Постанова

від 26.02.2020 по справі 826/269/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/269/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОВЄР" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОВЄР" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2017, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю РОВЄР звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №00007131402 та №00007141402 від 04.10.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю РОВЄР подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю РОВЄР (код 36958989) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС (код 39315010) за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, за наслідком якої складено акт від 15.09.2017 року №364/26-15-14-02-02/36958989, яким встановлено порушення пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 212 234 грн., в тому числі за квітень 2015 року в сумі 212 234 гривень.

Враховуючи висновки акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.2017 року:

- № 00007131402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 212234,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 53059,00 грн.

- № 00007141402, яким застосовано адміністративний штрафи та інші санкції у розмірі 510,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив, зокрема, з того, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження дотримання ТОВ РОВЄР положень статті 44 ПК України, у тому числі, щодо повідомлення контролюючого органу про втрату (знищення) документів по спірним операціям, які в силу викладеного не можуть вважатись підтвердженими.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.4 статті 85 ПК України).

Положеннями підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено обов`язок платника податків забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Отже, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби.

Разом з цим, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний, в розрізі приписів пункту 44.5 статті 44 ПК України, у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

В контексті викладеного, колегія суддів враховує, що ГУ ДФС у м. Києві 29.06.2017 року скеровано на адресу ТОВ РОВЄР запит №18829/10/26-15-14-02-02 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) з приводу фінансового - господарських операцій з ТОВ Будконсалт Плюс (код 39315010).

У відповідь на вищезазначений запит АО Ю ЕНД ДЖІ ПАРТНЕРС (код 38062723) у відповідності до договору про надання правової допомоги №17/1 від 17.12.2013 року ТОВ РОВЄР (код 36958989) надано відповідь, листом від 19.07.2017 року №19/07 (вх. ГУ ДФС у м. Києві №31222/10 від 19.07.2017 року), без документального підтвердження господарських операцій та зазначено у ньому про можливість надання запитуваної інформації у разі належного оформлення запиту.

Надалі, 04.09.2017 року в ході проведення перевірки посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві вручено під підпис представнику ТОВ РОВЄР відповідно до довіреності №1 від 04.09.2017 року (виданої строком на три роки директором ТОВ РОВЄР О.В. Пастух ) Гончарову Є. В. запити про надання документів від 04.09.2017 року №1, 2, 3 зі строком надання до 06.09.2017 року.

Станом на 06.09.2017 року запитуваної інформації та документів, зазначених в вищевказаних запитах позивачем не надано, про що складено акт від 06.09.2017 року №629/26-15-14-02-02 Про ненадання необхідних для перевірки документів .

В подальшому, 07.09.2017 року посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві здійснено виїзд за фактичною адресою підприємства (відповідно до листа поданого товариством до канцелярії ГУ ДФС у м. Києві від 04.09.2017 року №04/09-2017 (вх. №41206/10 від 04.09.2017 року): м. Київ, пров. Музейний, буд. 10, к. 806 для вручення запитів від 07.09.2017 року №2/1, 2/2, 2/3 під час якого не встановлено посадових осіб та законних представників ТОВ РОВЄР . Охорона даного закладу повідомила про наявність ТОВ РОВЄР за даною адресою, проте посадові особи та законі представники на час виїзду, були відсутні за адресою розташування товариства, про що складено акт в довільній формі від 07.09.2017 року №632/26-15-14-02-02 Про відсутність посадових осіб та акт в довільній формі від 07.09.2017 року № 633/26-15-14-02-02 Про неможливість вручення запитів .

08.09.2017 року до ГУ ДФС у м. Києві ТОВ РОВЄР подано лист від 08.09.2017 року №1 Про втрату документів щодо господарських взаємовідносин ТОВ РОВЄР з ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС (код 39315010).

В додаток до вищевказаного листа надано: акт №1 про надзвичайну подію від 28.08.2017 року, акт №2 про пошкодження документів від 28.08.2017 року, наказ № 1-08/17 про створення комісії для встановлення переліку пошкоджених документів 28.08.2017 року.

Відповідно наданої копії акта від 28.08.2017 року №1 про надзвичайну подію внаслідок аварії (залиття) пошкоджено, зіпсовано (втрачено) документи ТОВ РОВЄР передані ТОВ Юридична фірма Ювіто відповідно до умов договору про надання юридичних послуг №0108/15 від 01.08.2015 року.

В акті №2 про пошкодження документів від 28.08.2017 року визначено перелік документів, які знищено та підлягають відновленню.

Позивач стверджує, що належним чином повідомив контролюючий орган про обставини наведені вище, однак перевіряючими не надано необхідний час для відновлення втрачених документів та не перенесено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив вище перелічені обставини, вказавши, що податкова адреса ТОВ РОВЄР м. Київ, вул. Сумська, буд. 3, фактична (відповідно до листа поданого позивачем до канцелярії ГУ ДФС у м. Києві від 04.09.2017 року №04/09-2017 (вх. №41206/10 від 04.09.2017 року) - м. Київ, пров. Музейний, 10, к. 806.

До листа від 08.09.2017 року №1 не надано жодних документів які б підтверджували, що дійсно дані документи знаходились за вказаною у акті адресою.

Окрім того, платник податків зобов`язаний повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 статті 44 ПК України протягом п`яти днів з дня настання такої події.

В той же час, подія, у зв`язку з якою знищено документи по взаємовідносинам ТОВ РОВЄР з ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС сталася у ніч з 27 на 28.08.2017 року, однак відповідне повідомлення про втрату (знищення) документів позивачем подано до контролюючого органу 08.09.2017 року, тобто з порушенням строку, встановленого пунктом 44.5 статті 44 ПК України.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що повідомлення не було здійснено ТОВ РОВЄР і під час вручення контролюючим органом 04.09.2017 року запитів про надання документів № 1, 2, 3 зі строком надання до 06.09.2017 року.

Імперативними приписами абзацу 1 пункту 44.6 статті 44 ПК України передбачено, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

При цьому, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відтак, з огляду на те, що акт перевірки складений 15.09.2017 року, спірні рішення прийняті 04.10.2017, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення ТОВ РОВЄР дій з метою швидкого відновлення знищених документів в рамках часового проміжку здійснення перевірки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності дій податкового органу в межах спірних правовідносин.

Матеріли адміністративної справи не містять в собі жодних звернень позивача до контролюючого органу з проханням щодо перенесення строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Слід наголосити, що визначення можливості або неможливості проведення перевірки платника податків відноситься до дискреційних повноважень посадових осіб контролюючого органу, які проводять таку перевірку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 року №2а/1970/3775/12.

На переконання колегії суддів, надані позивачем письмові пояснення від 29.03.2019 року із доданими до них первинними документами щодо взаємовідносин з ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС не можуть визнаватись належним підтвердженням доводів апелянта, оскільки подані з суттєвою затримкою та викликають сумнів у їх достовірності та наявності у позивача на час проведення спірних операцій з контрагентом. А отже, первинні документи, які підтверджують показники, відображені ТОВ РОВЄР у податковій звітності по взаємовідносинам з ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС (код 39315010) вважаються такими, що були відсутні на час складання такої звітності.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В контексті викладеного, суд першої інстанції вірно вказав про обгрунтованість висновків контролюючого органу щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю РОВЄР пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 212 234 грн., в тому числі за квітень 2015 року в сумі 212 234 гривень.

Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Аналіз вищенаведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що нормами Податкового кодексу України передбачено фінансову відповідальність платників податку за неподання, або несвоєчасне подання до контролюючого органу документів при здійсненні податкового контролю.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі №815/7386/16.

Відтак, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 00007141402 від 04.10.2017 року, відповідач діяв правомірно, що також не спростовано апелянтом.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на факт надання документів, що підтверджують реальність здійснених ним з ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС господарських операцій, оскільки вказані документи не були надані на час проведення перевірки та з мотивів наведених вище не є належними доказами в розумінні ст.ст. 73 - 76 КАС України.

Враховуючи нормативне регулювання даних правовідносин та обставини справи, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк містять посилання на положення ПК України, проте не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Надаючи оцінку доводам учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОВЄР" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлено 28.02.2020.