Постанова

від 10.12.2019 по справі 179/730/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8709/19 Справа № 179/730/17 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 та заяву ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Магдалинівського районного нотаріального округу Солодовник Вікторії Володимирівни, Приорільської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним, визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Магдалинівського районного нотаріального округу Солодовник В.В. (далі - ПН Магдалинівського РНО Солодовник В.В.), Приорільської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним, визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 та після її смерті він дізнався, що за життя, а саме 23 вересня 2016 року, вона склала заповіт, яким заповідала ОСОБА_2 належні їй: земельну ділянку площею 7,250 га, яка розташована на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДП №018024, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010512300819, кадастровий номер 1222386800:01:003:0021 та житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 заповідала житловий будинок, що в АДРЕСА_2 . Все своє майно повністю заповідала ОСОБА_1 .

Вказував, що мати за життя завжди говорила, що свою земельну ділянку та житловий будинок вона буде заповідати йому, оскільки він та його дружина постійно піклувалися про неї, надавали кошти на лікування та несли інші витрати на її утримання, вважає, що її змусили написати заповіт, та на час складення заповіту його матері виповнилося 69 років, в останні роки вони хворіла і почастішали випадки несприйняття дійсних подій, у зв`язку з чим вона постійно перебувала на обстеженні у лікарів, а усі спроби поліпшити її психічний стан позитивного результату не мали.

Зазначав, що із заповіту вбачається, що він був посвідчений секретарем виконавчого комітету Приорільської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Іванишиною Л.А. 23 вересня 2016 року в приміщенні сільської ради, однак в цей час його мати не пересувалася, постійно перебувала вдома, через поганий стан здоров`я, у зв`язку із чим його неможливо було посвідчити в сільській раді, він не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним, тому що не відповідає волі спадкодавця, що є достатньою підставою для визнання цього заповіту недійсним.

Посилаючись на те, що окрім заповіту його мати уклала ще й договір купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , посвідчений 25 листопада 2016 року приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Солодовник В.В., зареєстрований в реєстрі за №1816, який також є недійсним, оскільки він укладений за один місяць до смерті, в той час коли вона була тяжко хвора, приймала знеболюючі ліки, у зв`язку із чим не могла усвідомлювати значення своїх дій щодо вчинення вказаного правочину, а тому просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_5 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Приорільської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Іващишиною Л.А. за №12 від 23 вересня 2016 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 , посвідчений 25 листопада 2016 року приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Солодовник В.В., зареєстрований в реєстрі №1816, право власності за яким зареєстровано 25 листопада 2016 року, номер запису про право власності 17752226.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи, не взяв до уваги, що експертизою було встановлено факт того, що його мати могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, суд безпідставно надав перевагу показам свідків.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про приєднання до апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , в якій повністю підтримав доводи, приведені в ній, та просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, наполягаючи на тому, що спадкодавець розуміла значення своїх дій та керувала ними.

Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду у частині, що переглядається, не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 є матір`ю позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_1

23 вересня 2016 року ОСОБА_5 було складено заповіт, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, згідно якого ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_2 належні їй: земельну ділянку площею 7,250 га, яка розташована на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДП №018024, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010512300819; житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Цим же заповітом ОСОБА_5 заповідала ОСОБА_4 житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Все своє майно заповідала ОСОБА_1 (т.1 а.с.8).

25 листопада 2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що посвідчений 25 листопада 2016 року приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Солодовник В.В., зареєстрований в реєстрі за №1816 (т.1 а.с.130-131).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.9).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №38/2017р. - 28 березня 2017 року із заявою про прийняття спадщини за законом після померлої ОСОБА_5 звернувся позивач ОСОБА_3 (т.1 а.с.184).

25 травня 2017 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_5 звернувся відповідач ОСОБА_2 (т.1 а.с.195).

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року за клопотанням позивача було призначено по справі посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи перебувала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала в АДРЕСА_1 , в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо) у момент вчинення заповіту - 23 вересня 2016 року?.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року усунено описку в ухвалі про призначення експертизи шляхом доповнення третього абзацу резолютивної частини ухвали словосполученням: та у момент вчинення договору дарування житлового будинку - 25 листопада 2016 року .

Висновком судово-психіатричного експерта №4 від 07 лютого 2019 року встановлено, що в період підписання оспорюваного заповіту та договору купівлі продажу ОСОБА_5 могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, психічними розладами не страждала (т.2 а.с.136-138).

Також судом заслухані свідки.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції керувався тим, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі в зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч.ч.3,4 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Заповіт,як односторонній правочин відповідає загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти: 1)в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2)складенні особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3)складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

У ст.1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своє смерті.

Згідно до вимог ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Статтею 1257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України ).

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

В п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 зазначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).

У частині першій статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи в разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд призначає судово-психіатричну експертизу.

Розгляд вимог про визнання правочину недійсним з цих підстав здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так й інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент його укладення він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.

Висновок про недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року №6-9цс12, від 28 вересня 2016 року №6-1531цс16 та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №462/3286/16-ц (провадження №61-5896св18).

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06 листопада 2009 року передбачено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Як вбачається із пункту 7 вказаної вище постанови, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Відповідно до статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 1 статті 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно з правовою позицією, яка викладена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі №6-131цс14 вказано, що відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи в разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч.1 ст.225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Крім того, статтею 3 Закону України Про психіатричну допомогу визначена презумпція психічного здоров`я, а саме, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У свою чергу суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області 31 жовтня 2018 року, з врахуванням ухвали про усунення описки, за клопотанням позивача було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: "Чи перебувала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала в АДРЕСА_1 , в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо) у момент вчинення заповіту - 23 вересня 2016 року, та у момент вчинення договору дарування житлового будинку - 25 листопада 2016 року? .

Висновком судово-психіатричного експерта №4 від 07 лютого 2019 року встановлено, що в період підписання оспорюваних правочинів ОСОБА_5 могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, психічними розладами не страждала (т.2 а.с.136-138).

Колегія суддів приймає до уваги той факт, що судом першої інстанції на вирішення експертизи було поставлене питання стосовно договору дарування, в той час коли позивач, окрім заповіту, оспорює договір купівлі-продажу, втім зважаючи на те, що договір дарування (т.2 а.с.130-131,132) та договір купівлі-продажу (т.2 а.с.127-128), який оспорює позивач, були укладені та нотаріально посвідчені 25 листопада 2016 року, тобто в один день, колегія суддів приймає до уваги висновок експертизи як належний та допустимий доказ того, що померла ОСОБА_5 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Колегія суддів наголошує на тому, що висновок судово-психіатричного експерта №4 від 07 лютого 2019 року є повним, чітким та конкретним, експерти дослідили всі надані матеріали.

Сумнівів у правильності висновку експертів не встановлено.

Висновок наданий судовими експертами на підставі ухвали суду та експертів попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст.385,386 КК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні і інші належні та допустимі докази того, що померла ОСОБА_5 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, зокрема немає жодних медичних документів, які б могли підтвердити даний факт.

У зв`язку з наведеним не може віддаватися перевага показам свідків.

Колегія суддів вважає, що на момент складання заповіту та укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_5 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним, відповідало її внутрішній волі та було спрямоване на настання наслідків, зазначених у спірних правочинах, складені та посвідчені нотаріусом з дотриманням вимог діючого законодавства і порушень при їх посвідченнях не встановлено, а позивачем не надано жодних доказів, які б вказували на те, що оспорювані ним правочини є недійсними. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

Згідно з ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи результат розгляду даної справи, з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати в розмірі по 2.017 грн.20 коп. кожному, за подачу апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та заяву ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Магдалинівського районного нотаріального округу Солодовник Вікторії Володимирівни, Приорільської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним, визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати у розмірі по 2.017 грн.20 коп. кожному.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.