Ухвала

від 06.12.2019 по справі 202/7742/19

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/7742/19

Провадження № 1-кс/202/12578/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2019 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

власника майна ОСОБА_4 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018040010000653 від 26.11.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018040010000653 від 26.11.2018 року.

Згідно з клопотанням в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42018040010000653 від 26.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що до скоєння злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров`я населення причетний ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та використовує для своєї злочинної діяльності автомобіль марки «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

03.12.2019 року на підставі ухвали слідчого суді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська проведено обшук в автомобілі марки «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в ході якого виявлено та вилучено: три балончика спец. засобу Терен 4м; автомобіль марки «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У зв`язку з викладеним, з метою збереження та запобігання можливої втрати речей, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42018040010000653, які можуть зберігати на собі сліди вчинення правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий просила накласти арешт на майно, вилучене 03.12.2019 року під час обшуку в автомобілі марки «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме на: три балончика спец. засобу Терен 4м; автомобіль марки «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Власник майна ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_5 , у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши клопотання із доданими до нього матеріалами, приходжу до висновку, що клопотання підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин, виходячи з наступного.

Встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42018040010000653 від 26.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до протоколу обшуку від 03.12.2019 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було проведено обшук в автомобілі марки «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в ході якого виявлено та вилучено: три балончика спец. засобу Терен 4м; автомобіль марки «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

За ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Статтею 167 КПК України встановлено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5 та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, у разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б підданою необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, що отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

В порушення вищевказаних норм діючого КПК України в клопотанні слідчого не викладено обставин, чи є обґрунтовані підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України і яким саме. Зазначаючи як підставу накладення арешту, слідчий в клопотанні не зазначив, які конкретно відомості містить вилучений автомобіль та три балончика спец. засобу Терен 4м, на які необхідно накласти арешт, для встановлення яких саме обставин скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, має значення вказане майно. Не обґрунтовано і наявність обставин, передбачених частинами 3-6 ст. 170 КПК України, щодо випадків, у яких накладається арешт з підстав, зазначених у ч. 2 ст. 170 КПК України. Клопотання слідчого містить лише загальні формулювання підстав і мети арешту майна відповідно до процесуального закону.

З тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та численних посилань на положення КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

В даному випадку слідчим не доведено жодного із цих пунктів та не зазначено, які саме потреби досудового розслідування задовольнятимуться завдяки цьому арешту, в чому полягає неможливість вчинення будь-яких інших дій по відношенню до майна, на яке просить накласти арешт, і яким чином незастосування цього заходу забезпечення кримінального провадження може вплинути на обмеження можливостей органу досудового розслідування.

Таким чином, у зв`язку з викладеним, клопотання про арешт майна не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо його змісту.

З огляду на зазначене, приходжу до висновку про необхідність повернення клопотання прокуророві для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 170-172, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 , про накладення арешту в кримінальному провадженні № 42018040010000653 від 26.11.2018 року на майно, вилучене під час обшуку від 03.12.2019 року, а саме на: три балончика спец. засобу Терен 4м; автомобіль марки «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1