Постанова

від 12.12.2019 по справі 916/1769/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1769/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Гончаренко О.С.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» в особі Одеської філії

на рішення господарського суду Одеської області від 30.09.2019, суддя в І інстанцій Погребна К.Ф., повний текст якого складено 10.10.2019 в м. Одесі

у справі № 916/1769/19

за позовом: Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» в особі Одеської філії

до відповідача: Одеського морехідного коледжу рибної промисловості імені Олексія Соляника

про стягнення 195 507,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Державне підприємство «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» в особі Одеської філії (далі - Підприємство) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Одеського морехідного коледжу рибної промисловості імені Олексія Соляника» (далі - Коледж) про стягнення 195 507,95 грн. заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором підряду № 24 на виконання проектних та пошукових робіт від 22.06.2015 щодо оплати вартості виконаних Підприємством робіт.

В процесі розгляду даної справи господарським судом першої інстанції Коледжем подано до суду заяву про застосування передбачених законом наслідків пропуску позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.09.2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю у зв`язку зі спливом позовної давності для звернення позивача до суду із заявленим позовом, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

Підприємство у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Одеської області від 30.09.2019 року скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов.

Скаржник вважає зазначене рішення недостатньо обґрунтованим, що полягає у неповноті встановлення обставин, які мають значення для справи, та неправильності установлення обставин, які мають значення для справи, неправильного дослідження доказів, внаслідок чого не були застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції було виявлено пропуск позовної давності, як наслідок, але помилково встановлено, що причини, що призвели до цих наслідків, тобто, пропуску позовної давності, не поважні.

01 червня 2018 року від імені ДП НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ в особі Одеської філії Інституту НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ була подана заява по справі № 916/932/18 про усунення недоліків позовної заяви від 18.05.2018р. за вх. № 1003/18, що свідчить про намір позивача усунути всі недоліки позовної заяви. Але, провадження по справі № 916/932/18 було відкрито за позовом Одеської філії ДП НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ , і ані відповідач, ані суд не звернули увагу на те, що позивач у даній справі був неналежним.

Судом не були враховані всі обставини справи в повному обсязі, а саме те, що провадження по справі № 916/932/18 було відкрито за позовом неналежного позивача, а також те, що відповідач фактично також не заперечував проти того, що позивач був неналежним.

Судом встановлено, що у ДП НДШРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ в особі Одеської філії починаючи з 06.10.2015 року виникло право на стягнення простроченої суми в судовому порядку. Але на момент спливу позовної давності, тобто 06.10.2018 року, у господарському суді Одеської області тривав розгляд справи № 916/932/18 за позовом до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Ухвала господарського суду Одеської області про закриття провадження по справі № 916/932/18 була винесена 05.06.2019 року, тобто вже після спливу строків позовної давності.

Таким чином, скаржник вважає, що суд дійшов до неправильного висновку про те, що позивач не використав право на стягнення простроченої суми в судовому порядку. Скаржник вказує, що позовна давність була пропущена ним з поважних причин, що не залежали від нього.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

При цьому відповідач зазначає, що в рамках справи №916/932/18 позивач не скористався своїм правом на оскарження ухвали про закриття провадження у справі, а в рамках даної справи № 916/1769/19 пояснити суду чому не було здійснено оскарження не зміг.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 22.06.2015 року між Державним вищим навчальним закладом Одеське морехідне училище рибної промисловості імені Олексія Соляника (замовник), правонаступником якого є відповідач, та Державним підприємством «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція» (підрядник) було укладено договір підряду на виконання проектних та пошукових робіт № 24, згідно з п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується здійснити за завданням замовника проектно-кошторисну документацію по об`єкту Реконструкція двоповерхового спального корпусу з надбудовою двох поверхів, за адресою: м. Одеса, вул.. Мечникова, 130 , а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами п.п. 1.2, 1.3, 1.4 договору, зміст та обсяг роботи в цілому та по етапах (розділах) визначається узгодженим сторонами зведеним кошторисом, який є невід`ємною частиною даного договору; робота за даним договором виконується у відповідності до узгодженого сторонами завдання на проектування, технічних та інших вимог; термін виконання всієї роботи: 60 календарних днів після підписання договору та отримання вихідних даних.

Розділом 2 договору встановлено вартість робіт та порядок розрахунків. Так, пунктом 2.1 договору перебачено, що вартість робіт за договором визначена зведеним кошторисним розрахунком та складає: 195 507,95 грн. у тому числі ПДВ 20%: - 32 584,66 грн.

Розрахунок (оплата) проводиться - на підставі акту передачі-приймання проектно- вишукувальних робіт, по договору підряду (п.2.2 договору).

Згідно з п.2.3 договору, розрахунок за виконану роботу проводиться не пізніше 5-ти днів після підписання акту передачі-приймання проектно-вишукувальних робіт, по договору підряду.

В силу п.п. 3.1.3 договору замовник зобов`язався прийняти виконані за даним договором роботи шляхом підписання відповідного акту та своєчасно оплатити їх.

При завершенні робіт (етапів робіт) підрядник направляє замовникові акт передачі-приймання проектних (пошукових) робіт, що є підставою для проведення розрахунку (оплати) виконаних робіт (п.4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору замовник протягом 10-ти днів з дня отримання акту передачі-приймання, при необхідності, знайомиться з проектними (пошуковими) роботами у підрядника, підписує акт та повертає його підряднику.

Згідно з пунктом 4.3 у випадку мотивованої відмови замовника від приймання робіт чи зупинки проектування сторонами у 10-ти денний термін складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань, термінів їх виконання, або акт незавершених робіт.

При неотриманні підрядником у 10-денний строк підписаного акту передачі-приймання або мотивованої відмови проектні (пошукові) роботи вважаються прийнятими з виконанням усіх умов договору (п. 4.4 договору).

Договір укладається на весь строк проектування і оплати проектної (пошукової) роботи і діє до 31.12.2015 та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком до даного договору є зведений кошторис на проведення проектних та пошукових робіт.

30.09.2015 року сторонами було підписано акт передачі-приймання проектно-вишукувальних робіт по договору підряду № 24 від 22.06.2015, згідно з яким проектно-кошторисна документація по об`єкту Реконструкція двоповерхового спального корпусу з надбудовою двох поверхів за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 130 на суму 195 507,95 грн. виконана підрядником у повному обсязі, відповідає умовам договору і належним чином оформлена.

Таким чином, відповідно до умов п. 2.3 договору підряду остаточний розрахунок з позивачем за виконану роботу відповідач повинен був здійснити не пізніше 05.10.2015 року.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом позивач зазначав про те, що з моменту підписання акту передачі-приймання проектно-вишукувальних робіт від 30.09.2015 по договору підряду № 24 від 22.06.2015 і по теперішній час замовник не розрахувався з підрядником за виконан ним роботу, незважаючи на те, що пунктом 2.3 договору підряду передбачено, що розрахунок за виконану роботу проводиться не пізніше 5-ти днів після підписання акту передачі-приймання проектно-вишукувальних робіт по ньому.

Посилаючись на відмову Коледжу оплатити вартість виконаних Підприємством робіт за договору підряду № 24 від 22.06.2015, останнє звернулося до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 195507,95 грн. заборгованості.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача 195 507,95 грн. заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням останнім зобов`язання за договором підряду в частині оплати вартості виконаних Підприємством робіт.

Відмовляючи у задоволені позову у зв`язку зі спливом позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом, про застосування якої заявлено відповідачем у справі, місцевий господарський суд керувався приписами ст. ст. 256, 257, 260, 261, 267 ЦК України та на підставі встановлених обставин виходив із того, що з урахуванням пункту 2.3 договору відповідач повинен був оплатити вартість виконаних робіт протягом 5 днів з моменту підписання акту передачі-приймання проектно-вишукувальних робіт, зазначений акт був підписаний 30.09.2015р. Отже у позивача починаючи з 06.10.2015р. виникло право на стягнення простроченої суми в судовому поряду. З відповідним позовом до суду позивач звернувся лише 24.06.2019р.

Таким чином позивачем пропущений строк позовної даності для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу у вигляді вартості виконаних за договором підряду № 24 від 22.06.2015р. робіт на суму 195 507,95грн. Враховуючи відсутність доказів поважності пропуску позовної давності зі сторони позивача у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність застосування позовної давності та відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявлених Підприємством позовних вимог, з огляду на таке.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 76 ГПК України).

З огляду на предмет спору у справі, предметом доказування в цій справі є 1) обставини, що підтверджують наявність боргу; 2) обставини, що підтверджують своєчасне звернення з позовом (в межах строків позовної давності).

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 887 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт: сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що сторонами даного спору 22.06.2015 року було укладено договір підряду на виконання проектних та пошукових робіт № 24, згідно з п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується здійснити за завданням замовника проектно-кошторисну документацію по об`єкту Реконструкція двоповерхового спального корпусу з надбудовою двох поверхів, за адресою: м. Одеса, вул.. Мечникова, 130 , а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору, вартість робіт за договором визначена зведеним кошторисним розрахунком та складає: 195 507,95 грн. у тому числі ПДВ 20%: - 32 584,66 грн.; розрахунок (оплата) проводиться - на підставі акту передачі-приймання проектно-вишукувальних робіт, по договору підряду; розрахунок за виконану роботу проводиться не пізніше 5-ти днів після підписання акту передачі-приймання проектно-вишукувальних робіт, по договору підряду.

Судом також установлено, що на виконання умов даного договору сторонами 30.09.2015 року було підписано акт передачі-приймання проектно-вишукувальних робіт по договору підряду № 24 від 22.06.2015, згідно з яким проектно-кошторисна документація по об`єкту Реконструкція двоповерхового спального корпусу з надбудовою двох поверхів за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 130 на суму 195 507,95 грн. виконана підрядником у повному обсязі, відповідає умовам договору і належним чином оформлена. Отже, відповідно до умов п. 2.3 договору підряду остаточний розрахунок з позивачем за виконану роботу відповідач повинен був здійснити не пізніше 05.10.2015 року.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не спростовуючи факту виконання позивачем у повному обсязі обумовлених договором підряду проектно-вишукувальних робіт у визначеній вартості, прийнятих ним без будь-яких заперечень за актом передачі-приймання, не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку, у зв`язку з чим прострочений борг відповідача перед позивачем в сумі 195 507,95 грн. обґрунтовано визнано судом першої інстанції таким, що підлягає стягненню.

Разом з тим, відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Водночас, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (аналогічна правова позиція викладена у п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 911/1437/17).

Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Вказана правова позиція напрацьована усталеною судовою практикою як Верховного Суду України в постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, так і Верховного Суду, зокрема в постановах від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17.

За змістом частин 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Судом установлено, що відповідно до умов п. 2.3 договору підряду остаточний розрахунок з позивачем за виконану роботу відповідач повинен був здійснити не пізніше 05.10.2015 року, отже починаючи з 06.10.2015 року у позивача виникло право на стягнення простроченої суми боргу в судовому порядку, а тому саме з цієї дати почався перебіг позовної давності, який сплив 06.10.2018 року.

Підприємство звернулося до господарського суду з даним позовом 24.06.2019 року, що підтверджується відміткою канцелярії суду на першому аркуші позовної заяви, тобто поза межами встановленого ст. 257 ЦК України загального строку позовної давності тривалістю у три роки.

Таким чином, правильним є висновок місцевого суду про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 195 507,95грн. за договором підряду на виконання проектних та пошукових робіт № 24 від 22.06.2015р.

Що ж до посилань Підприємства на поважність причин пропуску позовної давності та наявність підстав поновити Підприємству позовну давність на звернення до суду з позовом до Коледжу про стягнення заборгованості за договором підряду на виконання проектних та пошукових робіт № 24 від 22.06.2015р. наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

При цьому закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Визначаючи поважною причину пропуску позовної давності, суд у своєму рішенні повинен послатися на відповідні докази. За законодавством поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов`язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій. До поважних причин також слід віднести причини, за якими кредитор проявляв належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не міг своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежать та не знаходилися під його контролем.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що наведені позивачем обставини пропуску строку позовної давності, не є об`єктивно непереборними, що унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, у травні 2018 року з позовом про стягнення з Одеського морехідного коледжу рибної промисловості імені Олексія Соляника заборгованості у розмірі 195 507,95 грн., яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором підряду № 24 на виконання проектних та пошукових робіт від 22.06.2015, зверталася Одеська філія Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» , у зв`язку з чим ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2019р. провадження у справі № 916/932/18 було закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки такий спір не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

При цьому, в ухвалі суду від 05.06.2019 зазначено, що оскільки стороною за договором на виконання проектних та пошукових робіт № 24 від 22.06.2015р. виступає державне підприємство «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут „НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» , то, відповідно, Підприємство і має право на звернення до суду із даними позовом. Також, суд звернув увагу Одеської філії державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут „НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» на те, що філія, як самостійний суб`єкт господарських правовідносин, не може виступати позивачем в порядку жодного судочинства.

Вказана ухвала суду від 05.06.2019р. у справі № 916/932/18 в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.

Отже, ухвалення та набрання законної сили судовою ухвалою у справі № 916/932/18 з висновком про неправильне звернення Одеської філії до суду у спірних правовідносинах не змінює визначений законом порядок визначення та обчислення строку позовної давності і не перериває перебігу позовної давності.

Крім того, звернення до суду за захистом порушеного права є суб`єктивним правом кожної особи, на яку покладається тягар відповідальності за своєчасне та правильне обрання способу захисту і звернення до суду та за всі наслідки пов`язані з цим.

Також суд зазначає, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яку відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов`язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії").

Підприємством не наведено жодних інших причин поважності чи наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від нього підстав, унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову у період з 06.10.2015 по 06.10.2018.

Враховуючи викладене та приписи пункту 4 статті 267 ЦК України, суд апеляційної інстанції вважає, що пропуск Підприємством строку позовної давності допущений без поважних причин, а тому порушене право не підлягає захисту.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду про те, що у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, вимога позивача про стягнення 195 507,95 грн. заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором підряду № 24 на виконання проектних та пошукових робіт від 22.06.2015 щодо оплати вартості виконаних Підприємством робіт, задоволенню не підлягає.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Місцевим судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим зазначене рішення підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд в сумі 4398,93 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 30 вересня 2019 року у справі № 916/1769/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» в особі Одеської філії - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 13.12.2019.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Мишкіна М.А.