П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/2409/18
Головуючий першої інстанції Мельник О.М.
Час та місце ухвалення судового рішення --:-- , м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 08.05.2019р.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Миколаїв Телекомбуд до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
08.10.2018р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) Миколаїв Телекомбуд звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.05.2018р. №№00037281401 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1430341,25грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 1148600грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 281741,25грн.; 00037291401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1985865грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 1588692грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 397173грн.; 00037301406 щодо застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО у розмірі 54947,24грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентами дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Ствердження відповідача про безтоварність спірних господарських операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами. А застосування штрафних санкцій за порушення обігу готівки, є протиправним, оскільки підзвітна особа відзвітувала про витрату готівкових коштів на заправлення автомобілів пальним в передбаченому законом порядку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2019р. позов задоволений.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції при вирішені справи обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05.03.2018р. по 20.03.2018р. на підставі направлень від 23.02.2018р. №616/14-29-03-43, 28.02.2018р. №643/14-29-03-43, 02.03.2018р. №647/14-29-03-43, 02.03.2018р. №648/14-29-03-43, 05.03.2018р. №663/14-29-03-43 посадовими особами відповідача згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, ст.77, п.82.1. ст.82 ПК України, відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018р., на підставі наказу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 14.02.2018р. №425, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Миколаїв Телекомбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., в тому числі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р. валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2017р.
За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС у Миколаївській області складений акт №771/14-29-14-01/38087051 від 09.04.2018р., яким встановлено порушення позивачем п.п.44.1., 44.2 ст.44, підпункту 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1148600грн., в тому числі за 2015 рік на суму 21635грн.; за 2016 рік на суму 638434грн.; за 2017 рік на суму 488531грн.; п.198.1, п.198.3 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижений податок на додану вартість на загальну суму 1588689грн. (замінено на 1588692грн.); п. 8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме - несвоєчасна сплата єдиного внеску за вересень 2013 року; п.2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р. /т.1 а.с.22-141/
Листом ТОВ Миколаїв Телекомбуд від 07.05.2018р. №025 направлено заперечення до акту перевірки від 03.04.2018р. №771/14-29-14-01/38087051. /т.1 а.с.185-190/
Листом Головного управління ДФС у Миколаївській області від 17.05.2018р. №7455/10/14-29-14-01-10 надано ТОВ Миколаїв Телекомбуд відповідь щодо результатів розгляду заперечень до акту перевірки від 03.04.2018р. №771/14-29-14-01/38087051., згідно якої до акту перевірки внесені зміни у зв`язку з виявленням технічних помилок, а саме були змінені окремі положення п.п.3.1.1.1 розділу III Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку , п.п.3.1.1.2 цього розділу Податковий кредит , а у розділі IV Висновок в абзаці 4 число 1588689 було замінено на 1588692 , слова та числа грудень 2017 року у сумі 275266грн. були замінені словами та числами грудень 2017 року у сумі 266266грн. . В іншій частині акт перевірки був залишений відповідачем без змін. /т.1 а.с.191-200/
На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Миколаївській області винесено податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018р. №№00037281401 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1430341,25грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 1148600грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 281741,25грн.; 00037291401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1985865грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 1588692грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 397173грн.; 00037301406 щодо застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО у розмірі 54947,24грн. /т.1 а.с.14-21/
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, згідно з п.138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Предметом досліджень під час перевірки були фінансово-господарські відносини позивача з наступними контрагентами: ТОВ Комфортстрой-Н , ТОВ Енергозбережувальні Технології , ТОВ Лонгор , ТОВ Будінвестком ЛТД , ТОВ Стройтех ЛТД , ПП Олві Інвест Сіті , ПНВКП Чіремістр , ТОВ Украгро-Транс .
На підтвердження реальності господарських відносин позивачем в ході перевірки та до суду надані договори на виконання робіт, підряду та поставки, укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами. /т.1 а.с.221-223, т.2 а.с.6-8, 28-29, 35-37, 108-110, 127-131, 164-168, 170-174, 192-195, 213-217, 249-250; т.3 а.с.1-3, 60-61, 83-84, 119-120, 148-149, 180-181, 195-196, 230-231; т.4 а.с.21-22, 33-34, 50-51, 99-100, 116-117, 169-165, 217-223, 239-245; т.5 а.с.11-17, 50-56, 66-72, 91-97, 111-117, 140-146, 164-170, 190-196, 213-217, 237-243; т.6 а.с.25-31, 41-42, 50-56, 71-77, 93-99, 130-136, 169-175, 220-226, 233-239; т.7 а.с.8-14, 51-57, 66-71, 87-93, 110-116, 127-133, 153-159, 184-190, 216-222, 250; т.8 а.с.1-6, 48-49, 77-78, 94-95, 111-112, 132-133, 157-158, 181-182, 203-204, 229-230, т.9 а.с.11-12, 51-52, 71-72, 111-112, 129-130, 146-147,166-167, 181-182, 198-199, 214-215, 230-231, 245-246; т.10 а.с.10-11, 26-27, 43-44, 56-57, 72-73, 104-105, 119-120, 146-148, 164-166, 215-217, 247-250; т.11 а.с.27-29, 48-50, 87-89, 98-100/
Факт виконання контрагентами позивача - ТОВ Комфортстрой-Н , ТОВ Енергозбережувальні Технології , ТОВ Лонгор , ТОВ Будінвестком ЛТД , ТОВ Стройтех ЛТД , ПП Олві Інвест Сіті , ПНВКП Чіремістр , ТОВ Украгро-Транс визначених умовами договорів робіт (надання послуг) повністю підтверджується наданими позивачем документами, а саме: видатковими накладними, рахунками-фактурами та актами здачі-прийому робіт (надання послуг); /т.2 а.с.4, 15-16, 20-21, 30-31, 40-46, 51, 81-86, 100-106, 126, 154, 169, 179-184, 197-210, 236-240; т.3 а.с.19-25, 42-44, 51-53, 71-74, 77-80, 107-114, 117, 140-142, 183-187, 212-217, 223-226, 246-250; т.4 а.с.14-18, 29-30, 36-43, 73-76, 81-85, 110-113, 129-132, 136-138, 142-145, 149, 209-211, 214, 231-234; т.5 а.с.3-5, 8, 25-27, 34-42, 58-61, 83-86, 99-104, 132-134, 154-158, 183-185, 204-207, 226-231; т.6 а.с.15-19, 32-33, 37-38, 44-46, 63-65, 86-88, 107-109, 114-117, 121-124, 145-147, 153-156, 162-164, 187-190, 195-198, 204-207; т.7, а.с.31-34, 41-44, 48, 59-61, 78-81, 103-105, 118-120, 141-145, 150, 173-181, 205-213; т.8 а.с.24-31, 35-41, 45, 69-75, 86-91, 103-108, 120-125, 147-152, 172-175, 193-197; т.9 а.с.29-32, 39-42, 86-88, 103-105, 139-141, 159-163, 175-176, 191-194, 206-209, 214-226; т.10 а.с. 4-7, 19-21, 34-37, 50-52, 64-67, 82-86, 112-114, 156-161, 176-181, 203-208, 225-229; т.11 а.с.18-23, 37-44, 60-65, 69-74, 78-83, /
довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, платіжними дорученнями; /т.1 а.с.201-219, 245-250, т.2 а.с.1-3, 18-19, 23, 39, 70, 99, 118, 142-146, 176-178, 196, 212, 235; т.3 а.с.17-18, 41, 49-50, 59, 70, 76, 162-163, 173, 182, 193, 211, 219-220, 222, 228, 245; т.4 а.с.3, 13, 19, 31, 35, 47-48, 72, 79-80, 89-90, 108-109, 128, 135, 141, 150, 165-168, 208, 216, 230, 235-237, т.5 а.с.2, 10, 24, 30, 33, 49, 57, 82, 98, 110, 131, 139, 153, 163, 182, 189, 203, 212, 225, 235; т.6 а.с.14, 24, 35-36, 40, 43, 49, 62, 70, 85, 92, 106, 113, 120, 129, 144, 151-152, 161, 168, 186, 194, 203, 209; т.7 а.с.40, 49, 58, 65, 77, 86, 102, 109, 117, 126, 140, 152, 172, 183, 204, 214; т.8 а.с.23, 33-34, 47, 68, 76, 85, 93, 102, 110, 119, 131, 146, 156, 171, 180, 192, 202; т.9 а.с.28, 38, 47-50, 85, 101-102, 110, 138, 154-158, 165, 174, 180, 190, 197, 205, 203, 213, 229; т.10 а.с.3, 8, 18, 25, 33, 45, 48-49, 63, 81, 111, 118, 155, 175, 202, 211-214, 224; т.11 а.с.15-17, 26, 36, 47, 59, 68, 77, 86, 97/
податковими накладними. /т.1 а.с.220, 247, т.2 а.с.5, 17, 22, 32-34, 52, 87, 107, 119-122, 141, 147-151, 155, 175, 191, 211; т.3 а.с.16, 40, 47-48, 57-58 , 82, 118, 146, 164, 166-168, 172, 194, 221, 229; т.4 а.с.2, 20, 32, 49, 78, 88, 127, 159-164, 215, 238; т.5 а.с.9, 31, 48, 65, 90, 108, 137, 152, 210, 236; т.6 а.с.23, 34, 39, 48, 69, 91, 111, 127, 149, 159, 166, 192, 201, 208; т.7 а.с.39, 50, 64, 85, 108, 125, 151, 182, 215; т.8 а.с.32, 46, 75, 92, 109, 130, 159, 179, 201; т.9 а.с.36, 45, 91, 109, 144, 164, 179, 196, 202, 228; т.10 а.с.9, 24, 46, 54, 70, 87, 116, 144, 162, 182, 200, 209; т.11 а.с.24, 45, 66, 75, 84/
Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції, свідками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є директорами вищезазначених підприємств - контрагентів позивача, та ОСОБА_5 , який працював у ТОВ Украгро-Транс надано пояснення щодо фактичних обставин укладання та виконання вищезазначених договорів.
При цьому, апелянтом не надано доказів нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного перегляду справи первинні документи, надані позивачем та його контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, які пред`являються до первинних документів. Доказів недостовірності даних в цих документах апелянтом не представлено.
Так, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.
Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодний законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.
За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 18.05.2018р. №00037281401, 00037291401.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначаються Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 (надалі - Положення №637), відповідно до п.2.11. якого, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не біль ше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отри мання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження (абз.2-4). Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України (абз.5).
Тобто, п.2.11. Положення №637 визначено лише строки повернення готівки, виданої під звіт та умову видачі коштів під звіт - повернення попередньо виданих коштів, однак не регулюються порядок і підстави видачі коштів під звіт.
Так, підставою для висновку податкового органу про застосування штрафних санкцій в сумі 54947,24грн. є те, що директор ТОВ Миколаїв Телекомбуд , здійснив витрату готівкових коштів на заправлення автомобілів на автозаправній станції на загальну суму 54947,24грн. за період з 31.03.2016р. по 11.04.2016р.
Податковою перевіркою встановлено, що в період з 31.03.2016р. по 11.04.2016 р., згідно листка тимчасової непрацездатності серії АГЛ №008256 директор ТОВ Миколаїв Телекомбуд перебував на лікарняному (в стаціонарі), і не порушував режиму лікування на стаціонарі, тому він не міг перебувати на АЗС, здійснювати заправлення автомобілів та отримувати фіскальні чеки на АЗС. /т.11 а.с.124-126/
Пунктами 2-3 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015р. №841 встановлено, що його дія поширюється на осіб, що видали платнику податку - фізичній особі кошти на відрядження або під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, та платників податків - фізичних осіб, які отримали такі кошти.
Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.
Таким чином, законодавством встановлено терміни надання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт у разі видачі готівкових коштів підзвітній особі.
Податковим органом не заперечується факт подання директором ТОВ Миколаїв Телекомбуд звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, протягом періоду з 31.03.2016р. по 11.04.2016р., разом з підтверджуючими документами щодо здійснення витрат в інтересах позивача.
Згідно абз.5 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 (надалі - Указ №436/95), у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверд жував сплату покупцем готівкових коштів - у розмірі сплачених коштів.
Факт тимчасової непрацездатності директора ТОВ Миколаїв Телекомбуд в період, за який він відзвітував за витрачання коштів, не спростовує видачу готівкових коштів під звіт, а також фактичного здійснення готівкових розрахунків та наявності відповідних розрахункових документів, виданих АЗС як одержувачем коштів, за заправку автомобілів наявних у користуванні позивача згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів; договорів оренди обладнання, транспортних засобів; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Отже, підставою застосування відповідальності передбаченої абз.5 п.1 Указу №436/95 є відсутність платіжного (розрахункового) документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів покупцем, але такі документи (фіскальні чеки АЗС) надавалися до перевірки, що не заперечується податковим органом, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушення обігу готівки у національній валюті, визначеного абз.5 п.1 Указу №436/95.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.
Згідно положень ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .
В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно підтвердження фактичного здійснення господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагентів товару та послуг, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.
З матеріалів справи вбачається, що позивач та його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечується відповідачем.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інтенції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та відстрочена апелянту, згідно з ст.133 КАС України, сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року залишити без змін.
Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь Державної судової адміністрації України на рахунок на рахунок №:UA798999980000031211256026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі 78100 (сімдесят вісім тисяч сто) грн. 95 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.
Суд | П'ятий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.12.2019 |
Оприлюднено | 12.12.2019 |
Номер документу | 86271389 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
П'ятий апеляційний адміністративний суд
Крусян А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні