Постанова

від 10.12.2019 по справі 917/952/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. Справа № 917/952/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Єфременко О.О., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6537/10 від 23.03.18; довіреність № 14-192 від 17.05.19

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 3526 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 (повний текст складено 28.10.2019, суддя Ореховська О.О.) у справі № 917/952/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні", Полтавська область, м. Горішні Плавні

про стягнення 284 652,90 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" (відповідач) заборгованості у загальній сумі 284 652,90 грн., у тому числі: пеня у сумі 185 780,51 грн., 3% річних у сумі 30 548,38 грн., інфляційні втрати у сумі 68 324,01 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 у справі № 917/952/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 92 890,26 грн. пені, 30 548,38 грн. 3 % річних та 68 324,01 грн. інфляційних втрат, а також 4 269,80 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 у справі № 917/952/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 92 890,26 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, оскільки не з`ясував розмір заподіяних позивачу збитків, а також інтереси та майновий стан позивача.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2019 у справі № 917/952/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено справу до розгляду на 10.12.2019 об 11:00 год.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, вважає, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають чинному законодавству та суперечать дійсним обставинам справи, посилаючись зокрема на те, що вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі КВП "Теплоенерго".

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах « Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, « Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі « G. B. проти Франції» ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 14 вересня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в подальшому перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (постачальник, позивач) та Комунальним виробничим підприємством "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" (покупець, відповідач) укладено договір № 3763/1617-БО-24 про постачання природного газу (далі - договір) (а.с. 17- 25), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

В подальшому сторони вносили зміни до договору шляхом підписання додаткових угод, а саме: № 1 від 22.09.2016, № 2 від 28.10.2016, № 3 від 31.10.2016, №4 від 22.11.2016, №5 від 30.12.2016, №6 від 23.01.2017, №7 від 31.03.2017 (а.с. 26-36).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу впродовж листопада 2016 року, грудня 2016 року, січня 2017 року, лютого 2017 року, березня 2017 року, квітня 2017 року природний газ на загальну суму 11 140 680,98 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 816 267,04 грн., від 31.12.2016 на суму 3 829 303,46 грн., від 31.01.2017 на суму 1 932 278,51 грн., від 28.02.2017 на суму 3 587 506,52 грн., від 31.03.2018 на суму 550 329,26 грн., від 30.04.2018 на суму 424 996,19 грн.( а.с.37-42).

Відповідно до п. 6.1. договору (в редакції додаткової угоди №2 від 28.10.2016), оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати природного газу виконав, сплативши 11 140 680,98 грн., але при цьому відповідач порушив строки оплати, встановлені пунктом 6.1 договору, за зобов`язаннями листопад 2016 року - квітень 2017 року.

Зазначене підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку, сальдо по підприємству (а.с.43-45 ).

Пунктом 8.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 28.10.2016) встановлено, що в разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно п. 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п`ять років

Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За прострочення оплати природного газу, позивач нарахував відповідачу 185 780,51 грн. пені та 30 548,38 грн. 3% річних.

Дані нарахування проведені позивачем за період 26.01.2017 по 12.03.2017 за несвоєчасну оплату газу поставленого в грудні 2016 року, за період 28.02.2017 по 28.03.2017 за несвоєчасну оплату газу поставленого в січні 2017 року, за період 28.03.2017 по 08.06.2017 за несвоєчасну оплату газу поставленого в лютому 2017 року, за період 26.04.2017 по 15.11.2017 за несвоєчасну оплату газу поставленого в березні 2017 року, за період 27.05.2017 по 27.11.2017 за несвоєчасну оплату газу поставленого в квітні 2017 року.

За прострочення оплати природного газу, позивач нарахував відповідачу 68 324,01 грн. інфляційних. Дані нарахування проведені позивачем за період 26.01.2017 по 31.03.2017 за несвоєчасну оплату газу поставленого в грудні 2016 року, за період 28.03.2017 по 30.06.2017 за несвоєчасну оплату газу поставленого в лютому 2017 року, за період 26.04.2017 по 30.11.2017 за несвоєчасну оплату газу поставленого в березні 2017 року, за період 27.05.2017 по 30.11.2017 за несвоєчасну оплату газу поставленого в квітні 2017 року.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за отриманий від позивача природний газ за договором, в зв`язку з чим дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 30 548,38 грн., інфляційних втрат у сумі 68 324,01 грн.

Крім того, право на нарахування пені за невиконання покупцем зобов`язань з оплати за газ у визначені строки сторони узгодили в пункті 8.2. договору, в якому передбачили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. та 6.6. цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За висновками суду першої інстанції, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 3763/1617-БО-24 від 14.09.2016, позивач на підставі пункту 8.2. договору правильно та обґрунтовано нарахував і заявив до стягнення пеню в сумі 185 780,51 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у доповненні до відзиву заявив клопотання про зменшення розмір штрафних санкцій на 90 %.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що він є підприємством комунальної власності. Власником підприємства є територіальна громада міста в особі міської ради. Предметом діяльності підприємства відповідача є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Значною часткою споживачів підприємства відповідача є населення та бюджетні установи і організації - дитячі садки, школи, лікарні, тощо. При цьому, сплата за теплову енергію бюджетними установами та організаціями залежить від реального фінансування в рамках бюджету держави за договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи вищенаведене, інтереси позивача, а також те, що відповідач не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань, беручи до уваги те, що у відповідача відсутня заборгованість по сплаті основного боргу за договором, той факт, що відповідач є комунальним підприємством, здійснює постачання теплової енергії населенню, бюджетним установам і організаціям, відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, здійснення відповідачем оплати за природний газ залежить від розрахунків кінцевих споживачів, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору, приймаючи до уваги, що сума нарахованої пені є значною виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважав за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України правом та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 92 890,26 грн., цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені судом задоволені судом частково в сумі 92 890,26 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі до 92 890,26 грн. судом відмовлено.

Предметом апеляційного оскарження є ухвалене судом першої інстанції рішення в частині зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50% та відмови у стягненні пені на суму 92 890,26 грн.

Статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з приписами частини 3 статті 551 ЦК України, право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та наведеного відповідачем обґрунтування щодо зменшення розміру пені, відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів. Предметом діяльності відповідача є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Значною часткою споживачів підприємства відповідача є населення та бюджетні установи й організації - дитячі садки, школи, лікарні, суд, прокуратура, нацполіція, тощо. При цьому, сплата за теплову енергію бюджетними установами та організаціями залежить від реального фінансування в рамках бюджету держави за договорами, укладеними відповідно до Закону Про публічні закупівлі . Підприємство відповідача не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому будь-які прострочення споживачів в оплаті послуг теплової енергії тягнуть для відповідача додаткові витрати, що виходять за межі визначеної тарифами вартості послуг.

Одночасно, позивачем не надано доказів виникнення у позивача (кредитора) значних збитків, за винятком інфляційних збитків, що нараховані згідно статті 625 ЦК України та стягнені з відповідача за цим судовим рішенням. Відтак, нарахована позивачем до стягнення пеня могла бути визнана судами "значним стягненням" у порівнянні з невстановленими збитками кредитора (позивача) у справі.

Колегія суддів також враховує той факт, що станом на час розгляду справи заборгованість за поставлений природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 3763/1617-БО-24 від 14.09.2016 у спірний період сплачена відповідачем повністю.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності у господарському судочинстві, збалансованості інтересів сторін, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив клопотання відповідача частково та зменшив штрафні санкції на 50%, а не на 90%, як просив відповідач.

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про порушення судами приписів статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі позивачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 у справі № 917/952/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 року у справі № 917/952/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 року у справі № 917/952/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.12.2019.

Головуючий суддя А.М. Білецька

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Л.Ф. Чернота