Рішення

від 06.12.2019 по справі 160/9163/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року Справа № 160/9163/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙНКАР" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 14.08.2019р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

20.09.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙНКАР" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та, з урахуванням заяви про уточнення частини позовних вимог від 29.10.2019р., просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про внесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом №332 від 14.08.2019р.;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що, під час спроби зареєструвати податкову накладну в електронному кабінеті, позивачеві стало відомо про внесення його до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, як такого, що відповідає п.1.6. Критеріїв ризиковості платника податку за протоколом №332 від 14.08.2019р. Позивач вважає таке рішення контролюючого органу необґрунтованим та таким, що прийнято з перевищенням повноважень, оскільки лист Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018р. не може вважатися актом, який затверджено ДФС України та погоджено з Міністерством фінансів України, а є лише службовою кореспонденцією, яка носить роз`яснювальний, інформаційний або рекомендаційний характер та не може спричиняти для платника податків негативних наслідків; позивача взято на облік в податковому органі 09.10.2018р. та зареєстровано на підконтрольній території України як платника податку на додану вартість з 01.11.2018р. (тобто більше трьох місяців); позивач здійснює свою господарську діяльність за КВЕД згідно ЄДРПОУ; позивач має відкриті рахунки в банківських установах; керівник та засновник позивача не був засновником чи директором суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; позивачем подається податкова звітність з ПДВ, яка приймається контролюючим органом; інформація, яка б свідчила про проведення ризикових операцій позивачем відсутня, так як позивач такими операціями не займається, а відповідні перевірки чи/або звірки щодо позивача не проводилися. Також, позивач вказує на те, що оспорюване рішення створює негативні наслідки для підприємства та блокує його господарську діяльність, порушує права щодо належного ведення податкового та бухгалтерського обліку, а також блокує подання податкових накладних та декларацій. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду від 23.10.2018р. у справі №822/1817/18. У додаткових поясненнях до позову від 29.10.2019р., позивач також посилається на те, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст.117 Конституції України, а відтак, не є джерелом права відповідно до ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, вони лише мають інформаційних характер і не встановлюють правових норм та посилається на численні постанови Верховного Суду (а.с.120-135).

Ухвалою суду від 07.10.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.2).

04.11.2019р., на виконання вимог вказаної ухвали суду, відповідач подав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що 14.08.2019р. позивача внесено до переліку ризикових платників податку згідно листа ДФС України від 13.08.2019р. №26177/7/99-99-29-02-17 щодо виявлення підприємств, які здійснюють операції, що мають ймовірно безтоварний характер та які не віднесені до переліку ризикових підприємств. За результатом розгляду інформації відповідного структурного підрозділу, отриманої в межах Алгоритму дій щодо віднесення позивача до відповідного переліку, як такого, що відповідає критеріям ризиковості, комісією було прийнято рішення про внесення підприємства до переліку платників податку, що відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом №332 від 14.08.2019р. Окрім того, щодо позовних вимог про виключення позивача з переліку ризикових платників податків, відповідача зазначає, що дії контролюючого органу по включенню позивача до переліку ризикових не створюють для останнього жодних правових наслідків, а отже, не порушують прав платника, а тому вказані позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають ч.2 ст.55 Конституції України. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011р. №19-рп/2011 (а.с.137-138).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 06.12.2019р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙНКАР" з 08.10.2018р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 5, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копіями відомостей з ЄДРПОУ та відомостей з Електронного кабінету платника (а.с.36-40,69-70).

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙНКАР" звернулося до відповідача листом №5421 від 16.09.2019р., у якому просило, зокрема, направити копію рішення комісії про включення позивача до переліку ризикових платників податків та виключити підприємство з такого переліку, що підтверджується змістом копії наведеного листа (а.с.76).

Листом №13044/10/04-36-52-30 від 10.10.2019р. контролюючий орган повідомив позивача про те, що за рішенням відповідної Комісії товариство включено до переліку ризикових платників податку, як таке, що відповідає критеріям ризиковості (Протокол №332 від 14.08.2019р.) відповідно до п.1.6. Критеріїв ризиковості платника податку, визначених листом ДФС України №1962/99-99-29-05-01-01 від 07.08.2019р., що підтверджується копією відповідного листа (а.с.85-87).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача із оспорюваним рішенням Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про внесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом №332 від 14.08.2019р., у зв`язку з чим позивач просить визнати протиправним та скасувати таке рішення, а також і зобов`язати відповідача виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості посилаючись на безпідставність та необґрунтованість оспорюваного рішення, що прийнято на підставі листа ДФС України, яке не є нормативно-правовим актом, зареєстрованим у встановленому законодавством порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Голова комісії контролюючого органу організовує її роботу і відповідає за виконання покладених на неї завдань та функцій, головує на її засіданнях та визначає коло питань, що підлягають розгляду.

Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні.

Так, Державна фіскальна служба України, листом від 07.08.2019р. №1962/99-99-29-05-01-01 визначила Критерії ризиковості платника податку (далі - Критерії ризиковості).

Згідно п.1.6 Критеріїв ризиковості визначено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній / розрахунку коригування.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Відповідність платника податку Критеріям ризиковості платників податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Інформація про внесення/виключення платника податку до/з переліку ризикових платників податків, відповідно до пунктів 1.1 - 1.6 цих Критеріїв, стає доступною платнику в Електронному кабінеті.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку про те, що у разі якщо контролюючим органом виявлені факти наявності ознак ризиковості платника податків згідно до п.1.6 Критеріїв ризиковості, за результатами засідання Комісії та протокольно прийнятого рішення головою Комісії забезпечується внесення інформації щодо включення такого платника до переліку платників податків як платника з ознаками ризиковості.

Зі змісту витягу з оспорюваного Протоколу №332 від 14.08.2019р. вбачається, що вказане рішення взагалі не містить жодного аналізу оперативної інформації ДФС України, за якою контролюючий орган прийшов до висновку про відповідність позивача критеріям ризиковості, у ньому не зазначено на підставі яких саме матеріалів платника податку - позивача віднесено до переліку ризикових, а лише зазначено про розгляд листа ДФС України від 13.08.2019р. №26177/7/99-99-29-02-17, фінансово-господарської діяльність господарювання (без конкретизації) та схеми роботи підприємства (без конкретизації), окрім того, вказане оспорюване рішення взагалі не містить належної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пп.1.6 п.1 листа Державної фіскальної служби України №1962/99-99-29-05-01-01 від 07.08.2019р. (а.с.88,143).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про внесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом №332 від 14.08.2019р. є невмотивованим, необґрунтованим, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом, при прийнятті рішення у цій справі, враховується і те, що вказане оспорюване рішення про віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, яке оформлене Протоколом №332 від 14.08.2019р. є актом індивідуальної дії, оскільки воно стосується прав та обов`язків позивача щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН та віднесення суб`єктом владних повноважень позивача до такого Переліку, фактично, створює перешкоди у господарській діяльності підприємства, тобто призводить до порушення прав та інтересів платника податків та яке може бути предметом спору у суді виходячи з вимог ст.55 Конституції України.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозахисний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме: індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, як свідчить зміст оспорюваного рішення, вказане рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не відповідає критеріям чіткості, обґрунтованості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжує його неоднозначне трактування.

Окрім того, є безпідставним віднесення позивача до переліку ризикових платників податків на підставі Критеріїв ризиковості, визначених виключно листом ДФС №1962/99-99-29-05-01-01 від 07.08.2019р., оскільки листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст.117 Конституції України, а, відтак, і не є джерелом права відповідно до ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 02.04.2019р. у справі №822/1878/18.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, судом враховується і позиція, що міститься у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019р. у справі №340/258/19.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем не надано суду жодних доказів правомірності прийняття оспорюваного рішення з урахуванням обставин встановлених судом, доказів наданих позивачем, аналізу наведених норм податкового законодавства та вищевикладених висновків Верховного Суду.

При цьому, є безпідставними посилання відповідача на те, що рішення про включення позивача до Переліку ризикових платників податків не створює жодних правових наслідків, так як вказане рішення порушує право позивача на реєстрацію податкових накладних у ЄРПН у порядку та у спосіб, встановлений ст.201 Податкового кодексу України без зупинення реєстрації таких накладних та проведення такої реєстрації лише після надання позивачем первинних бухгалтерських документів та їх перевірки контролюючим органом.

Також є безпідставними та необґрунтованими посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011р. №19-рп/2011 та ч.2 ст.55 Конституції України, оскільки вони спростовуються змістом ч.2 ст.55 Конституції України, якою кожному гарантовано право самостійно визначати, які рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади підлягають оскарженню в суді і кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних дій, що узгоджується із вищенаведеним рішенням Конституційного Суду України, зміст якого не забороняє звернення до суду з позовами про оскарження актів індивідуальної дії, а тому, у даному випадку, позивачеві як платнику податків надано право оскарження будь-яких рішень суб`єкта владних повноважень.

В той же час, позивачем надано достатньо доказів та наведено підстав, які свідчать про протиправність оспорюваного рішення відповідача у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що обставини, які слугували прийняттю оспорюваного рішення в частині внесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформленого протоколом №332 від 14.08.2019р., є неправомірними та не обґрунтованими, порушують права позивача та спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорюване рішення є таким, що прийнято не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що відповідачем, при прийнятті вищенаведеного оспорюваного рішення, порушені права та інтереси позивача у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації підлягають задоволенню.

Також підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості з урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваного рішення про віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, яке оформлене протоколом №332 від 14.08.2019р. та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обовязків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства(Golder v. The United Kingdom), п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенціїгарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Окрім того, при прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.1471266157.1 від 20.09.2019р. у розмірі 1921 грн. (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙНКАР" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 14.08.2019р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації в частині внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙНКАР" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом №332 від 14.08.2019р.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙНКАР" (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 5, код ЄДРПОУ 42531454) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙНКАР" (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 5, код ЄДРПОУ 42531454) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва