Постанова

від 11.12.2019 по справі 916/1062/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1062/18 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Разюк Г.П.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання - Щербатюк О.В.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Каранфілова О.В., за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Тищенко А.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» та Національного Банку України

на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 20 серпня 2018 року (повний текст складено 21.08.2018р.)

по справі № 916/1062/18

за позовом Національного Банку України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджибей»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»

про звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 856944000 грн., -

суддя суду першої інстанції: Малярчук І.А.

час та місце винесення ухвали: 20.08.2018р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 11.12.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018р. Національний банк України (НБУ) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гаджибей , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про звернення стягнення на предмет іпотеки.

13.08.2018 відповідачем подано клопотання про призначення судової експертизи, згідно якого останній просив суд призначити по справі №916/1062/18 судову оціночно-земельну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1) Яка ринкова вартість об`єкта нерухомості - предмету іпотеки за іпотечним договором №100 від 06.10.2014, укладеним між власником іпотекодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаджибей» та іпотекодержателем - Національним банком України, а саме земельної ділянки (кадастровий номер 5123781300:01:002:0848) площею 10,0000 га, цільове призначення: для будівництва, експлуатації об`єктів рекреаційно-оздоровчого призначення та обслуговування жителів територіальної громади Овідіопольського району, категорія земель: землі рекреаційного призначення, місце розташування: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив «Золотий берег» , земельна ділянка 77, 78, 79, 80, 81.

Проведення експертизи заявник просив доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Клопотання обґрунтовано тим, що позовні вимоги заявлено щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №100 (на належне на праві власності відповідачу майно, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 468689651237) нерухоме майно, згідно опису, що міститься в п.10.1. іпотечного договору, а саме: земельна ділянка, площею 10,0000 га", зареєстрована в Державному земельному кадастрі України за кадастровим номером 5123781300:01:002:0848, цільове призначення: для будівництва, експлуатації об`єктів рекреаційно-оздоровчого призначення та обслуговування жителів територіальної громади Овідіопольського району, категорія земель: землі рекреаційного призначення, місце розташування: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив Золотий берег, земельна ділянка 77, 78, 79, 80, 81, що підтверджується витягом з ДЗК про земельну ділянку №НВ-5101317282014, виданим 07.08.2014р. державним кадастровим реєстратором Відділу Державного земельного агентства України в Овідіопольському районі Одеської області - Король І.В.), в рахунок заборгованості, яку він нарахував за кредитним договором №54 від 02.10.2014р.

Товариство з обмеженою відповідальністю вважає, що значення для справи має визначення вартості предмета іпотеки, яким є земельні ділянки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2018р. по справі №916/1062/18 (суддя Малярчук І.А.), зокрема, задоволено відповідне клопотання ТОВ Гаджибей ; призначено судову оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі №916/1062/18 зупининено до проведення судової експертизи.

Означене судове рішення мотивовано тим, що із наявного у справі звіту про експертну грошову оцінку предмета іпотеки від 12.12.2017р. не вбачається безпосередньо дослідження оцінщиком об`єктів іпотеки - в змісті звіту відсутнє зазначення про це, що відповідно викликає сумніви щодо обґрунтованості висновків. Посилання позивача на визначення в звіті в розділі Ідентифікація об`єкта оцінки про огляд земельної ділянки та в розділі "Конфлікт інтересів" про огляд земельної ділянки (без здійснення спеціальної технічної експертизи) не свідчить про здійснення оцінщиком дій по вивченню об`єктів, зокрема, земельних ділянок №№77, 78, 79, 80,81, та з врахуванням цього не вбачається застосування належних методів по визначенню їх ринкової вартості.

Тому, для перевірки обґрунтованості доводів позивача щодо дійсної початкової ціни земельної ділянки, що є предметом іпотеки, на думку суду першої інстанції, потрібні спеціальні знання в цій галузі.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем оспорюється вказана позивачем початкова ціна предмету іпотеки, місцевий господарський суд вважав за необхідне призначити по справі оціночну-земельну експертизу, проведення якої доручити спеціалістам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Національний банк України та Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.08.2018 року про призначення судової оціночно-земельної експертизи скасувати, а справу №916/1062/18 направити для продовження розгляду справи по суті до суду першої інстанції.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Так, Національний банк України в апеляційній скарзі, зокрема, зазначає, що позивачем до справи надано належним чином завірену копію Звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок, які належать ТОВ «Гаджибей» . Копія Звіту надана в повному об`ємі зі всіма додатками. Крім того, в судовому засіданні для огляду надавався оригінал зазначеного звіту. Отже, висновок суду першої інстанції, що до матеріалів справи наданий неповний Звіт не відповідає дійсності.

НБУ зауважує, що в силу вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінку діяльності в Україні» оцінювач, яким складено Звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок, які належать відповідачу, обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Також, форма звіту, наданого до матерів справи, повністю відповідає вимогам Національного стандарту № 1 та № 2.

Апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції при призначені судової експертизи порушено вимогу ч.1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не зазначено, що він не згоден з вартістю предмета іпотеки, відображеного у висновках, не надано іншого експертного висновку про вартість предмета іпотеки та взагалі не мотивовано неможливість надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів. Відповідачем не надано жодних спростувань наявних висновків про оцінку предметів іпотеки, не здійснено їх рецензування та/або оскарження до суду, а лише висловлено сумніви щодо правильності оцінки предмету іпотеки.

Посилаючись на практику Верховного Суду НБУ зауважує, що суд першої інстанції має право без призначення судової оціночної експертизи вирішити справу, оскільки призначення експертизи суттєво затягне розгляд справи, що є порушенням розумних строків розгляду, а також сторони не позбавлені можливості заявити клопотання про визначення вартості майна безпосередньо перед реалізацією цього майна на стадії виконавчого провадження, якщо вартість майна змінилась.

Апелянт вважає, що доводи клопотання відповідача про призначення експертизи та висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що початкова вартість продажу предмета іпотеки має визначатись не інакше як на підставі судової оціночно-будівельної експертизи нерухомого майна та необхідності зазначення у Звіті попередження суб`єкта оціночної діяльності про відповідальність за завідомо неправдивий висновок спростовується положеннями ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» .

На думку, позивача при призначенні у справі судової експертизи, господарським судом не обґрунтовано дійсної необхідності в її призначені, неможливості розгляду позовних вимог по суті за результатами оцінки наявних у справі доказів, зокрема, актуального Звіту про грошову оцінку предмета іпотеки.

Таким чином, Національний банк України вважає, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи та застосовано норми процесуального права з огляду на те, що початкова ціна продажу предмета застави відповідає домовленості сторін іпотечного договору, а відповідачем не наведено ніяких доказів того, що вартість предмета іпотеки є іншою.

В свою чергу, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" вказує, що судова експертиза призначається за умови дійсної потреби у спеціальних знаннях, які необхідні для з`ясування обставин, що мають значення для справи та коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а наданий сторонами висновок експерта викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності. Апелянт вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх підстав для застосування ч.1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відсутність необхідної сукупності умов, передбачених вказаною статтею.

Апелянт зауважує про порушення місцевим господарським судом положень ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, так як господарський суд не дослідив належним чином зміст звітів про оцінку предметів іпотеки, складених уповноваженою експертною установою, що має спеціальні знання та відповідне свідоцтво.

Також АТ «Комерційний банк «Приватбанк» вважає, що Господарським судом в оскаржуваній ухвалі були порушені та/або неправильно застосовані норми матеріального права - ст.ст. 3, 5, 18, 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінку діяльності в Україні» та норми процесуального права - ст.ст. 2, 99 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції, не було враховано та належним чином досліджено той факт, що відповідальність суб`єкта оціночної діяльності встановлена спеціальним законом, а саме, ст. 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінку діяльності в Україні» , а отже господарський суд безпідставно та неправомірно дійшов висновку щодо невідповідності Звіту про оцінку майна вимогам ст. 98 Господарського процесуального кодексу України.

Також, апелянт не згоден з обраною судом першої інстанції експертною установою, оскільки господарським судом при призначенні у справі судової оціночно-земельної експертизи не було запропоновано сторонам за взаємною згодою обрати експерта або експертну установу, не було надано сторонам час на узгодження кандидатури експертної установи або експерта, а також не наведено мотивів, якими Господарський суд Одеської області керувався при самостійному призначенні експертної установи, а саме - Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Крім того, на думку АТ КБ Приватбанк , клопотання відповідача про призначення у справі судової оціночно-земельної експертизи, яке було задоволено господарським судом, мотивовано порушеннями допущеними при складанні Звіту про оцінку майна та неправильними висновками щодо вартості спірної земельної ділянки. При цьому, відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували недостовірність чи необ`єктивність оцінки або порушення вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінку діяльності в Україні» . Крім того, матеріали справи не містять взаємно суперечливих доказів на підтвердження ринкової вартості земельної ділянки, що є предметом іпотеки.

З урахуванням зазначеного апелянт вважає, що, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 235/3619/15-ц, виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку", можна зробити висновок, що у розумінні норми ст. 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч.6 ст. 38 цього Закону. З урахуванням наведеного, Велика Палата Верхового Суду дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

З огляду на наведену позицію Великої Палати Верховного Суду, АТ КБ Приватбанк вважає необґрунтованим мотивування Господарським судом Оскаржуваної ухвали щодо необхідності призначення у справі судової оціночно-земельної експертизи для встановлення дійсної ринкової вартості предмету іпотеки.

Отже, скаржник вважає, що безпідставне призначення Господарським судом оціночно-земельної експертизи у даній справі за наявності чинного Звіту про незалежну грошову оцінку предмету іпотеки лише затягне розгляд справи та не матиме своїм наслідком встановлення обов`язкових обставин, необхідних для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення у справі.

01.10.2018р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ Гаджибей надійшли відзиви на апеляційні скарги НБУ та АТ КБ Приватбанк , якими відповідач не погоджується з доводами вказаних скарг та просить суд апеляційної інстанції залишити останні без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.08.2018 про призначення судової оціночно-земельної експертизи та зупинення провадження у справі №916/1062/18 - без змін.

У відзиві ТОВ Гаджибей посилається на те, що наданий представником третьої особи до матеріалів справи Звіт про експертну грошову оцінку не відповідає вимогам висновку експерта, який може бути прийнятий в якості доказу вартості предмету іпотеки для визначення судом початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Разом з тим, судом першої інстанції було зазначено, що позовні вимоги не ґрунтуються на вказаному Звіті, оскільки початкову ціну у позові було визначено виходячи з предмета іпотеки, встановленої п. 9 Іпотечного договору.

Таким чином, на думку відповідача, істотною обставиною для вирішення даної справи є визначення початкової вартості предмету іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення, що потребує здійснення дослідження, проведеного особою, що володіє спеціальними знаннями, відтак проведення експертизи у даній справі є необхідним для правильного вирішення справи по суті.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.

Згідно з ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018р. в газеті «Голос України» опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.

На виконання положень абз. 2 ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , ч.5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 20.08.2018р. у справи №916/1062/18 передані до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2019р. колегія у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Разюк Г.П., Ярош А.І. прийняла до свого провадження справу №916/1062/18.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції неодноразово зупинялося у зв`язку з надсиланням матеріалів справи до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду для розгляду численних касаційних скарг.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 року апеляційне провадження у справі №916/1062/18 поновлено з 11.12.2019р., розгляд справи призначено на 11 грудня 2019 року об 11:30 год.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

За положеннями ст. 1 Закону України Про судові експертизи судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Отже, призначення судом судової експертизи має місце у випадку необхідності у спеціальних знаннях, якими не володіє суд, та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмета доказування, без її призначення та є правом, а не обов`язком суду.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що відповідач не погоджується з початковою ціною предметів іпотеки, визначеною позивачем, а також те, що між сторонами існує спір щодо вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» , в редакції станом на час прийняття ухвали судом першої інстанції, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За змістом ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Виходячи зі змісту поняття ціни, як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» слід дійти висновку про те, що в розумінні норми ст. 39 цього закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно з ч. 3 с. 61 Закону України «Про виконавче провадження» початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому ст. 57 цього Закону.

Відповідно до ст. 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Отже, у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень. Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 у справі № 235/3619/15-ц, Верховним Судом у постановах від 05.09.2018 у справі № 202/30076/13-ц, від 18.04.2019 у справі № 910/11361/17, від 24.04.2019 у справі 910/11364/17, від 20.05.2019 у справі № 925/53/18.

До того ж слід звернути увагу, що у чинній редакції ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У вирішенні питання щодо наявності підстав призначення у справі судової експертизи, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Судова колегія зазначає, що сама лише незгода відповідача із встановленим оцінювачем розміром вартості предметів іпотеки не може бути підставою для призначення експертизи.

Тим більше, відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, в підтвердження своєї позиції.

При цьому посилання відповідача на те, що він не в змозі самостійно надати висновок у строки, встановлені для подання доказів, належним чином не обґрунтовані та будь-якими матеріалами справами не підтверджені.

Проаналізувавши всі обставин справи, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаджибей» клопотання та призначення у справі оціночно-земельної експертизи з мотивів, визначених судом першої інстанції.

Колегія суддів також враховує, що при винесенні рішення про задоволення позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, суд може не зазначати початкову ціну предмета іпотеки, вказавши, що остання визначається на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії проведення виконавчих дій. У випадку, якщо суд вирішить зазначити таку початкову ціну, чинне законодавство не вимагає проведення судової експертизи майна, при цьому, апелянт зазначає, що у разі непогодження іпотекодавця із визначеною судом початковою ціною предмета іпотеки (якщо така була зазначена), він має право заявляти клопотання про визначення вартості іпотечного майна на етапі проведення виконавчих дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 235/3619/15-ц.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, зупинення провадження у справі, у зв`язку з призначенням судової експертизи, здійснюється на час проведення експертизи.

Наведене, з огляду на положення ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, зумовлено тим, що при призначенні судом експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи і в період проведення судової експертизи неможливо проводити процесуальні дії, пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Відтак, зважаючи на результат перегляду оскаржуваної ухвали в частині призначення судової оціночно-земельної експертизи, колегія суддів доходить висновку й про наявність підстав для скасування ухвали в частині зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали не було в повному обсязі враховано всіх обставини справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що в силу п. 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюванного рішення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, ухвала Господарського суду Одеської області від 20.08.2018р. про призначення експертизи та зупинення провадження у справі №916/1062/18 підлягає скасуванню, а апеляційні скарги Національного банку України та Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» - задоволенню.

Апеляційний господарський суд зазначає, що розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, п. 4.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 Про деякі питання застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України , зокрема, встановлено, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Національного банку України та Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.08.2018 року про призначення судової оціночно-земельної експертизи та зупинення провадження у справі №916/1062/18 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.08.2018 року про призначення судової оціночно-земельної експертизи та зупинення провадження у справі № 916/1062/18 - скасувати.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаджибей" про призначення у справі судової оціночно-земельної експертизи - відмовити.

Справу №916/1062/18 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст складено 12.12.2019 року

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Ярош А.І.