Рішення

від 11.12.2019 по справі 460/2208/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2019 року м. Рівне №460/2208/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю-компанія "Пульсар і Ко" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю-компанія "Пульсар і Ко" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00015101401 від 23.08.2019 року на суму 220 400,00 грн.

В обґрунтування позову, позивач заперечує висновки податкового органу, щодо заниження платником податків податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, з підстав, що викладені у позовній заяві.

Ухвалою суду від 01.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог (а.с. 53-56). Зокрема, зазначив, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, було прийняте у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Зауважив, що платником податків було неправомірно занижено податкові зобов`язання. З наведених підстав спірне податкове повідомлення-рішення відповідач вважає правомірним, в задоволенні позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Ухвалою суду від 20.11.2019 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 11.12.2019.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 11.12.2019 не прибули. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представники сторін подали клопотання про розгляд справи без їх участі у письмовому провадженні.

Відповідно до частин першої та дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд здійснив розгляд справи в письмовому провадженні.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

Так, Головним управлінням ДФС у Рівненській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "ПУЛЬСАР і Ко" (далі - платник податків, суб`єкт господарювання, ТОВ Компанія "ПУЛЬСАР і Ко") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016р. по 31.03.2019р. За результатами перевірки складений акт № 1553/17-00-14-01/30712238 від 02 серпня 2019 року, яким встановлено порушення (відповідно до змісту позовних вимог):

- п.п. "а" п.п.14.1.11, пп.14.1.257, п.14.1 ст. 14, п.44.1,п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток всього у сумі 176352,00 грн., в тому числі : за 2 квартал 2016р. на суму 154061,00 грн., за ІІ квартал 2018р. на суму 7850,00 грн., за ІУ квартал 2018р. на суму 3249,00 грн., за І квартал 2019р. на суму 11192,00 грн.,

На підставі вказаного акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.08.2019 року № 00015101401, яким, з посиланнями на п.п. "а" п.п.14.1.11, п.п.14.1.257 п.14.і ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, абз.2 п.123.1 ст.123, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134,збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, в розмірі 220400,00 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 176352,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 44088,00 грн.

Процедуру адміністративного оскарження позивач не використав, а одразу звернувся до суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті суд враховує наступне.

Відповідачем в акті перевірки було встановлене заниження ТОВ Компанія "ПУЛЬСАР і Ко" доходу через те, що до його складу не включено суму кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності а саме: по розрахунках з "Poly-Fiber Tech AG" , Швейцарія, банківські реквізити: Credit Suisse Winterthur, IBAN: CH06 0055 3058 8356 6200 2, SWIFT: CRESCHZZ80A в розмірі 28000,0 Євро/ 855894,62 грн. по рахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками".

Контролюючим органом було встановлено, що ТОВ Компанія "Пульсар і Ко" укладено контракт № 041/О-10 від 14.01.2010 р. з "Poly-Fiber Tech AG" , Швейцарія на купівлю голкопробивної машини, однак оплачено не повну вартість придбаного товару.

Оскільки ці господарські операції були здійснені у 2010 році, то відповідач дійшов висновку, що така кредиторська заборгованість є безнадійною та за нею минув строк позовної давності. При цьому, контролюючий орган зазначає, що на дані правовідносини поширюються вимоги Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів ООН, а позовна давність встановлена у 4 (чотири) року.

Судом встановлено, що придбання позивачем машини голкопробивної моделі NS33 підтверджується Контрактом № 041/О-10 від 14.01.2010 року. Додатком №1 до Договору № 041/О-10 від 14.01.2010 року, Додатком № 2 № 041/О-10 від 14.01.2010 року, вантажно-митною декларацією, з якої вбачається, що ціна товару становила 337957,92 грн., а на Рівненську митницю товар надійшов 22.01.2010 року, міжнародною товарно-транспортною накладною № 006368 від 19.01.2010 року (під митним контролем з 22.01.2010 року), рахунком-фактурою (інвойс) № 1 від 19.01.2010 року, карткою рахунку 632 за контрагентом FIRMA "Poly-Fiber Tech AG" Швейцарія, платіжним дорученням в іноземній валюті № 71 від 02.12.2010 року. Факт придбання такого основного засобу не заперечується відповідачем.

Згідно п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як встановлено судом з акту перевірки, контролюючий орган не має будь-яких зауважень щодо форми первинних документів суб`єкта господарювання.

Відповідно до приписів п.п.а) п.п.14.1.11. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно з ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України. При цьому, ст.259 Цивільного кодексу України дозволяє змінювати тривалість позовної давності, за домовленістю сторін у бік її збільшення. При цьому, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як встановлено з п.п.10.1 п.10 Контракту № 041/О-10 від 14.01.2010 року, позивачем із його контрагентом було визначено, що Чинний Контракт регулюється та трактується у відповідності із правом Швейцарії.

Таким чином, сторонами Контракту чітко, в ясній формі визначено, що Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів до даних правовідносин не застосовується.

Позивачем до матеріалів справи було додано витяги (скріншоти) з офіційного сайту Уряду Швейцарії, а саме: ст.ст.127, 129, 130 G Федерального закону про доповнення до Цивільного кодексу Швейцарії (П`ята частина: Зобов`язальне право) від 30.03.1911 року та офіційний переклад таких норм Швейцарського права. Як вбачається позовна давність становить 10 (десять) років. А згідно з приписами ст.129 G цієї норми Швейцарського права, терміни позовної давності не можуть бути змінені договором між сторонами.

Суд зауважує, що оскільки у п.п.10.1 п.10 Контракту № 041/О-10 від 14.01.2010 року, сторонами встановлено, що терміни позовної давності використовуються за Швейцарським законодавством, то на момент проведення перевірки, такий термін не минув. Що вбачається з Федерального закону про доповнення до Цивільного кодексу Швейцарії (П`ята частина: Зобов`язальне право) від 30.03.1911 року. За таких умов, контрагент позивача все ще має право стягнути з останнього неоплачену вартість придбаного товару. За таких обставин, у позивача відсутній обов`язок включати суму заборгованості до складу доходів, оскільки така заборгованість не є безнадійною в розумінні Податкового кодексу України.

Щодо тверджень відповідача, що витрати на ремонт автомобілів повинні були віднесені платником податків до збільшення вартості таких автомобілів (модернізація, покращення основних засобів), суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, ремонт автомобілів був здійснений на підставі дефектних актів: від 18.03.2019 року, від 02.06.2018 року, від 02.08.2018 року, від 01.12.2018 року, від 01.03.2019 року, від 01.03.2019 року. Виконання такого ремонт підтверджується: нарядами-замовленнями на виконання робіт по обслуговуванню автомобіля: від 06.04.2018 року на суму 30757,30 грн., від 20.06.2018 року на суму 21113,73 грн., від 21.06.2018 року на суму 41008,15 грн., від 28.12.2018 року на суму 37852,02 грн., від 19.03.2018 року на суму 33648,72 грн., від 20.03.2019 року на суму 27654,96 грн.; актом виконаних робіт з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу № РН-00000260 від 04.01.2019 року на загальну суму 13444,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2240,67 грн.).

Вказані автомобілі належать позивачеві на підставі права власності, що вбачається з Свідоцтв про право власності за позивачем транспортних засобів на: вантажний автомобіль реєстраційний номер НОМЕР_1 з 22.08.2012 року, вантажний автомобіль реєстраційний номер НОМЕР_2 з 02.06.2008 року, причіп фури реєстраційний номер НОМЕР_3 з 04.12.2007 року, вантажний автомобіль реєстраційний номер НОМЕР_4 з 24.06.2011 року, причіп фури реєстраційний номер НОМЕР_5 , з 24.06.2011 року.

Використання таких вантажних автомобілів у господарській діяльності позивача підтверджується товарно-транспортними накладними: № 1956 від 12.06.2018 року, № 0000000005 від 02.01.2019 року, № 0000000264 від 25.01.2019 року, № 256 від 31.01.2019 року, № 17 від 27.03.2019 року, № 567 від 09.09.2019 року, № Р612 від 10.10.2019 року, № 2503 від 02.09.2019 року, № 0000004333 від 09.09.2019 року, № 3053 від 07.10.2019 року, № 0000005035 від 09.10.2019 року, № 248 від 24.09.2019 року.

Згідно з п.п.15.4 п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати", затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року за № 318, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (далі - Положення № 16), витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Відповідно до п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби". затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року за № 92, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509 (далі - Положення № 7), витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Згідно з п.4 Положення № 7, капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до п.п.9) п.2 Технічного регламенту з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.2013 року за № 643, ремонт - операції з відновлення справності колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем) або відновлення їх ресурсу; ремонт капітальний - операції з відновлення не менш як 80 відсотків ресурсу колісних транспортних засобів, їх базових складових частин (систем);

Таким чином, законодавство України розрізняє поняття "Ремонт" (поточний) та "поліпшення" (капітальний ремонт). При цьому, затрати на ремонт відносяться до складу витрат, а витрати на поліпшення (капітальний ремонт) включаються до складу капітальних інвестицій.

При цьому, суд не може погодитися із посиланням відповідача на норми Наказу Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561 "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів" (далі - Наказ № 561), з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992р. № 493/92 (далі - Указ № 493/92) з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Пунктом 2 Указу № 493/92 передбачено, що органом державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю є Міністерство юстиції України.

Суд не приймає посилання податкового органу на Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561, оскільки вони не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, мають рекомендаційний характер, не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України.

Суд зазначає, що подібної правової позиції виклад і Верховний Суд, зокрема у Постанові від 26 червня 2018 року у справі №822/2403/17 (адміністративне провадження №К/9901/49151/18).

Таким чином, позивачем, відповідно до положень Податкового кодексу України, П(С)БО № 16 "Витрати", Положення № 7, було правомірно віднесено до складу витрат затрати на здійснення поточного ремонту з метою підтримання об`єкта в робочому стані.

При цьому, у ч.2 ст.77 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 Рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб`єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00015101401 від 23.08.2019 року.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати у розмірі 3306,00 грн., сплачених згідно меморіального ордеру № 2994 від 23.09.2019, що наявне в матеріалах справи (а.с.19).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 23.08.2019 № 00015101401.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - компанія "Пульсар і Ко" (код ЄДРПОУ 30712238, вул. Фабрична, 2, м. Рівне, Рівненської області, 33016) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області, 33023) судові витрати на суму 3306 (три тисячі триста шість) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 грудня 2019 року.

Суддя Зозуля Д.П.