Ухвала

від 10.12.2019 по справі 461/8918/19

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/8918/19

Провадження № 4-с/461/55/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2019 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.,

секретар судового засідання Скаб В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові скаргу ОСОБА_1 на дії Галицького відділу державної виконавчої міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, заінтересована особа(сторона виконавчого провадження) ОСОБА_2 , -

в с т а н о в и в :

14 листопада 2019 року ОСОБА_1 в порядку ст.447 ЦПК України звернувся до суду із скаргою на дії Галицького відділу державної виконавчої міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, заінтересована особа ( сторона виконавчого провадження) ОСОБА_2 , в якій просив:

1.визнати протиправною бездіяльність начальника Галицького ВДВС у м.Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тетюка P.M. по виконанню рішення Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2017 року та відновленню чинності арештів, накладених ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 11 вересня 2014 року у межах справи №461/10920/14-ц;

2.зобов`язати Галицький ВДВС у м.Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області поновити чинність арешту, накладеного на підставі постанов державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Тибінським О.В. від 24.09.2014 в рамках виконавчого провадження №44831119, на майно;?

3.скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесені на підставі постанови державного виконавця у зв`язку з виконанням скасованого рішення Галицького районного суду м.Львова від 03.10.2016 у справі №461/5308/16-ц.

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 посилалася на те, що на виконанні у Галицькому ВДВС міста Львів перебувала ухвала Галицького районного суду міста Львова від 11 вересня 2014 року у справі № 461/10920/14-ц за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Квадрос (далі - ТОВ Квадрос ), Товариства з обмеженою відповідальністю Євген (далі - ТОВ Євген ), Приватного підприємства М-Студія (далі - ПП М-Студія ), Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Кіпрське підприємство Лео Порто (далі - ТОВ Спільне Українсько-Кіпрське підприємство Лео Порто ), Товариства з обмеженою відповідальністю САМШИТ (далі - ТОВ САМШИТ ) про стягнення боргу за договором позики, якою в порядку забезпечення позову було накладено арешт на майно ОСОБА_2 , зокрема на житлову будівлю та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , а також на автомобіль марки Тойота Ленд Крузер Прадо , державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 . Постановою державного виконавця від 25 жовтня 2016 року вищевказане майно було звільнено з-під арешту на підставі рішення Галицького районного суду міста Львова від 03 жовтня 2016 року у справі № 461/5308/16-ц про зняття заборони на відчуження майна. 20.06.2017 року постановою Апеляційного суду Львівської області скасовано ухвалу Галицького районного суду від 03.10.2016 р. по справі 461/5308/16-ц та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про поворот виконання рішення Галицького районного суду м.Львова від 03 жовтня 216 року. В мотивувальній частині даного рішення вказано, що у зв`язку із скасуванням рішення Галицького районного суду м.Львова від 03 жовтня 2016 року відновлюється чинність арештів. 23 жовтня 2019 року заявником подано до Галицького відділу ДВС м.Львова заяву про відновлення чинності арештів, однак 4 листопада 2019 року отримано відповідь про відмову у задоволенні заяви у зв`язку з відсутністю технічної можливості.

У судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримав в повному обсязі, просив таку задовольнити.

У судове засідання представник суб`єкту оскарження Галицького ВДВС міста Львів не з`явився, хоча належним чином був повідомлений судом про час та місце розгляду справи. На адресу суду скеровано відзив, згідно якого Галицький ВДВС міста Львів вважає скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Зокрема, зазначають, що до повноважень державного виконавця відноситься питання накладення та зняття арешту з нерухомого майна, проте законодавцем не передбачено технічної можливості щодо відновлення чинності вже знятих арештів та скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки немає можливості відтворити в державному реєстрі речових прав, виконавчої дії у минулому часі. Також подав клопотання про слухання скарги без участі державного виконавця.

Бартиш І.Є. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений судом про час та місце розгляду справи.

Суд вирішив розглянути скаргу за відсутності ОСОБА_2 , оскільки його неявка не перешкоджає розгляду скарги відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України.

Позиція суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд, заслухавши виступи сторін, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженими в судовому засіданні, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Розгляд скарги по суті.

Судом встановлено, що у провадженні Галицького районного суду міста Львова перебувала справа № 461/10920/14-ц за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ Квадрос , ТОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ Спільне Українсько-Кіпрське підприємство Лео Порто , ТОВ САМШИТ про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 11 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01 жовтня 2016 року, у справі № 461/10920/14-ц в порядку забезпечення позову було накладено арешт на майно ОСОБА_2 у т.ч. на житлову будівлю та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , автомобіль марки Тойота Ленд Крузер Прадо д.н.з. НОМЕР_1 , корпоративні права ОСОБА_2 у ТзОВ Фірма Квадрос , ТзОВ Євген , ПП М-Студія , ТзОВ СУКП Лео- Порто , ТзОВ Самшит .

24 вересня 2014 року державним виконавцем Галицького відділу ДВС винесено постанову у виконавчому провадження ВП № 44831119 про накладенням арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 3 жовтня 2016 року у справі № 461/5308/16-ц позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Галицький ВДВС міста Львів, про зняття арешту з майна задоволено. Знято арешти з майна боржника ОСОБА_2 , а саме житлової будівлі та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , автомобіля марки Тойота Ленд Крузер Прадо д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою головного державного виконавця Галицького ВДВС міста Львів Левко Л.Р. від 25 жовтня 2016 року звільнено з-під арешту автомобіль марки Тойота Ленд Крузер Прадо , д.н.з. НОМЕР_1 , житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , що належать боржнику ОСОБА_2 .

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2017 року у справі № 461/5308/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 3 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2019 року у справі 461/5308/16 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення.

В мотивувальній частині даного рішення вказано, що у зв`язку із скасуванням рішення Галицького районного суду м.Львова від 03 жовтня 2016 року відновлюється чинність арештів , накладених ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 11 вересня 2014 року у межах справи №461/10920/14-ц та постанови державного виконавця Галицького відділу ДВС Табінського О.В. від 24 вересня 2014 року у межах виконавчого провадження ВП № 44831119 про накладенням арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження.

23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подано до Галицького відділу ДВС м.Львова заяву про відновлення чинності арештів, накладених ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 11 вересня 2014 року у межах справи №461/10920/14-ц.

4 листопада 2019 року Галицьким ВДВС м.Львова відмовлено у задоволенні заяви у зв`язку з відсутністю технічної можливості.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно ст.19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Частиною 1 ст. 13 цього Закону передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, а саме рішенням від 17.05.2005 року по справі Чіжов проти України визначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система (виконання рішень) була ефективною як в теорії, так і на практиці. А виконання рішень має відбуватись таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та, що система ефективна і законодавчо і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, встановленої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З огляду на те, що майно боржника ОСОБА_2 звільнено з-під арешту необґрунтовано, за наявності не скасованої ухвали Галицього районного суду м. Львова від 11 вересня 2014 року, суд приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 447, 450-451 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

скаргу задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо не виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2017 року та відновлення чинності арештів, накладених ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2014 року у справі №461/10920/14-ц, неправомірною.

Зобов`язати уповноважену особу Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області вирішити питання про відновлення виконавчого провадження №44831119 та вжити заходи, передбачені Законом України Про виконавче провадження , для виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2017 року щодо поновлення чинності арештів, накладених на підставі постанов державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тибінського О.В. від 24 вересня 2014 року.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 11 грудня 2019 року.

Суддя Волоско І.Р.