Рішення
від 11.12.2019 по справі 910/12171/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2019Справа № 910/12171/19

за позовом Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп

про стягнення 1 566 748,36 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп

до Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп

про стягнення грошових коштів та визнання недійними додаткових угод

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Смігунова В.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Вольвак О.М.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Муха Д.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Інвеста Фінанс Груп звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп про стягнення 1 444 591,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором суборенди №18-1/03-18 від 18.03.2018 щодо оплати суборенди та комунальних послуг, у зв`язку із чим позивач просить суд стягнути з останнього 1 335 930,74 грн. заборгованості з орендної плати, 41 824,98 грн. плати за комунальні послуги та 66 835,36 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 позовну заяву Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп залишено без руху.

Ухвалою від 18.09.2019р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 08.10.2019р.

01.10.2019р. представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендних платежів в сумі 1 335 930,74 грн., заборгованість зі сплати комунальних платежів в розмірі 79 839,74 грн. та пеню в сумі 150 977,88 грн.

Вказана заява була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

08.10.2019р. відповідачем було подано відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на відсутність підстав для визначення розміру оплати за оренду приміщення у січні, травні, червні 2019р. на підставі додаткових угод від 18.03.2018р. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено на тому, що суборендарем було внесено забезпечувальний платіж, з якого і має бути вирахувана заборгованість з оплати суборенди. Крім того, відповідачем вказано на відсутність підставі для стягнення оплати за користування приміщенням після 14.06.2019р. з урахуванням приписів ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.

17.10.2019р. до Господарського суду міста Києва надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп , в якому останній просив:

- стягнути з Приватного підприємства ІНВЕСТА ФІНАНС ГРУП на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНАР ГРУП грошові кошти у розмірі 132 323,23 грн. - залишок гарантійного платежу;

- зобов`язати Приватне підприємство ІНВЕСТА ФІНАНС ГРУП надати Товариству з обмеженою відповідальністю РЕНАР ГРУП доступ до тимчасової споруди (майданчик для харчування біля закладів ресторанного господарства), яка встановлена на підставі паспорту прив`язки тимчасової споруди № ГЛ.10366.07956-18 від 24.10.2018 року, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 50 літера А з метою її демонтажу та вилучення її складових частин (будівельних матеріалів);

- витребувати у Приватного підприємства ІНВЕСТА ФІНАНС ГРУП на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНАР ГРУП рухоме майно, а саме: стілець барний - 4 шт., стійка барна кутова фасад - 2 шт., комод барний 1 шт., стелаж барний тильний 2 шт., диван блакитний 2х місний - 6 шт., диван блакитний двійний - 1 шт., диван бежевий 2х місний - 6 шт., диван сірий великий - 1 шт., диван сірий Зх місний - 5 шт., диван сірий 2х місний - 1 шт., диван сірий 6 місний - 1 шт., стілець чорний м`який - 48 шт., крісло біле на ніжках - 12 шт., крісло сіре - 8 шт., стіл сірий 8 місний - 3 шт., стіл сірий 6 місний - 5 шт., стіл дерев`яний 4 місний - 6 шт., стіл дерев`яний 2 місний - 6 шт., стіл дерев`яний 8 місний - 1 шт., стійка металева (гардероб/хостес) - 4 шт., лампа конус на стовпах - 24 шт., голови світові (динаміки) - 6 шт., лампа плетена (бар) -14 шт., маски обличчя - 14 шт., холодильник для вина 1 шт., холодильник барний - 2 шт., фрешниця -1 шт., бойлер - 1 шт., термоштора - 1 шт., стіл (нерж., бар) - 3 шт., станція барна (нерж.) - 2 шт., сабвуфер - 2 шт., топи (стеля) - 3 шт., коврове покриття - 2 шт., Wifi приймач - 2 шт., стіл круглий - 1 шт., вазон для квітів (малий) - 4 шт., вазон для квітів (великий) - 4 шт., стійка для вішалок - 6 шт., штендер - 1 шт., вмивальник - 2 шт., унітаз - 5 шт., диспенсер для мила 1 зт - 2 шт., диспенсер для полотенець - 2 шт., диспенсер для паперу - 6 шт., пилосос -1 шт., голови світові - 9 шт., вивіска велика Фифти - 1шт., вивіска мала Фифти -1 шт.5 трубки світлодіодні + роутери, комп`ютер+програма - 32 шт., світлодіодна конструкція сцени - 1 шт., витяжна та приточна вентиляція (ресторан) - 1 шт., витяжна та приточна вентиляція (кухня) - 1 шт., ферма алюмінієва (кільце) - 2 шт., батареї опалення - 14 шт., попільниця напільна - 1 шт., сейф - 2 шт., стіл - 2 шт., стілець - 2 шт., ноутбук - 4 шт., полиця з нержавійки з сушкою для посуду L 100 - 1 шт., полиця з нержавійки з сушкою для посуду L 120 - 1 шт., холодильник низькотемпературний 2х створчатий - 1 шт., стіл з нержавійки з двома мийками L 180 - 1 шт., ваги напільні електронні - 1 шт., мийка одинарна (нержавійка) - 2 шт., полиця 2 х рівнева нержавійка Г 100 - 2 шт., полиця 2 х рівнева нержавійка L 120 - 2 шт., диван велюр L 300 - 2 шт., диван велюр L 250 - 5 шт., диван велюр L 145 -10 шт., диван велюр L 300 - 1 шт., диван велюр L 300 - 5 шт., стілець велюр - 26 шт., стілець велюр - 16 шт., крісло велюр (червоне) - 18 шт., крісло велюр (блакитне) - 12 шт., крісло велюр (блакитне с високою спинкою) - 16 шт., стіл діаметр 90 - 24 шт., стіл діаметр 120 - 5 шт., стіл овал - 2 шт., стелаж барний - 4 шт., барна станція - 5 шт., холодильник Зх створчатий - 2 шт., холодильник з нержавійки -1 шт., льодогенератор (150 кг) -1 шт., стіл з нержавійки бар L 120 - 2 шт., стійка барна - 1 шт., лампи освітлення підвісні над столом - 24 шт., унітаз - 6 шт., умивальник - 6 шт., диспенсер для мила - 6 шт., диспенсер для паперу - 6 шт., диспенсер для рушників - 6 шт., дзеркала - 2 шт., полиця 2-рівн н/ж 1,1 *0,3 - 1 шт., полиця 2- рівн н/ж 1,6*0,3 - 3 шт., полиця 2- рівн н/ж 1,9*0,3 - 1 шт., полиця 2- рівн н/ж 1,5*0,3 -1 шт., полиця 2- рівн н/ж 9*0,3 - 1 шт., полиця 2- рівн н/ж 1,0*0,3 - 1 шт., стіл 2- рівн н/ж 1,20*0,6 с отв D15cm - 1 шт., стіл-мийка(2)-права 2- рівн н/ж 1,80*0,6 - 1 шт., стіл-мийка(2)-ліва 2- рівн н/ж 1,80*0,6 - 2 шт., стіл-мийка (І)-ліва 2- рівн н/ж 1,15*0,6 - 2 шт., стіл 2-рівн н/ж квадрат 0,7*0,7 - 1 шт., сушка н/ж с полицею 1,0*0,3 -1 шт., стіл 2- рівн н/ж 1,0*0,6 -1 шт., стелаж 4 - рівн н/ж 1,4*0,6 - 1 шт., стіл холодильний Зх-секційний н/ж 1,6*0,6 -1 шт., стіл холодильний Зх-секційний н/ж 1,9*0,7 - 1 шт., стіл 2-рівн н/ж 1,0*0,6 - 2 шт., стіл 2-рівн н/ж 1,1 *0,6 - 1 шт., стіл 2-рівн н/ж 1,5*0,6 - 1 шт., стіл н/ж 1,4*0,7 - 2 шт., стіл 2,0*0,7 з двійними полицями - 2 шт., стіл роздатковий з полицею н/ж 1,6*0,7 - 1 шт., шафа холодильна POLAR - 1 шт., бойлер Protherm-1 шт., фритюр (2-секційний) - 1 шт., слайсер - 1 шт., м`ясорубка GoodFood - 1 шт., мікрохвильова піч Gorenjie -1 шт., мікрохвильова піч Delfa -1 шт., сувід Frosti -1 шт., блендер -1 шт., ваги електричні -1 шт., ваги -1 шт., ваги гастрономічні -1 шт., фрешниця -1 шт., плита індукційна 4х комфорочна - 1 шт., плита індукційна 2х комфорочна GoodFood - 2 шт., пароконвектомат "Рациональ" -1 шт., підставка з нержавійки під гастроємність 0,9*0,8 -1 шт., вакууматор камерний GGM gastro - 1 шт., рисоварка GoodFood - 1 шт., витяжка н/ж 1,8* 1,0 - 2 шт., полка 2- рівн н/ж 1,15*0,4 - 1 шт., полка 2- рівн н/ж 1,6*0,4 - 1 шт., полка 2- рівн н/ж 1,0*0,3 - 1 шт., полка 2- рівн н/ж 1,6*0,4 - 1 шт., мийка н/ж 0,7*0,7 - 2 шт., стіл-мийка 1,8*0,6 - 2 шт., сушка двійна н/ж 1,0*0,3 - 1 шт., сушка двійна н/ж 1,2*0,3 - 1 шт., витяжка н/ж 2,0 - 1 шт., кіппер станція - 7 шт., CD програвач - 1 шт., DJ пульт - 1 шт., камера відеоспостереження -38 шт., протипожежна сигналізація (датчики та система оповіщення) - 1 шт., касовий апарат -1 шт.;

- визнати недійсною додаткову угоду від 18.03.2018 року до договору суборенди № 18-1/03-18 (щодо орендної плати за січень 2019);

- визнати недійсною додаткову угоду від 18.03.2018 року до договору суборенди № 18-1/03-18 (щодо орендної плати за травень 2019);

- визнати недійсною додаткову угоду від 18.03.2018 року до договору суборенди № 18-1/03-18 (щодо орендної плати за червень 2019).

Ухвалою від 17.10.2019р. судом було повернуто зустрічний позов відповідачу.

22.10.2019р. до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп , в якій останній просив:

В обґрунтування зустрічного позову в частині стягнення з відповідача грошових коштів позивач посилався на те, що останнім при укладанні договору оренди було сплачено гарантійний платіж, який у зв`язку з розірванням договору, підлягає поверненню орендарю за вирахуванням суми заборгованості за травень 2019р. Вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору суборенди №18-1/03-18 від 18.03.2018 обґрунтовано тим, що відсутні підстави вважати оспорювані правочини укладеними в дати, які в них зазначені. До того ж, розмір орендної плати, який було визначено договором в повному обсязі відповідає ринковій вартості, а відповідними додатковими угодами розмір плати необґрунтовано значно підвищено.

Одночасно, відповідачем подано заяву про поновлення строку на подачу зустрічного позову.

Ухвалою від 12.11.2019р. судом було задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подачу зустрічного позову, залишено без руху зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНАР ГРУП до Приватного підприємства ІНВЕСТА ФІНАНС ГРУП про стягнення грошових коштів та визнання недійсними додаткових угод, надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю РЕНАР ГРУП спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів, що підтверджують сплату судового збору за подання даної зустрічної позовної заяви в розмірі, встановленому законодавством, а саме 7747,85 грн.

15.11.2019р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНАР ГРУП було подано заяву про усунення недоліків зустрічного позову, до якої додано квитанцію №0.01522106916.1 від 14.11.2019р. на суму 7747,85 грн. в якості доказу сплати судового збору за подачу зустрічного позову.

Ухвалою від 18.11.2019р. прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНАР ГРУП до Приватного підприємства ІНВЕСТА ФІНАНС ГРУП про стягнення грошових коштів та визнання недійними додаткових угод до спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідач проти задоволення зустрічного позову надав заперечення, посилаючись на те, що кошти гарантійного платежу було зараховано на підставі абзаців а), f) п.13.1 договору суборенди в рахунок часткового погашення заборгованості зі сплати неустойки за порушення п.10.3 договору. Одночасно, вказаним учасником судового процесу наголошено на доказовій необґрунтованості тверджень позивача за зустрічним позовом про те, що оспорювані додаткові угоди порушують публічний порядок, що і відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочинів недійсними.

20.11.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 03.12.2019р.

03.12.2019р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2019р.

Представником позивача у судовому засіданні було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких первісний позов підтримано в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову надано заперечення.

Представником відповідача проти задоволення первісного позову було надано заперечення, зустрічні позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

В судовому засіданні 11.12.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників та відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2018р. між Приватним підприємством Інвеста Фінанс Груп (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ренар Груп (суборендар) було укладено договір суборенди №18-1/03-18, за умовами п.2.1 якого орендар передає, а суборендар приймає у користування за плату на строк, визначений у цьому договорі, приміщення першого та другого поверху нежитлової будівлі загальною площею 903,5 кв.м., у відповідності до схеми приміщень, яка є додатком №2 до цього договору.

Нежитловою будівлею у розумінні п.1.1 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. є частина цілісного майнового комплексу за адресою: м.Київ, вул.Антоновича, буд.50.

Згідно п.2.1.2 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. приміщення, що передаються в суборенду за цим договором, у відповідності до технічного паспорту, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації (інвентарна справа №19141/56313/1818) 22.04.2008р., складаються з наступних нежитлових приміщень:

- літери А , а саме приміщення першого поверху (частина групи приміщень №4 та група приміщень №1) та приміщення другого поверху (групи приміщень №1 та група приміщень №9);

- літери Є , а саме: приміщення другого поверху (групи приміщень №1).

За умовами п.2.3 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. приміщення можуть використовуватись суборендарем виключно для здійснення ним господарської діяльності, а саме діяльність закладу громадського харчування з цілодобовим режимом роботи, що виключає право суборендаря на будь-який інший спосіб використання приміщень. Зміна діяльності суборендаря можлива лише у разі попереднього отримання суборендарем письмової згоди орендаря, з обов`язковим наступним внесенням змін до цього договору суборенди.

Договір суборенди вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом строку суборенди приміщень, вказаного у додатку №1, а в частині зобов`язань фінансового характеру (щодо здійснення платежів і розрахунків) - до моменту їх повного виконання. Строк суборенди починається з моменту передачі приміщень суборедарю з актом приймання-передачі і закінчується в строк, визначений у додатку №1 до цього договору, але у будь-якому випадку не раніше або не пізніше підписання обома сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщень (п.3.1 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р.).

Відповідно до п.3.2 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. плата за суборенду приміщень та інші платежі нараховуються з дати передачі приміщень на підставі акту приймання-передачі приміщень, за винятком оплати гарантійного платежу, який здійснюється в порядку передбаченому п.8.1 договору.

Прийом-передача приміщень здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами не пізніше 01.04.2018р. В акті приймання-передачі приміщень сторонами визначається перелік майна/обладнання, яке залишається в приміщенні, за наявності такого (п.4.1 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р.).

У п.5.1 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. вказано, що плата за суборенду приміщення становить суму грошових коштів, яка складається з орендної плати за приміщення. Розмір плати за суборенду визначений у додатку №1 до договору, який сплачується в безготівковій формі в поряду та строки, передбачені у договорі.

За умовами п.5.3 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. гарантійний платіж, що визначається додатком №1, може бути зарахований в якості сплати орендної плати за останні два фактичні місяці суборенди з урахуванням умов використання та поповнення гарантійного платежу у відповідності до умов цього договору. При цьому, на останній місяць строку суборенди орендна плата та інші платежі передбачені договором суборенди можуть бути зменшені без будь-яких виключень, в тому числі знижка суборендареві на цей період не надається.

Пунктом 6.1 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. передбачено, що суборендар зобов`язаний окремо щомісяця сплачувати плату за спожиті комунальні послуги орендарю.

Оплата за спожиті комунальні послуги (в тому числі, електропостачання, водопостачання і водовідведення, теплопостачання (опалення) визначаються на підставі показників технічних засобів обліку спожитих послуг (лічильників) і даних, отриманих орендарем від надавачів послуг, а у випадку відсутності лічильників - пропорційно площі приміщень по відношенню до загальної площі нежитлової будівлі (п.6.3 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р.).

Згідно п.7.1 договору орендна плата сплачується суборендарем у національній валюті України - гривнях, на авансовій основі з 1 по 23 число кожного поточного місяця, за який має здійснюватись оплата. Рахунки виставляються з 1 по 10 число поточного місяця, за який має здійснюватись оплата. Дострокова сплата за суборенду приміщень за майбутні періоди може здійснюватись виключно за взаємною сторін, викладеною у формі додаткової угоди до цього договору або шляхом виставлення окремого рахунку на таку оплату.

Сплата за спожиті комунальні послуги та плата за утримання у відповідності до розділу 6 цього договору здійснюється суборендарем протягом 7 банківських днів з дати виставлення рахунку орендарем (п.7.2 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р.).

У п.7.5 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. сторони домовились, що у випадку прострочення платежів за цим договором при здійсненні платежів суборендарем на користь орендаря або в порядку, визначеному п.8.2 договору, орендар матиме право здійснити наступні зарахування здійснених платежів в такому порядку: грошові кошти зараховуються в рахунок найдавнішого платежу, що вимагається згідно умов цього договору.

У п.7.6 укладеного між сторонами правочину передбачено, що неотримання суборендарем рахунків, передбачених договором, не звільняє суборендаря від сплати відповідного платежу. У разі відсутності рахунку до 10-го числа поточного місяця суборендар повинен здійснити орендний платіж на підставі і у порядку розділу 5 цього договору.

У розділі 8 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. сторонами було погоджено порядок забезпечення платежів.

Зокрема, згідно п.8.1 договору виконання грошових зобов`язань суборендаря, що виникають з договору суборенди, в тому числі зобов`язань щодо сплати будь-яких санкцій, мають бути забезпечені гарантійним платежем, який погоджується сторонами у додатку №1 до договору. Вказаний в цьому пункті гарантійний платіж сплачується суборендарем до 01.04.2018р. У разі пропущення цього строку, договір може бути розірвано орендарем в односторонньому порядку без застосування будь-яких штрафних санкцій з боку суборендаря. В даному випадку договір є розірваним, починаючи з четвертого банківського дня з моменту його підписання за умови його письмово повідомлення орендарем про таке розірвання.

У випадку невиконання (прострочення) суборендарем будь-якого із зобов`язань за цим договором, пов`язаним зі здійсненням на користь орендаря будь-яких платежів, орендар має право зарахувати в погашення такої заборгованості суборендаря відповідну частину гарантійного платежу. В такому випадку суборендар повинен протягом 5 банківських днів з моменту пред`явлення вимоги орендаря поповнити суму гарантійного платежу (п.8.2 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р.).

Пунктом 8.3 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. передбачено, що суборендар зобов`язаний поповнювати розмір гарантійного платежу таким чином, щоб вона не була меншою за суму, визначену додатком №1 до цього договору у разі використання його орендарем у порядку, передбаченому п.п.7.5, 8.2 цього договору протягом 5 банківських днів з моменту відправлення листа-повідомлення про таке використання орендарем. При цьому, сторони домовились, що під відправленням в даному пункті сторони розуміють оформлення поштового відправлення цінним листом з описом вкладення та одночасно замовлення експрес послуги - кур`єрської доставки, які надають повноважні (компетентні) організації.

У п.13.1 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. сторони погодили, що орендар має право стягнути з суборендаря неустойку в розмірі 0,5% місячної орендної плати, за кожен день тривання будь-якого з наступних порушень умов договору: незабезпечення суборендарем виконання зобов`язань щодо строків внесення або розміру чи порядку поповнення гарантійного платежу та/або інших платежів згідно договору; порушення суборендарем вимог п.10.3 цього договору, тощо.

Суд зазначає, що п.10.3 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. визначено, що суборендар не має права розміщувати будь-які знаки, написи, рекламу чи декорації, малювати чи задекорувати зовнішні частини приміщень чи будь-якого іншого місця, що знаходиться в межах земельної ділянки та нежитлової будівлі, без одержання попередньої письмової згоди орендаря.

Відповідно до п.13.2 договору у випадку прострочення платежів на користь орендаря, передбачених договором, суборендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, нарахованої на суму платежу, за кожен день прострочення.

У додатку №1 до договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. сторони визначили строк суборенди з 01.04.2018р. по 31.01.2021р. З 01.04.2018р. по 31.05.2018р. - сума орендної плати за приміщення за місяць складає гривневий еквівалент 499,43 долара США згідно міжбанківського середнього курсу купівлі-продажу гривні до долара США, який оголошений на сайті www.udinform.com , на день останніх міжбанківських торгів, що передує дню виставлення рахунку орендарем з додаванням податку на додану вартість. На дату підписання договору орендна плата за вказаний період суборенди складає 13 199,93 грн. без податку на додану вартість, а разом з податком на додану вартість - 15 839,92 грн. З 01.06.2018р. по 31.01.2021р. сума орендної плати за приміщення за місяць складає гривневий еквівалент 5392,45 доларів США згідно міжбанківського середнього курсу купівлі-продажу гривні до долара США, який оголошений на сайті www.udinform.com , на день останніх міжбанківських торгів, що передує дню виставлення рахунку орендарем з додаванням податку на додану вартість. На дату підписання договору орендна плата за вказаний період суборенди складає 142 522,45 грн. без податку на додану вартість, а разом з податком на додану вартість - 171 026,94 грн. Сума гарантійного платежу становить 285 044,91 грн. без податку на додану вартість, а разом з податком на додану вартість - 342 053,89 грн. Гарантійний платіж може бути зарахований як частина орендної плати за два останніх місяця строку суборенди.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України).

Статтею 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №18-1/03-18 від 18.03.2018р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з суборенди приімщення.

Враховуючи, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором суборенди, до правовідносин сторін підлягають застосуванню норми чинного законодавства про договір найму.

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. сторонами було підписано додаткові угоди.

Згідно додаткової угоди від 18.03.2018р. доповнено пункт F додатку №1 до договору, яким визначено, що в період з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. загальний розмір орендної плати складає гривневий еквівалент 16 692,45 доларів США згідно міжбанківського середнього курсу купівлі-продажу гривні до долара США на день останніх міжбанківських торгів, що передує дню виставлення рахунку орендарем з додаванням податку на додану вартість. На дату підписання договору орендна плата за вказаний період суборенди складає 441 181,45 грн. без податку на додану вартість, а разом з податком на додану вартість - 529 417,74 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 18.03.2018р. сторонами доповнено пункт F додатку №1 до договору, яким визначено, що в період з 01.05.2019р. по 31.05.2019р. загальний розмір орендної плати складає гривневий еквівалент 16 692,45 доларів США згідно міжбанківського середнього курсу купівлі-продажу гривні до долара США на день останніх міжбанківських торгів, що передує дню виставлення рахунку орендарем з додаванням податку на додану вартість. На дату підписання договору орендна плата за вказаний період суборенди складає 441 181,45 грн. без податку на додану вартість, а разом з податком на додану вартість - 529 417,74 грн.

18.03.2018р. сторонами також було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р., а саме доповнено пункт F додатку №1 до договору, яким визначено, що в період з 01.06.2019р. по 31.06.2019р. загальний розмір орендної плати складає гривневий еквівалент 16 692,45 доларів США згідно міжбанківського середнього курсу купівлі-продажу гривні до долара США на день останніх міжбанківських торгів, що передує дню виставлення рахунку орендарем з додаванням податку на додану вартість. На дату підписання договору орендна плата за вказаний період суборенди складає 441 181,45 грн. без податку на додану вартість, а разом з податком на додану вартість - 529 417,74 грн.

За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп , вказані додаткові угоди є такими, що не відповідають інтересам держави, оскільки спрямовані на незаконне зменшення податкових зобов`язань або уникнення їх сплати, порушують публічний порядок та мають наміром незаконне заволодіння державним майном, що є підставою для їх визнання недійсними у відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України.

Проте, за висновками суду, зустрічні позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод від 18.03.2018 року до договору суборенди № 18-1/03-18 підлягають залишенню без задоволення як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування. При цьому, суд звертає увагу на наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Частиною 3 ст.228 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі № 905/1227/17, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання додаткових угод до договору оренди недійсними повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Як вказувалось вище, згідно 3 ст.228 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Суд звертає увагу, що виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

Нікчемними як такі, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Тобто, публічним порядком є публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави, а стаття 228 Цивільного кодексу України визначає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

З наведеного слідує, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути, зокрема, вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 17.10.2019р. по справі №911/2788/18 та постанові від 05.12.2019р. по справі №922/668/19.

Проте, всупереч наведеного вище, Товариством з обмеженою відповідальністю Ренар Груп доказів наявності обставин, які б вказували на наявність підстав для кваліфікації додаткових угод договору оренди №18-1/03-18 від 18.03.2018р. як таких, що укладені всупереч інтересам держави, до матеріалів справи не надано.

Суд не приймає посилання позивача за зустрічним позовом в якості обґрунтування підстав для визнання недійсними правочинів на те, що додаткові угоди направлені на незаконне зменшення податкових зобов`язань, оскільки питання щодо ведення податкового обліку, нарахування та сплати податків не відноситься до юрисдикції господарських судів, а позивач за зустрічним позовом не є особою, яка в силу закону наділена повноваженнями на звернення до суду з позовом в інтересах держави. Аналогічних правових висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 05.11.2019р. по справі №910/14113/18.

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо залишення без задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп до Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп в частині вимог про: визнання недійсною додаткової угоди від 18.03.2018 року до договору суборенди № 18-1/03-18 (щодо орендної плати за січень 2019); визнання недійсною додаткової угоди від 18.03.2018 року до договору суборенди № 18-1/03-18 (щодо орендної плати за травень 2019); визнання недійсною додаткової угоди від 18.03.2018 року до договору суборенди № 18-1/03-18 (щодо орендної плати за червень 2019).

Стосовно первісного позову Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп суд зазначає наступне.

Як свідчать представлені суду документи, 01.04.2018р. орендарем було передано, а суборендарем за договором №18-1/03-18 від 18.03.2018р. було прийнято у строкове платне користування приміщення першого та другого поверху нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Антоновича, буд.50, літера А , про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі приміщень. Разом з приміщенням у відповідності до додатку №1 від 01.04.2018р. до акту приймання передачі суборендарю також було передано рухоме майно.

Як свідчать матеріали справи, за користування об`єктом оренди орендарем було нараховано у січні 2019р. - 561 116,71 грн., травні 2019р. - 527 915,42 грн. та у червні 2019р. - 528 165,81 грн.

З доданих до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідачем за первісним було частково внесено орендні платежі за вказаний вище період, а саме в якості сплати за січень 2019р. перераховано 181 267,21 грн., а за травень 2019р. - 100 000 грн.

Вказані обставини було підтверджено Товариством з обмеженою відповідальністю Ренар Груп у відзиві на позов.

Отже, за твердженнями Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп у Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп утворилась заборгованість з внесення орендної плати на загальну суму 1 335 930,74 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним первісним позовом.

Проте, за висновками суду, твердження позивача за первісним позовом щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за січень, травень та червень 2019р. на суму 1 335 930,74 грн. є необґрунтованими, а позов в цій частині підлягає частковому задоволенню. При цьому, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України , договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, у п.5.1 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. вказано, що плата за суборенду приміщення становить суму грошових коштів, яка складається з орендної плати за приміщення. Розмір плати за суборенду визначений у додатку №1 до договору, який сплачується в безготівковій формі в поряду та строки, передбачені у договорі.

У додатку №1 до договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. сторони визначили, що з 01.04.2018р. по 31.05.2018р. - сума орендної плати за приміщення за місяць складає гривневий еквівалент 499,43 долара США згідно міжбанківського середнього курсу купівлі-продажу гривні до долара США, оголошений на сайті www.udinform.com , який на день останніх міжбанківських торгів, що передує дню виставлення рахунку орендарем з додаванням податку на додану вартість. На дату підписання договору орендна плата за вказаний період суборенди складає 13 199,93 грн. без податку на додану вартість, а разом з податком на додану вартість - 15 839,92 грн. З 01.06.2018р. по 31.01.2021р. сума орендної плати за приміщення за місяць складає гривневий еквівалент 5392,45 доларів США згідно міжбанківського середнього курсу купівлі-продажу гривні до долара США, який оголошений на сайті www.udinform.com , на день останніх міжбанківських торгів, що передує дню виставлення рахунку орендарем з додаванням податку на додану вартість. На дату підписання договору орендна плата за вказаний період суборенди складає 142 522,45 грн. без податку на додану вартість, а разом з податком на додану вартість - 171 026,94 грн. Сума гарантійного платежу становить 285 044,91 грн. без податку на додану вартість, а разом з податком на додану вартість - 342 053,89 грн. Гарантійний платіж може бути зарахований як частина орендної плати за два останніх місяця строку суборенди.

Додатковою угодою від 18.03.2018р. сторонами доповнено пункт F додатку №1 до договору, яким визначено, що в період з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. загальний розмір орендної плати складає гривневий еквівалент 16 692,45 доларів США згідно міжбанківського середнього курсу купівлі-продажу гривні до долара США на день останніх міжбанківських торгів, що передує дню виставлення рахунку орендарем з додаванням податку на додану вартість. На дату підписання договору орендна плата за вказаний період суборенди складає 441 181,45 грн. без податку на додану вартість, а разом з податком на додану вартість - 529 417,74 грн.

Враховуючи висновки суду стосовно відсутності підстав для визнання недійсними додаткових угод від 18.03.2018р., якими визначено розмір орендних платежів за спірний період, суд вказує на обґрунтованість та правомірність нарахування Приватним підприємством Інвеста Фінанс Груп та заявлення останнім вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп щодо стягнення орендної плати за січень, травень та червень 2019р. саме виходячи з розміру, визначеного вказаними додатковими угодами.

Судом також враховано, що частиною 3 ст.6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У ст.627 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що до сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Отже, погодження сторонами у додаткових угодах від 18.03.2019р. іншого, ніж визнано у додатку №1 до договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. розміру орендного платежу, в повному обсязі відповідає принципу свободи договору та фактично є результатом волевиявлення обох контрагентів, а не тільки орендаря, яка засвідчується їх підписами та печатками.

Наразі, суд вказує, що заперечення відповідача за первісним позовом стосовно того, що орендарем на оплату оренди за спірний період виставлялись рахунки виходячи з розміру орендного платежу вказаного у додатку №1 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. без врахування додаткових угод від 18.03.2018р. є безпідставними, оскільки суборендарем підписані відповідні додаткові угоди, а отже, останній був не позбавлений права а можливості самостійно розрахувати розмір оплати. До того ж, у п.7.6 укладеного між сторонами правочину передбачено, що неотримання суборендарем рахунків, передбачених договором, не звільняє суборендаря від сплати відповідного платежу. У разі відсутності рахунку до 10-го числа поточного місяця суборендар повинен здійснити орендний платіж на підставі і у порядку розділу 5 цього договору. Тобто, в незалежності від наявності чи відсутності рахунка на оплату, у суборендаря виник обов`язок з внесення орендних платежів за січень, травень, червень 2019р. у відповідності до розміру, погодженого у додаткових угодах від 18.03.2018р. до спірного правочину., строк виконання якого настав.

Крім того, посилання відповідача за зустрічним позовом на акти наданих послуг, в яких орендарем також вказано вартість оренди без врахування умов додаткових угод від 18.03.2018р., ніяким чином не вказують на погодження контрагентами іншого розміру орендних платежів та не спростовують обов`язку суборендаря внести відповідні платежі у саме згідно додаткових угод від 18.03.2018р. до договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р.

При цьому, судом прийнято до уваги, що позивачем за первісним позовом було враховано суму часткових оплат, внесених відповідачем.

Одночасно, надаючи оцінку наявності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп на користь Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп заборгованості в сумі 1 335 930,74 грн., судом прийнято як обґрунтовані посилання відповідача на приписи ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України в контексті визначення суми заборгованості за червень 2019р. При цьому, судом враховано наступне.

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України , повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові віл 08.05.2018р. по справі №910/7495/16 зазначено, що відсутність у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наразі, заперечуючи проти первісних позовних вимог відповідачем вказано про наявність підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп від сплати орендних платежів після 14.06.2019р., оскілки з вказаного моменту майно, яке було передано відповідачу в суборенду не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем представлено до матеріалів справи акт №1 від 14.06.2019р. про недопуск працівників до орендованого приміщення за договором суборенди №18-1/03-18 від 18.03.2018р., який складено представниками Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп . У вказаному акті зазначено, що 14.06.2019р. о 9 годині працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп було заблоковано (унеможливлено) доступ до робочих місць, а саме суборендованого приміщення на першому та другому поверсі нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Антоновича, бул.50. Вказаним актом представниками Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп зафіксовано факт недопуску, а саме вжиття представниками Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп фізичних заходів, у зв`язку з якими унеможливлено вхід до приміщення та його використання. При цьому, надаючи оцінку вказаному акту суд вважає за доцільне вказати на те, що відсутність в останньому підпису представника орендаря ніяким чином не спростовує доказової сили доказу, оскільки фактично акт засвідчує вольову дію орендодавця на чинення перешкод суборендарю у доступі до приміщення, що своєю правовою природою передбачає і відсутність волі орендаря на підписання такого змісту акту.

Одночасно, відповідачем також представлено до матеріалів справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно кримінального провадження №1201910001000651, запис про яке було внесено на підставі заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп про блокування доступу до приміщення, що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Антоновича, бул.50.

При наданні оцінки діям Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп , що підтверджував виявлення відсутності у останнього волі до забезпечення продовження користування Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп приміщеннями на підставі договору суборенди судом також прийнято до уваги наявне в матеріалах справи повідомлення №06-11/2019 від 20.06.2019р. про одностороннє розірвання договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р.

Одночасно, суд звертає увагу позивача за первісним позовом на те, що обов`язок доказування, а також принцип змагальності судового процесу передбачає активну поведінку сторін, тобто, необхідність надання відповідних доказів не тільки на підтвердження своєї правової позиції по суті справи, а і в якості спростовування тверджень та доказів, наданих іншою стороною.

В контексті означеного судом враховано, що за умовами п.2.3 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. приміщення можуть використовуватись суборендарем виключно для здійснення ним господарської діяльності, а саме діяльність закладу громадського харчування з цілодобовим режимом роботи, що виключає право суборендаря на будь-який інший спосіб використання приміщень. Зміна діяльності суборендаря можлива лише у разі попереднього отримання суборендарем письмової згоди орендаря, з обов`язковим наступним внесенням змін до цього договору суборенди.

Проте, жодних доказів здійснення відповідачем за первісним позовом після 14.06.2019р. господарської діяльності у суборендованому приміщенні позивачем за первісним позовом не представлено, а отже, надані відповідачем до матеріалів справи докази не спростовано.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп від сплати на користь Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп орендної плати за червень 2019р. після 14.06.2019р.

Здійснивши перерахунок суми орендного платежу за вказаний період, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості стягнення заборгованості за червень 2019р. в розмірі 246 477,38 грн. (528 165,82 /30 *14 = 246 477,38).

Отже, з наведеного вище у сукупності полягає, що у відповідача за первісним позовом наявний обов`язок з внесення на користь позивача плати за користування об`єктом оренди за січень 2019р. в сумі 379 849,50 грн., травень 2019р. в сумі 427 915,42 грн. та 14 днів червня 2019р. в розмірі 246 477,38 грн., що загалом становить 1054242,30 грн., строк виконання якого настав.

Однак, як було встановлено судом вище, за умовами п.5.3 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. гарантійний платіж, що визначається додатком №1, може бути зарахований в якості сплати орендної плати за останні два фактичні місяці суборенди з урахуванням умов використання та поповнення гарантійного платежу у відповідності до умов цього договору. При цьому, на останній місяць строку суборенди орендна плата та інші платежі передбачені договором суборенди можуть бути зменшені без будь-яких виключень, в тому числі знижка суборендареві на цей період не надається.

У розділі 8 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. сторонами було погоджено порядок забезпечення платежів.

Зокрема, згідно п.8.1 договору виконання грошових зобов`язань суборендаря, що виникають з договору суборенди (в тому числі) зобов`язань щодо сплати будь-яких санкцій, мають бути забезпечені гарантійним платежем, який погоджується сторонами у додатку №1 до договору. Вказаний в цьому пункті гарантійний платіж сплачується суборендарем до 01.04.2018р. У разі пропущення цього строку, договір може бути розірвано орендарем в односторонньому порядку без застосування будь-яких штрафних санкцій з боку суборендаря. В даному випадку договір є розірваним, починаючи з четвертого банківського дня з моменту його підписання за умови його письмово повідомлення орендарем про таке розірвання.

У додатку №1 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. сторони визначили, що сума гарантійного платежу становить 285 044,91 грн. без податку на додану вартість, а разом з податком на додану вартість - 342 053,89 грн. Гарантійний платіж може бути зарахований як частина орендної плати за два останніх місяця строку суборенди.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення №6 від 13.04.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю Ренар Груп було перераховано на рахунок Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп забезпечувальний платіж в сумі 342 053,89 грн.

За висновками суду, встановлення судом обставин наявності у відповідача за первісним позовом заборгованості за січень, травень, червень 2019р. зі сплати орендних платежів, вказують на наявність підстав для зарахування в рахунок погашення частини боргу з орендної плати суми забезпечувального платежу в розмірі 342 053,89 грн.

Заперечення позивача стосовно того, що вказана сума вже була використана та за рахунок останньої було погашено неустойку на підставі абзаців а), f) п.13.1 договору суборенди, суд вважає юридично неспроможними та такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування, з огляду на наступне.

Одночасно, у п.8.2 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. вказано, що у випадку невиконання (прострочення) суборендарем будь-якого із зобов`язань за цим договором, пов`язаним зі здійсненням на користь орендаря будь-яких платежів, орендар має право зарахувати в погашення такої заборгованості суборендаря відповідну частину гарантійного платежу. В такому випадку суборендар повинен протягом 5 банківських днів з моменту пред`явлення вимоги орендаря поповнити суму гарантійного платежу.

Проте, жодних належних та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення суборендарем порушення, неустойку за яке могло б бути вираховано з суми забезпечувального платежу орендарем (позивачем за первісним позовом) не надано суду.

Позивачем також належним чином доказово не обґрунтовано обставин звернення до відповідача з відповідним повідомленням згідно п.п.8.2, 8.3 договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р., що виключає наявність у суду підстав вважати сплачений суборендарем забезпечувальний платіж використаним.

За таких обставин, враховуючи все вище викладене у сукупності, з огляду на наявність забезпечувального платежу в сумі 342 053,89 грн., який може бути зараховано в рахунок погашення частини спірної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп про стягнення заборгованості з орендної плати підлягають частковому задоволенню на суму 712 188,41 грн.

Одночасно, з огляду на висновки суду стосовно наявності підстав для зарахування забезпечувального платежу в сумі 342 053,89 грн. в рахунок погашення частини заборгованості з орендної плати, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп до Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп в частині стягнення залишку забезпечувального платежу в розмірі 132 323,23 грн.

Виходячи з принципу повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп в частині стягнення заборгованості оплати комунальних послуг в сумі 79 839,74 грн. При цьому, суд виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, на оплату комунальних послуг за травень-червень 2019р. позивачем за первісним позовом складено рахунки №781 від 31.05.2019р. на суму 41 824,98 грн. та №794 від 25.06.2019р. на суму 38 014,76 грн.

За поясненнями позивача, вказані рахунки передавались представнику відповідача нарочно. Доказів направлення рахунків №781 від 31.05.2019р. та №794 від 25.06.2019р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп засобами поштового зв`язку матеріли справи не містять.

Одночасно, в матеріалах справи міститься також претензія №06-10/2019 від 20.06.2019р. Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп , в якій останній вимагав у Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп погашення заборгованості зі сплати за суборенду в розмірі 1 335 930,74 грн., оплати витрат на комунальні послуги за травень 2019р. в сумі 41 824,98 грн. та пені протягом семи календарних днів з моменту отримання цієї претензії. На підтвердження направлення претензії на адресу відповідача позивачем за первісним позовом надано до матеріалів справи фіскальний чек Акціонерного товариства Укрпошта від 20.06.2019р., опис вкладення у цінний лист та накладну. За даними офіційного сайту Акціонерного товариства Укрпошта вказане поштове відправлення не було вручено адресату під час доставки.

Однак, в матеріалах справи також наявна відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп від 22.07.2019р. на претензію та повідомлення про одностороннє розірвання договору, в якій зазначено, що остання складена у відповідь, зокрема, на претензію №06-10/2019 від 20.06.2019р. Тобто, з наведеного полягає, що вимогу про сплату комунальних послуг за травень 2019р. в сумі 41 824,98 грн. суборендарем було отримано.

На підтвердження понесення витрат на оплату комунальних послуг, позивачем представлено до матеріалів справи договір оренди №21-02/2018 від 21.02.2018р., укладений між Приватним підприємством Інвеста Фінанс Груп (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Велес Груп 2007 , предметом якого строкове платне користування нежитловою будівлею площею 1326,5, розташованою за адресою: м.Київ, вул..Антоновича, 50. Зі змісту п.4.2 вказаного правочину полягає, що комунальні та інші платежі по утриманню орендованого приміщення сплачуються орендарем на підставі рахунків виставлених орендодавцем.

Як свідчать представлені позивачем докази, Приватним підприємством Інвеста Фінанс Груп було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю Велес Груп 2007 за комунальні послуги за травень 2019р. грошові кошти в сумі 135648,68 грн. згідно платіжного доручення №376 від 05.06.2019р. та за червень 2019р. - 166 380,22 грн.

Наразі, судом враховано, що відповідачем за первісним позовом у відзиві на позов та у зустрічній позовній заяві вказано, що за травень 2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю Ренар Груп має сплатити на користь Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп вартість комунальних послуг в розмірі 41 824,98 грн., а за 14 днів червеня 2019р. (період здійснення орендного користування до блокування доступу до приміщення) - 17 740,22 грн. Аналогічного змісту твердження Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп містяться у зустрічній позовній заяві, що вказує на визнання відповідачем обставин наявності заборгованості з оплати комунальних платежів на вказані вище суми.

При цьому, суд погоджується із наведеним відповідачем розрахунком заборгованості за червень 2019р., оскільки вище судом було встановлено наявність підстав для звільнення суборендаря від сплати орендної плати після 14.06.2019р. на підставі ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, що також вказує і на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп обов`язку зі сплати комунальних платежів за період, в який останній не мав об`єктивної можливості використовувати об`єкт оренди.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп в частині стягнення заборгованості оплати комунальних послуг, а саме на суму 59 565,20 грн.

Стосовно первісного позову в частині стягнення пені за порушення строків внесення орендних платежів та оплати комунальних послуг суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З огляду на порушення суборендарем строків внесення оплати за суборенду за січень, травень та червень 2019р., а також комунальних платежів за травень-червень 2019р., позивачем за період з 05.03.2019р. по 04.09.2019р. було нараховано та заявлено до стягнення пеню на загальну суму 150977,88 грн.

Проте, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості з урахуванням такого.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.6 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ). Вказану правову позицію також підтримано Верховним Судом у постанові від 12.06.2018р. по справі №910/4164/17.

Зміст укладеного між сторонами правочину та зазначення про нарахування пені за кожен день прострочення, за висновками суду, не свідчить про наявність у сторін волі щодо погодження відмінного, ніж визначено ст.232 Господарського кодексу України, строку нарахування неустойки. При цьому, судом враховано, що нормою ст.252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Умовами договору №18-1/03-18 від 18.03.2018р. передбаченим чинним цивільним законодавством України способом іншого строку нарахування неустойки не визначено.

Тобто, враховуючи, що на підставі узгоджених сторонами умов договору неможливо дійти однозначного висновку про наявність у сторін взаємного волевиявлення на зміну передбаченого ст.232 Господарського кодексу України строку нарахування пені, суд вважає за необхідне обмежити період нарахування неустойки шістьма місяцями.

При визначенні періоду нарахування пені за порушення строків внесення оплати за суборенду за січень 2019р. позивачем не було прийнято до уваги приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та нараховано неустойку за 184 дні, починаючи з 05.03.2019р.

Тоді як, за умовами п.7.1 договору орендна плата сплачується суборендарем у національній валюті України - гривнях, на авансовій основі з 1 по 23 число кожного поточного місяця, за який має здійснюватись оплата.

Тобто, кінцевим строком внесення платежу за січень 2019р. було 23.01.2019р., право на нарахування пені виникло з 24.01.2019р., а отже нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Одночасно, з урахуванням висновків суду стосовно наявності підстав для стягнення заборгованості лише за 14 днів червня 2019р. в сумі 246 477,38 грн., суд зазначає, що саме на вказану суму може бути нараховано пеню, з огляду на прострочення платежу.

Крім того, як вбачається з розрахунку позивача, останнім також нараховано неустойку за порушення строків відшкодування витрат на комунальні послуги за травень та червень 2019р.

Судом було встановлено вище, що на оплату комунальних послуг за травень-червень 2019р. позивачем за первісним позовом складено рахунки №781 від 31.05.2019р. на суму 41 824,98 грн. та №794 від 25.06.2019р. на суму 38 014,76 грн.

Одночасно, в матеріалах справи міститься також претензія №06-10/2019 від 20.06.2019р. Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп , в якій останній вимагав у Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп погашення заборгованості зі сплати за суборенду в розмірі 1 335 930,74 грн., оплати витрат на комунальні послуги за травень 2019р. в сумі 41 824,98 грн. та пені протягом семи календарних днів з моменту отримання цією претензії. На підтвердження направлення претензії на адресу відповідача позивачем за первісним позовом надано до матеріалів справи фіскальний чек Акціонерного товариства Укрпошта від 20.06.2019р., опис вкладення у цінний лист та накладну. За даними офіційного сайту Акціонерного товариства Укрпошта вказане поштове відправлення не було вручено адресату під час доставки.

Однак, в матеріалах справи також наявна відповідь від 22.07.2019р. на претензію та повідомлення про одностороннє розірвання договору Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп , в якій зазначено, що остання складена у відповідь, зокрема, на претензію №06-10/2019 від 20.06.2019р. Тобто, з наведеного полягає, що вимогу про сплату комунальних послуг за травень 2019р. в сумі 41 824,98 грн. суборендарем було отримано.

За приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо доцільності визначення строку оплати та початкової дати прострочення, як дати виникнення права нанарахування пені за порушення строків сплати комунальних платежів за травень 2019р. , виходячи з приписів ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України з урахуванням дати складання відповіді від 22.07.2019р. Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп , як належного доказу отримання від позивача претензії №06-10/2019 від 20.06.2019р.

Оцінюючи наведений позивачем за первісним позовом розрахунок пені, суд також дійшов висновку щодо необґрунтованості розрахунку неустойки за порушення строків оплати комунальних платежів за червень 2019р.

З системного аналізу наведеної правової норми полягає, що визначальним у нарахуванні пені є встановлення факту порушення грошового зобов`язання, а також визначення періоду, в який таке порушення виникло та тривало.

Період нарахування починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Проте, наразі, позивачем за первісним позовом необґрунтовано визначення періоду нарахування пені за порушення строків внесення комунальних платежів за червень 2019р.

Суд вкотре звертає увагу на те, що доказів виставлення суборендарю рахунку на оплату комунальних платежів за червень 2019р., які б вказували на наявність у суду підстав вважати строк оплати таким, що був пропущений суборендарем та виникнення у орендаря права на нарахування пені за 61 день прострочення (кількість днів прострочення, що наведена у розрахунку позивача) Приватним підприємством Інвеста Фінанс Груп не надано.

До того ж, суд зауважує, що обов`язок з доказування наявності підстав для нарахування неустойки покладено саме на позивача. Однак, Приватним підприємством Інвеста Фінанс Груп вказаного обов`язку в частині обґрунтування розрахунку неустойки за порушення строків внесення відповідачем комунальних платежів за червень 2019р. виконано не було.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності розрахунку позивача в частині нарахування неустойки за прострочення оплати комунальних платежів за червень 2019р.

Після здійснення власного перерахунку, з огляду на допущені позивачем при нарахуванні пені помилки, суд дійшов висновку, що за порушення суборендарем строків оплати суборенди за січень, травень, червень 2019р. та комунальних платежів за травень 2019р. обґрунтованим є стягнення з відповідача за первісним позовом пені в сумі 112 446,72 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наслідки розгляду справи, суд дійшов висновку, що судовий збір за подання первісного позову покладається на сторін пропорційно задоволених вимог. Судовий збір за подання зустрічного позову залишається за Товариством з обмеженою відповідальністю Ренар Груп .

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити первісний позов частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ренар Груп (03150, м.Київ, вул.Антоновича, будинок 50 ЛІТЕРА А, ЄДРПОУ 41858114) на користь Приватного підприємства Інвеста Фінанс Груп (03057, м.Київ, вул..Вадима Гетьмана, будинок 6, ЛІТЕРИ А,А', ЄДРПОУ 38577959) заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 712 188,41 грн., заборгованість з оплати комунальних послуг в сумі 59 565,20 грн., пеню в розмірі 112 446,72 грн. та судовий збір в сумі 13 263,01 грн.

3. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. Відмовити в задоволенні зустрічного позову.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 12.12.2019р.

Суддя Спичак О.М.


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	11.12.2019
Оприлюднено	12.12.2019
Номер документу	86279051
Судочинство	Господарське

Спичак О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 11.12.2019 по справі 910/12171/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/12171/19

Рішення від 11.12.2019

Ухвала від 18.11.2019

Ухвала від 12.11.2019

Ухвала від 17.10.2019

Ухвала від 08.10.2019

Ухвала від 18.09.2019

Ухвала від 10.09.2019

Рішення
від 11.12.2019 по справі 910/12171/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА