Постанова

від 04.06.2020 по справі 280/3743/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/3743/19 (суддя Сіпака А.В., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №280/3743/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 02 серпня 2019 року звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.03.2019 р. №0004001305, №0004021305, №0003991305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.03.2019 р. №Ф-0004031305, рішення № 0004081305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.03.2019 р., прийняті на підставі акта перевірки від 07.03.2019 р. № 110/08-01-13-05/ 1948809171 , як такі, що не відповідають чинному законодавству України, а також порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що спірні рішення відповідача є такими, що суперечать вимогам податкового законодавства, суті здійснених господарських операцій. Зазначає, що позивач надав відповідачу всі первинні документи, які стосуються господарських операцій із контрагентами - постачальниками товарів, робіт, послуг, придбання яких є безпосередньо пов`язаним з господарською діяльністю позивача - діяльністю посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

Висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами викладені у акті № 110/08-01-13-05/ 1948809171 від 29.12.2018 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржені рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду не зазначаючи в апеляційній скарзі підстав визначених КАС України для його скасування. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі викладає своє бачення господарської діяльності позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, яка заперечувала щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що відповідачем з 05.12.2018 по 18.12.2018 було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 29.12.2018 року № 115/08-01-13-05/ 1948809171 .

ФОП Мізін М.М. подав заперечення до акта перевірки та додаткові документи і ГУ ДФС у Запорізькій області було призначено проведення документальної позапланової перевірки. За результатами якої відповідачем складено акт від 07.03.2019 року № 110/08-01-13-05/ 1948809171 , яким встановлено порушення позивачем:

- п. 177.2, п.п. 177.4.5. п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 598 714,21 грн.,

- п.п. 1.2. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму військового збору в періоді, що перевірявся, на загальну суму 49 892,85 грн.,

- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску у періоді, що перевірявся, на загальну суму 181 661,91 грн.,

- п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 769 786 грн.

13 березня 2019 року на підставі висновків, викладених в акті відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0004001305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 898 071,32 грн, в тому числі 598 714,21 грн за податковими зобов`язаннями та 299 357,11 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0004021305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в загальному розмірі 62 366,06 грн, в тому числі 49 892,85 грн за податковими зобов`язаннями та 12 473,21 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0003991305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 962 232,50 грн, в тому числі 769 786,00 грн за податковими зобов`язаннями та 192 446,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004031305, згідно з якою заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 181 661,91 грн, яку ГУ ДФС у Запорізькій області вимагає сплатити протягом 10 календарних днів за днем оформлення вимоги;

- рішення № 0004081305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно з яким вирішено застосувати до ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 44 370,87 гривень.

Рішеннями про результати розгляду скарги від 23.05.2019 р. вих. № 23755/6/99-99-11-05-02-25 та від 20.06.2019 р. вих. № 28184/6/99-99-11-05-01-25 ДФС України залишила без змін вищевказані рішення ГУ ДФС у Запорізькій області, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, виходить з наступного.

Згідно з п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

За п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування доходів є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отримання доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витратами є суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв`язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код за КВЕД 01.11), діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (46.11), діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічними виробами (46.13), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), діяльність вантажного автомобільного транспорту (код за КВЕД 49.41).

Згідно з актом перевірки в період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року позивач здійснював діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами. Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження вищевказаної діяльності за означений період відповідачем не встановлено його заниження чи завищення.

Крім того, в 2016 році позивач мав господарські взаємовідносини з підприємствами щодо постачання запасних частин - ТОВ "АВЮ - КОМПАНІ" (код за ЄДРПОУ 40196470) та ТОВ "УКР - ЛАЙТ" (код за ЄДРПОУ 40425709), надання транспортних послуг - ТОВ "БСВ-ТРЕЙД" (39961994), ТОВ "ОЛАФ - ОПТ" (39483909), ТОВ "КВ - ПОСТАЧ" ( 040393667 ) та ТОВ "АВЮ - КОМПАНІ" (40196470), послуг подрібнення лушпиння соняшника - ТОВ "ОЛАФ - ОПТ" (39483909), ТОВ "ПАШТ - СЕРВІС" (39941014), придбання лушпиння соняшника - ТОВ "ОЛАФ - ОПТ" (39483909), в 2017 році запасних частин - ФОП ОСОБА_3 ( НОМЕР_3 ), ТОВ "ЛАЙМ МЕДІА ТРЕЙД" (40610151), ФОП ОСОБА_4 ( НОМЕР_4 ), ТОВ "ДАЛС - ЛТД" (40930943), ТОВ "ЮРІВІК" (41206903), ТОВ "КЕПІТАЛ - ЛТД" (40926654), ДП "АВТОМАЗ - Україна" (32376626), ТОВ "УкрТехноПром - Восток" (37148500); транспортних послуг - ТОВ "КЕПІТАЛ - ЛТД" (40926654), навантажувально - розвантажувальних робіт - ТОВ "НИКО 11" (41468130), ТОВ "ХОРСЕН" (41065111).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини виконання вказаних господарських операцій.

Так до матеріалів справи позивачем разом з позовною заявою надані договори, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, документи по оплаті товару (робіт, послуг), які судом першої інстанції досліджено та зроблено правильний висновок щодо того, що ці документи не містять недоліків оформлення, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Доказів цього відповідачем суду не надано, а судом не виявлено.

Крім того, суд першої інстанції, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, дійшов обґрунтованого висновку, що ФОП ОСОБА_1 придбавав у ТОВ "АВЮ - КОМПАНІ", ТОВ "УКР - ЛАЙТ", ТОВ "БСВ-ТРЕЙД", ТОВ "ОЛАФ - ОПТ", ТОВ "КВ - ПОСТАЧ", ТОВ "КЕПІТАЛ - ЛТД", ТОВ "ЛАЙМ МЕДІА ТРЕЙД", ТОВ "ДАЛС - ЛТД", ТОВ "ЮРІВІК", ТОВ "НИКО 11", ТОВ "ХОРСЕН" товари, роботи, послуги (запасні частини, транспортні послуги, лушпиння соняшника, послуги з подрібнення лушпиння соняшника, навантажувально - розвантажувальні роботи), які є безпосередньо пов`язаними з його господарською діяльністю.

Водночас, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що відповідачем висновок про нереальність вказаних господарських операцій позивача зроблено на підставі доводів про те, що контрагенти ФОП ОСОБА_1 придбають одну групу товарів, а реалізує по ланцюгу поставки інші групу товарів, чим маніпулюють податковою звітністю, у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності та вони є фігурантами кримінальних проваджень.

Отже в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов`язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України та від 22.01.2009 Булвес АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Разом з цим суд першої інстанції з урахуванням положень ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України щодо преюдиційного значення вироку суду, надав належну оцінку доводам відповідача щодо здійснення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, в яких фігурують контрагенти позивача та зазначив, що сам по собі факт порушення кримінального провадження з урахуванням презумпції невинуватості особи, яка встановлено ст. 62 Конституції України, ст. 2 Кримінального кодексу України, ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, не може вважатися беззаперечним доказом нереальності здійснених господарських операцій суб`єктом господарювання.

Посилання відповідача на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, в яких фігурують контрагенти позивача, не може братися до уваги, оскільки вказані докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставини, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Також, суд першої інстанції враховуючи наявність в матеріалах справи експертного висновку Запорізької Торгово - промислової палати № Е-107 від 26.07.2019 р, обґрунтовано погодився з позицією позивача, що вантажний сідловий тягач, який використовується в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 , відноситься до товарної позиції згідно з УКТ ЗЕД 870120, а напівпричіп - до 8716, та не належать до товарної позиції 8704, тому не є вантажними автомобілями згідно з чинним законодавством України, які визначені як основні засоби подвійного призначення пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а отже суд першої інстанції обґрунтовано вважає не можливим застосування приписів норми пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до спірних правовідносин.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач законно включив до складу витрат декларації про майновий стан і доходи 2016 року суму в загальному розмірі 2 346 754,69 грн., а в 2017 року - суму витрат у загальному розмірі 979 435,33 грн., не здійснив заниження податку з доходів фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності у загальному розмірі 598 714,21 гривень, а тому відсутні підстави і для визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 299 357,11 грн та до донарахування військового збору в загальному розмірі 62 366,06 грн, в тому числі 49 892,85 грн за податковими зобов`язаннями та 12 473,21 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; єдиного внеску в розмірі 181 661,91 грн, визначенню штрафних санкцій в розмірі 44 370,87 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем допущено заниження бази оподаткування операцій з постачання товарів/послуг за рахунок реалізації ТМЦ за ціною нижче ціни придбання таких ТМЦ, що призвело до заниження суми сплати ПДВ до бюджету у грудні 2016 року на суму 64 260,00 грн. суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки лушпиння соняшника, яке є предметом спірних операцій, є річчю, визначеною родовими ознаками, тобто є замінною річчю, то у відповідача відсутня реальна можливість при перевірці встановити, що саме лушпиння соняшникове, яке придбавалося ФОП ОСОБА_1 протягом 2016 року було реалізоване іншому підприємству згідно з податковою накладною № 14 від 21.12.2016 року, а отже висновок відповідача про заниження ФОП ОСОБА_1 бази оподаткування операцій з постачання товарів у загальній сумі ПДВ 64 260,00 грн. за рахунок реалізації товарів за ціною нижче ціни такого придбання є зробленим на підставі припущень.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов`язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №280/3743/19 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 04 червня 2020 року.

Повне судове рішення складено 05 червня 2020 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко