Постанова

від 23.06.2020 по справі 1440/2409/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 1440/2409/18

адміністративне провадження № К/9901/36054/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у складі судді Мельника О.М.,

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у складі суддів Крусяна А.В., Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,

у справі №1440/2409/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаїв Телекомбуд

до Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

02 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаїв Телекомбуд (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2018 року №00037281401 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1430341,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 1148600 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 281741,25 грн, №00037291401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1985865 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 1588692 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 397173 грн, №00037301406 щодо застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО у розмірі 54947,24 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 08 травня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, позов Товариства задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення податкового органу від 18 травня 2018 року № 00037281401 від 18 травня 2018 року, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств та суму 1 148 600,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 281 741,25 грн, № 00037291401, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 588 692,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 397 173,00 грн, № 00037301406, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО в розмірі 57 947,24 грн.

23 грудня 2019 року відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким Товариству відмовити у задоволені позову повністю.

Верховний Суд ухвалою від 15 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребував справу №1440/2409/18 із Миколаївського окружного адміністративного суду.

Позивач відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не подавав, що не перешкоджає її розгляду по суті.

29 січня 2020 року справа №1440/2409/18 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 21 лютого 2020 року зупинив касаційне провадження у справі №1440/2409/18 на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2020 року касаційне провадження поновлено та 22 червня 2020 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 38087051, перебуває на обліку податкового органу з 03 березня 2012 року, є платником податку на додану вартість з 01 липня 2012 року.

У березні 2018 року податковий орган провів документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 лютого 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року, результати якої викладені в акті перевірки від 03 квітня 2018 року № 771/14-29-14-01/38087051 (далі - акт перевірки).

Згідно з підпунктами 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України керівник податкового органу на підставі акта перевірки 18 травня 2018 року прийняв податкові повідомлення-рішення, які є предметом розгляду у цій справі.

Податковим повідомленням-рішенням №00037281401 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 1 148 600 грн за порушення пунктів 44.2, 44.1 статті 44, підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 281741 грн 25 коп. на підставі абзаців 1, 2 пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №00037291401 збільшено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість у сумі 1 588 692 грн. за порушення пунктів 198.1, 198.3, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 397173 грн., на підставі абзаців 1, 2 пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №00037301406 застосований штраф в сумі 54947 грн 24 коп. за порушення пункту 2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 на підставі абзацу 5 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12 червня 1995 року №436/95.

Щодо податку на прибуток та податку на додану вартість, при визначенні яких, за позицією податкового органу, позивач порушив порядок формування валових витрат та податкового кредиту.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що необхідною умовою для віднесення вартості товарів, робіт (послуг) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Предметом судових досліджень у цій справі є фінансово-господарські відносини позивача з його контрагентами, а саме договори на виконання робіт, підряду та поставки з ТОВ Комфортстрой-Н , ТОВ Енергозбережувальні Технології , ТОВ Лонгор , ТОВ Будінвестком ЛТД , ТОВ Стройтех ЛТД , ПП Олві Інвест Сіті , ПНВКП Чіремістр , ТОВ Украгро-Транс .

Суди попередніх інстанцій встановили виконання контрагентами позивача - ТОВ Комфортстрой-Н , ТОВ Енергозбережувальні Технології , ТОВ Лонгор , ТОВ Будінвестком ЛТД , ТОВ Стройтех ЛТД , ПП Олві Інвест Сіті , ПНВКП Чіремістр , ТОВ Украгро-Транс , визначених умовами договорів, робіт (надання послуг), яке повністю підтверджується наданими позивачем документами, а саме: видатковими накладними, рахунками-фактурами та актами здачі-прийому робіт (надання послуг), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, платіжними дорученнями, податковими накладними, що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями первинних документів, визнаних судами попередніх інстанцій належними, достатніми та допустимими доказами. У якості доказів суд першої інстанції отримав та оцінив покази свідків.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявні в матеріалах справи та досліджені під час розгляду справи первинні документи, надані позивачем та його контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, які пред`являються до первинних документів. Доказів недостовірності даних в цих документах податковий орган не надав. Посилання податкового органу на неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, суди попередніх інстанцій визнали неприйнятними з огляду на те, що відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність позивачем формування валових витрат в звітних податкових періодах 2015 року, 2016 року, 2017 року та податкового кредиту у звітних податкових періодах з липня 2015 року по грудень 2017 року.

Доводи податкового органу, які ґрунтуються на інформаційних повідомленнях про несплату податку продавцями товарів, робіт (послуг), є неприйнятними з огляду на фактичне здійснення спірних господарських операцій.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що жодний законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Суд зазначає, що будь-яка відповідальність, у т. ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладена відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Суд визнає, що відповідач не довів податкові правопорушення, що зумовлює безпідставність збільшення грошового зобов`язання і, як наслідок, безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо оприбуткування готівки

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначаються Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення №637), відповідно до пункту 2.11. якого видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження (абзаци 2 - 4). Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України (абзац 5).

Відтак пунктом 2.11. Положення №637 визначено лише строки повернення готівки, виданої під звіт та умову видачі коштів під звіт - повернення попередньо виданих коштів, однак не регулюються порядок і підстави видачі коштів під звіт.

Підставою для висновку податкового органу про застосування штрафних санкцій в сумі 54947,24 грн є те, що директор Товариства здійснив витрату готівкових коштів на заправлення автомобілів на автозаправній станції на загальну суму 54947,24 грн за період з 31 березня 2016 року по 11 квітня 2016 року.

Податковою перевіркою встановлено, що в період з 31 березня 2016 року по 11 квітня 2016 року, згідно листка тимчасової непрацездатності серії АГЛ №008256 директор Товариства перебував на лікарняному (в стаціонарі), і не порушував режиму лікування на стаціонарі, тому він не міг перебувати на АЗС, здійснювати заправлення автомобілів та отримувати фіскальні чеки на АЗС.

Пунктами 2-3 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2015 року №841 встановлено, що його дія поширюється на осіб, що видали платнику податку - фізичній особі кошти на відрядження або під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, та платників податків - фізичних осіб, які отримали такі кошти.

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

Отже, законодавством встановлено терміни надання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт у разі видачі готівкових коштів підзвітній особі.

Податковий орган не заперечує факт подання директором Товариства звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, протягом періоду з 31 березня 2016 року по 11 квітня 2016 року, разом з підтверджуючими документами щодо здійснення витрат в інтересах позивача.

Згідно з абзацом 5 пункту 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 (далі - Указ №436/95), у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів - у розмірі сплачених коштів.

Факт тимчасової непрацездатності директора Товариства в період, за який він відзвітував за витрачання коштів, не спростовує видачу готівкових коштів під звіт, а також фактичного здійснення готівкових розрахунків та наявності відповідних розрахункових документів, виданих АЗС як одержувачем коштів, за заправку автомобілів наявних у користуванні позивача згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підставою застосування відповідальності, передбаченої абзацом 5 пункту 1 Указу №436/95, є відсутність платіжного (розрахункового) документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів покупцем, але такі документи (фіскальні чеки АЗС) надавалися до перевірки, що не заперечується податковим органом, що доводить відсутність порушення обігу готівки у національній валюті, визначеного абзацом 5 пункту 1 Указу №436/95.

Результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №1340/3510/18 не впливають на спірні правовідносини у справі, що розглядається.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №1440/2409/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: С. С. Пасічник

В. П. Юрченко