Постанова

від 11.12.2019 по справі 390/807/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року м. Кропивницький

справа № 390/807/19

провадження № 22-ц/4809/1752/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Суровицької Л. В.,

суддів Авраменко Т. М., Черненка В. В.

секретар Лазаренко-Шаповалова В. В.

учасники справи :

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Деметра Л ,

представники позивача за довіреностями - Ткач Михайло Олександрович, адвокат Радкевич Віктор Михайлович

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра Л на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2019 року у складі судді Гершкул І. М. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра Л до ОСОБА_1 про поновлення договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Деметра Л звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про поновлення договору оренди землі.

Зазначало, що 11 грудня 2013 року між товариством та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3,1571 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області строком на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації, а саме до 21 травня 2019 року. Протягом дії договору оренди товариство, як орендар, належно виконувало умови договору, своєчасно сплачувало орендну плату, проводило індексацію виплат орендної плати, сплачувало податки та використовувало земельну ділянку за цільовим призначенням. Відповідно до ст.33 ЗУ Про оренду землі та п.3.2. розділу 3 Строк дії договору договору оренди, товариство 04 квітня 2019 року за вих. № 67 направило на адресу відповідача лист-повідомлення Про поновлення договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди до договору оренди землі від 11 грудня 2013 року. Цей лист відповідачем отримано особисто 10 квітня 2019 року. Дотримуючись вимог чинного законодавства товариство на протязі одного місяця після отримання листа відповідачем не здійснювало посів земельної ділянки, оскільки не знало яке рішення прийме відповідач. Не отримавши у передбачений законодавством строк від відповідача відповіді, товариство 13 травня 2019 року засіяло земельну ділянку соняшником, чим виконало умови використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Проте, 22 травня 2019 року на адресу товариства надійшов лист-повідомлення відповідача про небажання продовжувати з ТОВ ДеЕметра Л договірні відносини та про повернення земельної ділянки за актом прийому-передачі від 21 травня 2019 року.

Товариство просило поновити договір оренди земельної ділянки від 11 грудня 2013 року, укладений з ОСОБА_1 , на той самий строк і на тих самих умовах (а.с. 2-3).

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено відмовлено за необґрунтованістю, оскільки відсутні правові підстави для поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк (а.с. 92-96).

В апеляційній скарзі ТОВ Деметра Л просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що посилання відповідача про направлення позивачу листа 21 травня 2019 року не можуть бути враховані судом, як підстава для відмови в позові, оскільки цей лист направлено по закінченню місячного строку для надання відповіді на звернення позивача. Також суд у рішенні посилається на те, що відповідач повідомила позивача про відмову продовжувати термін дії договору оренди заявою від 10 лютого 2019 року, в якій просила виділити земельну ділянку в натурі. Дана заява містить підпис про отримання ОСОБА_2 . Проте судом було встановлено та ніким не спростовано, що ОСОБА_3 дійсно працював на посаді юрисконсульта товариства з 10 квітня 2017 року по 18 березня 2019 року, однак повноваження приймати вхідну документацію йому не надавались. 03 квітня 2017 року на посаду юрисконсульта товариства прийнято ОСОБА_4 , якому відповідно до довіреності від 17 грудня 2017 року (а.с.102-106).

Апеляційне провадження відкрито 19 листопада 2019 року (а.с.120), ухвалою від 03 грудня 2019 року справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 11 грудня 2019 року (а.с.127).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що договір припинено, а тому переважне право у товариства на поновлення договору оренди землі відсутнє. Після припинення дії договору оренди вона звернулась письмово до ТОВ Деметра Л повернення їй земельної ділянки (а.с.142-144).

Представники позивача та відповідач, повідомлені під розписку про дату, час та місце розгляду справи, в засідання апеляційного суду не прибули, причини неявки суду не повідомилди, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованого висновку, що переважне право орендаря на поновлення договору оренди припинилося, оскільки власник земельної ділянки прийняв рішення не передавати її в оренду, а використовувати земельну ділянку самостійно.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст..13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України ).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України , Законом України Про оренду землі .

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 належить земельна ділянка кадастровий номер 3522580300:02:000:2451, загальною площею 3,1571 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 грудня 2013 року та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 груднч 2013 року (а.с.14, 40-42).

11 грудня 2013 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ Деметра Л було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 3,1571 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Договір зареєстровано Реєстраційною службою Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області 21 травня 2014 року, номер запису про інше речове право: 5788917, що підтверджується копією договору та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 26 травня 2014 року. ( а.с.10-11,15).

Договір набирає чинності після його державної реєстрації. Отже строк дії договору оренди землі закінчується 21 травня 2019 року.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору передбачено, що договір укладається на 5 (п`ять) років, починаючи з дати його державної реєстрації; по закінченню строку договору оренди орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк; у цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку цього договору.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін.

04 квітня 2019 року позивачем здано на пошту рекомендованим листом лист-повідомлення ОСОБА_1 про поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, при цьому позивач не зазначив строк для надання відповіді на лист-повідомлення (а.с. 17).

До листа - повідомлення додано угоду від 04 квітня 2019 року про внесення змін до договору оренди землі, якою пропонується у п.3.1 зазначити, що договір укладається на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації і діє до 21 травня 2024 року та доповнено договір новим пунктом 3.4 щодо умов припинення договору оренди та повернення земельної ділянки (а.с.18).

Цей лист відповідач ОСОБА_1 отримала 10 квітня 2019 року ( а.с.19).

Письмову відповідь на вказаний лист про відмову в продовженні договору оренди відповідач надала 21 травня 2019 року, зазначивши, що вона вже письмово попереджала позивача 10 лютого 2019 року про відмову в продовженні орендних відносин, просила повернути їй земельну ділянку за актом прийому -передачі з дня закінчення строку договору 21 травня 2019 року (а.с. 48-50).

Факт оримання цього листа 22 травня 2019 року позивач не заперечує (а.с.2-3, 58-59).

Позивач посилається на те, що відповідач в місячний термін не надала відповіді на його лист - повідомлення про поновлення договору оренду, тому договір вважається поновленим на підставі частин 1-5 Закону України Про оренду землі .

Суд дав належну правову оцінку цим доводам позивача та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав позивача на переважне поновлення договору оренди.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі (далі - Закон) .

Переважне право - це встановлене законом або договором право учасника цивільних відносин на переважне перед іншими особами вчинення дій (правочинів), спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто переважне право на поновлення договору оренди виникає лише в разі подальшого перебування земельної ділянки в оренді та при наявності інших осіб, які претендують на оренду цієї ж земельної ділянки.

За положеннями статті 33 Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у абз.4 п. 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (в редакції постанови Верховного Суду №2 від 19 березня 2010 року), в разі закінчення зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене статтею 33 Закону від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV Про оренду землі , поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

В постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року (справа № 6-10цс15), від 18 березня 2015 року (справа № 6-3цс15), 18 березня 2015 року (справа № 6-4цс15), від 10 червня 2010 року (справа №6-70 цс 15) зазначено, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб.

Матеріали цивільної справи не містять доказів того, що орендодавець спірну земельну ділянку передала в оренду іншим особам.

Ще 10 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала письмову заяву позивачу про відмову в продовженні договору оренди та виділення цієї земельної ділянки в натурі (а.с.49), на копії письмової заяви є підпис посадової особи ОСОБА_5 , який, як зазначає сам позивач, працював юристом.

На спростування доводів відповідача щодо надання письмової заяви 10 лютого 2019 року про небажання продовжувати орендні відносини та повернення земельної ділянки, позивач надав журнал заяв на вихід пайщиків за період з 01 березня 2016 року по 12 вересня 2019 року, в якому відстуній запис щодо прийняття заяви від 10 лютого 2019 року (а.с.81-83).

Цей журнал має порушення порядкових номерів заяв. Так, після № 013 наступний порядковий № 024, після № 029 наступний № 30, відсутній № 31, також відсутня реєстрація в цьому журналі заява ОСОБА_1 від 21 травня 2019 року, отримання якої позивач не заперечує (а.с.81-83).

Журнал вхідної кореспонденції позивач не надав суду.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач повторно 21 травня 2019 року повідомила письмово позивача про відмову в продовженні орендних відносин після закінчення строку дії договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку доказам у справі, однак відсутні передбачені ст.367 ЦПК України підстави для переоцінки апеляційним судом доказів у справі.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є:об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди;орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Суд першої інстанції правильно врахував, що проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, позивач не направив орендодавцю, а направив проект угоди про внесення змін в договір в частині строку дії, а також доповнено розділ 3 договору новим пунктом 3.4, яким встановлюється певний порядок припинення договору та повернення земельної ділянки, який був відсутній в договорі від 11 грудня 2013 року.

Позивач, змінивши частково умови договору оренди шляхом внесення змін до договору, в той же час просить в позові поновити його на той самий строк і на тих самих умовах, однак саме на попередніх умовах позивач не просив відповідача поновити договір в своєму листі -повідомленні від 04 квітня 2019 року.

За змістом частини четвертої статті 33 Закону України Про оренду землі у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Між сторонами згоди на зміну умов договору досягнуто не було, тому переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, припинилося.

Суд надав належну оцінку доказам, правильно здійснив тлумачення закону з урахуванням встановлених обставин справи. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В межах доводів та вимог та апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381-383,384 ЦПК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра Л залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2019 року.

Головуюча суддя Л. В. Суровицька

Судді Т. М. Авраменко

В. В. Черненко