Ухвала

від 03.02.2020 по справі 640/10821/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 лютого 2020 року

м. Київ

справа №640/10821/19

провадження № 61-2051ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення з синів додаткових витрат для придбання лікувального дієтичного харчування для дієтотерапії,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У січні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, в якій просить суд скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України Про державний бюджет на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум у розмірі 2027 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач звертається до відповідачів з вимогою про надання йому додаткового грошового утримання. В контексті положень Сімейного кодексу України право на утримання є правом на отримання аліментів.

За правилами статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше, ніж за шість місяців.

Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що позивач просив стягувати з кожного відповідача по 8275 грн щомісячно. Таким чином, сума позову у даній справі становить 99300 грн ((8275х6 місяців)+(8275х6 місяців)=99300), яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує суму ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2027*100=202 700).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи вищенаведене, скаржник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, а відтак у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення з синів додаткових витрат для придбання лікувального дієтичного харчування для дієтотерапії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. А. Калараш