Рішення

від 12.12.2019 по справі 826/269/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2019 року № 826/269/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ровєр" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю РОВЄР (далі - позивач та/або ТОВ РОВЄР ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00007131402 від 04.10.2017 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00007141402 від 04.10.2017 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на неприпустимість здійснення документальної перевірки виключно на підставі інформації, наявної в базах даних ГУ ДФС у м. Києві, без врахування даних первинних документів.

Товариство з обмеженою відповідальністю РОВЄР зазначало, що контролюючим органом, в порушення вимог пункту 44.5 статті 44 ПК України не надано йому достатній час для відновлення втрачених документів та не перенесено термін проведення документальної перевірки, що мало своїм наслідком формування ним хибних висновків щодо порушення ТОВ РОВЄР податкового законодавства, які зафіксовані в акті від 15.09.2017 року №364/26-15-14-02-02/36958989.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю РОВЄР подано письмові пояснення від 29.03.2019 року із долученням додаткових доказів до матеріалів справи.

Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 04.09.2017 року № 1081/26-15-14-02-02, № 1082/26-15-14- 02-02 та відповідно до підпункту 78. 1. 4 пункту 78. 1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю РОВЄР (код 36958989) (надалі ТОВ РОВЄР ) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС (код 39315010) за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, за наслідком якої складено акт від 15.09.2017 року №364/26-15-14-02-02/36958989 (далі - акт перевірки).

Зі змісту акту перевірки слідує, що контролюючим органом встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю РОВЄР пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 212 234 грн., в тому числі за квітень 2015 року в сумі 212 234 гривень.

Враховуючи висновки акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №00007131402 від 04.10.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 212234,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 53059,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1).

- податкове повідомлення-рішення №00007141402 від 04.10.2017 року, яким до ТОВ РОВЄР застосовано адміністративній штрафи та інші санкції у розмірі 510,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.4 статті 85 ПК України).

Положеннями підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено обов`язок платника податків забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Отже, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби.

Разом з цим, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний, в розрізі приписів пункту 44.5 статті 44 ПК України, у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві 29.06.2017 року скеровано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю РОВЄР запит №18829/10/26-15-14-02-02 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) з приводу фінансового - господарських операцій з ТОВ Будконсалт Плюс (код 39315010).

У відповідь на вищезазначений запит АО Ю ЕНД ДЖІ ПАРТНЕРС (код 38062723) у відповідності до договору про надання правової допомоги №17/1 від 17.12.2013 року ТОВ РОВЄР (код 36958989) надано відповідь, листом від 19.07.2017 року №19/07 (вх. ГУ ДФС у м. Києві №31222/10 від 19.07.2017 року), без документального підтвердження господарських операцій та зазначено у ньому про можливість надання запитуваної інформації у разі належного оформлення запиту.

Надалі, 04.09.2017 року в ході проведення перевірки посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві вручено під підпис представнику ТОВ РОВЄР відповідно до довіреності №1 від 04.09.2017 року (виданої строком на три роки директором ТОВ РОВЄР О .В. Пастух ) Гончарову Є. В. запити про надання документів від 04.09.2017 року №1, 2, 3 зі строком надання до 06.09.2017 року.

Станом на 06.09.2017 року запитуваної інформації та документів, зазначених в вищевказаних запитах позивачем не надано, про що складено акт від 06.09.2017 року №629/26-15-14-02-02 Про ненадання необхідних для перевірки документів .

В подальшому, 07.09.2017 року посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві здійснено виїзд за фактичною адресою підприємства (відповідно до листа поданого товариством до канцелярії ГУ ДФС у м. Києві від 04.09.2017 року №04/09-2017 (вх. №41206/10 від 04.09.2017 року): м. Київ, пров. Музейний, буд. 10, к. 806 для вручення запитів від 07.09.2017 року №2/1, 2/2, 2/3 під час якого не встановлено посадових осіб та законних представників ТОВ РОВЄР . Охорона даного закладу повідомила про наявність ТОВ РОВЄР за даною адресою, проте посадові особи та законі представники на час виїзду, були відсутні за адресою розташування товариства, про що складено акт в довільній формі від 07.09.2017 року №632/26-15-14-02-02 Про відсутність посадових осіб та акт в довільній формі від 07.09.2017 року № 633/26-15-14-02-02 Про неможливість вручення запитів .

08.09.2017 року до ГУ ДФС у м. Києві ТОВ РОВЄР подано лист від 08.09.2017 року №1 Про втрату документів щодо господарських взаємовідносин ТОВ РОВЄР з ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС (код 39315010).

В додаток до вищевказаного листа надано: акт №1 про надзвичайну подію від 28.08.2017 року, акт №2 про пошкодження документів від 28.08.2017 року, наказ № 1-08/17 про створення комісії для встановлення переліку пошкоджених документів 28.08.2017 року.

Відповідно наданої копії акта від 28.08.2017 року №1 про надзвичайну подію внаслідок аварії (залиття) пошкоджено, зіпсовано (втрачено) документи ТОВ РОВЄР передані ТОВ Юридична фірма Ювіто відповідно до умов договору про надання юридичних послуг №0108/15 від 01.08.2015 року.

В акті №2 про пошкодження документів від 28.08.2017 року визначено перелік документів, які знищено та підлягають відновленню.

Позивач стверджує, що належним чином повідомив контролюючий орган про обставини наведені вище, однак перевіряючим не надано необхідний час для відновлення втрачених документів та не перенесено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Суд критично ставиться до вказаних тверджень ТОВ РОВЄР мотивуючи це наступним.

Так, судом встановлено, що податкова адреса ТОВ РОВЄР м. Київ, вул. Сумська, буд. 3, фактична (відповідно до листа поданого позивачем до канцелярії ГУ ДФС у м. Києві від 04.09.2017 року №04/09-2017 (вх. №41206/10 від 04.09.2017 року) - м. Київ, пров. Музейний, 10, к. 806.

До листа від 08.09.2017 року №1 не надано жодних документів які б підтверджували, що дійсно дані документи знаходились за вказаною у акті адресою.

Водночас, як вже зазначалося судом вище, платник податків зобов`язаний повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 статті 44 ПК України протягом п`яти днів з дня настання такої події.

З матеріалів справи слідує, що подія, у зв`язку з якою знищено документи по взаємовідносинам ТОВ РОВЄР з ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС (код 39315010) сталася у ніч з 27 на 28.08.2017 року, однак відповідне повідомлення про втрату (знищення) документів позивачем подано до контролюючого органу 08.09.2017 року.

Тобто, позивачем не дотримано строків повідомлення контролюючого органу, що встановлений пунктом 44.5 статті 44 ПК України про втрату (знищення) документів.

Між тим, суд наголошує, що відповідне повідомлення не було здійснено ТОВ РОВЄР і під час вручення контролюючим органом 04.09.2017 року запитів про надання документів № 1, 2, 3 зі строком надання до 06.09.2017 року.

Варто вказати, що жодних пояснень в цій частині позивачем не надано.

Крім цього, суд акцентує увагу на тому, що абзацом 1 пунктом 44.6 статті 44 ПК України передбачено, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

При цьому, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд звертає увагу, що акт перевірки складений 15.09.2017 року, спірні рішення прийняті 04.10.2017 року.

Матеріли справи не містять в собі жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ТОВ РОВЄР дій з метою швидкого відновлення знищених документів в рамках часовому проміжку здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

Також, матеріли адміністративної справи не містять в собі жодних звернень позивача до контролюючого органу з проханням щодо перенесення строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Слід наголосити, що визначення можливості або неможливості проведення перевірки платника податків відноситься до дискреційних повноважень посадових осіб контролюючого органу, які проводять таку перевірку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 року №2а/1970/3775/12.

Отже, з огляду на наведене суд вважає, що оскільки ТОВ РОВЄР не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 року у справі №160/8441/18.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані, в контексті приписів частини 2 статті 72 КАС України, встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами статті 73 КАС України встановлено наступне.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, з огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, суд не оцінює по суті надані позивачем письмові пояснення від 29.03.2019 року із доданими до них первинними документами щодо взаємовідносин з ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС , оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження дотримання ТОВ РОВЄР положень статті 44 ПК України, у тому числі, щодо повідомлення контролюючого органу про втрату (знищення) таких документів.

За таких обставин, суд вважає, що документи, які підтверджують показники, відображені ТОВ РОВЄР у податковій звітності по взаємовідносинам з ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС (код 39315010) вважаються такими, що були відсутні на час складання такої звітності.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене, суд погоджується з висновком ГУ ДФС у м. Києві про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю РОВЄР пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 212 234 грн., в тому числі за квітень 2015 року в сумі 212 234 гривень.

Як наслідок відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення №1, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Оцінюючи наявність підстав для скасування спірного рішення №2 суд вкаже наступне.

Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Варто вказати, що дії платника податків щодо повідомлення контролюючого органу про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, зазначених в пунктах 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, не звільняють його від відповідальності, а лише дають можливість з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, протягом 90 календарних днів відновити втрачені документи.

Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Аналіз вищенаведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що нормами Податкового кодексу України передбачено фінансову відповідальність платників податку за неподання, або несвоєчасне подання до контролюючого органу документів при здійсненні податкового контролю.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі №815/7386/16.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про правомірність застосування до ТОВ РОВЄР штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн., а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України врегульовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що при винесенні спірних рішень відповідач діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, а оскаржувані рішення відповідають критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в цілому.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, то відсутні підстави для відшкодування позивачу судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 77, 90, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю РОВЄР (03138, м. Київ, вул. Сумська, б. 3, код ЄДРПОУ 36958989) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева