Рішення

від 03.12.2019 по справі 910/13007/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/13007/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , за участі секретаря судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гімназія "Пріоритет"

про виселення з приміщення дошкільного навчального закладу,

за участі представників учасників справи:

Прокуратури: Артем`євої А.М. за посвідченням № 039299,

Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації: Палія Є.В. за довіреністю

від 10.01.2019 № 104-289,

Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації: Циганок А.Ю. за довіреністю від 16.10.2019 № 10418-3581,

відповідача: Лисенка Я.О. за ордером від 21.10.2019 серії КВ № 802584;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська місцева прокуратура № 5 в інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гімназія "Пріоритет" про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 806, 0 кв.м., що знаходяться на першому та другому поверхах дошкільного навчального закладу № 663 по вулиці Героїв Дніпра, 69 у місті Києві.

Позов обґрунтовано тим, що у відповідача відсутні підстави для користування орендованими приміщеннями, оскільки договір № 16387 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.07.2016 на час звернення Прокурора до суду з даним позовом припинив свою дію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13007/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.10.2019.

Водночас судове засідання, призначене на 22.10.2019, не відбулось з технічних причин, у зв`язку з чим наступне судове засідання у цій справі було призначено на 12.11.19.

У судовому засіданні 12.11.2019 протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати судом було оголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 26.11.2019.

До початку призначеного судового засідання 26.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду надійшло клопотання відповідача від 21.10.2019, в якому останній просив суд зупинити провадження у даній справі до вирішення пов`язаної з нею справи 910/9579/19, що перебуває у провадженні Господарського суду міста Києва.

У судовому засіданні 26.11.2019 у задоволенні вищенаведеного клопотання відповідача судом було відмовлено та постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/13007/19 до судового розгляду по суті на 03.12.2019.

Прокурор та представники позивача у судовому засіданні 03.12.2019 підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд у задоволенні даного позову відмовити. Крім того, останній вказав на порушення орендодавцем встановленої законом процедури припинення договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.07.2016 № 16387, а також на відсутність у Київської місцевої прокуратури № 5 відповідних повноважень на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Разом із тим представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Гімназія "Пріоритет" у цьому судовому засіданні також просив суд оголосити перерву для надання йому можливості у письмовому вигляді підготувати основні тези для судових дебатів у справі.

Проте при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для оголошення перерви у цьому судовому засіданні або відкладення розгляду справи.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського процесуального кодексу України у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що на стадії судових дебатів учасники справи чи їх представники виступають з усними промовами (заключним словом), тоді як подання будь-яких письмових заяв чи письмових пояснень, у тому числі щодо основних тез, на які такі учасники посилаються в судових дебатах, вищенаведеними положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено. Крім того, необхідність подання таких пояснень чи підготовки їх у письмовому вигляді у розумінні статей 202, 216 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви в судовому засіданні.

За таких обставин, зважаючи на присутність у судовому засіданні 03.12.2019 представників прокуратури та сторін, а також зважаючи на забезпечення останнім усіх передбачених законом прав та можливостей, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для оголошення перерви у судовому засіданні 03.12.2019.

У судовому засіданні 03.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гімназія "Пріоритет" 29.07.2016 було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 16387, за умовами якого вищевказаний орган державної влади на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 14 червня 2016 року № 17 та розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 липня 2016 року № 404 передав, а відповідач - прийняв у постійну оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Героїв Дніпра, 69, для розміщення приватного навчального закладу, що надає освітні послуги у сфері загальної середньої освітньої діяльності згідно з ліцензією у сфері загальної середньої освіти.

Зазначений договір підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками цих юридичних осіб.

Згідно з пунктом 2.1 даного договору об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 806,0 кв. м, що знаходяться на 1-му та 2-му поверхах нежитлової будівлі (ДНЗ № 663) згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору.

За умовами пункту 3.1 наведеної угоди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280, і становить 1 гривню на рік без ПДВ.

Водночас у пункті 3.9 даної угоди її сторони погодили, що оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі покрівлі, фасаду, вивезення сміття тощо, компенсація витрат установи-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2016 між відповідачем та Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації було укладено відповідний договір про відшкодування витрат установи-балансоутримувача орендованого нежитлового приміщення № 1255.

Відповідно до пункту 2.3 договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.07.2016 № 16387 орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що останній є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 29 липня 2016 р. до 27 липня 2019 р.

Згідно з пунктом 9.4 цієї угоди даний договір припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

За умовами пункту 9.7 наведеного правочину, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 631 ЦК України унормовано, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За умовами частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

У той же час слід зазначити, що у матеріалах справи наявний лист Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.04.2019 № 10418-1203, який містить адресоване відповідачу повідомлення про повернення орендодавцеві орендованого майна після закінчення строку дії вищезазначеного договору в зв`язку з необхідністю використання цього майна орендодавцем для власних потреб.

За статтею 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У частині 2 статті 17 Закону також передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені останнім, як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення дії цього строку.

Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Наведена норма Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Істотне значення у даному випадку має зміст такого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди.

Разом із тим, за змістом листів Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.05.2019 № 104-9157 та Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.08.2019 № 10418-2748 відповідача було повідомлено про відсутність правових підстав для продовження строку дії договору оренди та його припинення у зв`язку, зокрема, із закінченням строку дії цього правочину та порушенням орендарем його умов щодо своєчасної оплати комунальних послуг.

Частиною другою статті 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Слід зазначити, що за умовами пункту 4.2.21 договору від 29.07.2016 № 16387 для продовження дії цього договору оренди орендар за три місяці до дати закінчення цього договору має надати орендодавцю новий звіт з незалежної оцінки об`єкта.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів надання відповідачем орендодавцю нового звіту з незалежної оцінки об`єкта оренди за три місяці до дати закінчення цього договору.

Також суд зауважує, що відповідно до пункту 9.7 договору від 29.07.2016 № 16387 продовження строку його дії або зміна його умов після закінчення строку дії цього правочину оформлюються відповідною угодою, що є невід`ємною частиною договору оренди.

Однак матеріали справи не містять також і жодних доказів погодження між орендодавцем та орендарем будь-яких змін до вищенаведеного правочину чи укладення між ними додаткових угод до цього договору щодо пролонгації терміну його дії.

З огляду на викладене, враховуючи підтверджену матеріалами справи наявність заперечень орендодавця проти продовження строку дії договору оренди (висловлених як до моменту закінчення строку дії цієї угоди, так і протягом місяця після закінчення терміну її дії), зважаючи на необхідність використання останнім цього майна для власних потреб, а також беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів укладення між орендодавцем та орендарем будь-яких угод щодо продовження терміну його дії, суд дійшов висновку про те, що строк дії договору від 29.07.2016 № 16387 закінчився 28.07.2019.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про те, що з 28.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гімназія "Пріоритет" безпідставно користується нежитловим приміщенням, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Героїв Дніпра, 69.

У той же час слід зазначити, що сам факт користування відповідачем орендованим майном після закінчення строку дії відповідного договору оренди у розумінні вищевказаних нормативних приписів чинного законодавства не може свідчити про наявність правових підстав для продовження строку дії такого правочину.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За умовами пункту 7.5 договору, у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні, орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт установі-балансоутримувачу в стані, не гіршому, ніж у якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Пунктом 4.2.20 цієї угоди встановлено, що орендар після припинення дії цього договору зобов`язаний протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі установі-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та установою-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку в подвійному розмірі орендної плати.

Таким чином, виходячи з умов, передбачених договором, та враховуючи заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, відповідач зобов`язаний був звільнити об`єкт оренди та передати його за відповідним актом орендодавцю до 31.07.2019, однак доказів вчинення відповідачем таких дій матеріали справи не містять.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому порядку не спростував обставин, на які посилалися прокурор та позивачі в обґрунтування своїх вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність таких вимог.

Щодо посилань відповідача на необґрунтованість подання позову прокурором, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру" однією з функцій прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених, зокрема, цим Законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Положеннями частин 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Як зазначає Конституційний суд України у своєму рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 (далі - Рішення від 08.04.1999 № 3-рп/99), прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 14 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 встановлено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальними громадами сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах, територіальних громад, відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина п`ята статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.

З матеріалів справи вбачається, що орендоване нерухоме майно відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, тоді як позивачі зобов`язані діяти в інтересах всіх мешканців міста Києва та на захист інтересів територіальної громади, зокрема з метою захисту комунальної власності.

Крім того, законодавець, надавши прокурору повноваження представництва, насамперед визначив можливість органам прокуратури захищати державні інтереси, а тому порушення інтересів територіальної громади є безумовною підставою для вжиття заходів реагування в порядку статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", порушення прав Українського народу (територіальної громади), який є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, оскільки таке порушення суперечить конституційному обов`язку держави щодо забезпечення прав людини. Відтак, в силу норм статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язком прокурора є захист інтересів держави у тому числі територіальної громади.

Таким чином, Оболонській районній в місті Києві державній адміністрації Київською міською радою делеговано правомочності щодо управління зазначеним комунальним майном, а Управлінню освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації ввірено функції балансоутримувача вказаних нежитлових приміщень, однак заходів щодо повернення комунального майна після закінчення строку договору оренди останні не вживали, з позовом до суду з приводу повернення нежитлових приміщень не зверталися, що свідчить про неналежне здійснення органом управління майном та установою-балансоутримувачем своїх повноважень щодо захисту державних інтересів.

Вищевикладені обставини свідчать про неналежне здійснення позивачами повноважень по захисту державних інтересів, що, відповідно до статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття Київською місцевою прокуратурою № 5 заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

Водночас використання відповідачем нежитлових приміщень після закінчення терміну дії договору оренди порушує інтереси держави в особі позивачів, які у даному випадку позбавлені можливості отримувати прибуток за користування зазначеним майном, ефективно та виключно в інтересах територіальної громади міста Києва розпоряджатись комунальним майном або передати цей об`єкт в оренду іншому користувачу.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Київською місцевою прокуратурою № 5 листом від 19.09.2019 № 42-880-19 повідомлено позивачів про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом в інтересах держави.

Враховуючи викладене, суд вважає підставними та обґрунтованим здійснення представництва інтересів прокурором у даній справі, а відповідні доводи відповідача спростованими.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відтак, з огляду на вищенаведені законодавчі приписи відповідачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог.

За таких обставин позов Київської місцевої прокуратури № 5 підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гімназія "Пріоритет" про виселення з приміщення дошкільного навчального закладу задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Гімназія "Пріоритет" (04214, місто Київ, вулиця Героїв Дніпра, будинок 69, ідентифікаційний код 32453642) з нежитлових приміщень загальною площею 806,0 кв.м., що знаходяться на 1-му та 2-му поверхах дошкільного навчального закладу № 663 по вулиці Героїв Дніпра, 69 у місті Києві.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гімназія "Пріоритет" (04214, місто Київ, вулиця Героїв Дніпра, будинок 69, ідентифікаційний код 32453642) на користь Прокуратури міста Києва (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 12.12.2019.

Суддя Т.Ю. Кирилюк