Постанова

від 11.12.2019 по справі 400/2263/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/2263/19 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної ііскальної служби у Миколаївській області (далі ДФС) про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 року № Ф-78926-17.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що протягом 2016 - 2018 років, працюючи на посаді голови правління Приватного акціонерного товариства Спортек та за сумісництвом - на посаді директора Приватного підприємства Рекон-Консалт , обидва підприємства сплачували за вказані періоди єдиний соціальний внесок, тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваної вимоги.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ДФС подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до наказу №1-К від 01.04.2008 року ОСОБА_1 з 01.04.2008 року призначено за сумісництвом на посаду директора Приватного підприємства Рекон-Консалт (код ЄДРПОУ 34651855).

Згідно запису №19 у трудовій книжці ОСОБА_1 , 19.07.2013 року, на підставі наказу №5-к від 19.07.2013 року його призначено на посаду заступника голови правління Приватного акціонерного товариства Спортек .

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, обидва підприємства - ПрАТ Спортек та ПП Рекон-Консалт - не перебувають у стані припинення, діючий керівник ПП Рекон-Консалт - ОСОБА_1 .

20.05.2019 року ГУ ДФС було виставлено позивачу податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-78926-17 на суму 21030,90 грн. - борг зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 року.

Не погоджуючись з вказаною вимогою ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в розумінні Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивач є застрахованою особою, а єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою. Також судом було зазначено, що Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення підприємницької діяльності.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції помилковими і такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України.

Відповідно до п.2, 3 та 10 ч.1 ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Закон) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Положеннями п.1 ч.1 ст.7 Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу №1-К від 01.04.2008 року ОСОБА_1 з 01.04.2008 року призначено за сумісництвом на посаду директора Приватного підприємства Рекон-Консалт (код ЄДРПОУ 34651855).

Згідно запису №19 у трудовій книжці ОСОБА_1 , 19.07.2013 року, на підставі наказу № 5-к від 19.07.2013 року, його призначено на посаду заступника голови правління Приватного акціонерного товариства Спортек .

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, обидва підприємства - ПрАТ Спортек та ПП Рекон-Консалт - не перебувають у стані припинення, діючий керівник ПП Рекон-Консалт - ОСОБА_1 .

Також, судом першої інстанції було встановлено та не оскаржувалось сторонами, що перебуваючи протягом 2016-2018 років на посаді заступника голови правління ПрАТ Спортек та директора ПП Рекон-Консалт позивач був найманим працівником, за якого єдиний внесок в розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати сплачував роботодавець.

Разом з тим, згідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Приймаючи спірну вимогу, ДФС виходив з того, що позивач провадить незалежну професійну діяльність, а саме - має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується відомостями з інформаційної бази даних ІС Податковий блок (а.с.21-22).

Так, на відповідний запит апеляційного суду, Рада адвокатів Миколаївської області листом від 04 грудня 2019 року №244 повідомила, що ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю за №681 від 04 червня 2011 року. Станом на 04 грудня 2019 року відомості про зупинення адвокатської діяльності відсутні, заяви про зупинення адвокатської діяльності не подавались.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача діючого свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю за №681 від 04 червня 2011 року, що свідчить про наявність у нього права на здійснення незалежної професійної діяльності (адвокатська діяльність), колегія суддів приходить до висновку про наявність у ОСОБА_1 обов`язків щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в межах цієї діяльності.

Окремо колегія суддів зазначає, що вказані обов`язки щодо нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску не залежать від фактичного провадження особою незалежної професійної діяльності та отримання доходу від неї, оскільки, як було вище зазначено, згідно абз.2 п.2 ч.1 ст.7 Закону у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Також, слід зазначити, що перебуваючи в трудових відносинах з ПрАТ Спортек та ПП Рекон-Консалт , позивач, як ним самим зазначено в позові (а.с.5), працює на посаді саме заступника Голови правління ПрАТ Спортек та на посаді директора ПП Рекон-Консалт , тобто на посадах за функціональною спрямованістю відмінною від адвокатської (юридичної) діяльності.

Крім того, з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що до виду діяльності ПрАТ Спортек та ПП Рекон-Консалт не належать надання юридичних (правових) послуг, водночас до діяльності вказаних підприємств належать: роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах; допоміжне обслуговування наземного транспорту; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; неспеціалізована оптова торгівля;інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний).

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року - скасувати.

Прийняти по справі постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.