Рішення

від 28.11.2019 по справі 280/3743/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2019 року Справа № 280/3743/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача - Белікова К.Г.

представника відповідача - Жовтоножко Д.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т.Соборний, буд №166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), у якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.03.2019 р. № 0004001305, № 0004021305, № 0003991305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.03.2019 р. № Ф-0004031305, рішення № 0004081305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.03.2019 р., прийняті на підставі акту перевірки від 07.03.2019 р. № 110/08-01-13-05/1948809171, як такі, що не відповідають чинному законодавству України, а також порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

В обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що спірні рішення ГУ ДФС у Запорізькій області є такими, що суперечать вимогам податкового законодавства, суті здійснених господарських операцій. Зазначає, що позивач надав відповідачу всі первинні документи, які стосуються господарських операцій із контрагентами - постачальниками товарів, робіт, послуг, придбання яких є безпосередньо пов`язаним з господарською діяльністю позивача - діяльністю посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами. Стверджує, що при перевірці були досліджені також складені та зареєстровані податкові накладні від спірних контрагентів - постачальників, які надають позивачу право на формування податкового кредиту. Вказує, що з огляду на зміст статті 61 Конституції України на сторону договору - покупця товарів (робіт, послуг) не покладено обов`язку здійснювати контроль за дотриманням контрагентом вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, контролювати сплату податків. Також позивач зазначає, що вантажний сідловий тягач та напівпричеп, який використовується в його господарській діяльності відноситься до товарної позиції згідно УКТ ЗЕД 870120, а напівпричіп - до 8716, та не належать до товарної позиції 8704, тому вони не є вантажними автомобілями згідно чинного законодавства України, які визначені як основні засоби подвійного призначення пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. З огляду на таке, вважає оскаржувані рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмовому відзиві від 03.09.2019 р. вих. № 804/08-01-10-02 вказав на те, що позаплановою перевіркою було встановлено порушення п. 177.2, п.п. 177.4.5. п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. Вказує, що ГУ ДФС у Запорізькій області не підтверджує взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 з контрагентами - ТОВ АВЮ - КОМПАНІ , ТОВ УКР - ЛАЙТ , ТОВ БСВ-ТРЕЙД , ТОВ ОЛАФ -ОПТ , ТОВ КВ - ПОСТАЧ , ТОВ КЕПІТАЛ - ЛТД , ТОВ ЛАЙМ МЕДІА ТРЕЙД , ТОВ ДАЛС - ЛТД , ТОВ ЮРІВІК , ТОВ НИКО 11 , ТОВ ХОРСЕН у зв`язку з відсутністю реально вчиненої господарської операції. Відповідачем встановлена відсутність джерела походження товару, так як постачальники придбавають одну групу товарів, а реалізують іншу групу товарів, маніпулюють податковою звітністю. Посилається також на здійснення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, в яких фігурують контрагенти позивача. Також зазначає, що згідно норм податкового законодавства з 01.01.2017 року фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат витрати, пов`язані з утриманням, технічним обслуговуванням та ремонтом сідлового тягача з напівпричепом, які призначені для перевезення вантажів. Вважає, що прийнявши оскаржувані рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 07.08.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 280/3743/19.

Ухвалою суду від 05.09.2019 відкладено підготовче засідання на 02.10.2019 року

Ухвалою суду від 30.10.2019 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 28.11.2019 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, зокрема вказав, що у перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 придбавав у ТОВ АВЮ - КОМПАНІ , ТОВ УКР - ЛАЙТ , ТОВ БСВ-ТРЕЙД , ТОВ ОЛАФ - ОПТ , ТОВ КВ - ПОСТАЧ , ТОВ КЕПІТАЛ - ЛТД , ТОВ ЛАЙМ МЕДІА ТРЕЙД , ТОВ ДАЛС - ЛТД , ТОВ ЮРІВІК , ТОВ НИКО 11 , ТОВ ХОРСЕН запасні частини, транспортні послуги, лушпиння соняшника, послуги з подрібнення лушпиння соняшника, навантажувально - розвантажувальні роботи, які є безпосередньо пов`язаними з його господарською діяльністю, підтверджені первинними документами та податковими накладними, тому у Відповідача немає правових підстав не враховувати ці документи як докази дійсності укладення та виконання господарських правочинів.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та вказав, що прийняті податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є правомірними, тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 28 листопада 2019 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд зясував наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, з 05.12.2018 по 18.12.2018 відповідачам було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. та складено акт від 29.12.2018 року № 115/08-01-13-05/1948809171.

ФОП ОСОБА_1 подав заперечення до акту перевірки та додаткові документи і ГУ ДФС у Запорізькій області призначено проведення документальної позапланової перевірки. За результатами позапланової перевірки відповідачем складено акт від 07.03.2019 року № 110/08-01-13-05/1948809171, яким встановлено порушення позивачем:

- п. 177.2, п.п. 177.4.5. п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 598 714,21 грн.,

- п.п. 1.2. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму військового збору в періоді, що перевірявся, на загальну суму 49 892,85 грн.,

- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. № 2464 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску у періоді, що перевірявся, на загальну суму 181 661,91 грн.,

- п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 769 786 грн.

13 березня 2019 року на підставі акта № 110/08-01-13-05/1948809171 від 07.03.2019 року Головним управлянням ДФС у Запорізькій області були прийняті:

- податкове повідомлення - рішення форми Р № 0004001305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 898 071,32 гривень, в тому числі 598 714,21 гривень за податковими зобов`язаннями та 299 357,11 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення - рішення форми Р № 0004021305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в загальному розмірі 62 366,06 гривень, в тому числі 49 892,85 гривень за податковими зобов`язаннями та 12 473,21 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення - рішення форми Р № 0003991305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 962 232,50 гривень, в тому числі 769 786,00 гривень за податковими зобов`язаннями та 192 446,50 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004031305, згідно якої заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 181 661,91 гривень, яку ГУ ДФС у Запорізькій області вимагає сплатити протягом 10 календарних днів за днем оформлення вимоги;

- рішення № 0004081305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого вирішено застосувати до ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 44 370,87 гривень.

Рішеннями про результати розгляду скарги від 23.05.2019 р. вих. № 23755/6/99-99-11-05-02-25 та від 20.06.2019 р. вих. № 28184/6/99-99-11-05-01-25 ДФС України залишила без змін вищевказані рішення ГУ ДФС у Запорізькій області, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску вважаючи їх неправомірними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість.

Нормативне регулювання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, здійснюється статтею 177 Податкового кодексу України.

Згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

За п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування доходів є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отримання доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпункт 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витратами визнає суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. N 996-XIV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно пп. 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За аналізом наведених норм виходить, що чистий оподатковуваний дохід, який є об`єктом оподаткування для фізичних осіб - підприємців від провадження господарської діяльності, визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, до складу яких включається, зокрема, вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, витрати на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів). При цьому, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів, які повинні містити обов`язкові реквізити.

Підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг та є зареєстрованим платником ПДВ.

Судом встановлено, що згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код за КВЕД 01.11), діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (46.11), діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічними виробами (46.13), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), діяльність вантажного автомобільного транспорту (код за КВЕД 49.41).

В акті перевірки від 07.03.2019 року № 110/08-01-13-05/1948809171 відповідач зазначає, що фактично ФОП ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року здійснював діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами. Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження вищевказаної діяльності за означений період відповідачем не встановлено його заниження чи завищення.

Судом встановлено, що в 2016 році позивач мав господарські взаємовідносини з постачальниками запасних частин - ТОВ АВЮ - КОМПАНІ (код за ЄДРПОУ 40196470) та ТОВ УКР - ЛАЙТ (код за ЄДРПОУ 40425709), транспортних послуг - ТОВ БСВ-ТРЕЙД (39961994), ТОВ ОЛАФ -ОПТ (39483909), ТОВ КВ - ПОСТАЧ (040393667) та ТОВ АВЮ-КОМПАНІ (40196470), послуг подрібнення лушпиння соняшника - ТОВ ОЛАФ -ОПТ (39483909), ТОВ ПАШТ - СЕРВІС (39941014), лушпиння соняшника - ТОВ ОЛАФ -ОПТ (39483909); в 2017 році запасних частин- ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), ТОВ ЛАЙМ МЕДІА ТРЕЙД (40610151), ФОП ОСОБА_3 ( НОМЕР_3 ), ТОВ ДАЛС - ЛТД (40930943), ТОВ ЮРІВІК (41206903), ТОВ КЕПІТАЛ - ЛТД (40926654), ДП АВТОМАЗ - Україна (32376626), ТОВ УкрТехноПром - Восток (37148500); транспортних послуг - ТОВ КЕПІТАЛ - ЛТД (40926654), навантажувально - розвантажувальних робіт - ТОВ НИКО 11 (41468130), ТОВ ХОРСЕН (41065111).

На підтвердження проведення вказаних господарських операцій до матеріалів справи позивачем разом з позовною заявою надані договори, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, документи по оплаті товару (робіт, послуг).

Досліджені судом документи не містять недоліків оформлення, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Тож, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 придбавав у ТОВ АВЮ - КОМПАНІ , ТОВ УКР - ЛАЙТ , ТОВ БСВ-ТРЕЙД , ТОВ ОЛАФ - ОПТ , ТОВ КВ - ПОСТАЧ , ТОВ КЕПІТАЛ - ЛТД , ТОВ ЛАЙМ МЕДІА ТРЕЙД , ТОВ ДАЛС - ЛТД , ТОВ ЮРІВІК , ТОВ НИКО 11 , ТОВ ХОРСЕН товари, роботи, послуги (запасні частини, транспортні послуги, лушпиння соняшника, послуги з подрібнення лушпиння соняшника, навантажувально - розвантажувальні роботи), які є безпосередньо пов`язаними з його господарською діяльністю.

Разом з тим, відповідачем висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів, що контрагенти ФОП ОСОБА_1 придбають одну групу товарів, а реалізує по ланцюгу поставки інші групу товарів, чим маніпулюють податковою звітністю, у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності та вони є фігурантами кримінальних проваджень.

Натомість, суд звертає увагу на те, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати ланцюг його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента. Так само позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, підставою для нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість є зареєстрована податкова накладна, складена зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, неподання чи неналежне подання ними звітності не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Вказана позиція неодноразово підтверджена Верховним судом під час розгляду справ № 804/4940/14, № 826/7704/16, № 2а-3404/12/1370, № 2а-13944/12/2670, № 2а/1770/3360/12, № 826/7704/16 та інших.

Щодо посилань відповідача на здійснення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, в яких фігурують контрагенти позивача, необхідно зауважити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що преюдиційне значення при розгляді справи для суду має саме вирок у кримінальній справі, проте, до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження існування вироків судів стосовно позивача або контрагентів позивача.

Суд зазначає, що сам по собі факт порушення кримінального провадження з урахуванням презумпції невинуватості особи, яка встановлено ст. 62 Конституції України, ст. 2 Кримінального кодексу України, ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, не може вважатися беззаперечним доказом нереальності здійснених господарських операцій суб`єктом господарювання.

Посилання відповідача на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, в яких фігурують контрагенти позивача, не може братися до уваги, оскільки вказані докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставини, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Така правова позиція висловлена Верховним судом під час розгляду справ № 809/1139/17, № 808/2360/17 та інших.

Судом встановлено, що в період здійснення господарських операцій з позивачем його контрагенти були зареєстрованими уповноваженими органами як суб`єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податків, в тому числі податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав вважати нереально вчиненими господарські операції ФОП ОСОБА_1 з контрагентами - ТОВ АВЮ - КОМПАНІ (40196470), ТОВ УКР - ЛАЙТ (40425709), ТОВ БСВ-ТРЕЙД (39961994), ТОВ ОЛАФ -ОПТ (39483909), ТОВ КВ - ПОСТАЧ (040393667), ТОВ КЕПІТАЛ - ЛТД (40926654), ТОВ ЛАЙМ МЕДІА ТРЕЙД (40610151), ТОВ ДАЛС - ЛТД (40930943), ТОВ ЮРІВІК (41206903), ТОВ НИКО 11 (41468130), ТОВ ХОРСЕН (41065111)

Більш того, відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність вказаних правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Також суд вважає необґрунтованим твердження ГУ ДФС у Запорізькій області, що вантажні сідлові тягачі та напівпричепи, які використовуються ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності, підпадають під товарні позиції згідно УТК ЗЕД основних засобів подвійного призначення, витрати на їх ремонти належать до витрат на утримання вантажного автомобіля, а тому не включаються до підприємницьких витрат згідно пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в редакції яка діє з 01.01.2017.

Під час розгляду справи представник відповідача наголошував, що якщо транспортний засіб належить до однієї із товарних позицій 8703, 8704 чи 8709 згідно з УКТ ЗЕД, то це є основним засобом подвійного призначення і витрат на його утримання не включаються до складу витрат підприємця згідно пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Натомість, позивачем надано до матеріалів справи експертний висновок № Е-107 від 26.07.2019 р., виданий Запорізькою Торгово - промисловою палатою на замовлення ФОП ОСОБА_1 , згідно якого вантажний сідловий тягач МАЗ 54203, реєстраційний номер

НОМЕР_4 , номер шассі НОМЕР_5 , рік випуску 2008, відповідає наступному коду УКТ ЗЕД: 8701 20 90 00 - Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання Трактори (за винятком тракторів товарної позиції 8709): - трактори колісні для напівпричепів: -що використовувалися; напівпричіп грузовий ПП 9963, реєстраційний номер НОМЕР_6 , номер шассі НОМЕР_7 , рік випуску 1999, відповідає наступному коду УКТ ЗЕД: 8716 39 80 00 - Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання Причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби; їх частини: -інші причепи та напівпричепи для перевезення вантажів:-інші: -інші: -що використовувалися .

Дослідивши вказаний висновок, суд погоджується з позицією позивача, що вантажний сідловий тягач, який використовується в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 , відноситься до товарної позиції згідно УКТ ЗЕД 870120, а напівпричіп - до 8716, та не належать до товарної позиції 8704, тому не є вантажними автомобілями згідно чинного законодавства України, які визначені як основні засоби подвійного призначення пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. Відповідно, суд не вважає можливим застосування приписів норми пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до спірних правовідносин.

З урахуванням вищевказаного суд вважає, що позивач законно включив до складу витрат декларації про майновий стан і доходи 2016 року суму в загальному розмірі 2 346 754,69 грн., а в 2017 року - суму витрат у загальному розмірі 979 435,33 грн.

На думку суду ФОП ОСОБА_1 не здійснив заниження податку з доходів фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності у загальному розмірі 598 714,21 гривень, як вважає ГУ ДФС у Запорізькій області, тому відсутні підстави і для визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 299 357,11 гривень.

Сторони не заперечують, що зазначені вище порушення призвели також і до донарахування військового збору в загальному розмірі 62 366,06 гривень, в тому числі 49 892,85 гривень за податковими зобов`язаннями та 12 473,21 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; єдиного внеску в розмірі 181 661,91 гривень, визначенню штрафних санкцій в розмірі 44 370,87 гривень за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, тому позиція суду викладена вище повною мірою стосується і висновків відповідача щодо заниження позивачем військового збору та єдиного внеску.

Також, як вбачається з акту перевірки від 07.03.2019 року № 110/08-01-13-05/1948809171, підставою визначення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість позивачу, окрім порушень щодо завищення податкового кредиту по операціям ФОП ОСОБА_1 з контрагентами - ТОВ АВЮ - КОМПАНІ , ТОВ УКР - ЛАЙТ , ТОВ БСВ-ТРЕЙД , ТОВ ОЛАФ -ОПТ , ТОВ КВ - ПОСТАЧ , ТОВ КЕПІТАЛ - ЛТД , ТОВ ЛАЙМ МЕДІА ТРЕЙД , ТОВ ДАЛС - ЛТД , ТОВ ЮРІВІК , ТОВ НИКО 11 , ТОВ ХОРСЕН , доводи суду по яким викладена вище, послугували висновки відповідача, що підприємцем допущено заниження бази оподаткування операцій з постачання товарів/послуг за рахунок реалізації ТМЦ за ціною нижче ціни придбання таких ТМЦ, що призвело до заниження суми сплати ПДВ до бюджету у грудні 2016 року на суму 64 260,00 грн.

Суд погоджується з доводами позивача, що оскільки лушпиння соняшника, яке є предметом спірних операцій, є річчю, визначеною родовими ознаками, тобто є замінною річчю, то у відповідача відсутня реальна можливість при перевірці встановити, що саме лушпиння соняшникове, яке придбавалося ФОП ОСОБА_1 протягом 2016 року у ТОВ ГРАДОЛІЯ та ТОВ ОЕЗ ГРАДОЛІЯ , було реалізоване ТОВ ТРІЄМ-ТОРГ згідно податкової накладної № 14 від 21.12.2016 року.

Таким чином, висновок ГУ ДФС у Запорізькій області про заниження ФОП ОСОБА_1 бази оподаткування операцій з постачання товарів у загальній сумі ПДВ 64 260,00 грн. за рахунок реалізації товарів за ціною нижче ціни такого придбання зробленим на підставі припущень.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідність дотримуватися позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п. 53 рішення по справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Наведені в даній справі відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

З урахуванням вказаного, суд не погоджується з висновком акту перевірки від 07.03.2019 року № 110/08-01-13-05/1948809171 про порушення ФОП ОСОБА_1 п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 769 786 гривень, тому відсутні підстави і для визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 192 446,50 гривень.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач, як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень від 13.03.2019 р. № 0004001305, № 0004021305, № 0003991305, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.03.2019 р. № Ф-0004031305, рішення № 0004081305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.03.2019 р.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд вважає, що неправомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 13.03.2019 р. № 0004001305, № 0004021305, № 0003991305, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.03.2019 р. № Ф-0004031305, рішення № 0004081305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.03.2019 р. підлягають скасуванню, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 - задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області № 0004001305 від 13 березня 2019 року.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області № 0004021305 від 13 березня 2019 року.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області № 0003991305 від 13 березня 2019 року.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) прийняту Головним управлінням ДФС у Запорізькій області № Ф-0004031305 від 13 березня 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 0004081305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13 березня 2019 року прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 21939, 13 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 09.12.2019.

Суддя А.В. Сіпака