Постанова

від 10.10.2019 по справі 601/1700/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/1700/18Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А. Провадження № 22-ц/817/724/19 Доповідач - Щавурська Н.Б. Категорія - 302000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Щавурська Н.Б.

суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,

секретаря - Сович Н.А.

сторін - представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Біль

Р.С., Старопочаївського сільського голови Горпинюка

М.В., представника відповідача ОСОБА_2 -

адвоката Трачука І.В.,

розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2019 року, постановлене суддею Коротичем І.А. у цивільній справі № 601/1700/18 за позовом ОСОБА_1 до Старопочаївської сільської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та визнання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до до відповідачів Старопочаївської сільської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та визнання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки, в обґрунтування якого зазначила, що відповідно до земельно-кадастрової книги Старопочаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області за життя в користуванні її батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувала земельна ділянка площею 0,3700 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 . Будучи єдиним спадкоємцем після померлого батька, вона звернулася до Старопочаївської сільської ради з приводу надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки з метою використання права на подальшу приватизацію такої, з приводу чого органом місцевого самоврядування 17 серпня 2016 року було прийнято відповідне рішення № 127. Однак, дозвіл на розроблення проекту землеустрою їй було надано лише щодо земельної ділянки за рахунок земель померлого батька ОСОБА_5 площею 0,1146 га, в той час як решту земельної ділянки (відповідно площі 0,1054 га та 0,1500 га), право на приватизацію якої вона мала, як спадкоємиця померлого батька ОСОБА_5 , сільською радою було незаконно передано для ведення особистого селянського господарства, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно рішеннями Старопочаївської сільської ради за № 234 від 22.08.2017 року та за № 169 від 14.02.2017 року. При цьому, рішення про припинення її права на користування земельною ділянкою площею 0,3700 га органом місцевого самоврядування попередньо не приймалося, а таке рішення в порушення вимог ч. 5 ст. 116 ЗК України було прийнято лише 22 серпня 2017 року. Крім цього, в порушення вимог відповідної Інструкції, межі переданих органом місцевого самоврядування ОСОБА_3 і ОСОБА_2 земельних ділянок з нею не узгоджувались. Вважаючи рішення Старопочаївської сільської ради від 17.08.2016 року № 124 в частині надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі по АДРЕСА_2 площею 0, 1500 га та рішення цього ж органу від 14.02.2017 року № 169 в частині затвердження ОСОБА_3 технічної документації та передачу вказаної земельної ділянки у власність, а також рішення від 17 травня 2016 року № 67 та п.п. 2, 3, 4 рішення від 22 серпня 2017 року № 234, якими затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано таку площею 0,4845 га у власність ОСОБА_2 незаконними, просила в судовому порядку скасувати їх; скасувати державну реєстрацію спірних земельних ділянок, належних ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , як вимогу, похідну від вимог про визнання рішень незаконними й визнати за нею право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3700 га.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Старопочаївської сільської ради від 17 серпня 2016 року № 124, в частині надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що в с. Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської області в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 . Визнано незаконним та скасовано рішення Старопочаївської сільської ради від 14 лютого 2017 року № 169 в частині затвердження ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що в с. Старий Почаїв в межах населеного пункту загальною площею 0,1500 га з кадастровим номером 6123487800:02:001:0395 по АДРЕСА_1 , передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,1500 га з кадастровим номером 6123487800:02:001:0395, що в с. Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської області. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,1500 га з кадастровим номером 6123487800:02:001:0395, що в с. Старий Почаїв Кременецького району, Тернопільської області, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , номер запису про право власності 19228013.

В частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Старопочаївської сільської ради від 17 травня 2016 року № 67 про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 0,4845 га для ведення особистого селянського господарства, що в с. Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської області; визнання незаконним та скасування пунктів 2, 3, 4 рішення Старопочаївської сільської ради від 22 серпня 2017 року № 234 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в с. Старий Почаїв; скасування державної реєстрації земельної ділянки загальною площею 0,4845 га з кадастровим номером 6123487800:02:001:0288, що належить на праві власності ОСОБА_2 ; визнання права за ОСОБА_1 на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,3700 га, яка перебувала у користуванні її батьків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та розташована в с. Старий Почаїв, Кременецького району Тернопільської області - відмовлено.

Стягнуто зі Старопочаївської сільської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2114 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови судом у задоволенні її вимог, вважаючи його в цій частині незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити в даній частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Звертає увагу на не надання судом належної правової оцінки факту визнання Старопочаївською сільською радою права користування її батьком ОСОБА_5 земельною ділянкою площею 0, 3700 га, доказом чого є прийняття органом місцевого самоврядування рішення № 127 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі їй у власність земельної ділянки площею 0,1146 га та рішення № 179 (скасованого в подальшому судом); долучена до відзиву Старопочаївською сільською радою довідка Виконавчого комітету № 573 від 18.10.2018 року; показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які в сукупності з вищевказаними рішеннями та довідкою, на її думку, підтверджують факт перебування земельної ділянки розміром 0,3700 га у користуванні ОСОБА_5 . Вважає, що в даному випадку судом в порушення вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України не враховано, що обставини, які визнаються учасниками не підлягають доказуванню.

Посилається й на те, що в порушення вимог ч. 5 ст. 82 ЦПК України судом не дано належної правової оцінки обставинам, встановленим рішенням від 15 серпня 2017 року у справі № 601/324/17 щодо площі земельної ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_5 . Зокрема, всупереч вимогам даної статті оскаржуваним рішенням суду встановлено зовсім інші обставини в частині розміру земельної ділянки, що перебувала в користуванні батьків позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ніж ті, що були встановлені у рішенні Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2017 року в справі, а саме, те що в користуванні батьків позивача перебувала земельна ділянка площею 0,27 га, в той час як попереднім рішенням встановлено, що розмір земельної ділянки, що перебувала в користуванні ОСОБА_5 - 0, 37 га.

Крім цього, не було судом надано й відповідної оцінки аргументам позивача, підтвердженим належними доказами, в частині, що надана її бабусі (мамі померлої матері ОСОБА_4 ) - ОСОБА_8 земельна ділянка площею 0,07 га для будівництва індивідуального житлового будинку жодного відношення до спірної земельної ділянки площею 0,37 га не має.

Також, судом не враховано та не надано належної оцінки тим обставинам, що що відповідно до листа Старопочаївської сільської ради 31.10.2018 року № 260/02-10 та рішень відповідача № 122 від 24.03.1998 року, № 51 від 10.06.1999 року у ОСОБА_9 в користуванні перебувало 0,13 га землі, а не 0,14 га для ведення особистого селянського господарства, а відповідно до рішення № 51 від 10.06.1999 року у ОСОБА_10 перебувало 0,18 га, а не 0,2045 га для ведення особистого селянського господарства, як це вказано у рішенні відповідача від 17 травня 2016 року № 67.

Звертає увагу, на неврахування судом факту незаконності дій органу місцевого самоврядування щодо відмови в задоволенні її звернення з приводу надання їй земельної ділянки, що перебувала у користуванні її батька ОСОБА_5 , як спадкодавця, яке мало місце 5 березня 2012 року, з посиланням на те, що вона не є жителем села Почаїв, що підтверджено рішенням суду в справі № 601/324/17.

Вважає, що діями органу місцевого самоврядування в частині надання їй рішенням Старопочаївської сільської ради № 127 від 17.08.2017 року дозволу з приводу повторного її звернення 20.07.2016 року на розроблення проекту землеустрою щодо передачі у власність за рахунок земель померлого батька ОСОБА_5 земельної ділянки розміром лише 0,1146 га (а не 0,37 га, як вона просила), порушено принцип рівності громадян перед законом, передбачений ст. 24 Конституції України та надані їй ст. 14 Конституції та Земельним кодексом права на отримання у користування а в подальшому у власність земельної ділянки.

У своєму відзиві Старопочаївська сільська рада Кременецького району Тернопільської області відносно задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи її безпідставною, а рішення суду - законним та обґрунтованим.

В обґрунтування свого відзиву зазначає, що за час проживання в с. Старий Почаїв батькам позивача, які приймали участь у колгоспному виробництві, надавалися в тимчасове користування земельні ділянки на території сільської ради.

Однак вважає, що позивачем не доведено належними доказами того, що земельна ділянка площею 0,37 га, яка перебувала у користуванні її батьків, була передана в користування останнім єдиним масивом і в повному обсязі знаходилася саме по АДРЕСА_3 . Земельно-облікові дані Старопочаївської сільської ради не підтверджують вказаної обставини.

Звертає увагу, що за життя покійними батьками позивача було продано будинковолодіння разом із земельною ділянкою під будівництво АДРЕСА_1 . Земельні ділянки, які були в тимчасовому користуванні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , після їх смерті не використовувалися, перебували у забур`яненому стані, земельний податок не сплачувався.

Вказує, що право користування земельною ділянкою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . З настанням їх смерті припинилося згідно вимог ст. 25 ЦК України.

Оскільки на земельні ділянки загальною площею 0,37 га, які перебували у користуванні батьків позивач, не було виготовлено правовстановлюючих документів, то дані земельні ділянки до спадкового майна у порядку спадкування за законом не належать.

Також зазначає, що після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складалася зі спадкового майна: земельної ділянки площею 1,23 га, що належала покійній ОСОБА_4 згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 710306 від 16.08.2002 року; земельної ділянки площею 1,46 га, що належала покійному ОСОБА_5 згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 702655 від 25.04.2002 року, розташованих на території Старопочаївської сільської ради. Дані земельні ділянки ОСОБА_1 отримала у власність, після звернення з позовом до Кременецького районного суду.

Вважає, що позивач вже отримала належну їй спадщину після смерті батьків, а тому не може претендувати на отримання земельної ділянки за рахунок земель ОСОБА_2 , в якої виготовлені всі правовстановлюючі документи на належну їй земельну ділянку і яка не має нічого спільного із землями покійних батьків позивача.

У своєму відзиві ОСОБА_2 відносно задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи її безпідставною, а рішення суду - законним та обґрунтованим.

Вважає, що позивачем не доведено належними доказами того, що земельна ділянка площею 0,37 га, яка перебувала у користуванні її батьків, знаходилася в повному обсязі саме по АДРЕСА_1 , і в користування їм передавалася єдиним масивом. Земельно-облікові дані Старопочаївської сільської ради також не вказують на це.

Вважає, що ОСОБА_1 вправі звернутися з заявою до Старопочаївської сільської ради про надання їй, як спадкоємиці своїх батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , земельної ділянки за рахунок земель не переданих у власність або у користування, однак не робить цього. Разом з тим, оскаржуваними позивачем рішеннями права її на отримання земельної ділянки у власність за правилами спадкування в межах площі, що перебувала в користуванні батьків, не порушені.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Старопочаївської сільської ради та ОСОБА_3 сторонами не оскаржувалось, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції не переглядається.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Біль Р.С. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній, просив її задовольнити.

Представники відповідача Старопочаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області - Зубкевич О.Л., Старопочаївський сільський голова Горпинюк М.М., представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Трачук І.В. апеляційної скарги не визнали з підстав, наведених у письмових відзивах; просили таку залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 29).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 34).

Відповідно до земельно-кадастрової книги Старопочаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області за життя в користуванні ОСОБА_4 перебувала земельна ділянка площею 0,3700 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (а.с. 52).

Рішенням другої сесії п`ятого скликання Старопочаївської сільськоїради від 13 червня 2006 року № 15 у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , земельна ділянка площею 0,3700 га для ведення особистого селянського господарства передана в користування іі чоловіку (батьку позивача) ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 54).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 33).

Єдиним спадкоємцем після померлого батька є його донька - позивач ОСОБА_1 , яка 06 листопада 2009 року звернулася з заявою про прийняття спадщини до нотконтори (т. 1 а.с. 35).

Рішенням Старопочаївської сільської ради Кременецького району № 179 від 05.03.2012 року земельна ділянка площею 0,3700 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , яка була в користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , переведена та віднесена до земель не наданих у власність чи постійне користування в межах населеного пункту (т. 1 а.с. 44).

Таким, що набрало законної сили рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2017 року вищевказане рішення Старопочаївської сільської ради № 179 визнано незаконним та скасовано (т. 1 а.с. 49).

Вищевказаним рішенням суду встановлено, що право користування земельною ділянкою площею 0,37 га після смерті ОСОБА_4 перейшло до ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 50).

20.07.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Старопочаївської сільської ради з заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,37 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 за рахунок земель, що перебували у користуванні її батьків (т. 1 а.с. 36).

Рішенням від 17 серпня 2016 року за № 127 Старопочаївська сільська рада надала ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,1146 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 , за рахунок земель померлого батька ОСОБА_5 , в межах населеного пункту (т. 1 а.с. 38).

Також, рішенням сьомого скликання п`ятої сесії Старопочаївської сільської ради від 17 серпня 2016 року за № 124, надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають у її користуванні в с. Старий Почаїв в межах населеного пункту загальною площею 0,2474 га. З них для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0974 га по АДРЕСА_1 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 . 1 а.с. 40).

Рішенням сьомого скликання восьмої сесії Старопочаївської сільської ради від 14 лютого 2017 року за № 169 затверджено технічну документацію із землеустрою ОСОБА_3 щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають у її користуванні в с.Старий Почаїв в межах населеного пункту загальною площею 0,2474 га, з яких для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0974 га за кадастровим номером 6123487800:02:001:0397 в АДРЕСА_1 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,1500 за кадастровим номером 6123487800:02:001:0395 по по АДРЕСА_1 й передано їй у власність вказані земельні ділянки (т. 1 а.с. 41).

22.02.2017 року право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства площею 0,1500 га за кадастровим номером 6123487800:02:001:0395 по АДРЕСА_2 Тернопільської АДРЕСА_4 зареєстровано Відділом державної реєстрації Кременецької РДА, номер запису про право власності 19228013, за реєстраційним номером 1184293361234.

Рішенням сьомого скликання четвертої сесії Старопочаївської сільської ради від 17 травня 2016 року № 67, ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,4845 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_3 , з яких: 0,1400 га за рахунок земель ОСОБА_9 ; 0,1400 га за рахунок земель ОСОБА_12 ; 0,2045 га за рахунок земель померлої ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 42).

Рішенням сьомого скликання одинадцятої сесії Старопочаївської сільської ради від 22 серпня 2017 року № 234 вилучено у ОСОБА_12 земельну ділянку площею 0,1400 га, в ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,1400 га, в померлої ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,2045 га. Затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,4845 га за кадастровим номером 6123487800:02:001:0288 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_3 . Передано ОСОБА_12 у власність земельну ділянку площею 0,4845 га за кадастровим номером 6123487800:02:001:0288, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_3 . 1 а.с. 43).

09.11.2017 року Відділом державної реєстрації Кременецької РДА за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,4845 га за кадастровим номером 6123487800:02:001:0288 по АДРЕСА_3 , реєстраційний номеро об`єкта нерухомого майна № 1347455161234.

Згідно довідки Старопочаївської сільської ради № 573 від 18 жовтня 2018 року, ОСОБА_5 земельну ділянку орієнтовною площею 0,37 га з 2006 року не використовував та після його смерті у 2009 році дана земельна ділянка в користування нікому не надавалася та ніким не використовувалася до 2016 року.

В архівному відділі Кременецької РДА знаходиться рішення Старопочаївської сільської ради № 7 від 12.05.1998 року Про відмову ОСОБА_4 від права на спадщину після смерті матері ОСОБА_8 .

ОСОБА_9 було передано земельні ділянки, згідно архівного рішення Старопочаївської сільської ради № 122 від 24.03.1998 року. ОСОБА_12 було передано земельні ділянки, згідно рішення Старопочаївської сільської ради № 11 від 13.06.2006 року. ОСОБА_10 було передано земельні ділянки, згідно рішення Старопочаївської сільської ради № 122 від 24.03.1998 року (т. 1 а.с.151-156).

Крім цього, в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що за життя батьків позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рішення про передачу їм земельної ділянки, що перебувала в їх користуванні площею 0,37 га, органом місцевого самоврядування не приймалися й після смерті матері позивача її батько ОСОБА_5 , який продовжував користуватися земельною ділянкою площею 0,37 га з заявою до Старопочаївської сільської ради про приватизацію вказаної земельної ділянки не звертався.

Також, будь-які належні і допустимі докази на підтвердження тієї обставини, що розмір земельної ділянки площею 0,37 га, яка раніше перебувала у користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зменшився до 0,27 га за рахунок того, що така була частково ними була продана в матеріалах справи відсутні. При цьому, довідка Старопочаївської сільської ради № 260/02-10 від 31.10.2018 року (т. 1 а.с. 150), на яку посилався суд першої інстанції, як на доказ підтвердження вищевказаного факту, за умови відсутності належним чином оформленого договору купівлі-продажу, не може вважатися належним і достатнім доказом підтвердження вказаної обставини.

Разом з тим, факт відсутності на момент звернення позивача 20.07.2016 року з заявою вільної земельної ділянки площею 0,37 га на місці тієї, яка раніше перебувала у користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та наявності на цьому місці (по АДРЕСА_1 ) вільної земельної ділянки площею лише 0,27 га (з яких рішенням від 17.08.2016 року № 124 на площу 0,1500 га надано дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_3 , а рішенням від 17.08.2016 року № 127 на площу 0,1146 га - позивачу ОСОБА_1 ) підтверджується збірним кадастровим планом суміжних землевласників і користувачів (т. 1 а.с. 39).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК рішення про передачу громадянам України у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу Х доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509- VІ).

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» , до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК).

У разі набуття права власності на земельну ділянку з інших підстав, передбачених законодавством України відповідно до ст. 125 ЗК, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 в редакції Закону України від 05 березня 2009 року № 1066-VІ) або ж державної реєстрації документів, до посвідчують право власності на земельну ділянку (в редакції ст. 125 ЗК до внесення змін зазначеним законом).

Згідно вимог ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок передбачений ст. 118 ЗК України та включає в себе наступні стадії: подання заяви зацікавленою особою у приватизації земельної ділянки до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; розгляд клопотання відповідним органом про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин; прийняття рішення відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки та передача її у власність.

Згідно вимог ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 7 цієї ж статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевою самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

За результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою орган, який розглядає заяву, має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені ст. 118 ЗК України.

Перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, при цьому зобов`язує орган державної влади у випадках прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права (ч. 1 ст. 125 ЗК України).

За ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Старопочаівської сільської ради та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту формування земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 за рахунок земель, що були в користуванні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , а відтак - з відсутності правових підстав для визнання незаконними та скасування рішень Старопочаівської сільської ради № 67 від 17.05.2016 року та № 234 від 22.08.2017 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відсутності правових підстав для скасування даних рішень органу місцевого самоврядування, однак з мотивами прийняття такого рішення погодитись не може з таких підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, матеріали даної справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про порушення прав позивача відповідачами Старопочаівською сільською радою та ОСОБА_2 .

Зокрема, відсутні докази, які б підтверджували, що батьками позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 чи ОСОБА_5 було розпочато процес приватизації належної їм на праві користування земельної ділянки площею 0,37 га та не завершено такий у зв`язку зі смертю.

Не містять матеріали справи й доказів перебування спірної земельної ділянки у власності померлих батьків позивача (відповідного рішення Старопочаївської сільської ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 чи ОСОБА_5 , прийнятого відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» ), яке б надавало право позивачу на підставі абз. 2 п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України отримати після смерті батьків державний акт за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відсутні також докази спадкування вказаної земельної ділянки й батьками позивача, зокрема її матір`ю ОСОБА_4 . Встановлена судом першої інстанції обставина, що земельна ділянка, яка перебувала в користуванні ОСОБА_4 площею 0,3700 га, перейшла їй у спадок від матері ОСОБА_13 не підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами, оскільки ні показання свідка ОСОБА_14 , ні копія наявного в матеріалах справи аркуша погосподарської книги Старопочаівської сільської ради (т. 1 а.с. 52), на якому відсутні відомості щодо бабусі позивача, не є такими. Натомість, з наявного в матеріалах справи не скасованого рішення Старопочаівської сільської ради № 7 від 12.05.1998 року вбачається, що ОСОБА_4 за життя відмовилась від права на спадщину після смерті матері ОСОБА_8 , у зв`язку з чим вказаним рішенням її було зобов`язано розібрати житловий будинок, що знаходився в аварійному стані; було закрито погосподарський номер на дану будівлю та вилучено у фонд сільської ради земельну ділянку розміром 0,096 га (т. 1 а.с. 151). Відсутність в даному рішенні інформації щодо земельної ділянки площею 0,3700 га є доказом того, що мати ОСОБА_4 , яка є бабусею позивача, не мала у власності іншої земельної ділянки.

За вказаних обставин колегія суддів вважає недоведеним факт порушення відповідачем Старопочаївською сільською радою та ОСОБА_2 прав позивача внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування рішень № 67 від 17.05.2016 року та № 234 від 22.08.2017 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки факту визнання Старопочаївською сільською радою права користування її батьком ОСОБА_5 земельною ділянкою площею 0,3700 га, доказом чого є: факти прийняття органом місцевого самоврядування рішення № 127 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі їй у власність земельної ділянки площею 0,1146 га та рішення № 179 (скасованого в подальшому судом); долучена до відзиву Старопочаївською сільською радою довідка Виконавчого комітету № 573 від 18.10.2018 року; показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які в сукупності з вищевказаними рішеннями та довідкою, на її думку, підтверджують факт перебування земельної ділянки розміром 0,3700 га у користуванні ОСОБА_5 та безпідставного неврахування у зв`язку з цим вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, колегія суддів відхиляє, як такі, що спростовуються матеріалами справи: відзивом Старопочаївської сільської ради на позовну заяву (т. 1 а.с. 96-101), зі змісту якого вбачається, що відповідачем позов не визнавався впродовж усього розгляду справи, в зв`язку з чим у суду першої інстанції не було правових підстав для прийняття рішення про задоволення позову з підстав визнання позовних вимог відповідачем. Пояснення представника Старопочаївської сільської ради про те, що в користуванні батьків позивача знаходилось 0,3700 га землі, однак будь-які рішення про передачу вказаної земельної ділянки у їх власність органом місцевого самоврядування не приймалися, а тому право користування вказаною ділянкою припинилося в зв`язку зі смертю батьків - жодним чином не свідчать про визнання Старопочаівською сільською радою позовних вимог, а навпаки - є доказом заперечення таких вимог. Не є доказом визнання позовних вимог відповідачем у розумінні вимог ЦПК України ні факти прийняття органом місцевого самоврядування рішення № 127 про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі їй у власність земельної ділянки площею 0,1146 га та рішення № 179 (скасованого в подальшому судом), ні довідка Виконавчого комітету № 573 від 18.10.2018 року; ні показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки не стосуються позиції відповідача, викладеної в ході судового розгляду справи у заявах по суті, поясненнях, як того вимагає ч. 1 ст. 82 ЦПК. Крім цього, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що навіть визнання позову відповідачем не є безумовною підставою для звільнення позивача від доказування, оскільки за наявності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності обставин, що визнаються або добровільності їх визнання, такі обставини підлягають доказуванню, про що міститься вказівка у тій самій ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги в частині неврахування судом вимог ч. 5 ст. 82 ЦПК України, що полягає у ненаданні належної правової оцінки обставинам, встановленим рішенням суду від 15 серпня 2017 року у справі № 601/324/17 щодо площі земельної ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_5 , оскільки за умови недоведеності належними, допустимими і достатніми доказами факту порушення свого права ОСОБА_1 , сам по собі розмір земельної ділянки, що перебував у користуванні батьків позивача (0,37 га чи 0,27 га) жодного правового значення для вирішення вказаного спору не має. В той час, рішенням суду в справі № 601/324/17не було встановлено інших обставин, ніж у даній справі, що стосуються правової підстави користування батьками позивача вказаною земельною ділянкою, зокрема, не встановлено, що органом місцевого самоврядування приймалися рішення про передачу такої у власність батьків позивача чи що останні розпочали процес приватизації, однак не встигли його завершити в зв`язку зі смертю.

З аналогічних підстав відхиляє колегія суддів і доводи апеляційної скарги в частині ненадання судом відповідної оцінки аргументам позивача, що надана її бабусі (мамі померлої матері ОСОБА_4 ) - ОСОБА_8 земельна ділянка площею 0,07 га для будівництва індивідуального житлового будинку жодного відношення до спірної земельної ділянки площею 0,37 га не має, а також - факту невідповідності наявної у листі Старопочаївської сільської ради від 31.10.2018 року № 260/02-10 та рішеннях відповідача № 122 від 24.03.1998 року, № 51 від 10.06.1999 року інформації про розміри земельних ділянок, що перебували в користуванні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 тим розмірам, що зазначені у рішенні від 17 травня 2016 року № 67.

Відхиляє колегія суддів і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неврахування судом підтвердженого рішенням суду в справі № 601/324/17 факту незаконності дій органу місцевого самоврядування щодо відмови в задоволенні її звернення з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, що перебувала у користуванні її батька ОСОБА_5 , як спадкодавця, яке мало місце 5 березня 2012 року, з посиланням на те, що вона не є жителем села Почаїв, оскільки рішення Старопочаївської сільської ради з приводу вказаного звернення не є предметом судового розгляду в даній справі, а вже було предметом розгляду в справі № 601/324/17, про що зазначає сама позивач, а рішення № 127 від 17.08.2016 року, яке є предметом оскарження (а.с. 38) не містить посилань, що надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, площа якої становить 0,1146 га, якимось чином пов`язано з місцем проживання заявника. При цьому, безпідставним є посилання позивача й на порушення діями відповідача принципу рівності громадян перед законом, передбаченого ст. 24 Конституції України та наданого їй ст. 14 Конституції та Земельним кодексом, що стосується права на отримання у користування, а в подальшому - у власність земельної ділянки в зв`язку з тим, що дозвіл на розробку проекту землеустрою їй було надано лише на площу 0,1146 га (а не 0,37 га, як вона просила), оскільки звертаючись з заявою до органу місцевого самоврядування і зазначаючи в ній, як цього вимагає ч. 6 ст. 118 ЗК України бажане місце розташування земельної ділянки особа самостійно реалізувала надане їй законом право на отримання в користування, а в подальшому й у власність земельної ділянки. При цьому факт відсутності на день звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою вільної земельної ділянки тієї площі, яку вона бажала отримати, що підтверджується наявними в справі доказами, жодним чином не свідчить про порушення діями відповідача внаслідок ухвалення рішення № 127 від 12.08.2016 року її прав. Разом з тим, факт часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2019 року в даній справі та скасування рішень Старопочаївської сільської ради від 17.08.2016 року № 124, від 14.02.2017 року № 169 щодо надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою, затвердження технічної документації, передачі їй у власність земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки останньої, а також факт не оскарження ОСОБА_3 рішення суду, на думку колегії суддів, дає підстави для подальшого вирішення питання про можливість внесення Старопочаївською сільською радою за заявою ОСОБА_1 змін у рішення від 17.08.2016 року № 127 щодо розміру земельної ділянки, відносно якої їй може бути надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки після часткового задоволення судом першої інстанції вимог позивача, земельна ділянка, що була передана у власність ОСОБА_3 , і яку також бажала отримати ОСОБА_1 залишається вільною.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно вимог ч. 4 ст. 376 ЦПК України доповнення чи зміна мотивувальної або резолютивної частини рішення вважається зміною судового рішення.

Враховуючи те, що колегією суддів змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в даній справі в частині, що оскаржена позивачем, рішення суду Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2019 року підлягає зміні з викладенням його змісту в редакції даної постанови.

Керуючись ст.ст. 35 ч.ч. 1, 3; 259 ч.ч. 1, 2, 6, 8; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 4, 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 390 ч. 1 п. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2019 року в частині мотивів відмови в позові до ОСОБА_2 - змінити, виклавши такі в редакції даної постанови.

В решті - рішення залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 15 жовтня 2019 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи