Рішення

від 11.12.2019 по справі 640/18142/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2019 року № 640/18142/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ліфтекспром до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Ліфтекспром (надалі по тексту також - позивач, ТОВ Ліфтекспром ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 № 0036961404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято внаслідок неправильного встановлення податковим органом фактичних обставин, що призвело до помилкового застосування норм чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки встановлено оформлення окремої первинної документації без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди, відтак при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв у межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Представниками сторін 23.10.2019 через канцелярію суду подані клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

На підставі наказу від 05.06.2018 ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Ліфтекспром (код 38497177) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) за серпень, вересень 2017 року та з ТОВ Відсон Альянс (код 41388972) за вересень 2017 року, за результатами якої складено акт від 22.06.2018 № 631/26-15-14-04-02/38497177.

У висновках акту перевірки зазначено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у розмірі 264 396 грн, в т.ч. за серпень 2017 року у сумі 143 499 грн, за вересень 2017 року - 120 897 грн.

На підставі акту перевірки від 22.06.2018 № 631/26-15-14-04-02/38497177 прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 № 0036961404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 330 495 грн, у т.ч. за основним платежем в сумі 264 396 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 66 099 грн.

Позивач не погодився із винесеним за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням та звернувся з позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з визначеннями, передбаченими підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Розділу V Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 вказаної статті передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

З урахуванням викладеного, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, вставлений Законом № 996-ХІV, при цьому до уваги беруться лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що податковим органом було встановлено, що у господарських взаємовідносинах ТОВ Ліфтекспром з ТОВ Івамар Трейд та ТОВ Відсон Альянс відсутній факт реального походження товару та неможливості його руху за ланцюгом, а відповідно до податкової інформації стосовно вказаних контрагентів встановлено відсутність трудових ресурсів, основних фондів, необхідних для ведення діяльності, невідповідність придбаного та реалізованого товару, встановлено нереальність здійснення фінансово господарських взаємовідносин підприємств з постачальниками та покупцями за відповідний період та було зроблено висновок, що підприємства не мали можливості здійснювати господарські операції або ж здійснювали лише документальне оформлення проведених операцій без реального їх здійснення. Отже, фактично спірними контрагентами позивача ТОВ Івамар Трейд та ТОВ Відсон Альянс створено штучну видимість здійснення господарських операцій шляхом формального складання первинних документів, які супроводжуються дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.

Судом установлено, що між позивачем та ТОВ Відсон Альянс укладено договір купівлі-продажу від 08.09.2017 №0809, відповідно до якого продавець ТОВ Відсок Альянс зобов`язується передати у власність (поставити) у зумовлені строки покупцеві ТОВ Ліфтескпром товар - ліфтове обладнання та запчастини, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару, асортимент, кількість та якість якого визначаються специфікацією, що додається до договору і є його невід`ємною частиною.

На підставі вказаного договору сторонами укладено специфікацію від 08.09.2017 №1, відповідно до якого визначено перелік товару на загальну вартість 368 340 грн. На виконання умов специфікації №1 до договору від 08.09.2017 №0809 отримано позивачем рахунок на оплату від 08.09.2017 №120, видаткову накладну від 08.09.2017 №120, товарно-транспортну накладну 08.09.2017 №б/н.

Згідно з ЄДПН зареєстровано податкову накладну від 08.09.2017 №46 на загальну суму 368 340 грн, суму податку на додану вартість в розмірі 61 390 грн включено до складу податкового кредиту в декларації за вересень 2017 року.

Також між сторонами укладено специфікацію від 21.09.2017 №2, відповідно до якого визначено перелік товару на загальну вартість 241 420 грн. На виконання умов специфікації №2 до договору від 21.09.2017 №0809 отримано позивачем рахунок на оплату від 21.09.2017 №145, видаткову накладну від 21.09.2017 №145, товарно-транспортну накладну 21.09.2017 №б/н.

Згідно з ЄДПН зареєстровано податкову накладну від 21.09.2017 №177 на загальну суму 241 420 грн., суму податку на додану вартість в розмірі 40 236,67 грн включено до складу податкового кредиту в декларації за вересень 2017 року.

При цьому відповідно до п. 3.2 договору від 08.09.2017 №0809 якість, комплектність товару повинна відповідати стандартам, технічним та іншим умовам на цей товар, однак ані під час перевірки, ані під час розгляду справи позивачем не надано будь-яких документів щодо якості та комплектності товару, паспортів якості, сертифікатів відповідності, тощо.

Однак, в товарно-транспортних накладних не зазначено конкретної інформації про вантажно-розвантажувальні операції (навантаження, розвантаження, час вибуття, прибуття, тощо) та не конкретизовано адресу пункту навантаження та розвантаження, отже зазначено не повні дані, а тому неможливо встановити та відстежити рух відповідних обсягів товарів.

Наявні в матеріалах справи первинні документи, подані позивачем у якості доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Відсон Альянс , підписані директором Іллюшко С.В.

При цьому, у матеріалах справи наявний вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20.12.2018 у справі №761/11945/18 (провадження 1-кп/263/747/2018), згідно з якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8 500 грн.

Даним вироком встановлено, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 на початку червня 2017 року не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства, зазначену в статутних документах ТОВ Відсон Альянс , а також, не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього керівника та власника вказаного підприємства, усвідомлюючи, що вказане підприємство придбається ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими розслідуванням особами, ОСОБА_1 погодився на таку пропозицію та надав відомості невстановленій особі для створення документів для перереєстрації підприємства на своє ім`я. Жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Відсон Альянс ОСОБА_1 не мав, підприємство зареєстрував на своє ім`я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ Відсон Альянс не складав та не підписував, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував, дій з поточними рахунками в банківських установах не вчиняв. Таким чином, ОСОБА_1 умисними діями, що виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом надання засобів та усунення перешкод, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Згідно з ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Вищезазначеним вироком, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадової особи контрагента позивача, дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних у той самий період, в якому встановлено факти вчинення злочину та підписані директором спірного контрагента ОСОБА_1 , тобто особою, яка заперечує здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства та визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, та ч. 1 ст. 205 КК України, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та як наслідок не можуть визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів.

Отже, є безпідставним формування даних податкового обліку на підставі таких неналежно оформлених первинних документів. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ Івамар Трейд укладено договір купівлі-продажу від 14.08.2017 №14/01, відповідно до якого постачальник ТОВ Івамар Трейд зобов`язується поставити, а покупець ТОВ Ліфтекспром прийняти та оплатити товар, найменування, кількість і ціна якого вказується в рахунках та видаткових накладних, які видаються постачальником.

До вказаного договору сторонами укладено специфікацію від 14.08.2017 №1, згідно з якою визначено перелік товару на суму 150 451,56 грн, на виконання умов якої підписано рахунок на оплату від 14.08.2017 №СФ-0000056, видаткову накладну від 14.08.2017 №РН-0000056, товарно-транспортну накладну від 14.08.2017 №б/н; специфікацію від 15.08.2017 №2, згідно з якою визначено перелік товару на суму 176 960,89 грн, на виконання умов якої підписано рахунок на оплату від 15.08.2017 №СФ-0000062, видаткову накладну від 15.08.2017 №РН-0000062, товарно-транспортну накладну від 15.08.2017 №б/н; специфікацію від 23.08.2017 №3, згідно з якою визначено перелік товару на суму 292 180 грн, на виконання умов якої підписано рахунок на оплату від 23.08.2017 №СФ-0000077, видаткову накладну від 23.08.2017 №РН-0000077, товарно-транспортну накладну від 23.08.2017 №б/н; специфікацію від 30.08.2017 №4, згідно з якою визначено перелік товару на суму 241 399,99 грн, на виконання умов якої підписано рахунок на оплату від 30.08.2017 №СФ-0000088, видаткову накладну від 30.08.2017 №РН-0000088, товарно-транспортну накладну від 30.08.2017 №б/н; специфікацію від 12.09.2017 №5, згідно з якою визначено перелік товару на суму 115 617,60 грн, на виконання умов якої підписано рахунок на оплату від 12.09.2017 №СФ-0000188, видаткову накладну від 12.09.2017 №РН-0000188, товарно-транспортну накладну від 12.09.2017 №б/н.

Згідно з ЄРПН зареєстровано податкові накладні від 14.08.2017 №133 на загальну суму 150 451,56 грн, сума податку на додану вартість в сумі 25 075,26 грн включено до складу податкового кредиту в декларації за серпень 2017 року; від 15.08.2017 №321 на загальну суму 176 960,89 грн, сума податку на додану вартість в сумі 29 493,48 грн включено до складу податкового кредиту в декларації за серпень 2017 року; від 23.08.2017 №430 на загальну суму 292 180 грн, сума податку на додану вартість в сумі 48 696,67 грн включено до складу податкового кредиту в декларації за серпень 2017 року; від 30.08.2017 №562 на загальну суму 241 399,99 грн, сума податку на додану вартість в сумі 40 233,33 грн включено до складу податкового кредиту в декларації за серпень 2017 року; від 12.09.2017 №463 на загальну суму 115 617,60 грн, сума податку на додану вартість в сумі 19 269,60 грн включено до складу податкового кредиту в декларації за вересень 2017 року.

Суд зауважує, що позивачем не надано документів щодо якості та комплектності товарів, паспортів якості, сертифікатів відповідності, тощо. Крім цього, в товарно-транспортних накладних аналогічні зауваження щодо неповності відомостей щодо навантаження/розвантаження товару як і зазначено вище щодо контрагента Відсон Альянс .

Крім того, суд звертає увагу на наступне. Заперечуючи проти позову, контролюючий орган звертає увагу суду на обставини, які ставлять під сумнів реальність господарських операцій позивача із ТОВ Івамар Трейд , посилаючись на обставини можливої підробки договору купівлі-продажу від 14.08.2017 №14/01.

Так, у реквізитах договору від 14.08.2017 №14/01 значиться номер розрахунковий рахунок постачальника, відкритого в ПАТ Сбербанк (МФО 336310) № НОМЕР_1 , який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 14.09.2017, тобто значно пізніше за дату складання договору.

Відкриття рахунків у банках здійснюється відповідно до п. 1.5 р. І Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах , зареєстрованою Постановою НБУ від 12.11.2013 № 492 (далі - Інструкція). Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Відповідно до п. 1.13 р. 1 Інструкції банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта.

Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абз. 2 п. 69.3 ст. 69 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 69 Податкового кодексу України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно - правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ) чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків. Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.

Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта.

При цьому, надаючи оцінку договору від 14.08.2017 №14/01 як документу, у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи зазначає, що наявні підстави вважати, що такий договір містить очевидні неточності в частині реквізитів договору щодо номер рахунку ТОВ Івамар Трейд , відкритого в ПАТ Сбербанк , який був відкритий згідно з відомостей банківської установи після того, як було укладено сам договір, що в свою чергу свідчить про його формальне оформлення.

До того ж, суд зазначає, що під час судового розгляду справи встановлено, що відповідно до вироку Шевченківського районного суд м. Києва від 31.05.2018 року у справі №761/11940/18 (провадження №1-кп/761/1453/2018), затверджено угоду про визнання винуватості від 27.03.2018, що укладена в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 05.03.2018 №32018100100000044 за підозрою ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, між прокурором Олійниченком В.В. та підозрюваним ОСОБА_2 Останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 8 500 грн.

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_2 на початку червня 2017 року, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства, зазначену у статутних документах ТОВ Івамар Трейд , а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього керівника та власника вказаного підприємства, усвідомлюючи, що вказане підприємство придбавається ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими досудовим розслідуванням особами, погодився на таку пропозицію.

Судом указано, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Івамар Трейд ОСОБА_2 не мав, підприємство зареєстрував на своє ім`я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності. Реєстраційних документів ТОВ Івамар Трейд не складав, лише підписував та передавав невстановленим досудовим розслідуванням особам. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ Івамар Трейд не складав та не підписував, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував, жодних службових осіб ТОВ Івамар Трейд не призначав. Жодні дії з поточними рахунками ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) в банківських установах не вчиняв, ключами до систем дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-банк", печаткою ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) ніколи не володів, їх місцезнаходження йому не відоме.

Отже, Шевченківський районний суд м. Києва у вироку від 31.05.2018 у справі №761/11940/18 дійшов висновку, що ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Судом встановлено, що вся первинна документація між позивачем та ТОВ Івамар Трейд підписано директором ОСОБА_2

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що первинні документи складені позивачем та контрагентом ТОВ Івамар Трейд не можуть вважатися судом належно оформленими та підписаними повноважними особами первинними документами, якими можуть бути посвідчені факти придбання товарів, робіт чи послуг.

Крім цього, позивачем не в повному обсязі здійснено розрахунок з обома контрагентами за договорами.

Відтак, оскільки наявні в матеріалах справи документи щодо здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами підписані особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності вказаних підприємств, суд вважає, що вказані документи не є належним чином оформленими та не містять ознак первинних документів у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що первинні документи ТОВ Відсон Альянс та ТОВ Івамар Трейд не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених як підприємством так і контролюючим органом, суд дійшов до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.07.2018 №0036961404.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно, ураховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись статтями 72 - 77, 90, 241 - 247, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ліфтекспром до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2018 №0036961404 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко