Постанова

від 21.11.2019 по справі 522/14535/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/80/19

Номер справи місцевого суду: 522/14535/17

Головуючий у першій інстанції Бойчук А.Ю.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2019 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участі секретаря - Чепрас А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2017 року (однособово суддя Бойчук А.Ю.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Гемо медика Одеса про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

07.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Гемо медика Одеса (далі-Товариство) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, а саме: визнаннянезаконним та скасування наказу від 05.06.2017 року №15-к про його звільнення із займаної посади на підставі ч.2 ст. 41 КЗпП України; зобов`язання відповідача поновити на посаді комерційного директора з 05.06.2017 року.

Заяву обґрунтовано наступним.

В період з 15.12.2016 року по 05.06.2017 року позивач обіймав посаду комерційного директора у Товаристві, однак 17.07.2017 року поштою він отримав трудову книжку із записом про звільнення за п.2 ст.41 КЗпП України (втрата довір`я, на підставі наказу від 05.06.2017 року №15-к). 05.06.2016 року він знаходився на роботі, виконував покладені на нього обов`язки, із наказом про звільнення від 05.06.2016 року № 15-к його не зайомили, трудову книжку у день звільнення на видали.

Він, як комерційний директор, безпосередньо обслуговуванням грошових коштів, товарних або культурних цінностей у Товаристві не займався. Крім того, у разі виникнення сумнів щодо належного виконання позивачем своїх посадових обов`язків та можливості прийняття наказу із посиланням на п.2 ст.41 КЗпП України, передумовою для цього є видання наказу про проведення службового розслідування відносно позивача і складання комісією акту про проведення службового розслідування, на підставі яких встановлені факти розтрати, незбереження, нестачі грошових коштів чи товарно-матеріальних цінностей, проте, накази про проведення службового розслідування відносно позивача не видавались і комісією не складались акти щодо проведення службового розслідування.

Посилаючись на те, що його незаконно звільнено з підстав п.2 ст.41 КЗпП України, позивач просив позов задовольнити.

У судовому засіданні 13.12.2017 року позивач позов підтримав і просив позов задовольнитри у повному обсязі. Представник відповідача у судовому засіданні 13.12.2017 року позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.12.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду першої інстанції від 13.12.2017 року і подав подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалите нове про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на невідповідність рішення нормам матеріального та процесуального права.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає:

05.06.2016 року наказом № 15-к його звільнено на підставі п. 2 с. 41 КЗпП України, з підстав втрати довір`я до ньго з боку власника або уповноваженого ним органу.

Суд взяв до уваги акт службового розслідування від 05.06.2017 року №1, в якому зазначається, що ОСОБА_1 допустив порушення пунктів 2.7, 5.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, оскільки в період з 19.04.2017 року по 19.05.2017 року не здавав виручку Товариства до обслуговуючого банка і привласнив грошові кошти Товариства.

Суд не витребував і не дослідив документи, зокрема первинні, які б могли підтвердити або спростувати допущені позивачем порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями, судом не досліджувались обставини перебування грошових коштів у касі Товариства у зазначений період.

Відсутні докази на підтвердження того, що відповідач має банківський рахунок лише в ПАТ КБ ПриватБанк , а докази про рух грошових коштів по всім банківським рахункам відповідача у зазначений період, відкритих в будь-якій банківський установі, відсутні. Не встановлювались і не досліджувались обставини щодо надходження грошових коштів до каси відповідача у період з 19.04.2017 року по 19.05.2017 року, та, відповідно, у зв`язку із чим у позивача виник обов`язок по здачі понадлімітних залишків до обслуговуючого банку. Між тим, якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, таке підприємство може в ці дні і не здавати готівку.

Суд зазначив, що виконуючим обов`язки директора Товариства, ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу майна Товариства, який входить до виключної компетенції Зборів Учасників товариства, без отримання згоди Зборів Учасників , однак відсутні посилання на конкретні положення установчих документів відповідача в частині розмежування компетенції, які б забороняли позивачу вчиняти дії щодо відчуження майна Товариства і були безпосередньо позивачем порушені.

Судом безпідставно взята до уваги службова записка, згідно якої, за період з 28.04.2017 року по 19.05.2018 року, готівка з каси на вимогу комерційного директора ОСОБА_1 не передавалася до обслуговуючого банку та надійшла у розпорядженя комерційного директора ОСОБА_1 Єдиним свідченням видачі та отримання ОСОБА_1 грошових коштів з каси відповідача є складений відповідачем, підписаний позивачем із зазначенням дати та суми, зареєстрований у журналі видатковий касовий ордер з відображенням цієї касової операції у касовій книзі відповідача.

Не взято до уваги, що позивач безпосередньо не займався обслуговуванням грошових коштів або матеріальних цінностей, у тому числі не приймав їх від осіб, які зверталися до відповідача з метою отримання послуг, позивач не підписував контракт, посадову інструкцію, договір про повну матеріальну відповідальність або інший документ, який би визначив та/або покладав на нього обов`язок щодо прийняття, зберігання, розподілу грошових коштів чи товарно-матеріальних цінностей та відповідальність за їх незбереження, нестачу, розтрату, при цьому, посада позивача не зазначена в переліку посад і робіт, з якими можливо укладати договір про повну матеріальну відповідальність.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

Відповідач не скористався правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інсанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

З 15.12.2016 року по 05.06.2017 року позивач обіймав посаду комерційного директора у Товаристві (а.с.19).

06.03.2017 року видано наказ №2 про виконання позивачем ОСОБА_1 обов`язків директора Товариства з 06.03.2017 року по 21.03.2017 року, а 14.04.2017 року видано наказ №3 про виконання позивачем ОСОБА_1 обов`язків директора Товариства у період з 18.04.2017 року по 18.05.2017 року включно (а.с.62,63).

20.04.2017 року, у період виконання обов`язків директора Товариства, позивач, як виконаючий обов`язки директора Товариства, уклав договір відступлання прав вимоги (а.с.60,61).

Стосовно позивача здійснюється кримінальне провадження №12017160500002387 по обставинам відчуження майна Товариства у період з 2010 по 2013 роки, та у період другої половини 2016 року й на початку 2017 року (а.с.64-67).

Із письмових пояснень працівника Товариства ОСОБА_2 вбачається, що готівка з каси Товариства у період з 28 квітня по 19 травня 2017 року, на вимогу позивача, до обслуговуючого банку не передавалась (а.с.69,73).

25.05.2017 року відповідач видав наказ про проведення службового розслідування стосовно позивача з приводу незаконного заволодіння та розтрати майна Товариства (а.с.76).

Наказом №15-к від 05.06.2017 року позивача звільнено з посади комерційного директора, на підставі ст. 41 п.2 КЗпП України (за втратою довір`я, а.с.11,12).

Відомості про вручення позивачу копії наказу №15-к від 05.06.2017 року, відсутні.

05.06.2017 року відповідачем складені акти про повідомлення відповідача телофонограмою щодо надання пояснень з приводу службового розслідування, ознайомлення із наказом про звільнення та отримання трудової книжки, ознайомлення з актом службового розслідування (а.с.48-50).

Копія трудової книжки, із записом про звільнення на підставі наказу №15-к від 05.06.2017 року, надіслана позивачу поштою 05.07.2017 року і отримана позивачем 17.07.2017 року (а.с.17).

07.08.2017 року, у встановлений законом місячний строк, позивач звернувся із позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі (а.с.2-4).

Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.

Між сторонами виникли правовідносини з припинення трудового договору, які регулюються нормами КЗпП України.

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з того, що позивач, як виконуючий обов`язки директора Товариства, займався безпосередньо обслуговуванням грошових коштів і товарних цінностей, дії позивача, який уклав договір купівлі-продажу майна Товариства, що входить до виключної компетенції зборів учасників Товариства, без згоди зборів учасників Товариства, а також розпорядження позивача не передавати грошові кошти за період з 28.04.2017 року по 19.05.2017 року до обслуговуючого банка, дають підстави для втрати довір`я, а тому відповідач мав право звільнити позивача, відповідно до п.2 ст. 41 КЗпП України (а.с.100-103).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ч.1 ст.41 КЗпП України).

Таким чином, розірвання трудового договору за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України можливе за умови безпосереднього обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо), винних дій працівника і втрати довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Зазначена норма матеріального права передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди, як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Зважаючи на викладене, слід дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи спір про поновлення на роботі працівника, звільненого за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, у кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним зазначених дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Колегія суддів звертає увагу на те, що справа знаходиться у провадженні суду апеляційної інстанції з січня 2018 року (а.с.112).

У період з січня 2018 року і по листопад 2019 року сторони, як позивач, так і представник відповідача, у судові засідання не з`являються, клопотань про витребування або про долучення належних і допустимих доказів, що стосуються предмету доказування (посадової інструкції комерційного директора, наказ №15-к від 05.06.2017 року, акт службового розслідування від 05.06.2017 року) не заявляють і не надають.

Представник позивача подає заяви про розгляд справи за її відсутності (а.с.187,206).

Відповідач судові повістки про виклик до суду апеляційної інстанції за місцем реєстрації і місцем фактичного знаходження не отримує, судові повістки повертаються без вручення з відміткою адресат відсутній , разом з тим, на 21.11.2019 року відповідач сповіщений за фактичним місцем знаходження (а.с.191-195,202,203).

За таких обставин, в межах повноважень суду апеляційної інстанції, відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходить з матеріалів справи і доказів, які наявні у справі станом на 21.11.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обіймав посаду комерційного директора у Товаристві і саме з цієї посади його звільнено з підстав п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Матеріали справи не містять посадової інструкції комерційного директора Товариства, зазначена інструкція не надана відповідачем до заперечень на позовну заяву і не витребувана судом першої інстанції, як не долучені відповідачем до заперечень і матеріалів справи наказ №15-к від 05.06.2017 року, акт службового розслідування від 05.06.2017 року.

Разом з тим, із письмових заперечень представника позивача на позов (а.с.41-47) вбачається наступне.

…Виконуючи обов`язки директора Товариства, ОСОБА_1 , переслідуючи на меті незаконне збагачення та привласнення майна Товариства, вичнив дію що дає підстави для втрати довір`я та звільнення на підставі ч.2 ст. 41 КЗпП України….в період часу із другої половини 2016 року та на початку 2017 року ОСОБА_1 ввів в оману директора Товариства… змусив останню направити листа про розірвання договору оренди нежилого приміщення….будучи представником засновника і комерційним директором, виконуючи обов`язки директора Товариства, …самостійно прийняв рішення про відчуження майна Товариства, а також майна, що знаходилось у користуванні Товариства…. Вказані обставини встановлені в ході досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження №12017160500002387…. (а.с.42).

…В порушення п.п. 2.7, 5.1 Положення про ведення касових операцій у національній валютиі України, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року №637, ОСОБА_1 , під час виконання обов`язків директора Товариства, в період з 28.04.2017 року по 19.05.2017 року, виручку від діяльності Товариства не передавав до обслуговуючого Банка…

… ОСОБА_1 дав усне розпорядження про те, що грошові кошти за лабораторні дослідження необхідно не проводити через касовий апарат…. Після даного розпорядження…гроші через касовий апарат не проводились…., ордер разом із грошима та біологічним матеріалом передавались ОСОБА_1 кур`єром… Вказані обставини встановлені за результатами проведення службового розслідування комісією товариства… про що складено відповідний акт від 05.06.2017 року…., службове розслідування відповідно до наказу від 25.05.2017 року №7…У зв`язку із зазначеним, відповідачем прийняте рішення про звільнення позивача, про що видано відповідний наказ від 05.06.2017 року №15-к…(а.с.44).

Виходячи із письмових пояснень представника відповідача і наданих ним до суду першої інстанції доказів вбачається, що позивач винив дії з відчуження майна товариства, передачі майна в оренду, а також дії, внаслідок яких виручка від діяльності Товариства не передавалась до обслуговуючого Банка, мало місце не проведення грошових коштів через касовий апарат на підставі усного розпорядження позивача, при цьому, позивач вчинив зазначені дії не під час виконання ним обов`язків комерційного директора Товариства, а саме під час виконання ним обов`язків директора Товариства, тобто як керівника Товариства (а.с.60-63).

Відповідно до п.5.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004 року, правління НБУ, зареєстрованого в МЮ України 13.01.2005 року за №40/10320 (втратило чинність на підставі постанови НЮУ №148 від 29.12.2017 року у було чинне на час правовідносин сторін), - керівники підприємств несуть відповідальність за дотримання вимог цього Положення щодо встановлення ліміту каси та достовірність відповідних показників, що зазначені у розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Судом апеляційної інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що позивач займав посаду комерційного директора, разом з тим, позивач звільнений з посади комерційного директора за дії, які він вчинив, як виконуючий обов`язки директора Товариства.

Матеріали справи не містять доказів того, що посада комерційного директора безпосередньо пов`язана зі зберіганням, обробкою, реалізацією та/або застосуванням/використанням у процесі діяльності переданих матеріальних цінностей, суду не надано доказів неа підтвердження того, що з відповідачем укладався договір про повну матеріальну відповідальність, як відсутні належні і допустимі докази того, що до посадових обов`язків позивача, як комерційного директора, відносилось зокрема, прийом і передача грошових коштів та інших цінностей.

Безпосереднє обслуговування грошових і товарних цінностей передбачає, що особа грошові кошти або товарні цінності, як правило отримує під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Підставою для втрати довіри до позивача, у даному випадку, стало укладення позивачем правочинів і усне розпорядження, відповідно до якоговиручка від діяльності Товариства не передавалась до обслуговуючого Банка, а також не проведення грошових коштів через касовий апарат під час виконання позивачем не його основних (постійних) обов`язків комерційного директора, а під час виконання обов`язків керівника підприємства - директора Товариства.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є зокрема Конвенція Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної ради України від 04.02.1994 року №3933-ХІІ (далі - Конвенція).

Згідно із ст.4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. Тягар доведення законної підстави для звільнення лежить на роботодавцеві, а тому висновок суду першої інстанції, що позивач не спростував наявності підстав для втрати до нього довіри зі сторони відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки такий висновок суперечить принципу розподілу тягара доказування у справах з трудових правовідносин (ст. 4 Конвенції).

Надаючи оцінку наявним у справі доказам, зважаючи на те, що позивач звільнений з посади комерційного директора за дії, які він вчинив під час виконання ним обов`язків керівника підприємства - директора Товариства, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що матеріалі справи не містять доказів, а відповідач, як роботодавець, на недав доказів того, що позивач, як комерційний директор, безпосередньо обслуговував грошові кошти та цінності, операції з майном і коштами Товариства у період виконання обов`язків керівника Товариства(з 28.04.2017 року по 19.05.2017 року) становили основний зміст трудових обов`язків позивача ОСОБА_1 ..

Сам по собі факт вчинення позивачем дій під час тимчасового виконання ним обов`язків керівника підприємства, які можуть бути підставою для втрати довіри до керівника підприємства, а не до комерційного директора, з посади якого позивача звільнено, у даному випадку, на думку колегії суддів, не є підставою для звільнення позивача із роботи за п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

За дії, які мали місце під час виконання позивачем обов`язків директора Товариства, стосовно позивача порушено кримінальне провадження № 12017160500002387 (відчуження майна підприємства).

За порушення ведення касових операцій під час виконання обов`язків керівника підприємства позивач, у встановленому законом порядку, може відповідати, як виконуючий обов`язки керівника підприємства.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи і аргументи позивача у скарзі стосовно незаконності звільнення його з посади комерційного директора з підстав п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України, оскільки він безпосередньо не займався обслуговуванням грошових коштів або матеріальних цінностей, прийняті до уваги судом апеляційної інстанції і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Оскільки встановлено, що позивача звільнено з роботи з порушенням норм чинного законодавства, порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Приймаючи до уваги, що висновки суду першої інсанції не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права - ст. 41 ч.1 п.2 КЗпП України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов про визнання незаконним наказу про звільнення і поновлення на роботі підлягає задоволенню, тому на відповідача покладаються судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції (2 позовні вимоги немайнового характеру, 640х2=1 280) і за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (1 280х150%=1 920).

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.104, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2017 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ №15-к від 05.06.2017 року про звільнення ОСОБА_1 (ІІН НОМЕР_1 ) з посади комерційного директора товариства з обмеженою відповідальністю Гемо медика Одеса (код ЄДРПОУ 37477102) з підстав п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 (ІІН НОМЕР_1 ) на посаді комерційного директора товариства з обмеженою відповідальністю Гемо медика Одеса (код ЄДРПОУ 37477102) з 05.06.2017 року.

Стягнути з товариства із обмеженою відповідальністю Гемо медика Одеса (код ЄДРПОУ 37477102) на користь держави судові витрати у розмірі 1 280 гривень за розгляд справи в суді першої інстанції і 1 920 гривень за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття оголошення і моде бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 12.12.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Г.Я. Колесніков