Постанова

від 11.12.2019 по справі 640/10821/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 640/10821/19

Провадження № 22-ц/818/5684/19

11 грудня 2019 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Іманвердізаде А.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного апеляційного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року (суддя Попрас В.О.) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення з синів додаткових витрат для придбання лікувального дієтичного харчування для дієтотерапії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який 10.06.2019 року уточнив та просив стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з кожного, додаткові витрати в твердій грошовій сумі в розмірі 8275,00 грн. щомісяця, починаючи з 20.05.2019 року для придбання позивачем дієтичних продуктів для лікувального дієтичного харчування для дієтотерапії на термін до наступної події - до його одужання.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є інвалідом 2-ї групи з 10.06.2008 року та на теперішній час має низку захворювань. Не працює і його щомісячний дохід складає 3710 грн., з яких 1597,00 грн. пенсія по інвалідності та аліменти старшого сина ОСОБА_3 у розмірі 2113,00 грн. Інших джерел доходу він не має. В зв`язку з його хворобами лікарі ГКБ № 8, ХГБ № 28, НДІ терапії, поліклініки № 10 призначили йому дієтотерапію і рекомендували харчуватися продуктами, які обумовлені лікувальними дієтами № 9 і № 10. Придбати спеціалізоване лікувальне дієтичне харчування на свою пенсію він не може. Відповідачі є його синами, матеріально забезпечені та мають можливість виплачувати йому грошові кошти на додаткові витрати відповідно до вимог ст. 203 СК України.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечував.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що для задоволення позову є всі підстави.

Правом на надання відзиву сторони по справі не скористалися.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем того, що саме перелічені в позові продукти харчування йому необхідно вживати в зв`язку з наявністю у нього конкретного тяжкого захворювання. Крім того, перелік зазначених в позові продуктів харчування, кількість кожного виду продуктів на місяць та їх обґрунтована вартість не доведена належними та допустимими доказами.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Позивач є батьком відповідачів, що сторонами не оспорюється.

Згідно довідки серії 12 ААА № 684737 МСЕК від 13.07.2017 року позивачу ОСОБА_1 , 1959 року народження, встановлено ІІ групу інвалідності безстроково за загальним захворюванням.

З дослідженої судом копії трудової книжки серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою та на теперішній час не працює.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 червня 2009 року визначено обов`язок його сина ОСОБА_3 утримувати непрацездатного батька ( ОСОБА_1 ) та призначено до сплати аліменти у відповідному розмірі. Вказане судове рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30.08.2017 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування на придбання в період з 01.01.2014 р. по 21.02.2017 р. ліків, медичних виробів та медичних послуг грошові кошти у розмірі 19489 грн. 76 коп., розстрочивши виплату грошових коштів на шість місяців по 3248 грн. 29 коп. на місяць, починаючи з 01.02.2017 р.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування на придбання в період з 01.01.2014 р. по 21.02.2017 р. ліків, медичних виробів та медичних послуг грошові кошти у розмірі 19489 грн. 76 коп., розстрочивши виплату грошових коштів на двадцять чотири місяців по 812 грн. 07 коп. на місяць, починаючи з 01.02.2017 року.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2018 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошові кошти в розмірі по 1803 гривень 58 коп. з кожного, сплачені ОСОБА_1 в період з 09.02.2017 року по 27.04.2017 року на придбання ліків, медичних виробів та медичних послуг. Вказане судове рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2019 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на придбання ліків, медичних виробів та медичні послуги за період з 21.05.2018 р. по 11.10.2018 р. в сумі 3815 грн. 92 коп. Вказане судове рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналізуючи обставини, встановлені рішеннями судів у цивільних справах, що набрали законної сили, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачі по справі на підставі вимог, встановлених законом та раніш ухвалених рішень, приймають матеріальну участь у понесенні додаткових витрат на придбання ліків, медичних виробів та медичних послуг на користь позивача у справі.

Обов`язок повнолітніх дочки, сина піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений в статті 51 Конституції України. Таке піклування може полягати в особистому догляді за батьками, допомозі в побуті, захисті прав й інтересів, матеріальній підтримці тощо. Цей конституційний обов`язок отримує продовження в нормах сімейного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 202 СК України встановлено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до ст. 203 СК України передбачено, що дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків, що встановлено ч. 2 ст. 205 СК України.

Обов`язок повнолітніх дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків, виникає на підставі наступного складу юридичних фактів: походження дитини від батьків (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (усиновлення, факт біологічного походження); непрацездатність матері, батька; потреба матері, батька в матеріальній допомозі; тяжка хвороба, інвалідність або немічність матері, батька; витрати, пов`язані з тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю матері, батька. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних обставин.

Проте, сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Статтею 7 Закону України Про Держаний бюджет України на 2019 рік встановлено у 2019 році прожитковий мінімум в розрахунку на місяць на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 грн., з 1 липня - 1564 грн., з 1 грудня - 1638 грн.

При цьому дохід позивача більше прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць на осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України Про Держаний бюджет України на 2019 рік .

Відповідно ст. 203 СК України додатковим витратами на батьків, вважаються витрати, пов`язані з однією з таких обставин: тяжка хвороба, інвалідність або немічність.

З медичної документації встановлено, що ОСОБА_1 має ряд хвороб, але не підтверджено, що додаткові витрати, які він просить стягнути з відповідачів для придбання дієтичних продуктів для лікувального дієтичного харчування, пов`язані з конкретною тяжкою хворобою.

Позивачем не доведено, що саме перелічені в позові продукти необхідно вживати йому в зв`язку з наявністю в нього тяжкого захворювання, не доведено перелік необхідних продуктів, їх кількості на місяць та їх обґрунтована вартість.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 21 Постанови від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним.

Статтею 201 СК України визначено обов`язкові умови та підстави покладення на дітей обов`язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров`я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов`язку утримувати своїх батьків.

Моментом виникнення обов`язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов.

При цьому судом враховуються всі інтереси сторін: непрацездатність батьків та їх потреба у матеріальній допомозі, матеріальне становище дітей, догляд дітей за батьками тощо. Також до уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Таким чином, в кожному конкретному випадку суд враховує всі види заробітку чи доходу як дітей так і батьків, та інші обставини і визначає розмір аліментів.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 має на утриманні двох дітей: доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої сплачує аліменти, та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Окрім цього, судом враховано матеріальні витрати, понесені відповідачами за попередніми судовими рішеннями про стягнення коштів на користь позивача на придбання ліків, медичних виробів та медичних послуг.

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І.Овсяннікова

І.П.Коваленко