Постанова

від 05.12.2019 по справі 922/1984/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2019 р. Справа № 922/1984/19

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я,О., суддя Пуль О.А.

За участю секретаря судового засідання Гончарова О.В.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД", м. Мерефа (вх. №3135 Х/2-5)

на рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2019 (суддя Хотенець П.В., повний текст рішення складено та підписано 19.09.2019) по справі №922/1984/19

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД", м. Мерефа

про стягнення 67528,08 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016", м. Одеса звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД", м. Мерефа, в якій просив суд стягнути з відповідача 67528,08 грн. в тому числі: суму основного боргу в розмірі 30953,89 грн., 3% річних у розмірі 2361,00 грн., пеню у розмірі 24570,57 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 9642,62 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2019 по справі №922/1984/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" 67528,08 грн. (в тому числі: суму основного боргу в розмірі 30953,89 грн. 3% річних у розмірі 2361,00 грн., пеню у розмірі 24570,57 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 9642,62 грн.) та 1921,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2019 по справі №922/1984/19 не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Судові витрати покласти на позивача. Також просить здійснювати розгляд справи за участю представника ТОВ "РАДІЙ ЛТД".

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що :

- у березні, квітні, листопаді, грудні 2017 року ТОВ фірма Радій, ЛТД сплатило на користь ТОВ Сантал 2016 38 093,7 грн. наступними платежами: 21.03.2017 р. - 10 000,0 грн., 18.04.2017 р. - 12 093,7 грн., 15, 29 та 30.11.2017 р. - по 4 000,0 грн., 04.12.2017 р. - 4 000 грн. При цьому,зазначені кошти повинні були зарахуватись позивачем в рахунок сплати боргу, відступленого Товариством Арома Інтер Ойл , тобто боргу за договором відступлення права вимоги від 01.12.2016 р. між ТОВ Арома Інтер Ойл та ТОВ Сантал 2016 не існує;

- в наведених вище платіжних дорученнях в графі Призначення платежу записаний договір № 020-ДП/2016 від 16.05.2016 р. (основний договір між ТОВ фірма Радій, ЛТД та ТОВ Сантал 2016 ). Це викликано тією обставиною, що після підписання договору про відступлення права вимоги від 01.12.2016 р., борг в сумі 30953,89 гри. став рахуватись вже за ТОВ Сантал 2016 . Між ТОВ фірма Радій, ЛТД та ТОВ Сантал 2016 діяв лише один договір - № 020-ДП/2016 від 16.05.2016 р., тому і борг в сумі 30 953,89 грн. в бухгалтерському обліку рахувався разом з іншою заборгованістю ТОВ фірма Радій, ЛТД перед ТОВ Сантал 2016 . Оскільки борг перед ТОВ Арома Інтер Ойл виник у ТОВ фірма Радій, ЛТД раніше (поступово, по мірі реалізації товару), ніж борг перед ТОВ Сантал 2016 , то позивач мав всі підстави для зарахування сплачених коштів за вищевказаними платіжними дорученнями в оплату 30 953,89 грн. боргу, відступленого ТОВ Арома Інтер Ойл ;

- позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору відступлення права вимоги від 01.12.2016, укладеного між ТОВ "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та ТОВ "САНТАЛ 2016", на підставі якого у позивача виникло право вимоги виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014 , укладеного між ТОВ "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та ТОВ фірма Радій, ЛТД . Разом з цим, позивачем в порушення приписів ст. 74 ГПК України, до матеріалів справи не надано вищевказаного договору поставки, згідно з яким виникло первісне зобов`язання, а відтак суд першої інстанції був позбавлений можливості встановити факт узгодження сторонами у договорі поставки такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як пеня, тобто позивачем не надано до суду доказів дотримання вимог статті 547 Цивільного кодексу України щодо вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання у письмовій форм. У зв`язку з цим підстави для стягнення пені в сумі 24570,57 грн. відсутні

- договір поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014 року розірвано з 01.12.2016 року, а тому Позивач втратив право нараховувати пеню на підставі умов зазначеного договору поставки (копія додаткової угоди про розірвання даного договору долучена до позовної заяви та матеріалів справи). Договором відступлення права вимоги від 01.12.2016 року також не встановлено забезпечення виконання зобов`язання у вигляді сплати неустойки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2019 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено її до розгляду на 05.12.2019 о 10:45 год.

Також зазначеною ухвалою було встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Представник позивача в судове засідання 05.12.2019 не з`явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав. На адресу Східного апеляційного господарського суду повернулась надіслана позивачеві копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2019 про відкриття провадження у справі із позначкою пошти адресат невідомий .

Копія даної ухвали була надіслана на адресу позивача (Французький бульвар, 27, м. Одеса, 65044), зазначену позивачем у позовній заяві, про зміну якої позивач суд не повідомляв.

При цьому, нормами Господарського процесуального кодексу на суд не покладено обов`язку з`ясування адреси учасника справи, який таку адресу змінив.

Разом з цим, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6102230093759 про вручення відповідачу копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 строку.

Крім того, 04.12.2019 відповідачем через відділ документального забезпечення суду надано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано неможливістю забезпечити участь свого представника в судове засідання.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження доводів, за яких він просить відкласти розгляд справи.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнова проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, судова колегія зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи в судове засідання 05.12.2019 судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи, 01.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ", цедентом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016", цесіонарієм, було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги, належне цедентові, і стає кредитором відповідно до договору № ОЙЛ-000037 від 28 квітня 2014 року, укладеного між цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД" (відповідачем).

Сума боргу, що відступилось цесіонарієві, складає 30953,89 грн.

01 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД" уклали угоду про розірвання договору поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014 року.

Пунктом 1 даної угоди сторони вирішили розірвати договір поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014 через неможливість здійснення поставки товару в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2 даної угоди за договором поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014 сторони не мають одна до одної інших вимог, окрім передбачених пунктом 3 цієї угоди.

Пунктом 3 угоди встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" має право відступити Товариству з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" право вимоги щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД" боргу за договором поставки № ОЙЛ-000037 від 28 квітня 2014 року у розмірі 30953,89 грн.

Укладення відповідної угоди Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД" підтверджує те, що відповідач не заперечував проти зміни кредитора.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обгрунтування позову посилається на те, що після укладення із ТОВ "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" договору відступлення права вимоги від 01.12.2016, позивач набув права кредитора за договором поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014, укладеним між ТОВ "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та ТОВ "РАДІЙ ЛТД". Станом на 17.06.2019 відповідач заборгованість за договором поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014 не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з ТОВ фірма "РАДІЙ ЛТД" суми основного боргу в розмірі 30953,89 грн. 3% річних у розмірі 2361,00 грн., пені у розмірі 24570,57 грн., інфляційного збільшення боргу у розмірі 9642,62 грн.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, погодився із доводами, викладеними позивачем у позовній заяві, та зазначив, що :

- підтверджуючим документом існування заборгованості з боку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД" є, підписаний двома сторонами, Акт звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД", відповідно до якого станом на 30 листопада 2016 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД" складає 30953,89 грн.;

- на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, отже він визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за договором відступлення права вимоги на суму 30953,89 грн.;

- з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД" перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 24570,57 грн.;

- здійснений позивачем розрахунок нарахування 3% річних та інфляційних втрат є вірним та відповідає нормам чинного законодавства.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень , лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та достатність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття допустимість доказів , яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 2 статті 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач як на підставу позову про стягнення з відповідача сум заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат посилається на факт укладення між ним та ТОВ "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" договору відступлення права вимоги від 01.12.2016, за яким позивач набув права вимоги до відповідача за договором поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014, укладеним між ТОВ "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та ТОВ "РАДІЙ ЛТД".

Таким чином, до обставин, які підлягають з`ясуванню, належать, серед іншого, як умови договору відступлення права вимоги від 01.12.2016, так і умови договору поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014 щодо порядку розрахунку між сторонами, а також порядку нарахування пені.

Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 01.07.2019 було залишено без руху позовну заяву ТОВ "САНТАЛ 2016", в тому числі з тих підстав, що позивачем, в порушення вимог ч. 2 ст. 164 ГПК України не надано копії договору поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014.

Як зазначено позивачем у заяві про усунення недоліків позовної заяви (а.с.35), у позивача відсутній примірник оригіналу договору поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014, оскільки під час укладення договору відступлення права вимоги від 01.12.2016, позивачу оригінал договору поставки не передавався.

Також, позивачем зазначено, що у разі необхідності, суд може витребувати договір поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014 у відповідача.

Таким чином, позивачем при поданні позову до позовної заяви не було додано договору поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014, у якому він став новим кредитором, і з якого можна б було встановити справжній об`єм прав та обов`язків сторін за даним договором, в тому числі порядок поставки товару та розрахунків за поставлений товар, розмір зобов`язань відповідача з оплати поставленого товару, характер та розмір відповідальності сторін за неналежне виконання зобов`язань, чи передбачає договір неустойку у вигляді пені та її розмір тощо.

Суд першої інстанції не встановив з достовірністю умов договору № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014 обставина укладення якого входить до обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З оскаржуваного рішення вбачається, що встановлені судом обставини щодо поставки відповідачу товару первісним кредитором - ТОВ "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" не підтверджені належними та допустимими доказами, а ґрунтуються лише на доводах позивача. Суд обмежився лише встановленням обставин наявності у відповідача боргу. Однак встановив ці обставини на підставі доказів, які не можна визнати належними та допустимими.

Зокрема, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності у відповідача заборгованості перед продавцем за договором поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014 є доведеним, оскільки підтверджується підписаним двома сторонами актом звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД", відповідно до якого станом на 30 листопада 2016 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД" складає 30953,89 грн. Крім того, вимога щодо заборгованості в розмірі 30953,89 грн. визнавалась самим відповідачем.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпункт 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 , в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, (далі по тексту - Положення) визначає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є належним доказом здійснення суб`єктами господарювання господарських операцій за певним правочином.

Однак, суд першої інстанції не врахував наведених вище норм чинного законодавства у зв`язку з чим безпідставно взяв до уваги як належний доказ здійснення поставки товару за договором за договором поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014 на суму 30953,89 грн. та існування заборгованості за вказаним договором наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків від 30.11.2016 за відсутності в матеріалах справи інших доказів поставки товару за зазначеним договором, в тому числі первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували вчинення господарських операцій, а також самого договору поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014, який регулював таку поставку.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що наданий до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД", на який посилався позивач як на підставу заборгованості відповідача в розмірі 30953,89 грн. за договором поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014, містить посилання на інший договір - №ФР-28/04 від 28.04.2014, вимоги про стягнення заборгованості за яким позивачем не заявлялись.

Крім того, слід зазначити, що форма правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання, встановлена статтею 547 ЦК України, частина перша якої передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Ввідповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Однак позивач, заявляючи, серед іншого позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 24570,57 грн., не надав до позовної заяви договору поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014 на суму 30953,89 грн., з якого можна б було встановити факт наявності чи відсутності у вказаному письмовому двосторонньому правочині умов щодо пені та її розміру.

При цьому, договір про відступлення права вимоги від 01.12.2016 не містить умов щодо пені за неналежне виконання зобов`язання по договору та її розміру.

Таким чином, позивачем не доведено факту існування письмового правочину щодо пені за неналежне виконання зобов`язань по договору поставки № ОЙЛ-000037 від 28.04.2014, що свідчить про безпідставність нарахованої пені.

Отже господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову як в частині стягнення з відповідача основного боргу, так і в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, порушив норми матеріального права, неповністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не були доведені, а тому вказане рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Судові витрати в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 2 статті 275, пунктами 1, 2, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2019 у справі №922/1984/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" (65044, м. Одеса, Французький Бульвар, буд. 27, код ЄДРПОУ 40412066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ ЛТД" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімната 8-9, код ЄДРПОУ 14075757) 2881,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.12.2019

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль