № 0007681402 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 157 861,25 гривень, в тому числі 1 726 289,00 гривень за податковими зобов`язаннями та 431 572,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0007701402, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 14 250,00 гривень.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

За пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п. 44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996/XІV (зі змінами та доповненнями). Згідно ст. 2 сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. За ст. 3 Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно пп. 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

З аналізу вказаних норм суд приходить до висновку про те, що господарські операції для відображення в бухгалтерському та податковому обліку мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

З матеріалів справи вбачається, що у період який перевірявся позивач був суб`єктом підприємницької діяльності і мав статус платника податку на додану вартість. Постачальниками товарів та послуг позивача протягом спірного періоду були: ТОВ "ВАЙС ТРЕЙД ГРУП" (код ЄДРПОУ 39649272), ТОВ "ВІТАРУС-К" (код ЄДРПОУ 40810129); ТОВ "ЕКСПЕРТБІЛД" (код ЄДРПОУ 40421788), ТОВ "ЄВРОТЕЗІС" (код ЄДРПОУ 4111916), ТОВ "ЛЕДЕОН" (код ЄДРПОУ 40146388), ТОВ "МІЛТА-ТРЕЙД", TOB "СІНКЕР" (код ЄДРПОУ 40059552), ТОВ "СОНКЕЙ" (код ЄДРПОУ 39282681), ТОВ "ТГ "АЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 40092469), ТОВ "ПРОДОС" (код ЄДРПОУ 40878606), ПП "ОХОРОНА-ГУАРД" (код ЄДРПОУ 35924283), ТОВ "БУД-ІНЖЕНЕРІЯ" (код ЄДРПОУ 41128658), ТОВ"МАРКТОРГ" (код ЄДРПОУ 40806112), ТОВ "ФРУКТПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40493323), ТОВ "КОСТПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40521947), TOB "ЕСТЕР-МАРКЕТ" (код ЄДРПОУ 40398775), ПМП ВКФ "ОМЕГА" (код ЄДРПОУ 19280781).

До позовної заяви позивачем долучені до матеріалів справи первинні документи, оформлені під час здійснення спірних господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, зокрема договори купівлі - продажу зі специфікаціями, договори про надання послуг зі специфікаціями, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) зі звітами про виконання робіт, податкові накладні з квитанціями, документи по оплаті товару/послуг.

Спірні операції відображені позивачем у бухгалтерському обліку відповідно до Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку як розрахунки з вітчизняними постачальниками, що не заперечується сторонами. Позивач залучив до матеріалів справи типову кореспонденцію рахунків по операціям придбання та використання запасів на ТОВ Запорізький метизний завод за перевіряємий період.

Досліджені судом документи не містять недоліків оформлення, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Тож, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача (реалізація дроту сталевого зварювального в асортименті), суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаними контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Разом з тим, відповідачем висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів про формування позивачем активу за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження, через відсутність необхідних умов у контрагентів позивача для здійснення господарської діяльності.

Натомість, суд звертає увагу на те, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента. Так, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, неподання чи неналежне подання ними звітності не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Вказана позиція висловлена Верховним судом під час розгляду справ № 804/4940/14, № 826/7704/16, № 2а-3404/12/1370, № 2а-13944/12/2670 тощо.

Щодо посилань відповідача на здійснення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях відносно діяльності деяких контрагентів позивача, необхідно зауважити наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 822/2198/17 в своїй постанові від 12.06.2018 року зазначив, що наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів товариства не є підставою для визнання операцій нереальними. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд і під час розгляду справи № 816/809/17. В постанові від 27.03.2018 року зазначається, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження під час вирішення даного спору.

Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних про кримінальні правопорушення та хід досудового розслідування у кримінальних провадженнях.

Отже за змістом Акту перевірки відповідач посилається на дані досудового розслідування, та в жодному документі не вказує інформації про передачу таких кримінальних проваджень до суду, також відсутня інформація про наявний вирок суду, що набрав законної сили, яким було б доведено та встановлено винуватість осіб, які мають відношення до контрагентів позивача, зазначених в Акті перевірки, у скоєнні злочину, передбаченому КК України.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Станом на день винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень жодного вироку в кримінальних провадженнях по відношенню до ТОВ Запорізький метизний завод не існувало. В частині контрагентів позивача контролюючим органом також не вказується про існування будь-яких рішень або вироків суду, якими було б встановлено обставини, вказані в акті за результатами перевірки.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає ані обов`язок, ані право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, звітності щодо наявності трудових відносин тощо.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З цього приводу Верховний Суд України у своїй постанові від 27.03.2018 р. у справі №816/809/17 зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Отже, аналізуючи позиції Верховного Суду з аналогічних питань вбачається, що факт порушення кримінальної справи проти посадових осіб контрагента не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування (тобто на фіктивність усіх операцій такого контрагента).

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Рішення ЄСПЛ Булвест А.Д проти Болгарії як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs & Excise і обєднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається: ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У зв`язку з вищевикладеним, судом не беруться до уваги посилання відповідача на кримінальні провадження, в яких начебто фігурують контрагенти позивача, оскільки вони є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не містять інформації щодо винуватості осіб, причетних до контрагентів позивача.

В даному спорі, контролюючим органом не доведено в установленому статтею 71 КАС України порядку, недобросовісність позивача, як платника податку у взаємовідносинах з контрагентами.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

З приводу відомостей про податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах ДФС, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.03.2016 року у справі № К/800/25661/14 зауважив, що нарахування податків не можуть ґрунтуватись на підставі лише даних, які містяться в інформаційних базах податкової без врахування даних первинних документів.

Обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об`єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об`єктом документальної перевірки та не є належними доказами.

Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстрованими уповноваженими органами як суб`єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податків, в тому числі ПДВ.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нереальність господарських взаємовідносин позивача з вищевказаними контрагентами не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2019 року №0007671402, №0007681402, №0007691402, №0007701402 прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький метизний завод за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький метизний завод (69106, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 22Д, код ЄДРПОУ 39989779) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 04 червня 2019 року №0007671402, №0007681402, №0007691402, №0007701402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький метизний завод судовий збір в розмірі 51242,39 грн. (п`ятдесят одна тисяча двісті сорок дві гривні 39 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізького області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.12.2019.

Суддя М.С. Лазаренко