Постанова

від 05.12.2019 по справі 826/22643/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/22643/15 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Комісаренко А.В.,

від відповідача (апелянта): Малогіна А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0000032802.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю та необґрунтованістю висновків контролюючого органу на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0000032802.

Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28 лютого 2019 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 серпня 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, що на переконання апелянта, є підставою для скасування судового рішення.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

За наведених у відзиві обставин, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 серпня 2019 року без змін.

У судовому засіданні учасники справи підтримали доводи та вимоги викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи у період з 05.03.2015 по 19.03.2015 на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за жовтень 2014 року у сумі 361933,00 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 1500003209 від 19.01.2015) за період з 01.10.2015 по 28.02.2016.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 26.03.2015 № 442/1-26-50-15-02-24190005.

Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов`язань по декларації з ПДВ за вересень 2014 року в сумі 6458416,00 грн., завищення податкових зобов`язань за жовтень 2014 року у розмірі 94295,00 грн., за грудень 2014 року у розмірі 124312,00 грн., завищення податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму 364561,00 грн., за грудень 2014 року на суму 13842,00 грн., завищення від`ємного значення за вересень 2014 року у розмірі 6458416,00 грн. за жовтень 2014 року у розмірі 364561,00 грн., завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2014 року у розмірі 361933,00 грн., завищення залишку від`ємного значення за грудень 2014 року у розмірі 3154318,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0000032802, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів) з податку на додану вартість на суму 361933,00 грн., у зв`язку з чим нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 180966,50 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржуване рішення суди під час первинного вирішення даного спору виходили з того, що здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ПАТ Сталь та ТОВ Автомобільний дім Вікторія підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у зв`язку з чим дійшли висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат спірного періоду за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Водночас, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд, у постанові від 28 лютого 2019 року встановив, що наведені висновки судів є передчасними та такими, що зроблені без всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи.

Зокрема, судом касаційної інстанції зазначено, що судами при вирішенні цього спору вирішувалось лише питання щодо реальності господарських операцій у той час як необхідність надання оцінки особливостям формування податкового кредиту на підставі незареєстрованих контрагентом податкових накладних залишилась поза увагою судів попередніх інстанцій.

За наведених обставин, Верховний Суд вказав про необхідність судам встановити відповідні обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог з урахуванням наведених висновків Верховного Суду виходив з того, що відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України порушення ПАТ "Сталь", ТОВ "Автомобільний дом "Вікторія" порядку реєстрації податкових накладних не позбавляє позивача права на включення сум ПДВ, зазначених в накладних, до податкового кредиту, а застосування штрафних санкцій можливе лише у разі порушення платником податків норм чинного законодавства та самостійним визначенням у зв`язку з цим податкового зобов`язання контролюючим органом.

За наведених обставин Окружний адміністративний суд м. Києва встановив, що зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 361933,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 180966,50 грн. було здійснено відповідачем протиправно, у зв`язку із чим дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0000032802 підлягає скасуванню.

Переглядаючи справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06 листопада 2018 року, колегія суддів зазначає про таке.

Спірні правовідносини внормовано приписами ПК України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Таким чином, у відповідності до положень пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи під час спірної перевірки відповідачем надавалась оцінка правомірності формування позивачем сум бюджетного відшкодування в розмірі 361933,00 грн., включених до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року (від 19.05.2015 № 1500003209).

При цьому, судом встановлено, що сума бюджетного відшкодування в розмірі 361933,00 грн. складається із від`ємного значення, фактично сплаченого позивачем та включеного ним до податкових зобов`язань у декларації, у попередніх та звітному податкових періодах та не погашена податковими зобов`язаннями попередніх звітних (податкових) періодів, а саме: вересень 2014 року - 9667,00 грн., жовтень 2014 року - 270266,00 грн.

Наведене підтверджується відомостями додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року (від 19.05.2015 № 1500003209) та не заперечується сторонами.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи під час вирішення адміністративної справи № 826/7692/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в судовому порядку було встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ПАТ Сталь та ТОВ Автомобільний дім Вікторія .

Також, за результатом розгляду вказаної справи судом було встановлено, що формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат за період вересень-листопад 2014 року за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами є правомірним, оскільки підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідні обставини згідно приписів частини четвертої статті 78 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи та разом з цим, судова колегія зазначає, що відповідні первинні документи на підтвердження формування позивачем податкового кредиту, а також віднесення сум до складу витрат за період вересень-листопад 2014 року наявні також в матеріалах даної справи.

Разом з цим, судова колегія враховує, що Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, наголосив, що при вирішенні цього спору вирішувалось лише питання щодо реальності господарських операцій, поза увагою судів попередніх інстанцій залишена необхідність надання оцінки особливостям формування податкового кредиту на підставі незареєстрованих контрагентом податкових накладних.

З урахуванням вказаних висновків суду касаційної інстанції, які є обов`язковими для врахування під час вирішення даної справи, колегія суддів зазначає про таке.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, з огляду на вказані норми законодавства колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що права покупця, в разі нездійснення продавцем реєстрації податкових накладних, підлягають захисту шляхом подання до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на продавця разом з документами, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як було встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та визнає відповідач, ТОВ Сталь-Інвест в складі податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2014 року було подано заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток 8 до декларацій) у зв`язку з нереєстрацією ТОВ "Автомобільний дом "Вікторія" податкових накладних, зокрема, від 28.10.2014 № 4, від 28.10.2014 № 110, від 03.11.2014 № 211, від 03.11.2014 № 111.

Разом з цим, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта про те, що до вказаних заяв позивачем не було долучено жодних документів, передбачених абз. 10 п. 201.10 ст.201 ПК України, що відповідно не дає правових підстав на формування позивачем податкового кредиту.

Так з матеріалів справи вбачається, що позивачем у додатку № 8 до декларації з ПДВ за вересень 2014 року вказано, що до заяви додаються документи, які підтверджують факт отримання товарів від ТОВ "Автомобільний дом "Вікторія" на 4 арк.

Вказані документи листом за вих. № 138 від 20.10.2014 було направлено позивачем до контролюючого органу.

Також, відповідні документи, що були вказані позивачем у додатку № 8 до декларації з ПДВ за жовтень 2014 року були направлені позивачем контролюючому органу листом за вих. № 142 від 20.11.2014.

Листом за вих.. № 160 від 19.12.2014 до контролюючого органу позивачем було направлено документи визначені у додатку № 8 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року.

Отримання вказаних листів податковим органом підтверджується штемпелями про одержання, що містяться на цих листах.

Крім того, як було встановлено судом, всі первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, зокрема, ТОВ "Автомобільний дом "Вікторія" за період жовтень-листопад 2014 року наявні в матеріалах справи. Крім того, наявність у позивача належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит було встановлено судом під час розгляду адміністративної справи № 826/7692/15.

Разом з цим, судовою колегією встановлено, що податковий кредит за перевіряємий контролюючим період грудень 2014 року був сформований позивачем за рахунок придбання обладнання у ПП Укрстройгруп на суму 83050,02, з яких 13841,67 грн. ПДВ. При цьому, даний постачальник товару зареєстрував в грудні 2014 року в ЄРПН податкову накладну за вказаною операцією, за результатми якої позивач правомірно сформував податковий кредит.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно включив суми ПДВ, зазначених в накладних, до податкового кредиту, що в свою чергу свідчить про протиправність зменшення позивачу контролюючим органом суми бюджетного відшкодування на суму 361933,00 грн. та застосування у зв`язку з цим штрафних санкцій.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

У свою чергу, наведені апелянтом доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

У свою чергу, вказані позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович