Постанова

від 06.08.2009 по справі 4/223

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06.08.2009 р. 09 год. 32 хв. № 4/223

За позовомОСОБА_1 до 1) Державної податкової адміністрації України 2) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва проВизнання протиправними дії відповідачів щодо повернення позивача на загальну систему оподаткування та визнання нечиним п. 2 "Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку." Головуючий суддя: Вовк П.В.

судді: Григорович П.О.

Смолій І.В.

Секретар судового засідання Голод В.С.

Представники:

позивач ОСОБА_1; представник відповідача - 1 представник відповідача - 2 Шевченко М.А.; Болох В.В.; На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 06.08.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 10.08.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової адміністрації України (надалі Відповідач -1) та до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі Відповідач -2) про визнання незаконними та протиправними дії відповідачів щодо повернення позивача на загальну систему оподаткування, визнання нечиним п. 2 "Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку" затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 29.10.1999 р. № 599 на підставі не відповідності цієї норми Указу № 727/98, а також визначенню поняття "термін" за законом -ст. 251 та ст. 252 ЦК України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2009 відкрито провадження в адміністративній справі № 4/233.

Позивач позов підтримує та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що п. 2 "Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку" затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 29.10.1999 р. № 599 та дії Відповідачів щодо переведення Позивача з спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування не відповідає Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва " від 03.07.1998 р. № 727.

В судовому засіданні представники Відповідачів позов не визнали, посилаючись на те, що переведення Позивача на загальну систему оподаткування було здійснено згідно законодавства України. Крім того, Позивачем був пропущений річний строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України.

Згідно ст. 171 КАСУ Відповідачем було розмішено оголошення в бюлетені "Офіційний вісник України" № 54 2009 р.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, є суб`єктом підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи серії НОМЕР_2, копія якого наявна в матеріалах справи. Позивач зареєстрований Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 11.01.2007, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до абз. 1 ч. 2 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва`від 03.07.2008 № 727/98 (надалі Указ № 727/98), суб`єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку

Позивач 17.01.2007 звернувся до Відповідача із заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Позивачу було видано свідоцтво від 17.01.2007 серії Д № 440330 платника єдиного податку.

З 01.01.2008 Позивач був повернутий на загальну систему оподаткування.

Щодо вимог про визнання нечиним п. 2 "Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку" затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 29.10.1999 р. № 599 (надалі -Порядок № 599-ХІІ) на підставі не відповідності цієї норми Указу № 727/98, а також визначенню поняття "термін" за законом -ст. 251 та ст. 252 ЦК України судом встановлено наступне.

Згідно ч. 4 Указу № 727/98 форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

Відповідно до п. 2 Порядку № 599-ХІІ свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року.

Абз. 5 ч. 4 Указу № 727/98 визначено, що рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ (надалі Закон України № 509-ХІІ) завданнями органів державної податкової служби є прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закон України № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов`язковому опублікуванню.

Ст. 251 та ст. 252 ЦК України не регулюють дані правовідносини.

Отже, судом не встановлено не відповідності актам вищої юридичної сили п. 2 Порядку № 599-ХІІ та його незаконності.

Крім того, відповідно до п. 1 "Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади" затвердженого постановою КМ України від 28.12.1992 № 731 (надалі -Положення № 731 ) державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб`єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та цього Положення.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Згідно п. 12 Положення № 731 у разі коли нормативно-правовий акт відповідає вимогам, зазначеним у цьому Положенні, орган державної реєстрації приймає рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта за встановленою Мін`юстом формою, заносить його до державного реєстру та на оригіналі акта робить напис встановленого зразка про дату державної реєстрації і номер акта згідно з державним реєстром.

Порядок № 599-ХІІ був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 752/4045.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимоги Позивача в частині визнання нечиним п. 2 "Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку" затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 29.10.1999 р. № 599 (надалі - Порядок № 599-ХІІ) є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо вимог Позивача в частині визнання протиправними дії відповідачів щодо повернення позивача на загальну систему оподаткування судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 2 Порядку № 599-ХІІ свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року.

П. 6 Порядку № 599-ХІІ передбачає, що після закінчення терміну дії Свідоцтва воно підлягає поверненню разом з усіма Довідками в 5-денний термін до органу державної податкової служби, який їх видав.

Відповідно до п. 4 Указу № 727/98 заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов`язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Згідно п. 2 Порядку № 599-ХІІ підставою для видачі Свідоцтва є подання суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов`язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.

Отже, Позивачем не були виконані умови передбачені законодавством для отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку на 2008 рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що Відповідачами було доведено правомірність своїх дій щодо переведення Позивача на загальну систему оподаткування, а тому вимоги Позивача в частині визнання протиправними дії відповідачів щодо повернення позивача на загальну систему оподаткування не підлягають задоволенню.

Крім того, Відповідач наголошує на пропущенні строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАСУ адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач 17.01.2007 звернувся до Відповідача із заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Нормативно - правові акти, які регулюють дані правовідносини є загальновідомі, оприлюднені у встановленому законом порядку і станом на 17.01.2007 діяли.

Отже, Позивач з 17.01.2007 був суб`єктом даних правовідносин, у яких застосовується оспорюваний акт, з яким Позивач був ознайомлений чи повинен був бути ознайомлений, а тому, суд вважає за необхідне обчислювати річний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, свобод та інтересів, щодо розгляду вимоги про визнання нечиним п. 2 Порядку № 599-ХІІ з 18.01.2007.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Судом не встановлено поважних причини пропуску Позивачем строку звернення до суду.

Враховуючи те, що Позивач звернувся з позовом до адміністративного суду 04.09.2008, позовні вимоги, в цій частині, не підлягають задоволенню, у тому числі, з підстав пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 158 - 163 КАСУ, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя Вовк П.В.

Судді: Григорович П.О.

Смолій І.В.