Постанова

від 26.11.2019 по справі 200/17777/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7818/19 Справа № 200/17777/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Шевцова Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

судді: Демченко Е.Л., Макаров М.О.

за участю секретаря - Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Дніпровської міської ради,

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дніпровської міської ради, про визнання договору недійсним (т. 1 а.с. 2-5).

В обгрунтування позову посилалась на те, що 27 травня 2014 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки по фактичному розміщенню нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному договорі не узгоджено всіх його істотних умов, перелік яких визначений у статті 15 Закону України Про оренду землі . Так, у пункті 2 договору визначено дві площі земельної ділянки: 0,2701 га та 0,0709 га, що призводить до неясності предмету договору. Також, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначена площа земельної ділянки 0,2701 га, однак в розділі актуальна інформація про реєстрацію іншого речового права вказана інша площа - 0,0709 га. Пункт 2.2 договору визначає цільове призначення земельної ділянки 03 землі громадської забудови , а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка має інше призначення - 03.07 землі історико-культурного призначення . Пунктом 1 договору оренду землі також допущено неоднозначність предмету договору, оскільки не зазначено населений пункт, у якому знаходиться земельна ділянка. Розрахунок розміру орендної плати не містить відомостей про те, за який період вона нараховується. Умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, визначені законом як істотні умови договору оренди землі, взагалі не відображені у зазначеному договорі. Через невизначеність предмету договору та ціни договору позивач зазнає необґрунтованих матеріальних втрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку, якою фактично не користується.

Просила суд визнати недійсним договір оренди землі від 27 травня 2014 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. за реєстраційним № 1627.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 27 травня 2014 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. за реєстраційним № 1627. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (т. 1 а.с. 231-235).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Дніпровська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати (т. 1 а.с. 242-248), яку в подальшому доповнила (т. 2 а.с. 2-7).

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, недоведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права (т. 1 а.с. 242-248).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради відхилено, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року залишено без змін (т. 2 а.с. 49-53).

Постановою Верховного суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 84-89).

ОСОБА_1 не скористалась своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради № 157/42 від 30 жовтня 2013 року передано в користування позивача земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,2701 га. Встановлено частку користування земельною ділянкою, яка не підлягає окремому відчуженню та виділенню в натурі, у спільному користуванні ОСОБА_1 - 26,24 % або 0,0709 га.

27 травня 2014 року між сторонами укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. за реєстровим номером 1627 договір оренди землі, предметом якого є: надання в платне строкове користування по фактичному розміщенню нежилого приміщення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою укладення договору є рішення міської ради № 157/42 від 30 жовтня 2013 року.

Об`єктом оренди, згідно пунктом 2 договору, є земельна ділянка загальною площею 0,2701 га, площа частки, за яку справляється орендна плата, становить 26,24 % або 0,0709 га.

Пунктом 2.1 визначено, що категорія землі згідно статті 19 ЗК України: землі історико-культурного призначення.

Пунктом 2.2 договору оренди землі визначено цільове призначення земельної ділянки: 03.07 землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торгівельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування.

Пунктом 2.3 договору оренди землі визначено, що код КВЦПЗ становить 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Пунктом 2.4 договору оренди землі визначено, що функціональне використання земельної ділянки - по фактичному розміщенню нежилого приміщення.

Пунктом 2.5 договору оренди землі визначено кадастровий номер земельної ділянки №1210100000:02:388:0005.

Відповідно до пункту 5 договору довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 8 договору оренди землі визначено строк його дії тривалістю у 10 років.

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України для відповідної категорії земель, виду цільового призначення та функціонального використання.

Відповідно до 13 пункту договору розмір орендної плати переглядається щорічно на початку кожного бюджетного року не пізніше 31 січня поточного року.

У пункті 34 договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Згідно з пунктом 41.2 договору оренди землі невід`ємними його частинами є: акт приймання-передачі об`єкта оренди; розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, грошова оцінка яких проведена; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; акт обстеження земельної ділянки з додатками; рішення Дніпропетровської міської ради № 157/42 від 30 жовтня 2013 року; план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

27 травня 2014 року сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Сторонами складено розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 26 травня 2014 року, де визначено розмір орендної плати за земельну ділянку площею 0,2701 га у сумі 80 747, 58 грн.

Своє рішення суд першої інстанції обгрунтував тим, що сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору оренди землі, а саме, не визначено категорію землі, не зазначено умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, відомостей про періодичність внесення орендної плати та її розмір.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до частини першої, другої статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною першою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання визначено частиною першою статті 15 ЦК України.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи питання про визнання договору оренди землі недійсним, суд має врахувати вимоги статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити, чи дійсно порушено право орендаря та з`ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 15 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що сторонами не узгодженні усі істотні умови, необхідні для чинності спірного договору.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Звертаючись до суду, позивач посилалась на те, що спірний договір оренди земельної ділянки не містить усіх, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , істотних умов.

Так, у пункті 2 договору визначено дві площі земельної ділянки: 0,2701 га та 0,0709 га, що призводить до неясності предмету договору.

Також, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначена площа земельної ділянки 0,2701 га, однак в розділі актуальна інформація про реєстрацію іншого речового права вказана інша площа - 0,0709 га.

Пункт 2.2 договору визначає цільове призначення земельної ділянки 03 землі громадської забудови , а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка має інше призначення - 03.07 землі історико-культурного призначення .

Пунктом 1 договору оренду землі також допущено неоднозначність предмету договору, оскільки не зазначено населений пункт, у якому знаходиться земельна ділянка.

Розрахунок розміру орендної плати не містить відомостей про те, за який період вона нараховується.

Умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, визначені законом як істотні умови договору оренди землі, взагалі не відображені у зазначеному договорі.

Через невизначеність предмету договору та ціни договору позивач зазнає необґрунтованих матеріальних втрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку, якою фактично не користується.

Колегія суддів щодо вищевикладеного хоче зазначити наступне.

Згідно пункту 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню нежилого приміщення, яка знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 . В акті- приймання-передачі від 27.05.2014 року земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:388:0005 також зазначено адресу за якою знаходиться земельна ділянка. Акт приймання-передачі є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.4 договору оренди землі визначено, що функціональне використання земельної ділянки - по фактичному розміщенню нежилого приміщення.

Пунктом 2 договору чітко визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2701 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 26,24% або 0,0709 га.

Таким чином, доводи позивача стосовно того, що визначені в п. 2 договору дві площі земельної ділянки, а також те, що не зазначено населений пункт, у якому знаходиться земельна ділянка призводять до неясності предмету договору, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Пунктом 2.1 договору вказано категорію землі згідно зі ст. 19 ЗК України: землі історико-культурного призначення.

Згідно пункту 2.2 договору цільове призначення земельної ділянки: 03. Землі господарської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торгівельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користуванння.

Згідно пункту 2.3 договору Код КВЦПЗ: 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Таким чином, посилання позивача стосовно розбіжностей у договорі та у Державному реєстрі цільового призначення, також, спростовуються матеріалами справи, тому колегією суддів не беруться до уваги.

Щодо посилань позивача стосовно того, що розрахунок розміру орендної плати не містить відомостей про те, за який період вона нараховується, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України для відповідної категорії земель, виду цільового призначення та функціонального використання.

Пунктом 10 договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється на підставі цільового призначення, категорії та функціонального використання з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженою КМУ формулою, що заповнюється під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Згідно пункту 11 договору орендна плата вноситься у строки визначені чинним законодавством.

Відповідно до 13 пункту договору розмір орендної плати переглядається щорічно на початку кожного бюджетного року не пізніше 31 січня поточного року.

Відповідно до вимог п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Сторонами складено розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 26 травня 2014 року, де визначено розмір орендної плати за земельну ділянку площею 0,2701 га у сумі 80 747, 58 грн.

В матералах справи є довідка державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 31704/9/04-62-13-03-35 від 02.12.2016 року, якою подакова інспекція повідомоляє, що гр. ОСОБА_1 є платником орендної плати за земельну ділянку площею 0,0709 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:02:388:0005). Таким чином, даною довідкою підтверджуються посилання відповідача стосовно того, що позивач сплачувала оренду плату, чим визнала та згодна з умовами спірного договору.

Враховуючи вище викладене, доводи позивача стосовно того, що розрахунок розміру орендної плати не містить відомостей про те, за який період вона нараховується, не береться колегією суддів до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Також, позивачем не обгрунтовано та недоведено, яким чином відсутність у договорі оренди землі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки негативно впливає на її права та інтереси.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 22 січня 2014 року підписано акт обстеження земельної ділянки, а 27 травня 2014 року сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, складено розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 26 травня 2014 року, де визначено розмір орендної плати у сумі 80 747, 58 грн із урахуванням пункту 2 договору оренди.

У пункті 34 договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Згідно з пунктом 41.2 договору оренди землі невід`ємними його частинами є: акт приймання-передачі об`єкта оренди; розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, грошова оцінка яких проведена; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; акт обстеження земельної ділянки з додатками; рішення Дніпропетровської міської ради № 157/42 від 30 жовтня 2013 року; план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Таким чином, договір оренди землі між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою містить всі істотні умови передбачені законодавством.

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 року № 226/9 затверджено типову форму договору оренди землі у м. Дніпропетровську.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладанні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним.

Доказів того, що волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, останньою не надано.

З урахуванням фактичних обставин справи та дотриманням інтересів усіх учасників договору колегія суддів виходить з того, що сторони врегулювали в договорі свої відносини на власний розсуд, виконували умови договору узгодженим способом, зокрема, позивач упродовж певного часу сплачувала орендну плату, що нею не спростовано.

Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довела обставини на які вона посилається як на підставу свого позову, а також те, що договір оренди земельної ділянки складено з дотриманням всіх необхідних процедурних норм, у повній відповідності до діючого на час їх складання законодавства України, підписаний сторонами, отже складений на підставі вільного волевиявлення, у тому числі позивача, нотаріально посвідчений та зареєстрований у встановленому порядку.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що мають значення, недовів обставини, що мають значення для справи та визнав їх встановленими, а також, висновки суду викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи, чим допустив порушення норм процесуального права та невірно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року у даній справі слід скасувати через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також в зв`язку з порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення по справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскарження у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров