Постанова

від 05.12.2019 по справі 357/4319/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 357/4319/18

провадження № 519535 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

адвоката ОСОБА_6 ,

зацікавленої особи ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25червня 2019 року, у кримінальному проваджені, внесеному до ЄРДР за № 32018110080000004, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Потсдам, Німеччина, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2018 року на підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2018 року вищезазначену ухвалу місцевого суду скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2018 року на підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 червня 2019 року вищевказану ухвалу місцевого суду залишено без змін.

Як вбачається з клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_8 за обставин, детально наведених у клопотанні, підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, тобто у службовому підробленні, що виразилось у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, було закінчено 19 березня 2015 року та з моменту його вчинення минуло більше трьох років, на підставі ст. 49 КК України ОСОБА_9 підлягав звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала та короткий зміст заперечень на касаційну скаргу

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , просить скасувати судові рішення у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що обставини, зазначені в ухвалі Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2018 року, фактично свідчать про скоєння посадовими особами ТОВ «Проксімус», в тому числі і Генеральним директором ОСОБА_7 злочину, передбаченого ст. 212 КК України, та про те, що орган досудового розслідування в порушення загальних засад кримінального провадження створив штучні умови для кримінального переслідування посадових осіб ТОВ «Проксімус», які навіть не були визнані учасниками кримінального провадження щодо ОСОБА_8 . Стверджує, що це грубо порушує принципи верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, право на доступ до правосуддя та справедливий суд, право на захист. Крім того, суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання без дослідження доказів надав їм правову оцінку, вийшовши за межі повноважень. Ухвала Київського апеляційного суду від 25червня 2019 року не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та суперечить попередній ухвалі апеляційного суду від 26 липня 2018 року.

Позиції учасників судового провадження

Адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 вважає касаційну скаргу обґрунтованою і просить її задовольнити. ОСОБА_7 підтримує доводи касаційної скарги свого адвоката.

Прокурор ОСОБА_5 вважає касаційну скаргу обґрунтованою частково та просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд провадження у суді апеляційної інстанції.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимогст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7цього Кодексу.

Статтею 7 КПК України передбачені загальні засади кримінального провадження, до яких відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та офіційного тлумачення відповідних правових норм, наведеного в рішенні КС від 25.04.2012 №11-рп/2012, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією основними засадами, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Перегляд судових рішень судом вищого рівня гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини та громадянина.

Верховний Суд України у Постанові від 3 березня 2016 року (№ 5-347кс15) зазначив, щоКонституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж углаві 31 КПК України, кореспондується із положеннямистатті 24 КПК України й розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.

Одночасно згідно зі ст. 2 КПК Українизавданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно дост. 17 ч. 1 КПК Україниполягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до ч. 5 зазначеної статті поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

До того моменту, коли обвинувальний вирок суду набере законної сили, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, а тому відповідні державні органи повинні поводитися з нею як невинуватою особою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Аллене де Рібемон проти Франції»).

Презумпція невинуватості буде порушена, якщо посадова особа висловлює думку про винність особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, коли цього не було доведено відповідно до закону. Чи порушує твердження посадової особи про винність обвинуваченого принцип презумпції невинуватості, має бути з`ясовано в контексті тих фактичних обставин, у яких цей висновок було зроблено (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі «Грабчук проти України»).

При цьому, суд першої інстанції встановив, що директор ТОВ «Лікс Груп», ТОВ «України Вест Імпорт» ОСОБА_8 з метою сприяння в ухиленні від сплати податків службовими особами ТОВ «Проксімус» умисно склав податкові накладні від імені ТОВ «Лікс Груп», ТОВ «України Вест Імпорт» за декілька періодів про проведені фінансово-господарські операції з ТОВ «Проксімус», достовірно знаючи, про те, що вказаному суб`єкту господарювання послуги не надавались та в подальшому вніс до них завідомо неправдиві відомості та умисно видав їх для врахування службовими особами ТОВ «Проксімус» у податковій звітності і в подальшому використав їх для складання податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Лікс Груп». Крім того, продовжуючи свої злочинні дії, директор ТОВ «Лікс Груп» ОСОБА_8 з однієї сторони (Виконавець) уклав договори про надання послуг з ТОВ «Проксімус» (Замовник), в особі директора ОСОБА_7 , з іншої сторони, згідно з якими ТОВ «Лікс Груп» зобов`язувався виконати роботи щодо збирання обладнання, тестування та перевірки основних функціональних параметрів АПК.

Тобто у судовому рішенні суд першої інстанції зробив висновок про те, що службові особи вказаного товариства ухилилися від сплати податків та навіть зазначив, прізвище директора ТОВ «Проксімус» ОСОБА_7 .

Отже, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 місцевим судом була постановлена ухвала про звільнення його від кримінальної відповідальності, яка стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_7 , хоча він не був учасником даного кримінального провадження і стосовно нього судовий розгляд не проводився.

На зазначене істотне порушення кримінального процесуального законуне звернув уваги суд апеляційної інстанції, який відкрив провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 та розглянув її по суті, проте, відмовляючи у її задоволенні, дійшов помилкового висновку про те, що рішення суду першої інстанції не порушує законні права та інтереси ОСОБА_7 .

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати наведене, та постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів та ґрунтовних мотивів його прийняття.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 25червня 2019 року скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3