Рішення

від 04.12.2019 по справі 910/13914/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2019Справа № 910/13914/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді: за участю секретаря:Данилової М.В. Бордунової К.Е.

за участю представників сторін: від позивача, Сердюк М.М., , адвокат; від відповідача, Хитрова Л.В., ,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпостачсервіс

до про Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк стягнення грошових коштів ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07 жовтня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпостачсервіс (позивач) надійшла позовна заява б/н від 03.10.2019 року до Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 113 828, 68 грн., з яких 3% річних - 18 578,95 грн.; інфляційні втрати - 62 155,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 року у справі №910/9800/18, у зв`язку з чим Відповідачу нараховано інфляційні втрати та 3% річних, а також заподіяно Позивачу реальних збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи № 910/13914/19 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 23.10.2019 року.

12.11.2019 року через відділ діловодства суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

19.11.2019 року через відділ діловодства суду від Позивача надійшла відповідь на Відзив.

В судових засіданнях 23.10.2019 року, 13.11.2019 року оголошувалась перерва.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Укрпостачсервіс (далі - клієнт, позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (далі - банк, відповідача) із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки, відповідно до якої клієнт погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування.

На підставі вказаної заяви банком було відкрито клієнту поточний депозитний рахунок № НОМЕР_1 .

30.06.2018 року Договір приєднання від 14.05.2015 року №370408 про розміщення грошових коштів на поточному депозитному рахунку № НОМЕР_1 було розірвано.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 року у справі №910/9800/18, що набрало законної сили 07.12.2018 року стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вл. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпостачсервіс (03069, м. Київ, вул. Заломова, буд. 1, кв. 5; ідентифікаційний код: 23511364) суму вкладу в розмірі 626 600 (шістсот двадцять шість тисяіч шістсот) грн. 00 коп., відсотки у розмірі 16 583 (шістнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят три) грн. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 647 (дев`ять тисяч шістсот сорок сім) грн. 75 коп.

12.12.2018 року на виконання зазначеного рішення було видано відповідний наказ.

09.01.2019 року було відкрито виконавче провадження №58020153 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №910/9800/18.

В примусовому порядку рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 року у справі №910/9800/18 виконано 13.06.2019 року.

Предметом розгляду даної справи є стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпостачсервіс інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 року у справі №910/9800/18.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 року у справі №910/9800/18 встановлено, що Відповідач не виконав належним чином умови договору 14.05.2015 та безпідставно списав з рахунка Позивача № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 626 600 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином протиправність списання з рахунка Позивача № НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 626 600 грн. підтверджені Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 року у справі №910/9800/18, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Враховуючи, що 30.06.2018 року Договір приєднання від 14.05.2015 року №370408 про розміщення грошових коштів на поточному депозитному рахунку № НОМЕР_1 було розірвано, вклад і проценти на нього було примусово стягнуто 12.06.2019 року, Відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання перед Позивачем.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06. 2019 року у справі № 916/190/18

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачем правомірно нараховано Відповідачу інфляційні втрати у розмірі 62 155,33 грн. та 3% річних у розмірі 18 518,95 грн. відповідно до самостійно здійсненого розрахунку судом.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з Відповідача реальних збитків суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом розгляду у даній справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача 33 074,40 грн. на відшкодування матеріальної шкоди (збитків), понесених у зв`язку розглядом справи №910/9800/18.

Відповідно до статі 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статі 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як встановлено судом, звертаючись до суду із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпостачсервіс обґрунтовує завдання йому матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків у сумі 33 074,40 грн.

При цьому, під реальними збитками позивач розуміє судові витрати понесені у зв`язку розглядом справи №910/9800/18.

Виходячи з вищевикладених обставин справи та враховуючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення шкоди у вигляді реальних збитків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування шкоди є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, застосування якого можливе за наявності наявність усіх його елементів: протиправна поведінка; шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина або незалежно від вини у випадках, передбачених статтями 1166 ЦК України, 224 ГК України.

Натомість заявлена позивачем до стягнення сума судових витрат, в тому числі на оплату правової допомоги не є збитками, оскільки такі витрати за правовою природою не є заходом цивільно-правової відповідальності, не мають ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а їх наявність та розмір не перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача.

Так, позивач ототожнює розмір майнової шкоди з витратами у сумі 33 074,40 грн. понесеними у зв`язку з розглядом господарської справи №910/9800/18.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 8 статті 123 Господарського процесуального кодексу України 8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах та можуть бути відшкодовані виключно у спосіб передбачений процесуальним законодавством, не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак внаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 19.09.2019 року у справі №925/245/19.

Отже, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача реальних збитків відсутні, оскільки судові витрати понесені позивачем у зв`язку розглядом справи №910/9800/18 не підлягають відшкодуванню на підставі статей 1166 ЦК України, 224 ГК України.

Понесені позивачем витрати у розмірі 33 074,40 грн. не є шкодою у розумінні зазначених норм ЦК України та ГК України.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стягненню з відповідача на Користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 62 155,33 грн. та 3% річних у розмірі 18 518,95 грн. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача реальних збитків у розмірі 33 074,40 грн. задоволенню не підлягають.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 361,20 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпостачсервіс (юридична адреса: 03069, м. Київ, вул. Заломова, 1, кв. 5; фактична адреса: 03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 22, офіс 303; адреса для листування: 03039, м. Київ, пр. В. Лобановського, 119х, офіс 23, код ЄДРПОУ 23511364) грошові кошти, а саме інфляційні втрати у розмірі 62 155,33 грн. (шістдесят дві тисячі сто п`ятдесят п`ять грн. 33 коп.), 3% річних у розмірі 18 518,95 грн. (вісімнадцять тисяч п`ятсот вісімнадцять грн. 95 коп.) та судовий збір у розмірі 1 361,20 грн. (тисяча триста шістдесят одна грн. 20 коп.).

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 грудня 2019р.

Суддя М.В. Данилова