Постанова

від 10.12.2019 по справі 500/2380/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11871/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року про повернення позовної заяви у справі №500/2380/19 (головуючий суддя Подлісна І.М., м. Тернопіль) за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради, виконавчого комітету Тернопільської міської ради, відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: підприємство Меркурій Вест , управління Служби безпеки України в Тернопільській області, про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до Тернопільської міської ради, виконавчого комітету Тернопільської міської ради, відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: підприємство Меркурій Вест , управління Служби безпеки України в Тернопільській області, в якому просили: а) визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими гаражами за адресою: АДРЕСА_1, місто Тернопіль від 19.10.2018 №186;

б) визнати протиправним та скасувати реєстрацію дозволу на виконання будівельних робіт від 13.03.2019 ТП №112190720243.

Ухвалою від 28 жовтня 2019 року Тернопільський окружний адміністративний суд повернув вказану вище позовну заяву.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовує помилковістю висновків суду першої інстанції про те, що позивачам було відомо про наявність (видачу) містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва та дозволу на початок виконання будівельних робіт на момент їх видачі, оскільки станом на 19.10.2018 (затвердження містобудівних умов та обмежень) позивачі не тільки не могли знати про порушення своїх прав чи інтересів, але й про наявність даних умов та обмежень з тих причин, що відповідачами чи третіми особами копії мостобудівних умов та обмежень не надсилалися позивачам.

Не могли позивачі знати про порушення своїх прав і на момент видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 13.03.2019.

На переконання апелянта, позивачі могли запідозрити про наявність порушень щодо початку будівництва тільки після 15.05.2019, коли видано акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, припис С-15.05/1 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 15.05.2019, де виявлено порушення під час видачі містобудівних умов та обмежень. Тобто до цієї дати позивачі не могли припускати, що є порушення у видачі дозвільних документів.

Крім того, копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво, отримано ОСОБА_3 (членом сім`ї позивача) 12.08.2019 - лист від Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області від 12.08.2019 №97-19-0.202-2311/177-19, де містяться відмінності в порівнянні з виданими містобудівними умовами та обмеженнями об`єкта будівництва в частині дозвільної висоти об`єкта будівництва.

Відтак, саме після 12.08.2109 позивачі дізналися і могли дізнатися, що їхні права та інтереси порушено, коли отримано та здійснено аналіз запитуваних документів, але в будь-якому випадку не раніше 15.05.2019 (дата видачі припису про порушення законодавства в сфері містобудівної діяльності).

В апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі ч.2 ст.312 КАС України розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 19 жовтня 2018 року управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видано Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими гаражами за адресою: АДРЕСА_1 , які затверджено наказом від 19.10.2018 № 186.

ОСОБА_1 є власником суміжної земельної ділянки та житлового будинку.

ОСОБА_2 є також суміжним користувачем земельної ділянки та йому належить сервітутне право проїзду через земельну ділянку, на якій здійснюється будівництво, на підставі договору.

15 серпня 2019 року ОСОБА_3 (членом сім`ї позивача) було отримано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:12:018:0074, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва багатоквартирного житлового будинку, з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області відповідно до листа від 12.08.2019 за № 97-19-0.202-2311/177-19.

Так, згідно з проектом землеустрою максимально гранично допустима висота будівництва становить 30 метрів. Натомість у містобудівних умовах та обмеженнях встановлено висоту 40 метрів.

З огляду на викладені обставини, позивачі звернулися до суду з позовом про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, й відповідно дозволу на виконання будівельних робіт.

Ухвалою від 18 жовтня 2019 року Тернопільський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву без руху з тих підстав, що позивачі не надали оригінал документа про сплату судового збору у визначеному законом розмірі, а також заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням та доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог зазначеної ухвали на адресу суду було направлено документи про сплату судового збору, а також заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою від 28 жовтня 2019 року Тернопільський окружний адміністративний суд повернув позовну заяву, керуючись тим, що причини пропуску строку звернення з цим позовом до суду, зазначені представником позивачів у заяві від 23.10.2019, слід визнати неповажними. Інших підстав для поновлення строку позивачами не вказано та судом не встановлено.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами ч. 1 та 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

На виконання вимог ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 про залишення позовної заяви без руху, представник позивачів долучив до матеріалів справи оригінали квитанцій про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Вказана вище заява обґрунтована тим, що позивачі не мали можливості ознайомитися з робочим проектом на будівництво, оскільки його копію не надано навіть на адвокатські запити. Датою, коли позивачі могли дізнатися по порушення своїх прав та інтересів, є саме - 15 серпня 2019 року (дата отримання копії проекту землеустрою) і на позивачів не могло бути покладено обов`язку щодо перевірки правомірності дій суб`єктів владних повноважень чи обов`язку ставити під сумнів правомірність таких дій.

Поза тим, поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.

Як правильно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є землекористувачами земельних ділянок, суміжних з ділянкою, на якій здійснюється будівництво, та ОСОБА_2 належить сервітутне право проїзду через земельну ділянку, на якій здійснюється будівництво, на підставі договору.

21.04.2016 рішенням Тернопільської міської ради затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2620 га під будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 Управлінню СБУ в Тернопільські області .

Так, зокрема, в ході розробки цього проекту землеустрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24.05.2014 погодили акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, про що свідчать їхні особисті підписи у документі, копія якого є в матеріалах справи, та в якому чітко зазначено, що земельна ділянка надана УСБУ в Тернопільській області саме для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

З долучених до відзиву на апеляційну скаргу доказів колегія суддів також вбачає, що в засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті організатора конкурсу (газета Тернопільської обласної ради і обласної державної адміністрації Свобода , №55 від 13.07.2018, №79 від 05.10.2018 №79 від 05.10.2018) були опубліковані повідомлення про проведення конкурсу на визначення юридичних та фізичних осіб для будівництва житла для військовослужбовців, а також повідомлення про результати конкурсу.

В подальшому, управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради 19.10.2018 були видані оскаржувані Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими гаражами за адресою АДРЕСА_1, місто Тернопіль та затверджені наказом №186 від 19.10.2018.

18 лютого 2019 року мешканці житлових будинків, що проживають по АДРЕСА_1 (зокрема, сім`я ОСОБА_4 , у тому числі і позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) звернулися із колективною скаргою до міського голови Тернополя з приводу негайного припинення незаконного будівництва багатоповерхового будинку по АДРЕСА_1 як такого, що не відповідає законодавчим нормам планування і забудови територій.

Наведені обставини свідчать про те, що вже на момент звернення зі скаргою - 18.02.2019 - позивачі були обізнані та переконані в тому, що будівництво багатоповерхового будинку по вул. Білогірській порушує їхні права та є, на їхню думку, незаконним.

11 березня 2019 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради повідомлено авторів колективного звернення від 18.02.2019 про те, що за результатами розгляду їхньої скарги проведено позапланову перевірку і будь-яких порушень з приводу проведення підготовчих робіт до початку будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими гаражами по АДРЕСА_1 не встановлено.

13.03.2019 відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради видано дозвіл на виконання будівельних робіт Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими гаражами за адресою: вул. Білогорська, місто Тернопіль .

Відповідно до листа ПП Меркурій Вест №1-29/11 від 29.11.2019 одразу після отримання дозволу на виконання будівельних робіт (№ТП 112190720243 від 13.03.2019) підприємство як генеральний підрядник відповідно до вимог чинного законодавства України розмістило на будівельному майданчику за вищезазначеною адресою інформацію про паспорт об`єкта будівництва з ескізом будівлі, відомостями про початок будівництва, замовника, генпідрядника, авторський, технічний нагляд, клас наслідків, загальну площу квартир та забудови, а також реквізити дозволу на виконання будівельних робіт та 3-д модель майбутнього будинку.

Підсумовуючи наведені обставини та долучені до матеріалів справи докази, колегія суддів вважає, що позивачам було відомо про наявність оскаржуваних рішень задовго до часу звернення до суду, а їхні твердження про виникнення підозри щодо порушення своїх прав незаконним будівництвом не відповідають дійсності та не підтверджуються необхідними доказами.

Так, зокрема, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що лише 15 травня 2019 року вони могли запідозрити про наявність порушень своїх прав щодо початку будівництва, коли був виданий припис С-15.05/1 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 15.05.2019 року, оскільки у самому приписі вказано, що він виданий через відсутність в документах, на підставі яких були видані містобудівні умови та обмеження, викопіювання з топографо-геодезичного плану М1:2000, та встановлено термін для подання таких матеріалів. Інші порушення законодавства з питань містобудівної діяльності у приписі не зазначені.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла переконання, що позивачі вважали свої права порушеними незаконним, на їхню думку будівництвом, ще в лютому 2019 року, коли зверталися з колективною скаргою до міського голови Тернополя з приводу негайного припинення незаконного будівництва багатоповерхового будинку по вул. Білогірській як такого, що не відповідає законодавчим нормам планування і забудови територій, проте до суду звернулися за захистом своїх прав лише в жовтні 2019 року, тобто з пропуском встановленого ст.122 КАС України строку звернення до суду.

При цьому колегія суддів зазначає, що встановлення законом процесуальних строків має на меті дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасне виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.

Таким чином, особа, яка має намір подати позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, в тому числі процесуальних строків її подачі.

Матеріали справи, за наявності відомостей про обізнаність позивачів щонайменше з лютого 2019 року про обставини, з якими вони пов`язують підстави для звернення до суду з цим позовом, не містять доказів наявності непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Таким чином, за наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для повернення адміністративного позову у зв`язку із пропуском позивачами строку звернення до суду без поважних на те причин.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року про повернення позовної заяви у справі №500/2380/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов