Постанова

від 11.12.2019 по справі 826/9285/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №826/9285/17

адміністративне провадження №К/9901/966/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/9285/17

за позовом Професійної спілки працівників охорони здоров`я України до Кабінету Міністрів України, треті особи: Державна санітарно-епідеміологічна служба України, Міністерство охорони здоров`я України, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державний реєстратор Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Павленко Ірина Миколаївна, про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Професійної спілки працівників охорони здоров`я України, до якої приєднались Херсонська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Кіровоградська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Запорізька обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Дніпропетровська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Житомирська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Київська міська профспілка працівників охорони здоров`я, Харківська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Луганська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Дніпровська міська організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Рівненська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Донецька обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, ОСОБА_1 , на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, прийняте 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого Качура І.А., суддів Амельохіна В.В., Келеберди В.І. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, прийняту 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

в с т а н о в и в :

Професійна спілка працівників охорони здоров`я України звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 348 Деякі питання державної санітарно-епідеміологічної служби .

В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України прийнята у порушення діючого законодавства, є протиправною та підлягає скасуванню. Як вказує позивач, положення постанови № 348, якою передбачається ліквідація Державної санітарно-епідеміологічної служби, яка згідно відомостей ЄДР припинена у 2013 році, є безпідставними, оскільки норми вищевказаної постанови юридично не мають жодного відношення до Державної санітарно-епідеміологічної служби України. Крім того, як зазначає позивач, під час прийняття оскаржуваної постанови відповідачем було порушено параграф 37 глави 3 розділу 4 Регламенту Кабміна, оскільки проект оскаржуваної постанови не надходив до МОЗ України на погодження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року, залишеною без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Як встановлено, Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади вирішено, зокрема, реорганізувати Державну санітарно-епідеміологічну службу України шляхом її приєднання до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі № 826/19610/14 визнано протиправним та скасовано абзац 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади в частині реорганізації Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року уряд відмінив рішення щодо реорганізації Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом її приєднання до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 348 Деякі питання державної санітарно-епідеміологічної служби було ухвалено:

1. Відмінити рішення про реорганізацію Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом її приєднання до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

2. Ліквідувати Державну санітарно-епідеміологічну службу.

3. Покласти на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів завдання і функції з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та із здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників).

4. Утворити комісію з ліквідації Державної санітарно-епідеміологічної служби. Затвердити головою комісії Голову Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_2 .

Голові комісії: затвердити її персональний склад; забезпечити здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією Державної санітарно-епідеміологічної служби; поінформувати Кабінет Міністрів України про результати проведеної роботи. .

25 травня 2017 року постанова № 348 набула чинності у зв`язку з опублікуванням у газеті Урядовий кур`єр № 95.

Як вбачається із пояснювальної записки до проекту постанови, зазначена постанова прийнята на виконання доручення Прем`єр-міністра України В.Гройсмана від 06 травня 2017 року № 48554/32/1-14 до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року № 826/19610/14 та до протоколу наради від 24 травня 2016 року Про стан виконання доручення Прем`єр-міністра України від 13 травня 2016 року № 17333/0/1-16 щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади та у зв`язку з необхідністю дотримання конституційних прав та свобод людини і громадянина щодо санітарно-епідеміологічної служби благополуччя та завершення заходів з припинення Держсанепідемслужби .

МОЗ листами від 13 вересня 2016 року № 05.1-09-19/1526-16/23867 та від 23 вересня 2016 року № 05.1-09-19/1526-16/24863 погодило проект оскаржуваної постанови із зауваженнями.

Крім того, відповідно до довідки про погодження проекту постанови від 26 лютого 2017 року зазначений проект було погоджено: Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Міністерством охорони здоров`я України.

Суди дійшли висновку, що при прийнятті постанови від 29 березня 2017 року № 348 Деякі питання державної санітарно-епідеміологічної служби Кабінет Міністрів України діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У поданій касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судми норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

До касаційної скарги позивача приєднались Херсонська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Кіровоградська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Запорізька обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Дніпропетровська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Житомирська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Київська міська профспілка працівників охорони здоров`я, Харківська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Луганська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Дніпровська міська організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Рівненська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Донецька обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, ОСОБА_1

Заявники вважають касаційну скаргу, подану позивачем, обґрунтованою, просять її задовольнити, а рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати з прийняттям нового рішення, яким позов задовольнити.

Міністерство аграрної політики та продовольства України надало відзив на касаційну скаргу, вважає її необґрунтованою, просить відмовити у задоволенні скарги.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 113 Конституції України, якій кореспондує частина перша статті 1 Закону України Про Кабінет Міністрів України , Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Частиною першою статті 117 Конституції України, якій кореспондує частина перша статті 49 Закону України Про Кабінет Міністрів України встановлено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 Закону України Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України у сфері вдосконалення державного управління та державної служби утворює, реорганізовує і ліквідує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до закону в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів виконавчої влади, затверджує положення про зазначені органи.

Крім того, відповідно до положень статті 5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України (частина перша). Утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень (частина третя).

Пунктом 1 Указу Президента України від 06 квітня 2011 року № 400/2011, яким затверджено Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України, передбачено, що Державна санітарно-епідеміологічна служба України (далі - Держсанепідслужба України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра охорони здоров`я України (далі - Міністр). Держсанепідслужба України входить до системи органів виконавчої влади у галузі охорони здоров`я та утворюється для забезпечення реалізації державної.

Держсанепідслужба України є центральним органом виконавчої влади, а тому правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що при виданні оскарженої у цій справі постанови, Кабінет Міністрів України діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки законом йому надано повноваження утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Частина третя статті 4 Закону України Про Кабінет Міністрів України визначає, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.

Відповідно до параграфу 44 Регламенту розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями).

Як вбачається із пояснювальної записки до проекту постанови, зазначена постанова прийнята на виконання доручення Прем`єр-міністра України В.Гройсмана від 06.05.2017 № 48554/32/1-14 до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 № 826/19610/14 та до протоколу наради від 24.05.2016 Про стан виконання доручення Прем`єр-міністра України від 13.05.2016 № 17333/0/1-16 щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади та у зв`язку з необхідністю дотримання конституційних прав та свобод людини і громадянина щодо санітарно-епідеміологічної служби благополуччя та завершення заходів з припинення Держсанепідемслужби.

Згідно статті 49 Конституції України держава забезпечує санітарно-епідеміологічне благополуччя.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, шляхом реорганізації (перетворення) Державної ветеринарної та фітосанітарної служби і приєднання до Служби, що утворюється, Державної епідеміологічної служби та покладення на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються, крім функції, зокрема у сферах епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці і функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз Опромінення.

Пунктом 5 Постанови встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади є правонаступниками органів, які реорганізуються.

З початку травня 2016 року Держпромспоживслужба забезпечує здійснення повноважень у сфері санітарного законодавства, проведено усі необхідні організаційні заходи, виділено фінансування, виготовлено необхідні печатки та штампи для організації безперервності виконання функцій, зокрема при митному оформленні товарів.

Отже, з метою виконання рішення суду, усунення дублювання та більш чіткого розмежування повноважень між центральними органами виконавчої влади виникла необхідність внесення змін до постанови Уряду від 10 вересня 2014 № 442, зокрема щодо покладення функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду за інфекційним та неінфекційними захворюваннями на Міністерство охорони здоров`я, у сфері гігієни праці і функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників на Державну службу України з питань праці та у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Як зазначалось, Кабінет Міністрів України на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року постановою від 29 березня 2017 року № 348 Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби відмінив рішення щодо реорганізації Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом її приєднання до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Отже, рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі № 826/19610/14 виконано, оскільки відмінено рішення про реорганізацію Державної санітарно-епідеміологічної служби та припинено процес такої.

Разом з цим, судом встановлено, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року скасовано постанову Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року в частині реорганізації.

Пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 909-р Питання Міністерства охорони здоров`я дозволено Міністерству охорони здоров`я утворити у сфері його управління державну установу Центр громадського здоров`я , реорганізувавши шляхом злиття державні підприємства, установи, організації, що визначені Міністерством, а також ті, що передані йому за переліком, визначеним Державною санітарно-епідеміологічною службою, для забезпечення здійснення функцій у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження).

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров`я від 18 вересня 2015 року № 604 Про утворення державної установи Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України утворено державну установу Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України , як окрему юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття державних підприємств, установ за переліком згідно з додатком 1 до цього наказу та приєднання державних підприємств та установ Державної санітарно-епідеміологічної служби України за переліком згідно з додатком 2 до цього наказу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 260-р Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів функцій і повноважень Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів, Державної санітарно-епідеміологічної служби (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), що припиняються, передані до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 437-р Про передачу цілісних майнових комплексів державних установ та організацій до сфери управління Міністерства охорони здоров`я вирішено передати цілісні майнові комплекси державних установ та організацій за переліком згідно з додатком із сфери управління Державної санітарно-епідеміологічної служби до сфери управління Міністерства охорони здоров`я.

Доводам позивача щодо прийняття рішень про ліквідацію Державної санітарно-епідеміологічної служби, а не Державної санітарно-епідеміологічної служби України суди надали належну оцінку, з якою погоджується і колегія суддів. Так, відповідно до абзацу 5 пункту З підпункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України у тексті проектів постанови і розпорядження вживаються повні офіційні найменування органів державної влади, інших державних органів, підприємств, установ та організацій, а в тексті документів, що затверджуються постановами і розпорядженнями, та додатків - скорочені. Слово "України" у найменуваннях центральних органів виконавчої влади не зазначається.

Отже, при прийнятті рішення щодо ліквідації Державної санітарно-епідеміологічної служби України, слово України правомірно не зазначено.

Крім того, на момент прийняття постанови від 29 березня 2017 року № 348 жодної іншої Державної санітарно-епідеміологічної служби в Україні не існувало, відтак доводи позивача що норми постанови №348 не мають жодного відношення до Державної санітарно-епідеміологічної служби в Україні, є необґрунтованими.

Суд враховує, що на засіданні Урядового комітету з питань європейської інтеграції, міжнародного співробітництва та регіонального розвитку від 18 серпня 2016 року проект було доопрацьовано з урахуванням зауважень Секретаріату Кабінету Міністрів щодо відповідності статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців та громадських формувань , згідно якої для державної реєстрації рішення про відміну рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, відповідним державним органом, подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках передбачених законом рішення відповідного державного органу про відміну рішення про припинення юридичної особи.

Крім того, відповідно до статті 5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, центрального органу виконавчої влади здійснюється з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення здійснення дублювання повноважень.

При цьому актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується (частина восьма цієї статті вказаного Закону).

За результатами правової експертизи проекту оскаржуваної постанови Міністерством юстиції України складено висновок від 21 грудня 2016 року, відповідно до якого проект оскаржуваної постанови відповідає Конституції України, а також актам законодавства, що мають вищу юридичну силу та узгоджується з актами такої ж юридичної сили.

Пунктом 5 параграфу 33 Регламенту встановлено, що проект акта Уряду підлягає обов`язковому погодженню усіма заінтересованими органами.

Пунктом 1 параграфу 37 Регламенту КМУ передбачається, що розробник надсилає заінтересованому органу проект акта Кабінету Міністрів, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

Як встановлено, на виконання вказаного положення МОЗ погодило проект оскаржуваної постанови із зауваженнями.

Крім того, зазначений проект було погоджено Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Міністерством охорони здоров`я України.

Наведене спростовує доводи позивача про те, що під час погодження проекту постанови його не було надіслано на погодження до Міністерства охорони здоров`я України.

Крім того, згідно з пунктом 12 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року № 996, на який посилається позивач, в обов`язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення щодо:

- проектів нормативно-правових актів, що мають важливе суспільне значення і стосуються конституційних прав, свобод, інтересів і обов`язків громадян, а також актів, якими передбачається надання пільг чи встановлення обмежень для суб`єктів господарювання та інститутів громадянського суспільства, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами;

- проектів регуляторних актів;

- проектів державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішень стосовно стану їх виконання;

- звітів головних розпорядників бюджетних коштів про їх витрачання за минулий рік.

Проте, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що зі змісту оскарженої у цій справі Постанови вбачається, що вона не є нормативно-правовим актом, а тому положення пункту 12 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року № 996, на неї не поширюються.

Так, у Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 (у редакції Наказу Міністерства юстиції України від 15 травня 2013 року № 883/5) визначено, що нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Проте, постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 348 Деякі питання державної санітарно-епідеміологічної служби не встановлює загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування, а містить положення, які розраховані на одноразове застосування і вони вичерпуються фактом їх виконання, а тому цей акт є індивідуальним, а не нормативно-правовим (регуляторним).

У касаційній скарзі позивач також вказує, що оскаржена оскаржена постанова суперечить акту вищої юридичної сили - Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення від 24 лютого 1994 року № 4004-XII, оскільки цією постановою передбачено ліквідацію служби, існування якої передбачено зазначеним законом.

Суд не може погодитись із вказаними доводами, оскільки закон містить узагальнюючий термін державна санітарно-епідеміологічна служба України , проте ніякі з положень закону не вказують на обов`язковість існування саме Державної санітарно-епідеміологічної служби України, як юридичної особи.

Так, статтею 31 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення від 24 лютого 1994 року № 4004-XII передбачено, що систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Тобто, мова йде про обов`язковість існування в системі державної санітарно-епідеміологічної служби України центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, але не про точне найменування цього органу.

Отже, враховуючи викладене, оскаржувану постанову Кабінетом Міністрів України було видано на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позову.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Професійної спілки працівників охорони здоров`я України, до якої приєднались Херсонська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Кіровоградська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Запорізька обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Дніпропетровська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Житомирська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Київська міська профспілка працівників охорони здоров`я, Харківська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Луганська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Дніпровська міська організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Рівненська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, Донецька обласна організація Профспілки працівників охорони здоров`я України, ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі № 826/9285/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду