Постанова

від 04.12.2019 по справі 520/2484/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2019 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи № 520/2484/19

Апеляційне провадження № 22-ц/813/5277/19

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів-Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач-товариство з обмеженою відповідальністю ІНФОКС в особі філії ІНФОКС ВОДОКАНАЛ ,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 11 березня 2019 року під головуванням судді Васильків О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОКС в особі філії ІНФОКС ВОДОКАНАЛ про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У лютому 2019 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОКС в особі філії ІНФОКС ВОДОКАНАЛ (далі-ТОВ ІНФОКС ВОДОКАНАЛ ),про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії та просила зобов`язати відповідача:

- виключити суму заборгованості, що нарахована за квартирою АДРЕСА_1 , яка виникла до 22 жовтня 2018 року у попереднього власника (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за отримання послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 5520 грн. та 2400 грн. - за тампонирование (блокіровку) водопостачання системою Крот , всього 7920 грн.;

- не включати заборгованість попереднього власника ОСОБА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), за вищевказаною квартирою за період до 22 жовтня 2018 року в розмірі 5520 грн. та 2400 грн. - за тампонирование (блокіровку) водопостачання системою "Крот", всього 7920 грн. до суми послуг, наданих з водопостачання та водовідведення ОСОБА_1 в майбутньому (з 23 жовтня 2018 року та не виставляти рахунки на оплату послуг з урахуванням зазначеної заборгованості;

- внести до електронних систем нарахування послуг з водопостачання та водовідведення, які використовуються відповідачем, достовірні дані про нарахування наданих послуг позивачці та вилучити з електронних систем відповідача нарахування послуг попередніх власників;

- підключити зазначену квартиру до водопостачання та водовідведення.

Позивачка позов обґрунтувала тим, що з 23 жовтня 2018 року їй на праві власності належить однокімнатна квартира за вищевказаною адресою, придбана на електронних торгах, власником якої раніше був ОСОБА_2

30 жовтня 2018 року вона отримала від відповідача рахунок про необхідність сплати заборгованості попереднього власниказа послуги водопостачання та відведення у розмірі 5520 грн. та 2400 грн. за тампонирование (блокіровку) квартири системою Крот , з повідомленням про те, що без оплати боргу вона не буде отримати послуги з водопостачання та водовідведення. Тому просила суд задовольнити її вимоги (а.с.1-3,8).

У відзиві на позовТОВ ІНФОКС ВОДОКАНАЛ просив суд першої інстанції відмовити у позові, посилаючись на те, що:

- наявність заборгованості попереднього власника не порушує права позивачки;

-виключення заборгованості попереднього власника не передбачено ст.16 ЦК України як засіб захисту цивільних прав;

-виключення заборгованості попереднього власника позбавить відповідача права звернення з позовом про стягнення заборгованості в судовому порядку з попереднього власника квартири чи його спадкоємців;

-позовна вимога щодо не включення боргу попереднього власника до суми заборгованості позивачки за послуги водопостачання та відведення на майбутнє суперечать ст.16 ЦК України - право на захист цивільних прав та інтересів;

-позивачка, діючи на власний розсуд та за своєю волею, придбала нерухоме майно у власність, обтяжене боргами попереднього власника, наявність якого вона повинна була встановити до придбання квартири;

-підключення квартири позивачки до водопостачання та водовідведення неможливо, оскільки вона не уклала договір на послуги з відповідачем (а.с.15-18).

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження (а.с.12-13).

Зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 11 березня 2019 року в позові відмовлено.

Суд першої інстанції, погодившись з доводами відповідача, в рішенні зазначив, що відповідач не порушив права позивачки, здійснивши розрахунок заборгованості за попереднім власником, який вона повинна сплатити. Вимоги позивачки не передбачені законом. Заявлений нею позов не є належним способом захисту відповідно до положень ст.ст.15,16 ЦК України (а.с.27-30).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзив на скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись, зокрема, на те, що відмова відповідача укласти договір про надання послуг на водопостачання, з наступним відкриттям особового рахунку на її ім`я, не може бути поставлено в залежність від боргових зобов`язань попереднього власника, що порушить її права як споживача відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів (а.с.34-36).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, погоджуючись з рішенням суду про відмову позивачці у позові, вказав, що позивачка визначила неналежний засіб захисту своїх прав за ст.ст.15,16 ЦК України, вимагаючи виключення боргів попереднього власника, які виникли до 22 жовтня 2018 року.

Укладання договору на надання послуг водопостачання можливе лише після повного погашення позивачкою заборгованості, яка має право зворотної вимоги (регресу) до попереднього власника. Законні підстави для виключення з особового рахунку попереднього власника - ОСОБА_2 , заборгованості в розмірі 7920 грн. відсутні (а.с.46-50).

Відповідно до ст.274 ЦПК України зазначена справа відноситься до малозначних.

Справа розглянута без повідомлення учасників справи в порядку, передбаченому ст.369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог позивачки.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту не відповідає вимогам ст.16 ЦК України.

Зокрема, суд в рішенні зазначив, що заборгованість за вказаною квартирою виникла не конкретно за позивачкою. Між позивачкою та відповідачем відсутні договірні відносини про водопостачання та водовідведення. Договір, укладений відповідачем з попереднім власником, є дійсним. Порушення прав позивачки з боку відповідача не доведено, оскільки ТОВ ІНФОКС ВОДОКАНАЛ здійснив розрахунок заборгованості відповідно до умов діючого договору з попереднім власником.

Тому, на думку суду, з врахуванням положень ст.ст15,16 ЦК України, пред`явлення позову позивачкою про зобов`язання відповідача виключити заборгованість попереднього власника та не включати такий борг позивачці за послуги водопостачання в майбутньому, є неналежним способом захисту судом цивільних прав та інтересів позивачки. Відсутність встановленого факту порушення або невизнання права позивачки з боку відповідачів є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Позиція апеляційного суду

Щодо засобу захисту цивільних прав незабороненими законом засобами в контексті національного законодавства - ст.55 Конституції України і ч. 2 ст.16 ЦК України, та ефективного і практичного засобу захисту цивільних прав та обов`язків в контексті міжнародного законодавства - ст.6 пункту 1 і ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини.

Розглядаючи питання щодо права на ефективний засіб правового захисту в контексті національного закону - статті 16 ЦК України про захист цивільних прав та інтересів судом, пункту 1 ст. 6 і ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру… .

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки, п. 49).

У справі ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ (ZUBAC v. CROATIA), рішення Великої Палати від 05 квітня 2018 року, Європейський Суд з прав людини виклав загальні принципи доступу до суду.

Зокрема, Суд зазначив, що у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), рішення від 21 лютого 1975 року, пп. 28-36) було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, у статті 6 пункт 1 представлено право на суд , тобто право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків , разом із правом на доступ до суду , тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами , що складають єдине ціле (Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), пункт 36).

У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції, підкресливши, що право на доступ до суду повинно бути практичним та ефективним , а не теоретичним чи ілюзорним .

У справі Пантелеєнко проти України Європейський суд з прав людини нагадав, що стаття 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засоби правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених в Конвенції, у якій би формі

вони не забезпечувались у національному правовому полі.

Суд також відмітив, що засіб юридичного захисту, що вимагає стаття 13 Конвенції, має бути "ефективним" як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (справа Пантелеєнко проти України , рішення від 29 червня 2006 року, п.п. 76,77).

В своїй практиці Європейський Суд також звернув увагу на необхідність дотримання гарантій, визначених в ст. 6 Конвенції, апеляційними та касаційними судами, в тому числі у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду, що вирішить спір стосовно їхніх прав та обов`язків цивільного характеру (рішення у справах Андрєєва проти Латвії (Andrejeva v. Latvia), п. 97, Леваж Престасьон Сервіс проти Франції (Levages Prestations Services v. France), п. 44 ).

Стаття 55 Конституції України про права і свободи людини і громадянина, які захищаються судом, передбачає, що кожен має право будь-якими, незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Засоби захисту судом цивільних прав та інтересів визначені в ст.16 ЦК України, якими можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші засіби відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Положення ст.55 Конституції України і ст.16 ЦК України про захист судом цивільних прав та інтересів будь-якими, незабороненими законом засобами , кореспондують зі статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на суд разом з правом на доступ до суду та ефективний засіб захисту цивільних прав та обов`язків .

Право на доступ до суду повинно бути практичним та ефективним , а не теоретичним та ілюзорним . Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права (Bellet v. France (Белле проти Франції), п.п.36,38).

В той же час, за певних обставин справи практичний та ефективний характер цього права може бути порушено через суворе трактування процесуального правила - надмірний формалізм .

При цьому, у практиці Суду закріплено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду справи по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист.

В даній справі позивачка звернулась за захистом її прав як споживача послуг з водопостачання та водовідведення до відповідача, який відмовився від надання цих послуг під умовою сплати боргу попереднього власника, а саме:

- зобов`язання відповідача виключити заборгованість, яка нарахована попередньому власнику за отримання послуг з водопостачання та водовідведення до 22 жовтня 2018 року в розмірі 5520,00 грн. та 2400,00 грн. - за відключення від системи водопостачання;

-зобов`язання відповідача не включати заборгованість попереднього власника до суми одержаних послуг з водопостачання та водовідведення з 23 жовтня 2018 року;

-зобов`язання відповідача підключити квартиру АДРЕСА_1 , власником якої з 23 жовтня 2018 року є ОСОБА_1 , до водопостачання та водовідведення.

Засіб захисту цивільного права, обраний позивачкою, узгоджується з вимогами ст.55 Конституції України про захист судом незаборонених законом прав та частиною 2 статті 16 ЦК України щодо захисту цивільних прав іншим способом, встановленим судом.

Стаття 13 в контексті пункту1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на суд, яке стосується цивільних прав та обов`язків , разом з правом на доступ до суду, гарантує на національному рівні наявність засобу правового захисту в формі, в якій він забезпечений в національному правовому полі, а саме: спосіб правового захисту, вибраний позивачкою.

Суворе тлумачення судом першої інстанції норм національного закону порушило право позивачки на ефективний судовий захист її цивільних прав, що вимагає ст. 13 Конвенції, який має бути не лише в теорії, але й на практиці, тобто, практичним та ефективним , а не теоретичним чи ілюзорним .

І саме заявлені позивачкою вимоги повинні вирішити суди загальної юрисдикції.

Між сторонами виникли правовідносини з надання послуг з водопостачання та водовідведення, які регулюються нормами ЦК України, Законом України Про захист прав споживачів , 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року (надалі-Закон від 24 червня 2004 року), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (надалі-Правила).

Статтями 19, 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року та пунктом 8 Правил передбачено договірне регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг та визначено, що послуги, які надаються споживачеві згідно із договором, оформлюються на основі типового договору про надання таких послуг, перелік яких та тарифи (ціни), на які затверджуються уповноваженими органами.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Споживач має право: одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг - ст. ст. 13, 20 Закон від 24 червня 2004 року в редакції, чинній на час виникнення правовідносин сторін.

Пунктами 9, 30, 32 Правил передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 23 жовтня 2018 року є власником кв. АДРЕСА_1 , яку придбала на електронних торгах на підставі свідоцтва про право власності від 23 жовтня 2018 року (а.с.6-7).

За попереднім власником цієї квартири ОСОБА_2 станом на 22 жовтня 2018 року включно утворилась заборгованість в розмірі 5520 грн., в зв`язку з чим відповідач припинив надання ОСОБА_2 послуг з водопостачання та водовідведення, відключивши його від системи водопостачання системою "Крот" та визначивши вартість цих послуг в розмірі 2400 грн. (а.с.9).

Всього розмір заборгованості попереднього власника на 22 жовтня 2018 року склав 7920 грн.(а.с.8-9).

Дані про те, що ОСОБА_1 взяла на себе обов`язки щодо сплати боргів попереднього власника, в матеріалах справи відсутні.

30 жовтня 2018 року позивачка отримала від відповідача рахунок про необхідність сплати заборгованості попереднього власниказа послуги водопостачання та відведення у розмірі 5520 грн. та 2400 грн. за тампонирование (блокіровку) квартири системою Крот , з повідомленням про те, що без оплати боргу вона не буде отримати послуги з водопостачання та водовідведення.

Відмова відповідача у наданні послуг з водопостачання з 23 жовтня 2018 року та відмова у підключенні до водопостачання за умовою оплати боргу попереднього власника, що має місце в даному випадку, є грубим порушенням прав позивачки як споживача послуг , що надаються відповідачем.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачка не довела порушення прав відповідачем, не відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи відповідача про те, що позивачка визначила неналежний спосіб захисту своїх прав за ст.16 ЦК України, тому укладання договору з надання послуг водопостачання можливе лише після повного погашення позивачкою заборгованості попереднього власника, не ґрунтується на законі.

Позивачка ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 на електронних торгах, яка раніше належала ОСОБА_2 Відчуження цієї квартири з електронних торгів на підставі акту державного виконавця від 18 жовтня 2018 року відбулось в зв`язку з боргами ОСОБА_2 (а.с.6-7).

Посилання відповідача на те, що позивачка має право зворотної вимоги (регресу) до попереднього власника, знаходиться за межами предмета доказування. Право вибору засобу захисту належить стороні у справі.

Слід відмітити, що в своєму правовому висновку у справі №6-32цс13 від 12 червня 2013 року Верховний Суд України зазначив, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.55 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, незаборонений законом.

Верховний Суд України підкреслив, що положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу - ст.ст.8,9 Конституції України, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Ці положення Верховного Суду України використані Верховним Судом при розгляді справ зазначеної категорії (постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 200/14925/15, від 18 грудня 2018 року, справа № 209/4456/16 та інші).

У справі №200/14925/15 від 18 грудня 2018 року Верховний Суд вказав, що підтримуючи висновок суду першої інстанції про відмову в позові у зв`язку невірно обраним способом захисту прав, апеляційний суд не звернув уваги на те, що позов про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виключення суми із загальної заборгованості та заборону в майбутньому вчиняти дії щодо включення такої суми у вимогу до сплати узгоджується із частиною другою статті 16 ЦК України, якою передбачений невичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Суд першої інстанції проявив надмірний формалізм при визначенні способу захисту цивільного права позивачки незабороненим законом засобом, вузько розтлумачив норми національного законодавства щодо засобу захисту цивільних прав, у зв`язку з чим не звернув увагу на те, що обраний позивачкою спосіб захисту відповідає не лише нормам національного законодавства - ст.55 Конституції України і ч. 2 ст.16 ЦК України, але й міжнародного - пункту 1 ст.6 і ст.13 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського Суду з прав людини.

Оскільки суд першої інстанції не забезпечив практичний та ефективний захист прав позивачки, рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 рокупідлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1

Судовий збір

При подачі позовної заяви позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України Про захист прав споживачів , тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі 3524 грн.

Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 11 березня 2019 рокускасувати.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОКС в особі філії ІНФОКС ВОДОКАНАЛ про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю ІНФОКС в особі філії ІНФОКС ВОДОКАНАЛ (код ЄДРПОУ 26472133) виключити заборгованість у розмірі 5520 грн. та 2400 грн. за відключення від системи водопостачання системою Крот , всього 7920 ( сім тисяч дев`ятсот двадцять ) грн., що нарахована попередньому власнику ОСОБА_2 до 22 жовтня 2018 року включно, за особовим рахунком № НОМЕР_1 , із загальної заборгованості ОСОБА_1 , за отримання послуг з водопостачання та водовідведення, яка з 23 жовтня 2018 року є власником квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю ІНФОКС в особі філії ІНФОКС ВОДОКАНАЛ (код ЄДРПОУ 26472133) не включати заборгованість попереднього власника ОСОБА_2 до 22 жовтня 2018 року включно, за отримання послуг з водопостачання та водовідведення за особовим рахунком № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 5520 грн. та 2400 грн. - за відключення від системи водопостачання системою Крот , всього 7920 ( сім тисяч дев`ятсот двадцять) грн. до суми одержаних послуг ОСОБА_1 з водопостачання та водовідведення з 23 жовтня 2018 року - моменту набуття нею права власності на зазначену квартиру.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю ІНФОКС в особі філії ІНФОКС ВОДОКАНАЛ (код ЄДРПОУ 26472133)виключити із електронної системи заборгованість у розмірі 5520 грн. та 2400 грн. за відключення від системи водопостачання системою Крот , всього 7920 (сім тисяч дев`ятсот двадцять) грн., що нарахована попередньому власнику ОСОБА_2 до 22 жовтня 2018 року включно, за особовим рахунком № НОМЕР_1 , із загальної заборгованості ОСОБА_1 , за отримання послуг з водопостачання та водовідведення, яка з 23 жовтня 2018 року є власником квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю ІНФОКС в особі філії ІНФОКС ВОДОКАНАЛ (код ЄДРПОУ 26472133) підключити квартиру АДРЕСА_1, власником якої з 23 жовтня 2018 року є ОСОБА_1 до водопостачання та водовідведення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОКС в особі філії ІНФОКС ВОДОКАНАЛ (код ЄДРПОУ 26472133) на користь держави судовий збір у розмірі 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 04 грудня 2019 року.

Головуючий

Судді :