Рішення

від 06.12.2019 по справі 160/9535/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року Справа № 160/9535/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМБУДНАГЛЯД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0023475141 від 02.09.2019р., -

ВСТАНОВИВ :

01.10.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТОМБУДНАГЛЯД" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0023475141 форми "Н" від 02.09.2019р. в частині нарахування штрафу у розмірі 10% у сумі 62504,09 грн. за затримку реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування від 18.12.2018р. №7 на суму 625040,858 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача фактично понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що не погоджується із вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням у частині застосування до позивача штрафу у розмірі 62504,09 грн. за порушення граничних строків реєстрації у ЄРПН податкової накладної №7 від 18.12.2018р. на 1 календарний день посилаючись на те, що наведена податкова накладна була своєчасно направлена на реєстрацію в ЄРПН за допомогою системи « M.Е.Doc» 15.01.2019р. о 19:56 год., проте відповідач не повідомив про її реєстрацію протягом 15.01.2019р. - 16.01.2019р. та не зареєстрував податкову накладну своєчасно з невідомих підприємству причин, при цьому, наведена податкова накладна була доставлена до центрального рівня податкового органу 16.01.2019р. о 08:00:00, а повідомлення про її реєстрацію надійшло позивачеві лише 17.01.2019р. о 09:51. Також і представник позивача посилається на те, що контролюючим органом не було надіслано позивачеві квитанцій про прийняття або не прийняття, або зупинення реєстрації наведених податкових накладних у порядку та у строки, визначені нормами ст.201 ПК України, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі 120-1.1 ст.120-1 ПК України. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини. Додатково, у відповіді на відзив від 04.11.2019р. позивача посилається на те, що податкова накладна №7 від 18.12.2018р. була відправлена до центрального рівня ДФС України до закінчення операційного дня, а також і на те, що позивач не отримував квитанцію контролюючого органу про неможливість прийняття наведеної податкової накладної (а.с.53-55).

Ухвалою суду від 07.10.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.2).

30.10.2019р., на виконання вимог вказаної ухвали суду, відповідач подав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що посадовою особою відповідача була проведена камеральна перевірка позивача з питань своєчасності реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, складених за грудень 2018р. та лютий 2019 року за результатами якої було виявлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних на загальну суму ПДВ 626707,53 грн., зокрема, податкової накладної №7 від 18.12.2018р. з граничним терміном реєстрації 15.01.2019р., а фактично зареєстрованої 16.01.2019р. Щодо спроб підприємства зареєструвати спірну податкову накладну 15.01.2019р. о 19:15 год., о 19:18 год. та о 19:56 год., відповідач зазначає, що позивач отримав квитанцію Документ не може бути прийнятий - сума ПДВ в документі (625040,86) не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати ПН/РК (520971,47) , а витяг щодо суми податку, на яку платник податник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні від 15.01.2019р. сформовано о 21:14:45, тобто позивач направив на реєстрацію податкову накладну з достатньою сумою ліміту після операційного дня. У зв`язку з наведеним, представник відповідача вважає, що контролюючим органом було винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення правомірно, відповідно до норм чинного законодавства, а тому доводи позивача є безпідставними, необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.47-48).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 06.12.2019р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТОМБУДНАГЛЯД" з 02.03.2009р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Карла Лібкнехта, буд.6, є платником ПДВ, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією Виписки з ЄДРПОУ та копією акту перевірки від 05.08.2019р., які сторонами не оспорюються (а.с.15-16,34-35,49).

05.08.2019р. посадовою особою контролюючого органу була проведена камеральна перевірка позивача з питання своєчасності реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних складених за грудень 2018р. та лютий 2019 року, за результатами якої був складений акт за №43309/04-36-51-41/36365466 за висновками якого встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації по двом податковим накладним, зокрема, і несвоєчасність реєстрації податкової накладної №7 від 18.12.2018р. з граничним строком реєстрації 15.01.2019р., а фактичною датою реєстрації - 16.01.2019р., тобто кількість днів прострочення становить 1 календарний день, що підтверджується змістом копії наведеного акту перевірки (а.с.15-16,49).

На підставі наведеного акту перевірки, контролюючим органом 02.09.2019р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Н» за №0023475141 за яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку реєстрації двох податкових накладних у ЄРПН на загальну суму ПДВ - 626707,53 грн., зокрема, за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної №7 від 18.12.2018р. на суму ПДВ 625040,86 грн. у ЄРПН сума штрафу становить - 62504,09 грн. (а.с.12-13,50).

Позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0023475141 від 02.09.2019р. в частині накладення штрафу у сумі 62504,09 грн., що стосується порушення граничних строків реєстрації податкової накладної №7 від 18.12.2018р. у ЄРПН посилаючись на те, що вказана податкова накладна була направлена на реєстрацію у ЄРПН у визначені податковим законодавством строки - 15.01.2019р. о 19:56 год. (протягом операційного дня), проте відповідачем квитанцію про її реєстрацію у цей день позивачеві не направлено в порушення вимог ст.201 ПК України, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст.120-1 ПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних (далі - ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з нормами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема, для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно п.3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р., встановлено, що операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Пунктом 120-1.1 ст.120-1 ПК України визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платника податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу у розмірі, зокрема, 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що на позивача покладено обов`язок по складанню податкових накладних та реєстрації їх у Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, зокрема, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені щодо реєстрації податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, а, відповідно, на контролюючий орган покладено обов`язок зареєструвати таку податкову накладну в ЄРПН та надати відповідну квитанцію платнику податків, при цьому, у разі не надіслання такої квитанції податкова накладна вважається зареєстрованою в ЄРПН.

Так, із наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що ТОВ "АТОМБУДНАГЛЯД" була складена податкова накладна №7 від 18.12.2018р. (з граничним строком реєстрації у ЄРПН 15.01.2019р.), яка була направлена для реєстрації у ЄРПН 15.01.2019р. о 19:56 год., що підтверджується копіями відповідної податкової накладної та Квитанції про її направлення для реєстрації (а.с.25,28-29,32).

Проте, зазначена податкова накладна була зареєстрована контролюючим органом в ЄРПН лише 16.01.2019р., що підтверджується копією Квитанції №1 від 17.01.2019р. про її прийняття (а.с.26).

За викладених обставин та з урахуванням того, що позивачем податкова накладна №7 від 18.12.2018р. була направлена на реєстрацію 15.01.2019р. о 19:56 год, тобто в межах граничного строку визначеного нормами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, вказана податкова накладна не була зареєстрована контролюючим органом саме 15.01.2019р. не з вини платника податку та відповідної квитанції згідно до приписів п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивач не отримував від контролюючого органу, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за затримку реєстрації в ЄРПН наведеної податкової накладної на 1 календарний день.

Отже, направлення позивачем податкової накладної №7 від 18.12.2018р. для реєстрації в ЄРПН 15.01.2019р. о 19:56 год. (протягом операційного дня) та не направлення контролюючим органом на адресу позивача квитанції про її реєстрацію, прийняття/неприйняття або зупинення реєстрації свідчить про те, що порушення граничних термінів реєстрації вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, в даному випадку, відбулося за відсутності вини платника податків та з незалежних від нього причин.

Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 06.03.2018р. у справі №826/15637/16 та від 26.06.2018р. у справі №806/2219/16, яка є обов`язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Між тим, відповідачем жодних підстав та доказів правомірності застосування до позивача штрафу у розмірі 62504,09 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням в частині несвоєчасності реєстрації податкової накладної №7 від 18.12.2018р. у ЄРПН з урахуванням аналізу норм податкового законодавства та встановлених обставин справи, суду не надано.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у оспорюваній частині щодо застосування штрафу за порушення граничних строків реєстрації спірної податкової накладної в ЄРПН, оскільки факт порушення граничних строків реєстрації вказаної податкової накладної не доведений та спростовується змістом копії квитанції від 15.01.2019р., яка свідчить про її направлення на реєстрацію з дотриманням граничних строків, встановлених ст.201 ПК України (а.с.25).

Є безпідставними, необґрунтованими та відхиляються судом посилання відповідача у відзиві на позов щодо спроб підприємства зареєструвати спірну податкову накладну 15.01.2019р. о 19:15 год., о 19:18 год. та о 19:56 год., про те, що позивач отримав квитанції про неможливість прийняття документу у зв`язку з перевищенням суми ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати ПН/РК, а витяг щодо суми податку, на яку платник податник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні від 15.01.2019р. сформовано о 21:14:45, тобто позивач направив на реєстрацію податкову накладну з достатньою сумою ліміту після операційного дня, так як зміст наявної в матеріалах справи копії акту перевірки №43309/04-36-51-41/36365466 від 05.08.2019р. (а.с.15-16,49), на підставі висновків якого контролюючим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, вказаних обґрунтувань та мотивів не містить, а відповідно до вимог абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб`єкт владних повноважень в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Окрім того, відповідач, посилаючись на вищевикладені документи у відзиві, копій наведених доказів суду не надав в порушення вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що позивач не мав права на реєстрацію податкової накладної із сумою ПДВ 625040,86 грн. так як ця сума перевищувала ліміт ПДВ (520971,47 грн.) станом на 15.01.2019р. на 19:15 год., 19:18 год., 19:56 год., оскільки вказані твердження спростовуються змістом наявної у справі копії Витягу щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ №152377, де зазначено про право позивача на реєстрацію податкових накладних у ЄРПН із лімітом 625374,60 грн., що є достатньою сумою для реєстрації спірної податкової накладної (а.с.27,33).

В той же час, позивачем надано достатньо належних, достатніх та допустимих доказів, які свідчать про те, що податкова накладна №7 від 18.12.2018р. була направлена на реєстрацію в ЄРПН 15.01.2019р. о 19:56 год., тобто у строки визначені нормами Податкового кодексу України, а відповідно, у відповідача не було підстав для застосування штрафу за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням в частині застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію наведеної податкової накладної у ЄРПН у розмірі 62504,09 грн., оскільки відповідач не надав доказів причин не реєстрації податкових накладних у день її направлення та правомірності не направлення квитанцій №1 та №2 у цей день, що визначено п.201.10 ст.201 ПК України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0023475141 від 02.09.2019р. у оспорюваній частині, суд приходить до висновку, що, приймаючи наведене податкове повідомлення-рішення у частині застосування до позивача штрафу у розмірі 62504,09 грн., відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0023475141 від 02.09.2019р. у частині застосування штрафу у розмірі 62504,09 грн. за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН податкової накладної №7 від 02.09.2019р., відповідачем було порушено права та інтереси позивача, які підлягають судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування наведеного податкового повідомлення-рішення у оспорюваній частині, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача понесених ним судових витрат в сумі 15000,00 грн. на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З аналізу вищенаведених процесуальних норм вбачається, що розподіл витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката адміністративним судом можливо здійснити лише за наявності сукупності доказів, якими такі витрати підтверджуються, а саме: договору про надання правничої допомоги; детального опису, часу, використаного на виконання робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надані до суду платіжне доручення №804 від 23.09.2019р. про сплату 15000 грн. за надання адвокатської допомоги згідно угоди №01-01/19 від 21.01.2019р., угода із Адвокатським об`єднанням АРАТТА про надання правової допомоги (юридичних послуг) №01-01/19 від 21.01.2019р., рахунок №01 від 23.09.2019р. (на суму коштів 15000 грн. за надання адвокатської допомоги згідно угоди №01-01/19 від 21.01.2019р. в справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 02.09.2019р. №0023475141 в частині) та додаткову угоду від 23.09.2019р. до угоди №01-01/19 від 21.01.2019р. (а.с.38-43,63-64).

При цьому, зі змісту додаткової угоди від 23.09.2019р. до угоди №01-01/19 від 21.01.2019р. вбачається, що клієнт доручає, а АО приймає замовлення щодо допомоги в оскарженні податкового повідомлення-рішення від 02.09.2019р. №0023475141 в суді першої інстанції (Дніпропетровському окружному адміністративному суді) та зазначений обсяг допомоги включає вивчення матеріалів, складання адміністративного позову, представництво інтересів Клієнта членами АО суді першої інстанції (а.с.64).

Таким чином, аналіз змісту наданих документів щодо правничої допомоги не містить детального опису робіт (наданих послуг), часу, витраченого на виконання послуг адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не містить конкретизації вартості кожного з виду робіт, що необхідно для визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналізуючи все вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи ціну позову, та конкретні обставини справи, яка не є складною та судові засідання у якій не проводилися, а також і приймаючи до уваги, що позивачем не було надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги із зазначенням конкретизації вартості кожного з виду робіт, що необхідно для визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат в сумі 15000,00 грн. на професійну правничу допомогу.

Окрім того, судом враховується і те, що відповідно до положень ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а не з Державного бюджету України, як просить позивач у своєму позові.

За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову у наведеній частині.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень - Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно платіжного доручення №811 від 24.09.2019р. у розмірі 1921,00 грн. (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМБУДНАГЛЯД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0023475141 від 02.09.2019р. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0023475141 форми "Н" від 02.09.2019р. в частині нарахування штрафу у розмірі 10% у сумі 62504,09 грн. (шістдесят дві тисячі п`ятсот чотири гривні 09 коп.) за затримку реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування від 18.12.2018р. №7 на суму 625040,858 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМБУДНАГЛЯД" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. - відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМБУДНАГЛЯД" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Карла Лібкнехта (Михайла Грушевського), буд.6, код ЄДРПОУ 36365466) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва