Рішення

від 12.12.2019 по справі 826/3708/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2019 року № 826/3708/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Державного підприємства Державне спеціалізоване видавництво Техніка до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним дійй, зобов"язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство Державне спеціалізоване видавництво Техніка (далі - позивач та/або ДП ДСВ Техніка ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправним примусове списання Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві з банківського рахунку Державного підприємства Державне спеціалізоване видавництво Техніка грошових коштів на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2017 року у справі №826/3969/17;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві утриматися від примусового списання грошових коштів з банківських рахунків Державного підприємства Державне спеціалізоване видавництво Техніка на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2017 року у справі №826/3969/17.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем списано грошові кошти з рахунку Державного підприємства Державне спеціалізоване видавництво Техніка на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2017 року у справі №826/3969/17 у розмірі 48090,39 грн., у той час коли вказане рішення прийнято щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Державне спеціалізоване видавництво Техніка , тобто стосується іншої юридичної особи, що підтверджується різними організаційно-правовими формами цих юридичних осіб.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та стверджує, що в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2017 року у справі №826/3969/17 фактично допущено описку в частині організаційно-правової форми юридичної особи (позивача), проте дані останньої, у тому числі ідентифікаційний код юридичної особи, вказано вірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2017 року у справі №826/3969/17 позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю Державне спеціалізоване видавництво Техніка про стягнення податкового боргу у розмірі 342 867,49 грн. задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Державне спеціалізоване видавництво Техніка (код ЄДРПОУ 02473145) суму заборгованості у розмірі 342 867 (триста сорок дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 49 коп.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень зазначена постанова набрала законної сили 23.06.2017 року.

Державне підприємство Державне спеціалізоване видавництво Техніка стверджує, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві з його банківського рахунку 14.02.2018 року на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2017 року у справі №826/3969/17 було списано грошові кошти у розмірі 48090,39 грн.

Відповідач обставини списання грошових коштів в примусовому порядку у розмірі 48090,39 грн. з рахунку позивача не заперечував.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Статтею 83 ЦК України визначено організаційно-правові форми юридичних осіб.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об`єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч. 4 ст. 89 ЦК України).

При цьому, юридична особа, в контексті приписів частини 1 статті 90 ЦК України повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Положеннями частин 3, 5 статті 90 ЦК України встановлено, що найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Аналіз зазначеного дає суду підстави стверджувати, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законом та повинні мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

Водночас, аналіз положень частини 4 статті 89 ЦК України дає суду підстави вважати, що організаційно-правова форма та найменування юридичної особи є відмінними поняттями.

Тобто, організаційно-правова форма визначає порядок створення юридичної особи, а найменування юридичної особи є фактично ідентифікацією юридичної особи за назвою.

Разом з цим, відомості про організаційно-правову форму та найменування юридичної особи міститься в єдиному державному реєстрі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року №118 затверджено Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України і введено його в дію з 1 січня 1996 року (далі - Положення №118).

Пунктом 1 Положення №118 визначено, що єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.

Згідно пункту 4 Положення №118 інформаційний фонд Реєстру містить такі дані:

ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб`єкта;

класифікаційні - види економічної діяльності, територіальна належність, форма власності, організаційно-правова форма господарювання, інституційний сектор економіки, найменування органу, до сфери управління якого належить суб`єкт, тощо;

довідкові - місцезнаходження, телефон, телефакс, прізвище керівника, засновників тощо;

реєстраційні - відомості про створення, припинення суб`єктів та вчинення інших реєстраційних дій щодо них;

економічні - виробничі та фінансово-економічні показники діяльності суб`єкта.

Відповідно до пунктів 5, 6 Положення №118 присвоєння ідентифікаційних кодів з Реєстру здійснюється: державними реєстраторами - суб`єктам, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"; органами державної статистики - суб`єктам, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" і відомості про які не становлять державну таємницю; відповідними центральними органами виконавчої влади - суб`єктам, відомості про які становлять державну таємницю. Таким органам Держстат передає ідентифікаційні коди для ведення відомчого обліку. Порядок передачі ідентифікаційних кодів для присвоєння їх суб`єктам затверджується Держстатом разом з відповідними центральними органами виконавчої влади.

Ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом.

В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Ідентифікаційний код є обов`язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб`єкта і зазначається на його печатках та штампах (п. 7 Положення №118).

З вказаного слідує, що ідентифікаційними даними Реєстру є, зокрема, ідентифікаційний код та найменування суб`єкта.

В свою чергу, ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним та обов`язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб`єкта і зазначається на його печатках та штампах.

Зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2017 року у справі №826/3969/17 слідує, що податковий борг у розмірі 342 867 (триста сорок дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 49 коп. стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Державне спеціалізоване видавництво Техніка (код ЄДРПОУ 02473145).

Натомість судом встановлено та не заперечувалося відповідачем, що грошові кошти списано на виконання вищевказаної постанови з Державного підприємства Державне спеціалізоване видавництво Техніка (код ЄДРПОУ 02473145).

Суд звертає увагу, що ідентифікаційні дані юридичної особи, зокрема ідентифікаційний код юридичної особи щодо якої прийнято постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2017 року у справі №826/3969/17 та ідентифікаційний код позивача є ідентичними.

Разом з цим, слід вказати, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності обставин зміни ним протягом тривалого часу організаційно-правової форми підприємства. Також суд звертає увагу, що згідно даних КП "Діловодство спеціалізованого суду" підприємство позивача не зверталося із апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3969/17.

Підсумовуючи наведене, з урахуванням приписів статті 370 КАС України, положень ЦК України, Положення №118, та зважаючи на те, що ідентифікаційний код юридичної особи щодо якої прийнято вищевказану постанову та ідентифікаційний код позивача є ідентичними, суд не вбачає ознак протиправних дій Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо примусового списання з банківського рахунку Державного підприємства Державне спеціалізоване видавництво Техніка грошових коштів на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2017 року у справі №826/3969/17 у розмірі 48090,39 грн.

Інші твердження ДП ДСВ Техніка суд не оцінює по суті, зокрема, посилання на Закон України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , оскільки останні не впливають на розгляд та вирішення спору по суті, з огляду на те, що ключовим аспектом в даній адміністративній справі є оцінка доводів позивача в частині відмінності організаційно-правових форм юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 73, 77-78, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства Державне спеціалізоване видавництво Техніка (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, б. 25, код ЄДРПОУ 02473145) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева