ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2259/19 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Черпіцької Л.Т.
суддів: Глущенко Я.Б.,
Пилипенко О.Є .
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рожівської сільської ради Броварського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рожівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рожівської сільської ради Броварського району Київської області, в якому просила суд: визнати протиправною бездіяльність Рожівської сільської ради Броварського району Київської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га; зобов`язати Рожівську сільську раду Броварського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Рожівської сільської ради Броварського району Київської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 20 лютого 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га. Зобов`язано Рожівську сільську раду Броварського району Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0га. В решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 384,20 (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Рожівської сільської ради Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ: 22208729, місцезнаходження: 07414, с. Рожівка Броварського району Київської області, вул. Слави, буд. 17). Стягнуто на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Рожівської сільської ради Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ: 22208729, місцезнаходження: 07414, с. Рожівка Броварського району Київської області, вул. Слави, буд. 17).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Рожівська сільська рада Броварського району Київської області подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та покласти на відповідача усі понесені нею судові витрати.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалі справи, 20 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Рожівської сільської ради Броварського району Київської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на підставі ст. ст. 118, 121 Земельного кодексу України, для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га у с. Рожівка Броварського району Київської області. До заяви позивачем були додані копія паспорту громадянина України, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 8-10).
Листом від 04 березня 2019 № 14 Рожівська сільська рада Броварського району Київської області повідомила позивача, що розглянувши 28 лютого 2019 року заяву та додані до неї графічні матеріали, питання було винесено на розгляд 37 позачергової сесії Рожівської сільської ради Броварського району Київської області 7-го скликання, яке відбулось 28 лютого 2019 року. За результатами голосування депутатів по питанню "Про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в с. Рожівка Броварського району Київської області" рішення не прийнято (а.с. 11).
Вважаючи дії відповідача щодо неприйняття рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ.
Згідно із п. б ч. 1 ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу .
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 121 Земельного кодексу визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з положеннями частини 7 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, 20 лютого 2019 року позивач зверталася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Таким чином, беручи до уваги положення частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, розглянути зазначену заяву і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні, Рожівська сільська рада мала не пізніше 20 березня 2019 року.
Приписами частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до частини 2 статті 59 цього ж закону, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
У частині 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" зазначено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.
Однак, відповідно до витягу з протоколу пленарного засідання 37 сесії 7 скликання Рожівської сільської ради Броварського району Київської області від 28 лютого 2019 року, за результатами голосування - рішення не прийнято.
Суд зауважує, що рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - рішенням відповідної сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися протоколами, листами, наданими у відповідь на звернення-клопотання заявника тощо.
Приписами частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до частини 2 статті 59 цього ж закону, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
У частині 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" зазначено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.
Отже, Рожівська сільська рада буде зобов`язана розглянути на пленарному засіданні питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою, ухваливши рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або відмову у його наданні.
Проте, як свідчать матеріали справи, Рожівська сільська рада Броварського району Київської області повідомила позивача про розгляд його заяви від 20 лютого 2019 року листом від 04 березня 2019 року № 14.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Рожівська сільська рада не розглянула та не прийняла рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, у порядок і спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Аналогічна правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17 та від 20 вересня 2018 року у справі № 804/5597/15.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.
Визначений у статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок передбачає, що за наслідками розгляду заяви зацікавленої особи, відповідний орган місцевого самоврядування (орган, уповноважений здійснювати розпорядження земельними ділянками) у місячний строк приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні з підстав, визначених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Водночас, на момент розгляду справи судом, заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розглянута не була, тобто відповідачем не вирішувалось питання про наявність підстав для надання дозволу і не встановлювались визначені у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підстави, що виключають можливість надання такого дозволу.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України. Відповідно до ч. 4 цієї норми у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України , адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади, перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень та виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним захистом порушеного права позивача є зобов`язання відповідача належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0га.
Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі стосовно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно вимог ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Слід зазначити, що у разі недотримання вимог пов`язаних зі співмірністю судових витрат, згідно частини шостої статті 134 та частини сьомої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу долучено договір від 10.03.2019 року №10/03 про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , разом з додатковою угодою від 25.07.2019 року до нього, якими встановлено порядок визначення розміру і сплати гонорару адвокатів за вказаним договором, рахунок №15 від 15.03.2019 року на суму 4000,00 грн. (складання позовної заяви - 2000,00 грн. та участь у судовому засіданні - 2000,00 грн.), рахунок №21 від 25.07.2019 року на суму 1000,00 грн. (складання відповіді на відзив - 1000,00 грн.).
Дослідивши вищевказані документи, враховуючи складність адміністративної справи, обсяг та зміст позовної заяви з доданими до неї документами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Рожівської сільської ради Броварського району Київської області на рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Щодо поданої представником позивача заяви про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, останній просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рожівської сільської ради Броварського району Київської області судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 1042,20 грн.
У поданій заяві представника позивача зазначено, що обсяг наданої професійної правової допомоги позивачу складався із таких її видів: складання відзиву на апеляційну скаргу (1000,00 грн.); направлення копії відповідачу (42,20 грн.).
На підтвердження понесених витрат до заяви долучено додаткову угоду №3 від 20.11.2019 року до договору №10/03 від 10.03.2019 року про надання правової допомоги та рахунок №3 від 27.11.2019 року.
Беручи до уваги подані суду докази наявності понесених позивачем судових витрат та враховуючи складність адміністративної справи, обсяг та зміст поданого відзиву на апеляційну скаргу, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Рожівської сільської ради Броварського району Київської області судових витрат в сумі 500,00 грн.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Рожівської сільської ради Броварського району Київської області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року - без змін.
Заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Рожівської сільської ради Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ: 22208729, місцезнаходження: 07414, с. Рожівка Броварського району Київської області, вул. Слави, буд. 17) судові витрати на правничу допомогу в сумі 500,00 (п`ятсот) грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.Т. Черпіцька
Судді Я.Б. Глущенко
О.Є. Пилипенко
Повний текст постанови виготовлено 11 грудня 2019 року.
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.12.2019 |
Оприлюднено | 13.12.2019 |
Номер документу | 86304320 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Черпіцька Людмила Тимофіївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Черпіцька Людмила Тимофіївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Черпіцька Людмила Тимофіївна
Адмінправопорушення
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області
Калугіна І. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні