Рішення

від 02.12.2019 по справі 904/2266/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2019м. ДніпроСправа № 904/2266/19

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтера-КР", м. Кривий Ріг

про стягнення 84 030,87 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Захарчук А.Е.

Представники:

Від позивача: Булаткіна Н.О., довіреність № 12 від 25.03.2019;

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтера-КР" про стягнення недоотриманої орендної плати у розмірі 10 604,01 грн., заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 2 078,52 грн., пені у розмірі 583,31 грн., інфляційної складової у розмірі 773,33 грн., плати за використання асфальтованого майданчика у розмірі 30 502,01 грн., плати за використання приміщення в позадоговірний період у розмірі 3 323,79 грн., неустойки у розмірі 13 295,10 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6012-ОД від 19.07.2016 зі сплати орендних платежів.

Ухвалою суду від 05.06.2019 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 10-11-01190 від 18.02.2019 залишено без руху.

Ухвалою суду від 26.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.07.2019.

Ухвалою суду від 22.07.2019 відкладено розгляд справи на 06.08.2019.

Ухвалою суду від 06.08.2019 відкладено розгляд справи на 20.08.2019.

Заявою № 10-11-04950 від 19.08.2019 позивачем збільшено розмір позовних вимог. Наразі предметом спору у справі є стягнення з відповідача суми недоотриманої орендної плати у розмірі 10 604,01 грн., заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 4 220,25 грн., пені у розмірі 950,52 грн., інфляційної складової у розмірі 1 375,34 грн., плати за використання асфальтованого майданчика у розмірі 30 502,01 грн., плати за використання приміщення в позадоговірний період у розмірі 3 123,25 грн., неустойки у розмірі 33 255,49 грн.

Ухвалою суду від 20.08.2019 замінено позивача у справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

Також ухвалою суду від 20.08.2019 ухвалено розглядати справу № 904/2266/19 в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 02.10.2019.

Ухвалою суду від 02.10.2019 відкладено підготовче засідання на 30.10.2019.

Ухвалою суду від 30.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 27.11.2019.

Ухвалою суду від 27.11.2019 відкладено розгляд справи на 02.12.2019.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА (З УРАХУВАННЯМ ЗАЯВИ ПРО ЗБІЛЬШЕННЯ РОЗМІРУ ПОЗОВНИХ ВИМОГ).

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтера-КР" (надалі - орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, № 12/02-6012-ОД від 19.07.2016 (надалі - договір).

Пунктом 10.1. договору встановлено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 19 липня 2016 року по 18 червня 2019 року включно.

Згідно п. 1.1 та п.1.2 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення площею 67,9 кв.м. (надалі - майно), розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, 64, що перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу „Криворізький національний університет" (надалі - балансоутримувач) з метою розміщення буфету.

Орендна плата за базовий місяць розрахунку квітень 2016 становить 687,28 грн. (п.3.1. договору). Орендна плата за кожний наступний місяць корегується в порядку визначеному п. 3.3 договору.

Позивач стверджує, що:

1) відповідач використовує приміщення не за цільовим призначенням (приміщення використовує під розміщення кафе, а не під розміщення буфету як за договором). Згідно Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (надалі - Методика), за оренду приміщення під розміщення в ньому кафе застосовується інша орендна ставка ніж за буфет (15% замість 4%). На підставі цього, позивач просить стягнути з відповідача суму недоотриманої орендної плати у розмірі 10 604,01 грн. за період з 19.07.2016 по 23.05.2017;

2) відповідач порушив свої зобов`язання зі сплати орендної плати, а тому, має сплатити на користь позивача заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 4 220,25 грн., пеню у розмірі 950,52 грн., інфляційну складову у розмірі 1 375,34 грн.;

3) через систематичну несплату відповідачем орендних платежів, позивачем в односторонньому порядку було розірвано договір оренди. Однак, відповідач у встановлені законодавством та договором строки приміщення не повернув, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, має сплатити позивачу орендну плату за використання приміщення в позадоговірний період у розмірі 3 123,25 грн. та неустойку у розмірі 33255,49 грн.

4) відповідач безоплатно використовує асфальтований майданчик (земельну ділянку) розташовану біля об`єкту оренди. А тому, має сплатити позивачу плату за використання асфальтованого майданчика (земельної ділянки) у розмірі 30 502,01 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач в судові засідання з розгляду справи не з`явився, відзиву на позов не надав.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми недоотриманої орендної плати у розмірі 10 604,01 грн., заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 4 220,25 грн., пені у розмірі 950,52 грн., інфляційної складової у розмірі 1 375,34 грн., плати за використання асфальтованого майданчика у розмірі 30502,01 грн., плати за використання приміщення в позадоговірний період у розмірі 3123,25 грн., неустойки у розмірі 33 255,49 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами (який договір був укладений), які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами; законодавчі та договірні наслідки нецільового використання приміщення; чи мало місце порушення будь-яких інших зобов`язань (чи має місце прострочення сплати орендної плати, в які строки і якому розмірі орендарем фактично було сплачено орендні платежі); наслідки таких порушень; наявність підстав для односторонньої відмови орендодавця від договору оренди та строк, коли об`єкт оренди мав бути повернутий орендодавцю; які наслідки неповернення об`єкту оренди у встановлений строк; яке право чи інтерес позивача порушено використанням орендарем асфальтованого майданчика (земельної ділянки).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтера-КР" (надалі - орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, № 12/02-6012-ОД від 19.07.2016 (надалі - договір).

Пунктом 10.1. договору встановлено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 19 липня 2016 року по 18 червня 2019 року включно.

Згідно п. 1.1 та п.1.2 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення площею 67,9 кв.м. (надалі - майно), розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, 64, що перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу „Криворізький національний університет" (надалі - балансоутримувач) з метою розміщення буфету.

Орендна плата за базовий місяць розрахунку квітень 2016 становить 687,28 грн. (п.3.1. договору). Орендна плата за кожний наступний місяць корегується в порядку визначеному п. 3.3 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу приписів зазначеної статті, правомірність правочину презюмується.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми недоотриманої орендної плати у розмірі 10 604,01 грн.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 10604,01 грн. як борг за Договором оренди, який має статус суму недоотриманої орендної плати і вважає такі зобов`язання відповідача договірними. В судовому засіданні представник позивача наполягав саме на такій правовій природі позовних вимог в цій частині.

Згідно зі статтею 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом, встановленим як чинним господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору). Зміна та розірвання господарських договорів саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 773 ЦК України, якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Аналогічні положення містить п. 8.3 Договору.

Водночас, чинне законодавство України та договір не надають Орендодавцю права самостійно, в односторонньому порядку змінювати орендну ставку, і, відповідно - розмір орендної плати, у зв`язку із нецільовим використанням об`єкту оренди.

З викладеного вбачається, що нецільове використання приміщення може мати наслідком розірвання договору, бути самостійною підставою для внесення змін до договору, або бути підставою для визнання договору недійсними (у разі наявності відповідних обставин) за статтями 228, 229, 230 ЦК України тощо; і не може бути підставою для односторонньої зміни орендної плати Орендодавцем.

В силу ст. 204 ЦК України, договір оренди є дійсним, і в силу ст. 629 ЦК України, є обов`язковий для виконання сторонами. А тому, позивач позбавлений права вимагати від відповідача орендну плату в розмірі більшому ніж передбачено Договором.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 4 220,25 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач на виконання умов договору, передав орендарю об`єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 19.07.2016.

Об`єкт оренди перебував у користуванні орендаря до 19.06.2019, що підтверджується актом приймання-передачі від 19.06.2019.

Згідно з пунктом 3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (надалі - Методика) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2016 року 687,28 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 3.3 договору оренди визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:

- 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 343,64 грн.;

- 50% балансоутримувачу у розмірі 343,64 грн.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, не залежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.

За період з 19.07.2016 по 18.05.2018 орендар зобов`язаний сплатити орендну плату в розмірі 24 377,42 грн. З них до бюджету - 12 188,71 грн.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не сплатив орендні платежі у встановлені строки. Так, відповідачем було сплачено суму орендної плати до бюджету у розмірі 7 968,46 грн.

Відповідно, заборгованість орендаря перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях зі сплати орендних платежів складає 4 220,25 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 950,52 грн. та інфляційної складової у розмірі 1 375,34 грн.

Відповідно до п. 3.8. договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

На підставі п. 3.8. договору та ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу до сплати пеню у розмірі 950,52 грн. та суму інфляційної складової у розмірі 1375,34 грн.

Під час дослідження розрахунків пені та інфляційної складової судом було встановлено, що відповідні розрахунки не є обґрунтованими з огляду на таке.

Подані розрахунки не розшифровані по кожному розрахунковому місяцю, у який утворилась заборгованість, окремо, а зроблені наростаючим підсумком. З наданого розрахунку суми основного боргу неможливо встановити періоди прострочення оплати орендних платежів за кожний окремий місяць.

Вказане прямо впливає на періоди нарахування штрафних санкцій.

Так, відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку, зобов`язання відповідача з оплати орендної плати за кожен розрахунковий місяць має різний строк виконання, а отже, і періоди прострочення відповідача з оплати орендної плати за кожен місяць не є тотожними.

З аналізу змісту вищенаведених статей вбачається, що для здійснення нарахування пені та інфляційної складової необхідно встановити окремо по кожному місяцю розмір несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання та період, у який існувала заборгованість.

Всупереч вимогам чинного законодавства, позивач здійснює нарахування штрафних санкцій на усю суму заборгованості разом наростаючим підсумком.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Ухвалою суду від 27.11.2019 позивача було зобов`язано надати письмові пояснення, у яких визначити окремо по кожному місяцю розмір несвоєчасно виконаного відповідачем грошового зобов`язання та період, у який існувала заборгованість; виокремити суми пені та інфляційної складової, заявлені до стягнення, за кожним окремим розрахунковим місяцем та зазначенням окремих періодів нарахування; розшифрувати суму основного боргу у розмірі 3 435,51 грн., зазначену в листі № 11-02-02812 від 04.05.2018, за кожним окремим розрахунковим місяцем.

Позивачем вимоги ухвали суду від 27.11.2019 не виконано. До письмових пояснень №б/н від б/д, наданих представником позивача суду у судовому засіданні від 02.12.2019, додані ті самі недеталізовані розрахунки штрафних санкцій, виконані наростаючим підсумком, що були надані разом із заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Крім того, позивачем на вимогу суду здійснено розрахунок суми основного боргу окремо за кожним місяцем. Відповідно до наданого розрахунку вбачається, що за окремими місяцями відповідачем було сплачено до бюджету суму орендної плати більшу, ніж сума орендної плати за поточний місяць. В погашення заборгованості за які місяці орендодавцем була спрямована така переплата встановити з наданих розрахунків не вбачається за можливе.

Внаслідок вищевказаних недоліків, суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок пені та інфляційних втрат.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 950,52 грн. та інфляційної складової у розмірі 1 375,34 грн. слід залишити без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за використання приміщення в позадоговірний період у розмірі 3 123,25 грн. та неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у розмірі 33 255,49 грн.

Орендодавцем було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтера-КР" лист № 11-02-02812 від 04.05.2018 про відмову від договору оренди. У якості підстави відмови від договору оренди позивачем визначено, зокрема, порушення наймачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати орендної плати.

Як встановлено судом вище, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтера-КР" перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях наявна заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 4 220,25 грн.

Зокрема, відповідно до наданого позивачем розрахунку орендних платежів, відповідачем не сплачувалась орендна плата протягом трьох місяців підряд: у травні, червні та липні 2017 року.

Як зазначено вище, зміна та розірвання господарських договорів саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Відповідно до положень статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Наведеною нормою Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом наймодавця. При цьому таке право виникає у наймодавця незалежно від подальшого погашення наймачем заборгованості з орендної плати.

Таку саме правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.09.2018 у справі № 910/19163/17, постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 у справі № 3-26гс12.

За таких обставин, договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, № 12/02-6012-ОД від 19.07.2016 є розірваним з 18.05.2018.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Лист № 11-02-02812 від 04.05.2018 про відмову від договору оренди отриманий наймачем 18.05.2018.

Разом з тим, орендарем було повернуто об`єкт оренди лише 19.06.2019.

За змістом ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, неповернення відповідачем об`єкту оренди після отримання правомірної вимоги орендодавця про розірвання договору оренди у відповідності до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України сталось з вини відповідача. Жодних об`єктивних причин такого несвоєчасного повернення (зокрема прострочення кредитора) з матеріалів справи не вбачається.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у розмірі 33 255,49 грн. є правомірною.

При цьому, одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 910/12949/16, постанові Касаційного господарського суду від 29.03.2018 у справі № 914/730/17.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за використання асфальтованого майданчика у розмірі 30502,01 грн.

У якості підстави для стягнення з відповідача плати за використання асфальтованого майданчика у розмірі 30502,01 грн. позивачем зазначено, що балансоутримувачем було направлено орендодавцю лист від 03.07.2017 № 01/01-448, у якому вказано, що орендар за відсутності відповідного договору безоплатно використовує асфальтований майданчик загальною площею близько 50,0 кв.м., розташований біля входу в орендоване приміщення.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пп. 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормами підпунктів 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відтак, оскільки до моменту оформлення особою, що користується земельною ділянкою майна права оренди земельної ділянки, відносини з фактичного користування такою земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Водночас, для правильного вирішення спору в цій частині, необхідно визначити орган, до повноважень якого відноситься контроль за використанням та охороною земель, визначити чи сформована земельна ділянка як об`єкт цивільного права (чи визначено іі межі, чи існує кадастровий номер та землевпорядна технічна документація), яка нормативно-грошова оцінка цієї земельної ділянки тощо.

Статтею 5 ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, встановлено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

З огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства, судом встановлено, Держгеокадастр є органом, до повноважень якого віднесено здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4. ЗУ Про Фонд державного майна України визначено, що до основних завдань Фонду державного майна України належать реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності

Статтею 5 ЗУ Про Фонд державного майна України визначені повноваження Фонду державного майна України, зокрема, у сфері оренди державного майна Фонд виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності;

здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна;

проводить інвентаризацію, оцінку цілісних (єдиних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що передаються в оренду Фондом державного майна України, а також нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), або виступає її замовником, укладає договори на проведення оцінки зазначеного майна та затверджує акти оцінки (висновки про вартість майна);

здійснює контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств;

бере участь у здійсненні контролю за поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А отже, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях не є належним позивачем за позовними вимогами про стягнення недотриманого доходу з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-6012-ОД від 19.07.2016 (а.с. 20 - 26), листом № 11-02-02812 від 04.05.2018 про відмову від договору оренди (а.с. 49), поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 50), актом приймання-передачі (а.с. 122).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтера-КР" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 4 220,25 грн. та неустойки у розмірі 33 255,49 грн.

У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача плати за використання асфальтованого майданчика у розмірі 30 502,01 грн., плати за використання приміщення в позадоговірний період у розмірі 3 123,25 грн., суми недоотриманої орендної плати у розмірі 10 604,01 грн. - слід відмовити.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 950,52 грн. та інфляційної складової у розмірі 1 375,34 грн. - залишити без розгляду.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 226, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 950,52 грн. та інфляційної складової у розмірі 1 375,34 грн. - залишити без розгляду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтера-КР" (місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, буд. 49, прим. 102; ідентифікаційний код: 37065477) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6; ідентифікаційний код: 13467337) заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 4 220,25 грн., неустойки у розмірі 33 255,49 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 856,72 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача плати за використання асфальтованого майданчика у розмірі 30 502,01 грн., плати за використання приміщення в позадоговірний період у розмірі 3 123,25 грн., суми недоотриманої орендної плати у розмірі 10 604,01 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 12.12.2019.

Суддя Ніколенко М.О.