Ухвала

від 25.11.2019 по справі 372/899/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 372/899/18 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Провадження 11-кп/824/480/2019 Доповідач в 2 інстанції ? ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:

ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретарів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

учасників судового провадження:

прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

захисника ОСОБА_11

обвинуваченого ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргоюпрокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області на вирок Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року,-

в с т а н о в и л а :

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Загальці, Бородянського району Київської області, громадянина України, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючого на посаді директора ТОВ «НВК Горизонт», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 367 КК України та виправдано у зв`язку із недоведеністю наявності у його діянні складу кримінального правопорушення;

вирішене питання про речові докази.

Органом досудового розслідування ОСОБА_12 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду в.о. начальника Обухівського районного відділу земельних ресурсів Київської області у період часу з 27.09.2006 року та начальника Обухівського районного відділу земельних ресурсів Київської області та, у подальшому, начальника управління земельних ресурсів у Обухівському районі у період з 15.12.2006 року по 03.03.2008 року, будучи службовою особою, а саме, особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, маючи реальну можливість виконувати покладені на нього обов`язки належним чином, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, 06.12.2007 року, за відсутності затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СТ «Флора», погодив без зауважень шляхом візування розпорядження виконуючого обов`язки голови Обухівської районної державної адміністрації від 06.12.2007 року № 1861 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку 134-ом громадянам в громадській організації СТ «Флора» в адміністративних межах Обухівської міської ради Київської області», щодо земельної ділянки загальною площею 16,08 га, яка на момент передачі знаходилася в межах міста Обухів та перебувала у комунальній власності, розпорядником якої, відповідно до вимог земельного законодавства є територіальна громада міста Обухів в інтересах якої діє Обухівська міська рада.

В подальшому, за відсутності затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СТ «Флора», 27.12.2007 року ОСОБА_12 погодив технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку 134-ом громадянам в громадській організації СТ «Флора» надавши висновок про наявні обмеження на використання земельних ділянок та у період часу з 27.12.2007 року по 05.02.2008 року погодив без зауважень шляхом візування розпорядження Обухівської РДА № 118 від 05.02.2008 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 134-ом громадянам для ведення садівництва в СТ «Флора», на підставі якого Обухівська РДА передала 134-ом громадянам у власність земельні ділянки, розташовані в межах міста Обухів, загальною вартістю 54000584 грн. 32 коп.

В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність вироку у зв`язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказав на те, що посадові обов`язки, передбачені Положенням про управління земельних ресурсів у Обухівському районі Київської області та розподілах обов`язків між начальником та заступниками управління земельних ресурсів в Обухівському районі, є взаємопов`язаними та підтверджують наявність у діях ОСОБА_12 об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.367 КК України. Окрім цього, прокурор вказав на відсутність у період часу з 2007 по 2008 роки у штаті Обухівської міськради та Обухівської РДА земельних відділів та відповідно відсутності у вказаних органах можливості вирішення будь-яких питань у сфері земельних відносин без інформації управління земельних ресурсів в Обухівському районі, начальник якого, ніс відповідальність за надану інформацію та координував взаємодію управління земельних ресурсів з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Прокурор вважав, що погоджуючи без зауважень шляхом візування розпоряджень Обухівської РДА № 1861 від 06.12.2007 року та № 118 від 05.02.2008 року, ОСОБА_12 порушив обов`язок про погодження документів щодо складання проектів землеустрою та технічної документації із надання земельних ділянок в оренду та власність, обов`язок відання здійснення землеустрою, обов`язок здійснювати контроль забезпечення реалізації державної політики у сфері регулювання земельних відносин, належним чином не скоординував роботу управління щодо взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Окрім цього, прокурор звернув також увагу на те, що відповідно до Регламенту Обухівської РДА, затвердженого розпорядженням в.о. голови Обухівської РДА від 27.11.2007 року № 1759, проекти розпоряджень голови районної державної адміністрації готують територіальні органи центральних органів виконавчої влади, районні підприємства, установи, організації та погоджуються шляхом візування їх керівниками. Наведене, стверджується також і показаннями самого ОСОБА_12 , який підтвердив таку взаємодію шляхом розробки проектів розпоряджень. Окрім цього, вважав також помилковими висновки суду про те, що діями ОСОБА_12 інтересам територіальної громади міста Обухів не спричинено тяжких наслідків, оскільки в результаті службової недбалості ОСОБА_12 із розпорядження Обухівської міської ради вибула земельна ділянка, загальною площею 16,08 га. Прокурор вважав також необґрунтованими і висновки суду в частині відсутності будь-яких даних про те, що земельна ділянка знаходилася саме в межах адміністративно-територіального управління Обухівської міської ради та відносилася до земель комунальної власності, оскільки такі висновки спростовуються інформацією Управління Держземагенства в Обухівському районі, копією висновку державної експертизи землевпорядної організації від 16.08.2006 року, листом Державної інспекції сільського господарства України від 01.09.2014 року, листом Управління Держземагенства в Обухівському районі від 23.06.2014 року, листом Обухівської міської ради від 23.01.2015 року та іншими доказами. Окрім цього, прокурор вказав також і на проведену у даному кримінальному провадженні земельно-технічну експертизу, висновком якої від 01.06.2017 року підтверджується належність земельних ділянок СТ «Флора» до земель комунальної власності Обухівської міської ради. В обґрунтування доводів про належність земель до комунальної власності, прокурор указував також і на науково-технічну документацію по складанню проекту встановлення зовнішньої межі м. Обухова, розробленою Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, на підставі якої Верховною Радою України було прийнято Постанову «Про встановлення меж міста Обухів…». Просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та призначити йому покарання у виді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у органах Держгеокадастру України строком на 2 роки та штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Відповідно до ст.12, п.3 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, звільнити ОСОБА_12 від призначеного покарання на підставі ст.49 КК України.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурорів, які доводи апеляційної скарги прокурора підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити;

захисника та обвинуваченого, які доводи апеляційної скарги прокурора вважали необґрунтованими, просили залишити її без задоволення, а вирок без зміни;

вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

За змістом ст. 17 та ст. 373 КПК України обвинувальний вирок ухвалюється лише в тому випадку, коли вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбаченийст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Якщо у ході судового розгляду не буде доведено, що був вчинений злочин, в якому обвинувачується особа, або не буде доведено, що злочин вчинений обвинуваченим, або не буде доведено, що в діянні обвинуваченого є склад злочину суд ухвалює виправдувальний вирок.

Як вбачається зі змісту вказаного вироку, суд першої інстанції, з наведенням докладних мотивів, обґрунтував свій висновок щодо недоведеності винуватості ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 року.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, виконуючи вимоги статей 85, 86, 94 КПК України, зробив ґрунтовний аналіз наявних доказів та дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Так, ОСОБА_12 було пред`явлене обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 року. Об`єктивна сторона даного злочину в об`ємі обвинувачення, поставленого у вину ОСОБА_12 проявляється в неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки. Із урахуванням диспозиції ч.2 ст. 367 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 року та відповідно до положень ст. 91 КПК України у ході судового розгляду підлягали доказуванню: діяння у формі неналежного виконання ОСОБА_12 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них; суспільно небезпечні наслідки у виді тяжких наслідків; причинний зв`язок між діянням ОСОБА_12 та тяжкими наслідками. При цьому, з об`єктивної сторони ч.2 ст.367 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 року підлягав встановленню також і документ, що визначає коло посадових обов`язків ОСОБА_12 .

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність зазначених вище обставин. Зокрема судом першої інстанції було визнано те, що пред`явлене обвинувачення щодо ОСОБА_12 не знайшло свого підтвердження в частині конкретизації неналежного виконання конкретних посадових обов`язків, покладених на нього із вказівкою на те, що саме неналежне виконання цих конкретних обов`язків перебувало у причинному зв`язку із завданням тяжких наслідків.

Висновки суду про те, що у ході судового розгляду не було доведено факт неналежного виконання ОСОБА_12 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Такий висновок судом першої інстанції був зроблений на підставі належним чином досліджених доказів, які суд у вироку проаналізував і яким суд дав належну юридичну оцінку.

Судом обґрунтовано було визнано те, що формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_12 не містило вказівки на порушення ним конкретних службових обов`язків, що стали наслідком завдання тяжких наслідків, а по суті зводилося лише до переліку загальних обов`язків не конкретно обвинуваченого як посадової (службової) особи, а певного кола органів та посадових осіб із вказівкою на те, що він діючи всупереч інтересам служби, недбало поставився до виконання покладених на нього службових обов`язків.

Колегія суддів визнає переконливими доводи суду першої інстанції про те, що необхідність візування розпоряджень голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області не входило до кола посадових обов`язків ОСОБА_12 , оскільки не було передбачено ні його посадовою інструкцією, ні розподілом обов`язків між керівництвом, ні будь-яким іншим із перелічених у обвинувальному акті нормативних актів. Посилання обвинувачення на Регламент Обухівської районної державної адміністрації Київської області, затвердженого розпорядженням виконуючого обов`язки голови Обухівської державної адміністрації від 27.11.2007 року № 1759, хоча і містить приписи щодо візування необмеженим колом осіб проектів розпоряджень голови адміністрації, однак не свідчить про виникнення у обвинуваченого ОСОБА_12 обов`язку виконувати ці приписи, оскільки цей локальний нормативно-правовий акт регулює внутрішню діяльність саме цього органу державної виконавчої влади та не породжує правових наслідків для сторонніх осіб. Та обставина, що ОСОБА_12 не був службовою особою Обухівської районної державної адміністрації Київської області чи її структурних підрозділах свідчить про те, що останній не може нести відповідальність за неналежне виконання Регламенту Обухівської районної державної адміністрації Київської області, зокрема в частині погодження без зауважень шляхом візування розпорядження Обухівської РДА № 1861 від 06.12.2007 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку 134-ом громадянам в громадській організації с/т «Флора» в адміністративних межах Обухівської міської ради Київської області» та розпорядження Обухівської РДА № 118 від 05.02.2008 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 134-ом громадянам для ведення садівництва в СТ «Флора».

Показання допитаних у ході судового розгляду свідків обвинувачення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не містили будь-яких даних, які би давали підстави для висновку про те, що ОСОБА_12 будучи службовою особою неналежно виконував свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, що стало наслідком завдання тяжких наслідків. При цьому, зі змісту показань цих свідків вбачається те, що обвинувачений ОСОБА_12 не був штатним працівником Обухівської райдержадміністрації, не був ознайомлений із регламентом цього органу, станом на час інкримінованих йому дій межі міста Обухів Київської області із врахуванням їх розширення за постановою Верховної Ради України від 16.03.2006 року в установленому законом порядку не було визначено і винесено в натуру, спірні земельні ділянки відносились до земель державної власності сільськогосподарського призначення, перебували за межами населеного пункту міста Обухів в адміністративних межах Обухівської міської ради, тому їх належним розпорядником була саме Обухівська райдержадміністрація.

Посилання обвинувачення на положення про управління земельних ресурсів у Обухівському районі Київської області, затвердженого наказом Держземагенства України № 115 від 08.08.2007 року та на розподіл обов`язків між начальником та заступниками управління земельних ресурсів в Обухівському районі, затвердженого наказом управління земельних ресурсів у Обухівському районі № 34-ОД від 22.10.2007 року та розподілом обов`язків між начальником та заступниками управління земельних ресурсів в Обухівському районі затвердженого наказом управління земельних ресурсів у Обухівському районі № 51-ОД від 28.12.2007 року, як на нормативні акти, що підтверджували наявність у діях ОСОБА_12 посадових обов`язків, які з об`єктивної сторони утворювали склад злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, колегією суддів визнаються не обґрунтованим. Так, як убачається зі змісту даних нормативно-правових актів, приписів щодо візування проектів розпоряджень голови адміністрації у якості посадових обов`язків ОСОБА_12 вони не містять.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до переконання про те, що у ході судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено того, що погоджуючи без зауважень шляхом візування розпорядження виконуючого обов`язки голови Обухівської районної державної адміністрації від 06.12.2007 року № 1861 та розпорядження Обухівської РДА № 118 від 05.02.2008 року ОСОБА_12 діяв у межах своїх посадових обов`язків, визначених його посадовою інструкцією.

Колегія суддів зважає на те, що за змістом диспозиції ч.2 ст.367 КК України неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків передбачає виконання дій, що входять до кола її обов`язків у межах повноважень, неналежним чином через несумлінне ставлення до них за умови, що особа повинна була і могла їх виконати належним чином.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом у діях ОСОБА_12 неналежного виконання своїх службових обов`язків із посиланням на конкретні посадові обов`язки, покладені на нього персонально як на службову особу у частині візування без зауважень розпоряджень голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області.

Поряд із цим, колегія суддів визнає переконливими і доводи суду першої інстанції в частині необґрунтованості обвинувачення щодо ОСОБА_12 про спричинення тяжких наслідків інтересам територіальної громади міста Обухів в особі Обухівської міської ради, які перебували у причинному зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_12 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.

Так, відповідно до пред`явленого обвинувачення, тяжкі наслідки неналежного виконання ОСОБА_12 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них полягали упередачі земельної ділянки комунальної власності, загальною площею 16,08 га із власності територіальної громади м.Обухів, у приватну власність 134-ом громадянам. Однак, як вбачається із матеріалів кримінального провадження і узгоджується із показаннями представника потерпілого ОСОБА_20 , з 2004 року, тобто протягом 14 років, ні Обухівською міською радою, ні прокурором, ні будь-якою іншою особою розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області відносно всіх етапів реалізації процедур виділення спірних земельних ділянок або ж державні акти про право власності на відповідні земельні ділянки жодним чином не оскаржувались і не оспорювались.

Є таким, що ґрунтується на матеріалах кримінального провадження і висновок суду першої інстанції про те, що на момент видачі розпоряджень Обухівської РДА про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо передачі земельних ділянок членам СТ «Флора» та затвердження цієї документації ні управління земельних ресурсів в Обухівському районі, ні Обухівська РДА не володіли необхідними даними та матеріалами і вважали вказані земельні ділянки розташованими поза межами м. Обухів. В обґрунтування цього висновку, суд першої інстанції врахував наданий стороною захисту лист Держгеокадастру Київської області від 02.06.2017 року, відповідно до якого проект землеустрою щодо встановлення меж міста Обухів в архіві Відділу (в Обухівському районі) не обліковується та на зберігання не надходив.

Поряд із цим, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що саме голова місцевої державної адміністрації є розпорядником земель державної власності і підписує відповідні розпорядження, тому притягнення саме ОСОБА_12 , який не є вказаною уповноваженою особою, до відповідальності за незаконне, на думку сторони обвинувачення, вибуття із державної (комунальної) власності земельних ділянок у власність фізичних осіб, не має достатніх правових і фактичних підстав. При цьому, колегія суддів зважає і на те, що державні акти на право власності на землю 134 громадянам що розташовані на території громадської організації с/т «Флора» підписані начальником органу земельних ресурсів ОСОБА_21 і головою Обухівської РДА ОСОБА_22 після звільнення ОСОБА_12 з посади начальника управління земельних ресурсів.

Заслуговують на увагу також і висновки суду першої інстанції про відсутність у матеріалах кримінального провадження належних і допустимих доказів автентичності підписів ОСОБА_12 на висновку про наявні обмеження на використання земельних ділянок та на розпорядженнях Обухівської РДА від 06.12.2007 року №1861 та від 05.02.2008 року №118. З огляду на те, що у ході досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_12 надав в установленому законом порядку зразки свого підпису та у ході судового розгляду не підтвердив належність підписів, виконаних у вказаних документах від його імені, саме особисто йому, а почеркознавча експертиза у даному кримінальному провадженні не призначалась, суд першої інстанції обґрунтовано дані сумніви тлумачив на користь захисту.

Із урахуванням наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази та надавши їм належну юридичну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що належних і допустимих доказів наявності вини обвинуваченого у вчиненні діянь, які б підлягали кваліфікації за ч.2 ст.367 КК України у межах цього кримінального провадження не здобуто, обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях, не узгоджується із зібраними по справі належними і допустимими доказами, тому не може покладатись в основу обвинувального вироку та на законних підставах ухвалив рішення про виправдування останнього, належним чином мотивувавши своє рішення.

Доводи апеляційної скарги прокурора про наявність достатньої кількості належних та допустимих доказів, якими доводиться вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, надання цим доказам неправильної оцінки судом першої інстанції і, як наслідок, помилковість висновків суду про недоведеність вчинення злочину не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і не відповідають вимогам закону.

За клопотанням прокурора судом апеляційної інстанції були допитані свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 та представник потерпілого ОСОБА_20 , а також досліджені наступні документи:

- копія висновку державної експертизи землевпорядної організації від 16.08.2006 року № 499-07;

- інформація Управління Держземагенства в Обухівському районі від 01.12.2014 року № 1.1-24/251;

- інформація Управління Держземагенства в Обухівському районі від 01.12.2014 року № 1.1-24/252;

- розпорядження Обухівської РДА від 05.02.2008 року № 118 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 134-ом громадянам для ведення садівництва в СТ «Флора» в адміністративних межах Обухівської міської ради Обухівського району Київської області;

- інформація Державної інспекції сільського господарства України №6229/6-1/2-14 від 01.09.2014 року;

- інформація Управління Держземагенства в Обухівському районі від 23.06.2014 року № 1.1-31/406 з додатком;

- інформація Обухівської міської ради Київської області № 152 від 23.01.2015 року з додатком;

- інформація управління Держземагенства в Обухівському районі № 1-1-25/12 від 19.01.2015 року з додатком;

- інформація Обухівського міжрайонного відділу ГУ СБУ у м. Києві та Київській області № 51/31-311 від 04.03.2015 року;

- інформація Обухівської РДА від 13.03.2015 року № 07-13/402;

- інформація Обухівської РДА від 07.05.2015 року № 07-15/858;

- інформація Управління Держземагенства в Обухівському районі № 1-15-23-196 від 05.05.2015 року з додатком;

- копія розпорядження Обухівської РДА від 06.12.2007 року №1861 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку 134-ом громадянам в громадській організації с/т «Флора» в адміністративних межах Обухівської міської ради Київської області»;

- копія листа Обухівської міської ради № 128 від 23.01.2014 року;

- копія листа Управління Держземагенства в Обухівському районі від 02.12.2013 року № 03-15/10007;

- копія відповіді Обухівської РДА № 07-15/331 від 24.02.2015 року;

- відповідь на запит № 1259 від 03.06.2015 року з додатком;

- копії державних актів на право власності на земельні ділянки, в яких вказано, що вони видані на підставі розпорядження Обухівської РДА № 118 від 05.02.2008;

- копія постанови про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування від 05.05.2017 року виконувача обов`язків прокурора Київськох області ОСОБА_24 ;

- копія відповіді на запит № 60-195/07-15 від 19.01.2017 року;

- копія висновку судового експерта № 3бз від 19.01.2017 року;

- копія повідомлення ОСОБА_15 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України від 19.01.2017 року;

- відповідь ГУ Держгеокадастру у Київській області з додатками;

- висновок експерта № 12-5/89 від 01.06.2017 року з додатками;

- інформація ГУ Держгеокадастру у Київській області № 34-8227вих17 від 02.06.2017 року;

- відповідь міської ради № 1242 від 14.06.2017 року;

- відповідь Обухівської РДА від 15.06.2017 року № 60/07-15/1879;

- відповідь Обухівського районного суду від 28.08.2017 року;

- відповідь на запит Обухівської міської ради;

- відповідь державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру;

- технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва 134-ом громадянам в межах Обухівської міської ради, с/т «Флора» Обухівського району Київської області»;

- відповідь Обухівської РДА з додатком;

- відповідь державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 08.02.2018 року.

Дослідження цих документів не дає суду апеляційної інстанції підстав для надання цим документам іншої оцінки, відмінної від тієї, яку дав суд першої інстанції.

Повторно досліджені письмові докази сторони обвинувачення, на переконання колегії суддів, містять відомості про перебування ОСОБА_12 на певних посадах, про межі його службових обов`язків, про обставини видачі розпоряджень Обухівської РДА, про обставини виділення земельних ділянок 134-ом громадян. Між тим, вказані письмові докази не містять в собі фактичних даних про те, що саме неналежне виконання ОСОБА_12 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них спричинило тяжкі наслідки. Матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів, які би указували на те, що ОСОБА_12 погоджуючи без зауважень шляхом візування розпоряджень Обухівської РДА від 06.12.2007 року №1861 та від 05.02.2008 року №118 діяв у межах своїх службових обов`язків, та саме неналежне виконання цих обов`язків через несумлінне ставлення до них спричинило тяжкі наслідки у виді передачі земельної ділянки комунальної власності, загальною площею 16,08 га із власності територіальної громади м.Обухів, у приватну власність 134-ом громадянам.

Повторно досліджений висновок експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи від 19.01.2017 № Збз земельних ділянок, загальною площею 16,08 га, які перейшли із власності територіальної громади м.Обухів, у приватну власність 134-ом громадянам не спростовує висновків суду першої інстанції про неналежність та недопустимість цього доказу. Так, колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що на момент підписання ОСОБА_12 висновку про наявні обмеження на використання земельних ділянок та погодження розпоряджень Обухівської РДА від 06.12.2007 року №1861 та від 05.02.2008 року №118 земельні ділянки перебували в державній власності, у зв`язку із чим не були об`єктом цивільного обороту, тому не мали ринкової вартості, а відносно них застосовною могла бути виключно нормативна грошова оцінка. Поряд із цим, матеріали кримінального провадження не містять оригіналу висновку експертизи та у ході судового розгляду останній суду не надавався. Наведене, на думку колегії суддів привело суд першої інстанції до обґрунтованого висновку про неналежність та недопустимість цього доказу та свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги прокурора у цій частині.

Оскільки зібраними у справі доказами не було доведено вини ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 року, поза розумним сумнівом, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність виправдування обвинуваченого, належним чином мотивувавши своє рішення.

Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, яке проявилось у не наведенні мотивів прийняття одних доказів і відхилення інших та не врахування доказів, якими доводиться вина обвинуваченого не ґрунтуються на матеріалах справи. Так, прийнявши одні і відкинувши інші докази суд першої інстанції у вироку навів відповідні мотиви із якими колегія суддів погоджується. Матеріали кримінального провадження не містять доказів, якими би доводилась вина обвинуваченого і які не були враховані судом першої інстанції.

Є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність відхилення судом клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у даному кримінальному провадженні. Так, колегія суддів вважає обґрунтованими та погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що ОСОБА_12 у ході досудового розслідування надав в установленому законом порядку зразки свого підпису. Оригінали документів, відносно яких прокурор просив призначити експертизу також знаходились у розпорядженні слідства, однак на стадії досудового розслідування почеркознавча експертиза не призначалась. Між тим, на переконання колегії суддів, встановлення автентичності підпису ОСОБА_12 на висновку про наявні обмеження на використання земельних ділянок та на розпорядженнях Обухівської РДА від 06.12.2007 року №1861, від 05.02.2008 року №118 не має істотного значення у даному кримінальному провадженні, оскільки не спростовує висновків суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів, які би указували на те, що ОСОБА_12 погоджуючи указані розпорядження діяв у межах своїх службових обов`язків.

Доводи апеляційної скарги прокурора про надання невірної оцінки висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 01.06.2017 року № 12-5/89, яким фактично спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що на момент видачі розпоряджень Обухівською РДА від 06.12.2007 року №1861 та від 05.02.2008 року №118 розпорядником земель являлась саме Обухівська РДА, колегією суддів визнаються необґрунтованими. Так, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про некоректність сформульованих вихідних даних для проведення цієї експертизи. Між тим, поставлене питання щодо розпорядника даних земельних ділянок експертом залишилось не розв`язаним з огляду на те, що дане питання виходило за межі питань, які вирішує земельно-технічна експертиза. При цьому, на переконання колегії суддів, використані експертом матеріали не враховували незавершення процедури виносу в натуру змінених постановою Верховної Ради України у 2006 році меж міста Обухів.

Із урахуванням наведеного, колегія судді приходить до висновку про відсутність у апеляційній скарзі доводів, які заслуговують на увагу, що підтверджувались би зібраними у кримінальному провадженні доказами, що у сукупності із іншими матеріалами кримінального провадження указувало би на помилковість висновків суду про недоведеність вчинення злочину, інкримінованого ОСОБА_12 .

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року щодо ОСОБА_12 відповідає вимогам закону, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає у зв`язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року щодо ОСОБА_12 залишити без зміни.

Ухвалу може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4