Рішення

від 04.12.2019 по справі 609/790/19

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №609/790/19

Провадження № 2/601/578/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року м.Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого Мочальської В.М.,

за участю секретаря Коляди О.В.,

позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Семенюка Ю.В.,

представника відповідача адвоката Сідорова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про зменшення розміру аліментів. В позовній заяві позивач вказав, що згідно судового наказу, виданого Кременецьким районним судом 15 січня 2019 року з нього стягнуто аліменти в користь відповідача на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 11 грудня 2018 року і до повноліття дитини . Однак його майновий стан і спроможність сплати аліментів у тому розмірі та спосіб, який зазначений у виконавчому документі є неможливим, оскільки він є інвалідом 1 групи та потребує постійного як медикаментозного лікування так і постійного стороннього догляду, оскільки його хвороба спричинила суттєві розлади руху та атрофацію кінцівок. Внаслідок вказаних обставин просить зменшити розмір аліментів шляхом стягнення в розмірі 1/10 частину зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На позовну заяву відповідачем був поданий відзив, згідно якого позов ОСОБА_1 вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, позивач фактично просить змінити спосіб стягнення аліментів, а не зменшити їх розмір, а відповідно до вимог ст. 181 СК України з позовом про зміну способу стягнення аліментів може звернутися лише одержувач аліментів, а не платник. Крім того вважає, що позивач не вказав жодної підстави, яка передбачена ст. 192 СК України та дозволяє зменшити розмір, сплачуваних ним аліментів.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Семенюк Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та вказали, що вони розуміють, що у разі задоволення позову аліменти з позивача будуть стягуватися у такому ж самому розмірі як стягуються на даний час, однак позивач хоче себе убезпечити в майбутньому, оскільки він може отримати спадщину, а тому просять задоволити позов в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Сідоров В.М. позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні, з підстав, наведених у відзиві.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно судового наказу, виданого Кременецьким районним судом Тернопільської області 15 січня 2019 року, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 11 грудня 2018 року і до повноліття дитини .

Згідно ухвали Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 квітня 2019 року визнано виконавчий документ - судовий наказ по справі № 601/2476/18, який виданий 15 січня 2019 року Кременецьким районним судом Тернопільської області про стягнення аліментів, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 176, 20 грн таким, що частково не підлягає до виконання.

Згідно довідки до повторного акту огляду медико - соціальною експертною комісією АВ № 1064935 від 19 липня 2018 року ОСОБА_1 встановлена інвалідність першої групи Б , із зазначенням, що він потребує стороннього догляду.

Згідно проведеного діагностичним відділенням Тернопільською обласною комунальною клінічною психоневрологічною лікарнею 12 квітня 2017 року КТ - головного мозку, у ОСОБА_1 наявна кіста. Автрофічні зміни головного мозку. Синусит.

Згідно довідки від 13 травня 2019 року № 109 виданої КНП Великодедеркальська РКЛ Шумського району Тернопільської області, у ОСОБА_1 наявні наслідки перенесеного 16 квітня 2016 року ішемічного атеротромботичного інсульту в басейні правої середньої мозкової артерії. Потребує постійного медикаментозного лікування.

Згідно довідки управління соціального захисту населення Шумської РДА від 26 лютого 2019 року № 422 ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Шумської РДА та їй відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 832 Про підвищення розміру державної допомоги окремим категоріям громадян з 07 серпня 2018 року по 31 липня 2020 року призначено щомісячну компенсаційну виплату відповідно до пункту 2 зазначеної постанови по догляду за інвалідом першої групи ОСОБА_1 ..

Згідно довідки, виданої Великозагайцвіською сільською радою Шумського району Тернопільської області від 13 травня 2019 року № 452 вбачається, що ОСОБА_1 прописаний в с. Великі Загайці Шумського району Тернопільської області.

Згідно довідки, виданої управління ПФУ від 15 травня 2019 року № 792 ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні ПФУ Кременецьке об`єднане управління ПФУ та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 2028 грн. 67 копійок в місяць.

Згідно повідомлення ТзОВ Ленд Прайд № 37 від 10 травня 2019 року орендна плата за земельний пай ОСОБА_1 з кадастровим номером 6125886500:01:001:0016, який знаходиться в оренді в ТзОВ Ленд Прайд у 2019 році буде здійснюватися в натуральній формі (зерном) згідно договору оренди землі від 22 травня 2017 року.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як зазначено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Частиною 2 ст. 182 СК України, в редакції яка діє з 08.07.2017 року, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів , ст. 183 Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини , ст. 184 ( Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ).

Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року по справі № 6-143цс13.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно ст. ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, на підтвердження своїх вимог щодо зменшення розміру аліментів позивач в позові зазначає, що він є інвалідом 1 групи та потребує постійного як медикаментозного лікування так і постійного стороннього догляду, оскільки його хвороба спричинила суттєві розлади руху та атрофацію кінцівок. Суд вважає, що вказані обставини не є підставою для зменшення розміру аліментів, так як вони існували і на час винесення судового наказу та аліменти з позивача стягуються у мінімальному розмірі.

Доводів та доказів на підтвердження своїх вимог, які б слугували підставою для зменшення розміру аліментів, суду надано не було.

Належних і допустимих доказів, які б підтверджували покращення матеріального становища відповідача, позивачем не надано. Тобто, належних та допустимих доказів наявності обставин, визначених ст. 192 СК України, необхідних для зміни розміру аліментів не надано.

Судом, також, прийнято до уваги, що обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків.

Отже суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем в позовній заяві, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.

Доводи позивача і його представника адвоката Семенюка Ю.В. про те, що аліменти з позивача будуть стягуватися у такому ж самому розмірі як стягуються на даний час, однак позивач хоче себе убезпечити в майбутньому, оскільки він може отримати спадщину є необгунтованими, оскільки суперечать положенням ч.1 ст. 4 ЦПК України, згідно якого

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові судовий збір покладається на позивача.

У відповідності до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди першої та другої груп.

Позивач є інвалідом першої групи, а тому звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 180-182, 184, 191, 192 Сімейного кодексу України, ст. ст. 76, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель с. Малі Загайці Шумського району Тернопільської області.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 12 грудня 2019 року.

Головуючий