Ухвала

від 10.12.2019 по справі 193/848/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1684/19 Справа № 193/848/19 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2019 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12019040580000257 від 11.06.2019 року,-

за участю учасників судового розгляду:

адвоката: ОСОБА_5

в с т а н о в и л а:

В апеляційнійскарзі захисникпредставника володільцямайна-адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на посів сільськогосподарських олійних культур на земельній ділянці розташованій поблизу с. Петропавлівка, Вакулівської сільської ради, Софіївського району, без кадастрового номера, яка з південної сторони межує із земельною ділянкою к/н 1225283300:02:004:0088, та відноситься до категорії земель запасу, шляхом заборони будь-кому розпоряджатись будь-яким чином та використовувати його до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та/або скасування арешту, окрім слідчого та прокурора для забезпечення збереження вказаного речового доказу та подальшого звернення врожаю в дохід держави.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат зазначає, що земельна ділянка не є безпосереднім об`єктом злочину, що свідчить про суб`єктивне тлумачення слідчим суддею норм матеріального права та невірне розуміння ознак складу злочину.

Ухвала слідчого судді містить лише загальні формулювання підстав із переліком статей, якими регулюються підстави накладення арешту та порядок розгляду такого клопотання. Слідчим суддею фактично встановлений обсяг доказів кримінального правопорушення та їх відповідність, що не відноситься до компетенції слідчого судді та меж заявленого клопотання.

В судовому засіданні представник володільця майна ОСОБА_6 зазначила, що злочинного умислу не мали, оскільки після смерті батька продовжували сплачувати всі податки за користування земельною ділянкою та ведення господарською діяльністю, вчиняли дії щодо оформлення оренди, подавали заявки на участь у торгах.

Соняшник, на який накладено арешт не є предметом даного злочину та не підпадає під жодну із ознак наведених у ст.98 КПК України.

У клопотанні слідчим не наведено переконливих доводів щодо настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженні у разі незастосування вказаних заходів забезпечення кримінального провадження. Не обґрунтовано, яким чином вказаний урожай можна зберегти та не допустити його псування і,які збитки, і кому будуть завдані у разі, якщо усі посіви, арешт на які просить накласти арешт прокурор, не будуть зібрані своєчасно або взагалі.

Крім того, клопотання слідчого не узгоджується з вимогами ст.171 КПК України щодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна, розмір завданої значної шкоди її законному володільцю або власнику на момент подання клопотання слідчим не встановлено, що є обов`язковою вимогою при вирішенні зазначеного питання для з`ясування співмірності вартості майна, на яке накладається арешт і завданої шкоди.

Орган досудового розслідування не додав до клопотання матеріали, які б підтверджували вартість посівів соняшника, яким засіяні та, який вирощується на зазначеній земельній ділянці, не визначено стан розвитку та стадія зрілості посівів, шляхи збереження і збору врожаю.

Ухвалою слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2019 року було задоволено клопотання старшого слідчого СВ Софіївського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Софіївського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 , та накладеноарешт на посів сільськогосподарських олійних культур на земельній ділянці розташованій поблизу с. Петропавлівка, Вакулівської сільської ради, Софіївського району, без кадастрового номера, яка з південної сторони межує із земельною ділянкою к/н 1225283300:02:004:0088, та відноситься до категорії земель запасу, шляхом заборони будь-кому розпоряджатись будь-яким чином та використовувати його до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та/або скасування арешту, окрім слідчого та прокурора для забезпечення збереження вказаного речового доказу та подальшого звернення врожаю в дохід держави/законних власників.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано клопотання, у зв`язку з чим, прийшов до висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні майна, зважаючи на необхідність забезпечення збереження речових доказів по кримінальному провадженні та з метою забезпечення дієвості цього провадження.

Вислухавши суддю- доповідача, думку адвоката ОСОБА_5 , яка просила задовольнити апеляційні вимоги,оскільки вважала, що клопотання слідчого про арешт на посів сільськогосподарських олійних культур на земельній ділянці необґрунтовано, постанови слідчого про визнання вказаного майна речовим доказом відсутнє,не доведено що саме посів є предметом злочину та клопотання не містить не об`ємів вказаної культури не визначена вартість майна на яке накладається арешт, перевіривши матеріали провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вирішуючи з урахуванням положень ст. 132 КПК України питання про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що цей факт не знайшов свого підтвердження наданими до суду апеляційної інстанції матеріалами, крім того жодній особі не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, особливо з урахуванням того, що навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. За викладених обставин в колегії суддів відсутні підстави для висновку про наявність у даному кримінальному провадженні підозри у вчиненні кримінального правопорушення, достатньо обґрунтованої для вжиття за клопотанням слідчого заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. На думку колегії суддів, той факт, що на даний час у цьому кримінальному провадженні будь-якій особі не було повідомлено про підозру, до того ж у самому клопотанні було зазначено, що на теперішній час досудовим розслідуванням досі не встановлено осіб, які самовільно зайняли вказану земельну ділянку та засадили її посівами пшениці , соняшника, ячменю,що беззаперечно свідчить про відсутність у сторони обвинувачення обґрунтування такої підозри, достатньої для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.

Також колегія суддів зазначає про те, що слідчим та прокурором не було в повному обсязі доведено наявності підстав для арешту вищезазначеного майна та необхідності у такому арешті, а також клопотання не містить посилань на те, що майно, яке слід арештувати, відповідає критеріям, зазначеним у ч. 3 ст. 170 КПК України і яким саме. Крім того, санкція ч.1 ст. 197-1 КК України не передбачає конфіскації майна або спеціальної конфіскації, що також не відповідає меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

В даному випадку не можна погодитися з рішенням слідчого судді про задоволенні клопотання слідчого, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що сільськогосподарські культури, якими засіяні та які вирощуються на зазначених земельних ділянках, відноситься до предметів, які відповідають критеріям, передбаченим у ч. 2 ст. 167 КПК України, а клопотання слідчого не узгоджується з вимогами ст. 171 КПК України щодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна, про арешт якого йдеться у клопотанні, розмір завданої значної шкоди її законному володільцю або власнику на момент подання клопотання слідчим не встановлено, що є обов`язковою вимогою при вирішенні зазначеного питання для з`ясування співмірності вартості майна на яке накладається арешт і завданої шкоди.

Крім того, орган досудового розслідування, в порушення ч. 5 ст. 132, ч. 2 ст. 171 КПК України, не додав до клопотання матеріали, які б підтверджували вартість посівів олійних культур, якою засіяні та яка вирощується на зазначених земельних ділянках, не визначено стан розвитку та стадія зрілості посівів, шляхи збереження і збору врожаю. Не зазначено про те, що врожай зібрано та в яких об`ємах.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів не може погодитися з висновком слідчого судді про те, що органом досудового розслідування було доведено наявності підстав для арешту зазначених посівів сільськогосподарських культур, необхідності у такому арешті, відповідності цього майна критеріям ст. 170 КПК України, та з цих підстав ухвала суду підлягає скасуванню, тоді як апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.170-174, 404, 407 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника представника володільця майна- адвоката ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2019 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12019040580000257 від 11.06.2019 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Софіївського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Софіївського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 про арешт майна, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

------------------- ------------------- --------------------

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3