Постанова

від 12.12.2019 по справі 361/8331/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 361/8331/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/16314/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Добровольській Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Сердинського В.С., по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми авансового платежу, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року позивач звернулася з позовом до відповідача, в якому зазначила, що 28 липня 2018 року вона та відповідач уклали попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, який того ж дня було посвідчено приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Лисогором О.А. за реєстровим номером 1852. Згідно з п. п. 1, 2 (пп. 2.1, 2.2), 4 цього договору вона та відповідач зобов`язувалися в майбутньому у строк до 08 грудня 2018 року укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0378 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:01:005:0095, після отримання на неї відповідачем всіх необхідних документів, для її відчуження позивачу за ціною за основним договором в сумі 2 007 112,50 грн., що на дату підписання попереднього договору становило еквівалент 75 000,00 доларів США за офіційним курсом української гривні до долара США.

Зазначала, що відповідно до п. 10 вказаного попереднього договору сплатила відповідачу, а він, підписавши попередній договір, підтвердив факт отримання від неї авансового платежу за цим договором в сумі 401 422,50 грн., що на дату підписання зазначеного попереднього договору становило еквівалент 15 000,00 доларів США за офіційним курсом української гривні до долара США.

Так, 03 грудня 2018 року за взаємною згодою було розірвано вищевказаний попередній договір окремим договором про його розірвання, який того ж дня було посвідчено приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Лисогором О.А. за реєстровим номером 3159.

Звернула увагу на те, що на день посвідчення нотаріусом договору про розірвання попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідач не мав суми авансового платежу, які вона сплатила йому, але й не мав претензій щодо повернення їй протягом трьох днів після укладення договору від 03 грудня 2018 року про розірвання попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 липня 2018 року сплаченої йому позивачем суми авансового платежу в розмірі 401 422,50 грн., однак, потім відповідач відмовився повертати їй всю суму авансового платежу в розмірі 401 422,50 грн.

За таких обставин, відповідно до ст. ст. 635, 653 ЦК України, ст. 4 ЦПК України, позивач просила стягнути із ОСОБА_1 на свою користь суму авансового платежу в розмірі 401 422,50 грн. у зв`язку з розірванням попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також усі понесені нею судові витрати (а.с. 2-4).

11 березня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на момент укладання договору про розірвання договору купівлі-продажу будь-які зобов`язання з боку відповідача в частині повернення авансового платежу були відсутні, оскільки грошові кошти в сумі 401 422,50 грн. були повернуті позивачу, тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 38-40).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 401 422,50 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 014,23 грн. (а.с. 58-63).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На обґрунтування скарги зазначив, що відповідач повернув позивачу авансовий платіж в сумі 401422,50 грн. про що свідчать п. 2 Договору-2, а посилання позивачки на ту обставину, що на день посвідчення нотаріусом Договору-2 відповідач не мав суми авансового платежу і не мав до неї претензій щодо повернення їй протягом трьох днів після укладення договору від 03 грудня 2018 року сплаченої йому суми авансового платежу та потім відмовився повертати всю суму авансового платежу, не підтверджені жодним договором чи іншим документом. Крім того, вказував, що доказів того, що кошти знаходяться у відповідача матеріали справи не містять, а також, в оскаржуваному рішенні не було підтверджено належними і допустимими доказами факт порушення умов попереднього договору та договору про розірвання попереднього договору (а.с. 70-75).

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Мозговий О.О. заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Відповідач ОСОБА_1 був сповіщений врученням повідомлення його представнику - адвокату Куненко С.П. про що свідчить відмітка працівників пошти про вручення поштового відправлення та телефонограмою, що забезпечує фіксацію такого повідомлення. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Куненко С.П. подав клопотання про відкладення розгляду справи посилаючись на зайнятість у інших справах, проте доказів поважності причин неявки до суду не надав (а.с. 84-93).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, а явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вищезазначене та положення ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що основний договір купівлі-продажу земельної ділянки між сторонам укладено не було, тому грошові кошти в розмірі 401 422,50 грн., які були передані ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_1 в якості авансу за земельну ділянку, підлягають поверненню .

Колегія суддів погодилася з таким висновком суду виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 липня 2018 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Лисогором О.А., зареєстрований в реєстрі за №1852 (а.с. 5-6).

Згідно з п. 1, 2 (п.п. 2.1, 2.2), 4 попереднього договору сторони зобов`язалися в майбутньому у строк до 08 грудня 2018 року укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0378 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210600000:01:005:0095.

Ціна за основним договором визначена сторонами в сумі 2 007 112,50 грн., що на дату підписання попереднього договору становить еквівалент 75 000,00 доларів США за офіційним курсом української гривні до долара США.

Відповідно до п. 10 вказаного попереднього договору, ОСОБА_2 сплатила відповідачу ОСОБА_1 , а він, підписавши попередній договір, своїм підписом підтвердив факт отримання від неї авансового платежу за цим договором в сумі 401 422,50 грн., що на дату підписання зазначеного попереднього договору становило еквівалент 15 000,00 доларів США за офіційним курсом української гривні до долара США.

За умовами договору сторони розуміють, що зазначені грошові кошти не є завдатком, і на них не розповсюджуються норми цивільного законодавства України про завдаток; ці кошти не є неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням у розумінні частини першої статті 546 Цивільного кодексу України.

Грошові кошти, що зазначені у п. 10 попереднього договору за умови належного виконання всіх умов попереднього договору, та при майбутньому укладенні основного договору зараховуються до вартості відчужуваної земельної ділянки.

03 грудня 2018 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 за взаємною згодою було укладено договір про розірвання попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки, який було посвідчено приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Лисогором О.А. за реєстровим №3159 (а.с. 7).

У п. 2 цього договору зазначено, що сторони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного, в тому числі які б стосувалися повернення грошових коштів, оплати штрафних санкцій чи відшкодування збитків.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (ч. 2 ст. 570 ЦК України).

З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню в разі невиконання зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання (ч. 1 ст. 652 ЦК України).

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Враховуючи викладене, зокрема, п. 10 попереднього договору від 28 липня 2018 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума, яку сплатила ОСОБА_2 ОСОБА_1 на виконання умов попереднього договору є авансом, а тому підлягає поверненню позивачу.

Так, п. 10 попереднього договору встановлено, що ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив факт отримання авансового платежу від ОСОБА_2 у сумі 401 422,50 грн. (а.с. 5).

Проте у матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем ОСОБА_2 авансу, зокрема відсутня розписка ОСОБА_2 про отримання нею від ОСОБА_1 суми сплаченого авансу, а також у самому договорі про розірвання попереднього договору не зазначено, що ОСОБА_2 підтверджує факт повернення їй авансового платежу відповідачем.

Оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки між сторонами в справі укладений не був, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, переданий позивачем відповідачу авансовий платіж підлягає поверненню позивачу.

Доводи апеляційної скарги, що згідно з п. 2 договору про розірвання попереднього договору купівлі-продажу сторони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного, в тому числі які б стосувалися повернення грошових коштів, оплати штрафних санкцій чи відшкодування збитків, спростовуються відсутністю у матеріалах справи доказів повернення авансу.

Крім того, відповідно до ч. 1, 3 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, тому колегія суддів їх відхилила.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 12 грудня 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова