Рішення

від 05.12.2019 по справі 910/6552/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2019Справа № 910/6552/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І. , за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/6552/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІС ЛАЙН";

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія

"Каліпсо Фінанс";

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелт Прайм";

3) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Марцинкевич Лілії Анатоліївни;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард інвест"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "К.С.Камертон"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмету іпотеки та

про скасування реєстраційних дій

За участю представників сторін:

від позивача: Ярош М.В., ордер КС № 496858 від 17.07.2019р.;

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: Романюк І.М., довіреність б/н від 24.05.2019р.;

від відповідача-3: не з`явились;

від третьої особи-1: Михайлова В.В., ордер №025360 від 16.07.2019р.;

від третьої особи-2: Євсєєв М.В., ордер КС № 624944 від 17.07.2019р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Каліпсо Фінанс", 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелт Прайм", 3) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марцинкевич Лілії Анатоліївни про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки серія та номер: 490, виданий 05.12.2018р., видавник: Марцинкевич Л.А. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;

- визнання недійсним (незаконним) та скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марцинкевич Лілії Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44440998 від 06.12.2018р. 09:03:25, щодо реєстрації права власності за ТОВ "РІЕЛТ ПРАЙМ" (ідентифікаційний код 42568421), 03194, м. Київ, бульвар Кольцова, будинок 14-Д, офіс 610 на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 905988780000 номер запису про право власності 29287101;

- скасування запису про право власності № 29287101 внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марцинкевич Лілею Анатоліївною 05.12.2018 09:54:33 на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 905988780000.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку" та норм цивільного законодавства. Також, приватним нотаріусом Марцинкевич Л.А. всупереч вимог чинного законодавства, а саме за наявності заборони власника на вчинення реєстраційних дій, здійснила реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно, тим самим позбавивши позивача права власності на нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/6552/19 від 27.05.2019р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" залишено без руху.

13.06.2019р. від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 27.05.2019р.

14.06.2019р. від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено у справі на 18.07.2019р.

08.07.2019р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив.

09.07.2019р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив.

15.07.2019р. від позивача через загальний відділ Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

18.07.2019р. від представника ТОВ "Авангард інвест" через загальний відділ Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про вступ у справу в якості третьої особи.

18.07.2019р. від представника ТОВ "К.С. Камертон" через загальний відділ Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про вступ у справу в якості третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні 18.07.2019р. підтримав позовні вимоги та просив суд відкладати судове засідання для надання відповіді на відзиви.

Представники відповідачів-1,3 у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

В обґрунтування клопотання про вступ у справу в якості третьої ТОВ "К.С. Камертон" зазначило, що воно є орендарем приміщень у об`єкті нерухомого майна №905988780000 відповідно до договору оренди, укладеного з ТОВ "ОФІС ЛАЙН" 01.11.2016р.

Разом з тим, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній вказаний договір оренди.

У зв`язку із викладеним, суд відклав вирішення клопотання ТОВ "К.С. Камертон" про вступ у справу в якості третьої особи.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання ТОВ "Авангард інвест" про вступ у справу в якості третьої особи, суд його задовольнив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2019р. підготовче засідання у справі № 910/6552/19 відкладено на 01.08.2019р. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард інвест".

24.07.2019р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

30.07.2019р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив ТОВ Ріелт третьої особи надійшли пояснення на відзив.

Також, 30.07.2019р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від третьої особи - ТОВ "Авангард інвест" надійшли пояснення на позовну заяву.

01.08.2019р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від ТОВ "К.С. Камертон" надійшло клопотання про долучення документів на підтвердження існування договору оренди приміщень у об`єкті нерухомого майна №905988780000, укладеного з ТОВ "ОФІС ЛАЙН" 01.11.2016р.

Присутній у підготовчому засіданні 01.08.2019р. представник ТОВ "К.С. Камертон" повідомив суд про неможливість надати примірник договору оренди приміщень у об`єкті нерухомого майна №905988780000, укладеного з ТОВ "ОФІС ЛАЙН" 01.11.2016р., однак зазначив, що існування вказаного договору встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 03.06.2019р. у справі №910/3127/19, копія його подана суду 01.08.2019р.

Представник підтримав клопотання про залучення ТОВ "К.С. Камертон" в якості третьої особи.

Представник третьої особи-1 заперечив щодо залучення ТОВ "К.С. Камертон" в якості третьої особи.

Представники відповідачів-1,3 у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання ТОВ "К.С. Камертон" про вступ у справу в якості третьої особи, суд його задовольнив, з огляду на наступне.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2019р. у справі №910/3127/19 встановлено, що 01.11.2016 товариство з обмеженою відповідальністю Офіс Лайн (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю К.С.Камертон (орендар) уклали договір оренди, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (в оренду) нежитлові приміщення з майном для цілей розміщення офісу орендаря і ведення своєї господарської діяльності, що знаходяться в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літера Г. Договір оренди діє до 30.09.2019 включно (п. 2.1.2 Договору оренди). З урахуванням додаткових угод до Договору оренди, загальна площа переданих в оренду нежитлових приміщень становить 6 400,20 кв.м.

При цьому, представники позивача та відповідача-2, третьої особи факт існування вказаного договору оренди не заперечували.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення у даній справі може впливати на права та інтереси ТОВ К.С.Камертон .

Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Таким чином, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд задовольнив клопотання ТОВ К.С.Камертон та залучив його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов`язки.

Враховуючи викладене, у зв`язку із залученням до участі у справі третьої особи, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін у даній справі, забезпечення сторонам можливості надати всі необхідні докази, заяви та клопотання на їх розсуд, а також взяти участь в судовому засіданні, суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 910/6552/19 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 05.09.2019.

16.08.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь позивача.

19.08.2019р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь позивача.

Крім того, 19.08.2019р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідачів надійшли докази направлення на адресу залученої третьої особи - ТОВ "К.С. Камертон" відзивів на позовну заяву.

03.09.2019р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази направлення на адресу залученої третьої особи - ТОВ "К.С. Камертон" копії позовної заяви з додатками.

03.09.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від третьої особи - ТОВ "К.С. Камертон" надійшли пояснення щодо позову.

З метою дослідження матеріалів справи та витребування нових (додаткових доказів) суд у підготовчому засіданні 05.09.2019 оголосив перерву до 19.09.2019р.

19.09.2019р. перед початком судового засідання через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про доповнення (збільшення) підстав позову.

В підготовче засідання 19.09.2019р. з`явились представники позивача, відповідача-2 та третіх осіб.

Представники відповідачів-1, 3 в підготовче засідання не з`явились та про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2019р. відкладено підготовче засідання у справі на 17.10.2019р., у зв`язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

07.10.2019 через канцелярію суду надійшов відзив відповідача-2 на заяву позивача про доповнення (збільшення) підстав позову.

10.10.2019 через канцелярію суду від третьої особи - ТОВ Аванград Інвест , надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, витребуваних судом.

Крім того, 10.10.2019 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (з поясненнями)

15.10.2019 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшли пояснення з приводу витребуваних судом доказів.

17.10.2019 через канцелярію суду від відповідача-3 надійшли пояснення та належним чином засвідчену копію нотаріальної справи щодо посвідчення Договору купівлі-продажу предмету іпотеки від 05.12.2018, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Каліпсо Фінанс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелт Прайм", зареєстрованого в реєстрі за № 490.

В підготовче засідання 17.10.2019р. з`явились представники позивача, відповідача-2 та третіх осіб.

Представники відповідачів-1, 3 в підготовче засідання не з`явились та про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та надання йому можливості ознайомитись з поданими іншими учасниками справи доказами.

Суд відклав підготовче засідання у справі на 07.11.2019.

В підготовче засідання 07.11.2019р. з`явились представники позивача, відповідача-2 та третіх осіб.

Представники відповідачів-1, 3 в підготовче засідання не з`явились. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 07.11.2019р. були вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.12.2019р.

Присутній у судовому засіданні 05.12.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача-2 проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи - ТОВ "К.С.Камертон", підтримав повністю позицію позивача та просив позов задовольнити.

Представник третьої особи - ТОВ "Авангард інвест", просив в позові відмовити.

Представники відповідачів-1, 3 в судове засідання не з`явились. Відповідачі-1, 3 належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Клопотань від відповідачів-1, 3 про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.12.2019р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.11.2004 між ВАТ ВіЕйБі Банк (правонаступник - ПАТ ВіЕйБі Банк , за договором - кредитодавець) та ТОВ "ОФІС ЛАЙН" (за договором - позичальник) був укладений кредитний договір № 155, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у формі мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі еквівалентній 8 600 000,00 грн., на наступні цілі: реконструкція виробничо-адміністративного комплексу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21.

02.11.2004 на забезпечення виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів та інших зобов`язань за кредитним договором №155, між ВАТ ВіЕйБі Банк (за договором - іпотекодержатель) та ТОВ "ОФІС ЛАЙН" (за договором - іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 7551.

Згідно з п. 1.1 Іпотечного договору, іпотекодавець з метою забезпечення виконання основного зобов`язання, що випливає з Кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки. Відповідно до умов Іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитловий будинок-адмінкорпус (літера Г) загальною площею 7787,80 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21. Згідно з п. 9.3 Іпотечного договору, останній діє до повного виконання зобов`язання позичальником за Кредитним договором.

Умовами іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов`язань (або тієї чи іншої його частини) за кредитним договором воно не буде виконано.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, яка передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Згідно з умовами договору від 22.07.2009 про внесення змін до Іпотечного договору від 02.11.2004, укладеного між ВАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ ОФІС ЛАЙН , строк повернення кредиту встановлений до 31.10.2014.

Позивач взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту у встановлений договором строк не виконав.

У разі порушення позичальником чи іпотекодавцем своїх зобов`язань, банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язань по кредитному договору, а в разі їх невиконання - отримати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки.

Звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки банк має право на підставах, умовах і в порядку, передбачених іпотечним договором.

Пунктом 7.1 іпотечного договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань по кредитному договору в цілому або в тій чи іншій його частині та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим іпотечним договором, в цілому або в тій чи іншій його частині, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 7.4 іпотечного договору передбачено можливість звернення стягнення на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього іпотечного договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та умовами даного іпотечного договору.

Згідно п. 7.5. іпотечного договору, іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог вищезазначеної норми Закону 18.10.2011 року ВАТ "ВіЕйБі Банк" надіслало іпотекодавцю вимогу про виконання порушеного зобов`язання. Вимога була не виконана, що зумовило вчинення банком дій, направлених на звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У свою чергу, нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

20.12.2013 між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк (за договором - первісний кредитор) і Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Каліпсо Фінанс (за договором - фактор) було укладено договір факторингу №13/20/12-01, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає (відступає) на користь фактора, а фактор набуває право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Лайн і зобов`язується сплати клієнту суму, визначену пунктом 4.1 цього договору, на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.1 договору відступлення прав за іпотечним договором від 20.12.2013 первісний кредитор (банк) передає, а фактор (товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Каліпсо Фінанс ) приймає всі права за іпотечним договором, посвідченим 02.11.2004 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрованим в реєстрі за №7551 (з урахуванням всіх змін та доповнень до договору іпотеки), що укладений між первісним кредитором і товариством з обмеженою відповідальністю Офіс Лайн в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором.

20.12.2013 на виконання умов Договору факторингу, між ВАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ ФК КАЛІПСО ФІНАНС був укладений договір про відступлення прав за Іпотечним договором, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим № 15146.

Відповідно до п. 1.1 Договору відступлення прав, первісний кредитор передає, а фактор приймає всі права за Іпотечним договором в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця за Кредитним договором. Згідно з умовами п. 1.2 Договору про відступлення прав, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитловий будинок-адмінкорпус (літера Г) загальною площею 7787,80 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21. Нерухоме майно передане в іпотеку разом з усіма його приналежностями.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

За приписами статей 514, 516 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою, окремим видом якої є іпотека нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 575 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаних договорів з 20.12.2013 ТОВ ФК КАЛІПСО ФІНАНС стало правонаступником всіх прав ВАТ ВіЕйБі Банк у правовідносинах з позивачем по Кредитному договору та Іпотечному договору, в тому числі набуло статусу іпотекодержателя предмета іпотеки - нежилого будинку-адмінкорпусу (літ. Г ), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 21, у зв`язку з чим отримало право вимагати від ТОВ ОФІС ЛАЙН належного виконання зобов`язань за вказаними договорами.

Як випливає зі змісту укладених договорів факторингу та відступлення прав вимоги, кінцевий термін повернення ТОВ ОФІС ЛАЙН кредитних коштів сплив 31.10.2014 року.

У зв`язку з невиконання позивачем своїх зобов`язань за Кредитним договором ТОВ ФК КАЛІПСО ФІНАНС було звернено стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 38 Закону України Про іпотеку передбачено, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2018 року на адресу ТОВ ОФІС ЛАЙН`відповідачем-1 було направлено повідомлення 09/08/18-1 про продаж предмета іпотеки третій особі.

Матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем дій для виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором та вчинення дій для придбання предмету іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем.

Отже, протягом 5 днів після закінчення тридцятиденного строку, передбаченого ст. 38 Закону України Про іпотеку , позивач втратив право на придбання предмета іпотеки.

05.12.2018 за договором купівлі-продажу предмета іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марцинкевич Л.А. за реєстровим №490, ТОВ ФК КАЛІПСО ФІНАНС відчужило предмет іпотеки на користь ТОВ РІЕЛТ ПРАЙМ .

Стаття 38 Закону України Про іпотеку передбачає, що у разі невиконання умови щодо повідомлення всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Неналежне повідомлення всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки про намір продажу предмета іпотеки не може бути підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними, оскільки правовим наслідком такого невиконання законом встановлює відшкодування іпотекодержателем збитків.

Отже, посилання позивача на неналежне повідомлення іпотекодавця про намір іпотекодержателя вчинити правочин щодо предмета іпотеки, не може бути підставою для визнання недійсними договору купівлі-продажу предмета іпотеки від 05.12.2018р., укладеного між ТОВ ФК КАЛІПСО ФІНАНС та ТОВ РІЕЛТ ПРАЙМ .

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 643/8134/16-ц, згідно якої Верховний Суд дійшов висновку, що неналежне повідомлення іпотекодавців про намір іпотекодержателя вчинити правочин щодо предмета іпотеки не є підставою для визнання недійсними договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

Крім того, відповідачами надані належні та допустимі докази направлення відповідного повідомлення на адресу позивача.

Також суд зазначає, що за умовами договору іпотеки та нормами чинного законодавства (ст. 35 Закону України "Про іпотеку") відповідач-1, як іпотекодержатель, зобов`язаний був надіслати іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм за адресами, зазначеними у договорі. Чинне законодавство не ставить іпотекодержателю в обов`язок з`ясовувати причини неотримання іпотекодавцем поштових відправлень, надісланих за його поштовою адресою в установленому порядку.

Відповідачами надані докази належного виконання обов`язку по направленню на адресу позивача вимоги про усунення порушень від 05 вересня 2017 року № 05/09/17-1. Також надано для огляду суду оригінал та надана належним чином засвідчена копія конверту, в якому була направлена вимога про усунення порушень та який повернувся на адресу ТОВ ФК КАЛІПСО ФІНАНС з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання .

При цьому, поштові відправлення повернуті органами поштового зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, тощо є належним підтвердженням виконання вимог чинного законодавства щодо надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.

Аналогічний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України від 29 березня 2012 року у справі №5010/1580/2011-26/66.

Враховуючи наявність достовірних доказів направлення вимоги про усунення порушення відповідачем, суд не приймає до уваги, посилання позивача на неотримання ним відповідної вимоги та не приймає їх в якості підстави для задоволення позову і визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

Не становить підставу недійсності вказаного правочину посилання позивача на невідповідність реальної вартості реалізованого майна вартості його відчуження, оскільки за змістом частини шостої статті 38 Закону України Про іпотеку ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 643/8134/16-ц).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не ставиться питання про відшкодування йому різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього, а тому посилання позивача на продаж предмета іпотеки за ціною, визначеною з порушенням ст. 38 Закону України Про іпотеку , є необґрунтованими та не впливають на дійсність договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

Така позиція узгоджується з висновком Верховного суду України, наведеною у постанові від 5 квітня 2017 року по справі за № 6-3034цс16.

Суд також не приймає посилання позивача на порушення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, які викладені у заяві позивача про доповнення (збільшення) підстав позову.

Відповідно до вимог зазначеного Порядку нотаріус має право посвідчувати договір купівлі-продажу предмета іпотеки іншій особі за наявності відомостей про те, що інші особи, які мають зареєстровані в установленому законодавством порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відмовились одержати надіслані на їх адресу повідомлення про намір продати предмет іпотеки. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотньому повідомленні відмітка органу зв`язку.

В зв`язку з цим, оскільки направлене на адресу позивача (як власника і іпотекодавця) повідомлення про продаж повернулось з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання , це положення порядку нібито не було дотримано.

Проте, відповідно до положень ч. 1 ст. 38 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

В даному випадку закон чітко розділяє іпотекодавця, який є власником нерухомого майна, та інших осіб, права яких зареєстровані на це нерухоме майно.

Положення Порядку, на яке посилається позивач, передбачає, що нотаріус має право посвідчувати договір купівлі-продажу предмета іпотеки іншій особі за наявності відомостей про те, що інші особи, які мають зареєстровані в установленому законодавством порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відмовились одержати надіслані на їх адресу повідомлення про намір продати предмет іпотеки.

Позивач, будучи власником предмета іпотеки та іпотекодавцем, не є такою іншою особою, права якої зареєстровані щодо предмета іпотеки. В зв`язку з цим, вимога Порядку взагалі не поширюється на позивача та не може бути застосована до спірних правовідносин.

Крім того, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Тобто, закон визначає як підставу недійсності правочину лише недодержання саме стороною правочину і саме вимог цивільного законодавства.

Судом встановлено, відповідно до наданих доказів, що відповідач-1 та відповідач-2 (як сторони правочину) належним чином виконали всі, встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України вимоги закону, що виключає можливість визнання недійсним спірного договору. Положення ж Порядку, на яке посилається позивач, встановлює вимоги щодо діяльності нотаріуса, який не є стороною правочину. В зв`язку з цим, наведене положення не може бути застосовано як підстава для визнання правочину недійсним відповідно до положень ст. 215 ЦК України.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 направлялась письмова вимога про усунення порушення з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, відповідно до вимог ст. 38 Закону України Про іпотеку , а також відповідачем-1 направлялося на адресу позивача повідомлення про продаж предмету іпотеки, тому судом не береться до уваги та повністю спростовуються зібраними у справі доказами твердження позивача та третьої особи на стороні позивача, що під час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу ТОВ ФК КАЛІПСО ФІНАНС було порушено встановлену законом процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно зі ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявник, зокрема, іпотекодержатель, - особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до статті 38 Закону України Про іпотеку , є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Частиною 2 ст. 18 вказаного вище Закону встановлено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Як встановлено судом та вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора приватного нотаріуса Марцинкевич Л.А., індексний номер 44440998 від 06.12.2018р. 09:03:25, право власності зареєстровано за ТОВ РІЕЛТ ПРАЙМ на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 905988780000 (номер запису про право власності 29287101).

Підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу предмету іпотеки №490, виданий 05.12.2018.

05.12.2018 ТОВ РІЕЛТ ПРАЙМ було подано державному реєстратору, приватному нотаріусу Марцинкевич Л.А. заяву про реєстрацію права власності на Предмет іпотеки. Зазначена заява була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.12.2018 о 09:54:33.

Відповідно до статті 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень розгляд вказаної заяви було зупинено державним реєстратором, оскільки в реєстрі містилась заява про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрована позивачем 22.11.2018.

Приписами зазначеної вище статті державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об`єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Після спливу десяти робочих днів з дня реєстрації заяви позивача про заборону вчинення реєстраційних дій 06.12.2018 приватним нотаріусом Марцинкевич Л.А. було відновлено розгляд заяви ТОВ РІЕЛТ ПРАЙМ про реєстрацію права власності.

Результатом розгляду цієї заяви стало проведення державної реєстрації права власності ТОВ РІЕЛТ ПРАЙМ на предмет іпотеки на підставі укладеного з ТОВ ФК КАЛІПСО ФІНАНС договору купівлі-продажу (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 905988780000, номер запису про право власності: 29287101).

Суд не приймає до уваги посилання позивача на зареєстровану заяву від 05.12.2018, оскільки, як зазначалося вище, підставою для зупинення розгляду заяви про реєстрацію права власності відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону, є наявність в Державному реєстрі прав зареєстрованої заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, зокрема, відомостей із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав, чергова заява позивача про заборону вчинення реєстраційних дій була зареєстрована 05.12.2018 о 12:08:45. При цьому, заява ТОВ РІЕЛТ ПРАЙМ про реєстрацію права власності була зареєстрована 05.12.2018 о 09:54:33.

Отже, на момент реєстрації заяви ТОВ РІЕЛТ ПРАЙМ в Державному реєстрі прав не існувало та не було зареєстровано заяву позивача від 05.12.2018, а тому така заява, в силу положень ч. 1 ст. 25 Закону, не могла бути підставою для зупинення розгляду заяви про реєстрацію права власності.

Окрім цього, положенням ч. 8 ст. 18 Закону визначено, що у разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження. Наступна заява розглядається лише після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше. Черговість розгляду заяв щодо одного об`єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

Таким чином, враховуючи, що заява ТОВ ОФІС ЛАЙН про заборону вчинення реєстраційних дій від 05.12.2018 була зареєстрована після реєстрації заяви ТОВ РІЕЛТ ПРАЙМ про реєстрацію права власності, вона не могла бути перешкодою для реєстрації права власності в силу вказаних положень Закону щодо черговості розгляду заяв.

Наведені фактичні обставини справи, а також норми законодавства повністю спростовують викладені в позовній заяві доводи, а також підтверджують правомірність укладення оспорюваного договору купівлі-продажу та реєстрації права власності ТОВ РІЕЛТ ПРАЙМ .

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2018 ТОВ ОФІС ЛАЙН звернулось до Міністерства юстиції України зі скаргою, в якій просило скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ РІЕЛТ ПРАЙМ з тих же підстав. За результатами проведеного засідання вказаної Комісії було надано висновок від 14.01.2019, яким рекомендовано відмовити у задоволенні скарги ТОВ ОФІС ЛАЙН , оскільки відсутні обставини, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

15.01.2019 Міністерством юстиції України, на підставі висновку Комісії, було видано наказ № 120/7, яким відмовлено у задоволенні скарги ТОВ ОФІС ЛАЙН та повністю підтверджено законність дій державного реєстратора.

Суд також не бере до уваги твердження позивача про фіктивність оспорюваного договору, як на одну з підстав для недійсності договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 №910/14757/17).

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто, правовим наслідком договору купівлі-продажу є перехід права власності на майно до покупця.

У постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі №6-197цс14 викладено правовий висновок про те, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфіковано як фіктивний.

Суд відзначає, що позивачем не доведено наявності умислу обох сторін (відповідачів) на вчинення фіктивного правочину.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як встановлено судом вище, спірний договір купівлі-продажу предмета іпотеки укладено відповідачами з дотриманням положень Закону України Про іпотеку .

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачами не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактів та обставин, викладених в позовній заяві.

Суд зазначає, що частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належного обґрунтування та доказів на підтвердження порушення його прав оспорюваним договором купівлі-продажу предмета іпотеки від 05.12.2018р., укладеного між ТОВ ФК КАЛІПСО ФІНАНС та ТОВ РІЕЛТ ПРАЙМ , а також не доведено порушення вимог цивільного законодавства під час укладання вказаного договору, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову з покладенням судового збору на позивача згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.12.2019.

Суддя А.І. Привалов