Ухвала

від 04.05.2020 по справі 826/22643/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 травня 2020 року

Київ

справа №826/22643/15

адміністративне провадження №К/9901/11512/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року

у справі № 826/22643/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

24 квітня 2020 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі № 826/22643/15.

02 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду, вперше подану касаційну скаргу, із-за невиконання ухвали цього Суду від 23 січня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху з підстав не обґрунтування її вимог, повернуто скаржнику.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, оскаржувана ухвала прийнята 05 грудня 2019 року, в той час як касаційна скарга подана 22 квітня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Податковим органом зазначено, що ним постійно вживалися заходи із реалізації свого права на касаційне оскарження, а саме первинну скаргу подано в строки визначені законодавством.

В той же час скаржником не наведено поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження в період з 06 квітня 2020 року (дата отримання ухвали про повернення первинної касаційної скарги) до 22 квітня 2020 року (дата подання повторної касаційної скарги).

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Скаржником у касаційній скарзі зазначено, що підставою касаційного оскарження є положення пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, що означає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема відсутність висновку щодо застосування абзацу десятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. При цьому відповідач наводить редакцію абзацу одинадцятого пункту 201.10 статті 201 із змінами, внесеними згідно із Законами №3609-6 від 07 липня 2011 року, № 657-7 від 24 жовтня 2013 року.

Редакція абзацу десятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що діяла на час регулювання спірних правовідносин була такою Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг .

Обставини врегульовані цією нормою не є спірними між сторонами.

Скаржник також залишив поза увагою, те що судові рішення, які заявлені до касаційного перегляду у межах цієї справи ухвалені в межах нового розгляду на виконання постанови Верховного Суду від 28 лютого 2019 року.

Скеровуючи справу на новий судовий розгляд Верховний Суд зазначив про те, що в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення податковим органом покладені порушення позивачем положень пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податкового зобов`язання за вересень 2014 року у розмірі 6458416,00 грн., завищення податкового зобов`язання за жовтень 2014 року у розмірі 94295,00 грн., за грудень 2014 року у розмірі 124312,00 грн., завищення податкового кредиту за жовтень 2014 року у розмірі 364561,00 грн., за грудень 2014 року у розмірі 13842,00 грн., завищення від`ємного значення за вересень 2014 у розмірі 6458416,00 грн., за жовтень 2014 року у розмірі 364561 грн., завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2014 року у розмірі 361933 грн., завищення залишку від`ємного значення за грудень 2014 року у розмірі 3154318 грн. Саме ці порушення зумовили прийняття 17 квітня 2015 року податкового повідомлення-рішення №0000032802, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 361933 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 180966,50 грн.

Суд касаційної інстанції постановою від 28 лютого 2019 року визнав висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, оскільки ними при вирішенні цього спору вирішувалось лише питання щодо реальності господарських операцій, обставину, яка також стала підставою для донарахування (з причин не реєстрації контрагентом податкових накладних), взагалі не досліджували та не оцінювали, поза увагою судів попередніх інстанцій залишена необхідність надання оцінки особливостям формування податкового кредиту на підставі незареєстрованих контрагентом податкових накладних.

Під час нового розгляду суди попередніх інстанцій ухвалюючи судові з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у постанові від 06 листопада 2018 року, виходили з того, що відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення ПАТ "Сталь", ТОВ "Автомобільний дом "Вікторія" порядку реєстрації податкових накладних не позбавляє позивача права на включення сум ПДВ, зазначених в накладних, до податкового кредиту, а застосування штрафних санкцій можливе лише у разі порушення платником податків норм чинного законодавства та самостійним визначенням у зв`язку з цим податкового зобов`язання контролюючим органом.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій зазначили, що за положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Застосовуючи вказані положення до спірних правовідносин суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, права покупця, в разі нездійснення продавцем реєстрації податкових накладних, підлягають захисту шляхом подання до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на продавця разом з документами, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, висновувався з того, що матеріалами справи підтверджено та визнано відповідачем те, що ТОВ Сталь-Інвест в складі податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2014 року подав заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток 8 до декларацій) у зв`язку з не реєстрацією ТОВ "Автомобільний дом "Вікторія" податкових накладних, зокрема, від 28.10.2014 № 4, від 28.10.2014 № 110, від 03.11.2014 № 211, від 03.11.2014 № 111.

Доводи податкового органу стосовно цих спірних операцій не прийняті судом апеляційної інстанції, які полягають у тому, що до заяв про відмову постачальником надати податкову накладну позивачем не було долучено жодних документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що відповідно не дає правових підстав на формування позивачем податкового кредиту.

Відтак, податковий орган не згодний з висновком судів попередніх інстанцій здійсненим за результати оцінки доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду, при цьому скаржник покликається на пункти 1, 3 частини другої статті 353 КАС України.

Суд зазначає, що положення пункту першого частини другої статті 353 КАС України застосовуються за умови того, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього кодексу. Посилання на факт існування постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року по справі №826/8066/18 є недостатнім, оскільки жодна норма процесуального права, яка порушена судами при розгляді цієї справи та справи №826/8066/18 заявником касаційної скарги не зазначена, як не зазначено подібність правовідносини.

Доводи на переконання положень пункту 3 частини другої статті 353 КАС України також відсутні.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставини справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд визнає, що посилання податкового органу виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухвалені постанови самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не зазначена касаційною скаргою.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до частин 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме: навести підстави на яких подається касаційна скарга та подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження (з наведенням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження в період з 04 квітня 2020 року до 29 квітня 2020 року).

Керуючись статтями 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України Суд,-

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі №826/22643/15 - залишити без руху.

Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 5 днів з моменту закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

В.В. Хохуляк