Постанова

від 11.12.2019 по справі 923/333/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/333/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Діброви Г.І., Поліщук Л.В.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю

арбітражного керуючого Дудкіна Р.А.

адвоката Берьозка Ю.В.

адвоката Риженко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.06.2019, суддя в І інстанції Пригуза П.Д., повний текст якої складено 10.06.2019 в м. Херсоні,

постановлену за наслідками розгляду заяви арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3, керівника боржника - ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_4, Приватного підприємства "Медичний центр "Мед-СИТИ", Дочірнього підприємства "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто"

в межах справи №923/333/16

за заявою ОСОБА_8

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.04.2016 року за заявою ОСОБА_8 порушено провадження у справі № 923/333/16 про банкрутство ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ".

Постановою господарського суду Херсонської області від 09.06.2016 введено процедуру ліквідації ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ", ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Дудкіна Р.А.

06.06.2019 року ліквідатор ТОВ Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражний керуючий Дудкін Р.А. звернувся до господарського суду Херсонської області з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , керівника боржника - ОСОБА_1 та інших осіб: ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , Приватне підприємство Медичний центр Мед-СИТИ , Дочірнє підприємство Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто за зобов`язаннями юридичної особи-банкрута ТОВ Медичний центр Мед-СИТИ у зв`язку з доведенням його до банкрутства та стягнення з вказаних осіб на користь боржника 2 355 768,84 грн. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ Медичний центр Мед-СИТИ перед кредиторами у справі про банкрутство № 923/333/16.

Одночасно ліквідатор ТОВ Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражний керуючий Дудкін Р.А. подав до суду заяву про забезпечення вищевказаної заяви про покладення субсидіарної відповідальності з посиланням на ст. ст. 136, 137 ГПК України, в якій просив накласти арешт на все майно та грошові кошти ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ПП Медичний центр Мед-СИТИ та ДП Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто в межах суми - 2 355 768,84 грн. щодо всього майна та грошових коштів кожного.

Заява обґрунтовувалася тим, що саме протиправні дії вищезазначених осіб, характер та об`єм дій яких зазначено у заяві про покладення субсидіарної відповідальності, стали наслідком виникнення боргу перед кредиторами, що в подальшому стало підставою для звернення до господарського суду Херсонської області із заявою кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство № 923/333/16, визнання ТОВ Медичний центр Мед-СИТИ банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

На думку заявника, з урахуванням того, що за результатами розгляду по суті заяви ліквідатора може бути прийнято рішення про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб за зобов`язаннями ТОВ Медичний центр Мед-СИТИ у з в`язку з доведенням його до банкрутства, є ризик того, що вищезазначені особи можуть відчужити належне їм майно з метою уникнення відповідальності, що значно утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. При цьому, це матиме наслідком і порушення майнових прав кредиторів боржника, які будуть позбавлені можливості задовольнити свої грошові вимоги.

Ліквідатор посилався на те, що встановленні рішеннями господарського суду в межах даної справи про банкрутство ТОВ Медичний центр Мед-СИТИ обставини вказують на здатність відповідачів на умисне та свідоме ухилення від фактичного виконання боргових зобов`язань та можливість приховування активів.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 07.06.2019 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. про забезпечення позову про покладення субсидіарної відповідальності шляхом накладення арешту на майно відповідачів -задоволено.

Накладено арешт на все майно та грошові кошти ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ) в межах суми - 2 355 768,84 (два мільйони триста п`ятдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 84 коп.) гривень.

Накладено арешт на все майно та грошові кошти ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 ) в межах суми -2 355 768,84 (два мільйони триста п`ятдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 84 коп.) гривень.

Накладено арешт на все майно та грошові кошти ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_2 ) в межах суми -2 355 768,84 (два мільйони триста п 'ятдесят п 'ять тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 84 коп.) гривень.

Накладено арешт на все майно та грошові кошти ОСОБА_10 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АДРЕСА_3 ) в межах суми - 2 355 768,84 (два мільйони триста п`ятдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 84 коп.) гривень.

Накладено арешт на все майно та грошові кошти ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АДРЕСА_4 ) в межах суми - 2 355 768,84 (два мільйони триста п`ятдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 84 коп.) гривень.

Накладено арешт на все майно та грошові кошти ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; АДРЕСА_3 ) в межах суми - 2 355 768,84 (два мільйони триста п`ятдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 84 коп.) гривень.

Накладено арешт на все майно та грошові кошти Приватного підприємства "Медичний центр "Мед-СИТИ" (ідентифікаційний код 39398604; Житлоселище, буд. 5-а, м. Олешки, Олешківського району, Херсонської області, 75101) в межах суми - 2 355 768,84 (два мільйони триста п`ятдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 84 коп.) гривень.

Накладено арешт на все майно та грошові кошти Дочірнього підприємства "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто'", ідентифікаційний код 32976255; вул. Луки Балашова, 11, м. Олешки, Олешківського району, Херсонської області, 75101) в межах суми - 2 355 768,84 (два мільйони триста п`ятдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 84 коп.) гривень.

Ухвала з посиланням на ст. ст. 136, 137, 140 ГПК України мотивована тим, що за встановлених у цій справі фактичних обставин зловживання відповідачами за цією заявою як заінтересованими особами стосовно боржника своїми правами, суд вважає заявлене клопотання ліквідатора Дудкіна Р.А. обґрунтованим, а вжиття заходів забезпечення - необхідним. При цьому суд враховує засади розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Такий захід забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; наведені позивачем обставини та дії відповідачів вказують на імовірність створення відповідачами умов, щодо утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

З матеріалів справи вбачається, що майно, яке можна було би включити до ліквідаційної маси виведене заінтересованими особами з володіння боржника (банкрута), а вимоги кредиторів в сумі 2 355 768,84грн. на час подачі ліквідатором цієї заяви - не задовольнялися через відсутність майна в ліквідаційній масі. Зазначені факти встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, зокрема: ухвалами господарського суду Херсонської області від 13.09.2017, від 26.10.2018 та іншими.

За таких обставин і правових підстав суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її в частині накладення арешту на все майно та грошові кошти ОСОБА_1 в межах суми - 2 355 768,48 грн. - скасувати, в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. про забезпечення позову про покладання субсидіарної відповідальності шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти ОСОБА_1 - відмовити.

Також, ОСОБА_2 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.06.2019 в частині накладення арешту на все майно та грошові кошти ОСОБА_2 в межах суми - 2 355 768,48 грн. - скасувати, в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. про забезпечення позову про покладання субсидіарної відповідальності шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти ОСОБА_2 - відмовити.

ОСОБА_3 у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.06.2019 в частині накладення арешту на все майно та грошові кошти ОСОБА_3 в межах суми - 2 355 768, 48 грн. - скасувати, в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. про забезпечення позову про покладання субсидіарної відповідальності шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти ОСОБА_3 - відмовити.

Також, ОСОБА_4 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її в частині накладення арешту на все майно та грошові кошти ОСОБА_4 в межах суми - 2 355 768,48 грн. - скасувати, в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. про забезпечення позову про покладання субсидіарної відповідальності шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти ОСОБА_4 - відмовити.

ОСОБА_5 у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту на все майно та грошові кошти ОСОБА_5 в межах суми - 2 355 768,48 грн. -скасувати, в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. про забезпечення позову про покладання субсидіарної відповідальності шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти ОСОБА_5 - відмовити.

Всі апеляційні скарги ідентичні за змістом, скаржники вважають оскаржувану ухвалу незаконною, безпідставною, прийнятою з порушенням норм процесуального права, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, висновки суду, сформовані виключно на припущеннях заявника, які є хибними, не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на повному та об`єктивному дослідженні всіх наявних матеріалів справи і належній оцінці доказів.

Скаржники звертають увагу колегії суддів на те, що в заяві про забезпечення заявником не наведено жодної обставини та не подано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вони здійснюють дії, які можуть призвести до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також на те, що саме лише посилання заявником на триваюче незадоволення кредиторських вимог не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову із посилання на відповідні докази.

Крім того, скаржники звертають увагу колегії суддів також на те, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 26.10.2018, яка набула чинності, було розірвано договір купівлі- продажу нерухомого майна, укладений 22.08.2014 року між ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" та громадянкою ОСОБА_10 , та зобов`язано відповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_4 повернути позивачеві ТОВ Медичний центр Мед-СИТИ наступне нерухоме майно:

- вбудоване приміщення аптеки літ. А , загальною площею 455,8 кв.м., стіни цегляні, розташоване за адресою Херсоснька область АДРЕСА_5 ;

- вбудоване приміщення аптеки - офіс літ. А , загальною площею 171,0 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_6;

- вбудоване приміщення стоматологічного центру літ А , загальною площею 244,0 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_7;

- нежитлову будівлю, аптека літ. А , загальною площею 46,7 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_8, розташована на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,0054 га, кадастровий номер земельної ділянки 6525080500:02:039:0010.

Вартість зазначеного нерухомого майна становить 1 300 000 грн. Водночас, ліквідатор при поданні заяви про забезпечення при вирахуванні суми субсидіарної відповідальності, яку покладає на відповідачів, враховує лише вартість рухомого майна - автомобілів, які були передані боржнику в рамках цієї справи, а вартість вищезазначеного нерухомого майна врахована не була. Також, навіть вартість рухомого майна - автомобілів, зазначена ліквідатором, ґрунтується на припущеннях, оскільки ліквідатором були порушені вимоги ч. 1, 2 ст. 43 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , тому що перед зверненням до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності, ліквідатор зобов`язаний був провести оцінку такого майна.

У відзивах на апеляційні скарги ліквідатор ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражний керуючий Дудкін Р.А. заперечує проти їх задоволення посилаючись на безпідставність викладених у них доводів і просить оскаржувану ухвалу місцевого суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Арбітражний керуючий Дудкін Р.А. зазначає, що саме протиправні дії відповідачів стали наслідком виникнення боргу перед кредиторами, що стало підставою для звернення до господарського суду Херсонської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ Медичний центр Мед-СИТИ . Обґрунтовуючи оскаржуваною ухвалою необхідність забезпечення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість заяви ліквідатора, а вжиття заходів забезпечення такими, що є необхідним, оскільки з наявних матеріалів вбачається, що майно, яке можна було би включити до ліквідаційної маси виведене заінтересованими особами (відповідачами за заявою) з володіння боржника, а вимоги кредиторів в сумі 2 355 768,84 грн. на час подачі ліквідатором цієї заяви - не задовольнялися через відсутність майна в ліквідаційній масі.

Зазначені обставини, встановлені рішеннями господарського суду, вказують на здатність відповідачів на умисне та свідоме ухилення від фактичного виконання боргових зобов`язань та схильність до приховування активів. Саме тому, вживаючи ухвалою від 07.06.2019р. заходи забезпечення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, господарським судом враховано засади розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом вимоги. Суд констатував, що такий захід забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; наведені позивачем обставини та дії відповідачів вказують на імовірність створення відповідачами умов, щодо утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є наявність або відсутність підстав для застосування заходів забезпечення заяви ліквідатора у справі про банкрутство про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та інших осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства шляхом накладення арешту на все їх майно та грошові кошти.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в тому числі, на стадії ліквідаційної процедури вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №925/100/15.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

В силу ч. 1 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Таким законом, який передбачає поряд із відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, є Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Так, відповідно до ч. 5 ст. 41 цього Закону, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників у справі про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників у справі про банкрутство з тим, щоб забезпечити позивачам (кредиторам у справі про банкрутство) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом (заявою у справі про банкрутство), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, з урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Судом установлено, що ліквідатором боржника подано до суду заяву про забезпечення своєї заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, оскільки, на думку заявника, з урахуванням того, що за результатами розгляду по суті заяви ліквідатора може бути прийнято рішення про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб за зобов`язаннями ТОВ Медичний центр Мед-СИТИ у зв`язку з доведенням його до банкрутства, є ризик того, що вищезазначені особи можуть відчужити належне їм майно з метою уникнення відповідальності, що значно утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. При цьому, це матиме наслідком і порушення майнових прав кредиторів боржника, які будуть позбавлені можливості задовольнити свої грошові вимоги.

Водночас, місцевий господарський суд взагалі не надав правової оцінки правомірності вимогам ліквідатора про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що посилання ліквідатора на імовірність відчуження засновниками боржника та іншими особами належного їм майна з метою уникнення відповідальності, не заслуговує на увагу, оскільки самі лише припущення заявника не можуть свідчити про утруднення чи неможливість виконання рішення суду в разі задоволення такої заяви ліквідатора. При цьому, ліквідатором не надано жодних доказів можливого відчуження вказаними особами належного їм майна з метою уникнення відповідальності, а саме лише посилання ліквідатора на потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В основу прийнятого судом першої інстанції судового рішення покладено тезу про те, що майно, яке можна було би включити до ліквідаційної маси виведене заінтересованими особами з володіння боржника (банкрута), а вимоги кредиторів в сумі 2 355 768,84 грн. на час подачі ліквідатором цієї заяви - не задовольнялися через відсутність майна в ліквідаційній масі. Зазначені факти встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, зокрема: ухвалами господарського суду Херсонської області від 13.09.2017, від 26.10.2018 та іншими.

Колегія суддів відзначає, що в контексті обов`язку ліквідатора надати докази вчинення засновниками боржника та іншими особами відповідних дій, спрямованих на уникнення відповідальності за зобов`язаннями боржника, вчинення яких обумовлюється в часі після пред`явлення їм вимоги чи подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності до суду. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання місцевого суду на факти, встановлені ухвалами господарського суду Херсонської області від 13.09.2017, від 26.10.2018 та іншими, тобто до звернення ліквідатора до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності у даній справі, не є тими обставинами, які б свідчили про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, з огляду на що таке посилання місцевого суду є необґрунтованим.

Вирішуючи питання про обґрунтованість вжиття заходів забезпечення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та інших осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства шляхом накладення арешту на все їх майно та грошові кошти, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні суспільні відносини виникли з приводу необхідності забезпечення заяви ліквідатора у межах справи про банкрутство щодо покладення субсидіарної відповідальності на засновників та інших осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства та співвідношення інституту забезпечення позову (ст. 136 ГПК України) з однієї сторони та сутності права фізичних осіб на мирне володіння майном у розумінні Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 41 Конституції України (право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним).

У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Законність втручання у даному випадку визначається крізь призму обґрунтування у законі права включати до ліквідаційної маси боржника майна та грошових коштів, які належать на праві власності фізичним особам, у тому числі тим, які не є учасниками справи про банкрутство.

Суд першої інстанції взагалі не досліджував це питання та не вказав, якою нормою діючого законодавства він керувався, коли вважав за обґрунтоване забезпечити заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та інших осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства саме шляхом обмеження прав власності фізичних осіб задля включення у майбутньому до складу ліквідаційної маси боржника майна, яке йому не належить на праві власності, а саме все майно та грошові кошти, які належать на праві власності фізичним особам. При цьому, єдиний механізм застосування субсидіарної відповідальності третіх осіб за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство передбачений положеннями частини п`ятої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює покладення такої відповідальності, зокрема, на засновників та учасників підприємства, у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Натомість, таких обставин судом першої інстанції не було встановлено та в оскаржуваній ухвалі не вказано.

Відносно суспільного інтересу слід зазначити наступне. Оспорюване судове рішення суду першої інстанції створює передумови для включення до ліквідаційної маси боржника майна, що йому не належить на праві власності задля задоволення вимог кредиторів, тобто інтересів приватних, а не суспільних. Водночас позбавлення права власності на майно, здійснене лише з метою надання особистої вигоди приватній стороні, не може бути таким, що відповідає "суспільним інтересам" (п. 40 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства"). За таких обставин колегія суддів констатує, що прийняте судове рішення та обмеження, які ним встановлюється не слугували меті суспільного інтересу.

Досліджуючи питання пропорційності втручання у право на володіння майном фізичних осіб цілі, якій слугувало таке втручання слід зауважити наступне. Проблематика неплатоспроможності полягає у тому, що у силу певних об`єктивних та суб`єктивних обставин боржник опиняється у ситуації неспроможності погасити свої борги. Водночас у даному випадку суд не встановив та не зазначив в оскаржуваній ухвалі будь-яких обставин, які б свідчили, що вказані у заяві ліквідатора особи сприяли неплатоспроможності боржника, що визначає непропорційність втручання у право власності таких громадян на мирне володіння ними своїм майном меті такого втручання (погашення боргів боржника-банкрута перед третіми особами за рахунок належного громадянам всього майна та грошових коштів). За таких обставин, колегія суддів констатує непропорційність втручання у мирне володіння майном фізичних осіб.

При цьому, застосовуючи заходи забезпечення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, суд повинен був перевірити свої дії на предмет відповідності Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого Протоколу до неї у розрізі дотримання прав учасників справи та незалучених до справи осіб, гарантованих статтею 6 Конвенції "Право на справедливий суд" та права на мирне володіння майном.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що накладення арешту на все майно та грошові кошти належні на праві приватної власності фізичним особам, як захід забезпечення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства у даній справі про банкрутство ТОВ Медичний центр Мед-СИТИ є неспівмірним втручанням у право таких фізичних осіб мирно володіти своїм майном.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при винесення оскаржуваної ухвали про застосування заходів забезпечення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства шляхом накладення арешту на все їх майно та грошові кошти.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що доводи скаржників про порушення норм матеріального та процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали знайшли своє підтвердження. Судом першої інстанції невірно застосовано норми права, що виразилося в незастосуванні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати в оскаржуваній частині, а у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ Медичний центр Мед-СИТИ арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , в межах суми - 2 355 768,84 грн. щодо всього майна та грошових коштів кожного - слід відмовити.

Керуючись статтями 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.06.2019 у справі № 923/333/16 в частині накладення арешту на все майно та грошові кошти ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , в межах суми - 2 355 768,84 грн. щодо всього майна та грошових коштів кожного - скасувати.

У задоволенні заяви ліквідатора ТОВ Медичний центр Мед-СИТИ арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , в межах суми - 2 355 768,84 грн. щодо всього майна та грошових коштів кожного - відмовити.

В решті ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.06.2019 у справі № 923/333/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 13.12.2019р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Діброва Г.І.

Поліщук Л.В.