Рішення

від 27.11.2019 по справі 910/10500/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

27.11.2019Справа № 910/10500/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглядаючи у відкритому судовому засіданні справу № 910/10500/19

за позовом ЗАСТУПНИКА ПРОКУРОРА МІСТА КИЄВА (03150, м. Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, код 02910019) в інтересах держави

до КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (01044, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, код 22883141)

та ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АВЕСТА ТРЕЙДІНГ (01601, м. Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ ШОВКОВИЧНА, будинок 46/48, код 39142186)

про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки,

за участю представників:

позивача - ВинникО.О. посвідчення від 15.12.2015 № 036704;

відповідача-1 - Власенко І.І. (довіреність від 25.11.2019 № 225-КМГ-6885);

відповідача-2 - Яцина С.В. (ордер від 21.08.2018 серія КС № 666606).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ЗАСТУПНИКА ПРОКУРОРА МІСТА КИЄВА (далі - Прокурор) в інтересах держави до КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - КМР) і ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АВЕСТА ТРЕЙДІНГ (далі - Товариство) про:

- визнання незаконним та скасування рішення КМР від 28.11.2017 № 640/3647 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю Авеста Трейдінг земельної ділянки для експлуатації та обслуговування побутово-громадських будівель на вул. Світлицького, 31 у Подільському районі м. Києва ;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.04.2018 №1299 (далі - Договір), укладеного КМР і Товариством, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин АА.С. та зареєстрований в реєстрі 1.04.2018 № 1299.

Свої вимоги Прокурор обґрунтовує порушенням КМР порядку надання в користування Товариству земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/10500/19; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 10.09.2019.

29.08.2019 Прокурор подав суду пояснення щодо звернення до суду з даним позовом.

09.09.2019 Товариство подав суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог.

10.09.2019 КМР подала суду письмові пояснення, в яких відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У підготовчому засідання 10.09.2019 у справі було оголошено перерву до 26.09.2019.

18.09.2019 позивач подав суду відповіді на відзиви Товариства та КМР.

26.09.2019 до суду подано клопотання Товариства про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою та земельно-технічну експертизу; у клопотанні просили також зупинити провадження у справі і покласти витрати на проведення експертизи на Прокуратуру міста Києва.

02.10.2019 Прокурором подані до суду заперечення на клопотання Товариства про призначення судом експертизи.

03.10.2019 Товариством до суду подано клопотання про витребування від прокуратури пояснень з приводу зверненням до суду із вказаним позовом.

У підготовчому засідання 03.10.2019 у даній справі оголошено перерву до 12.11.2019 для витребування необхідних для розгляду справи доказів.

11.11.2019 до суду подано клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 12.11.2019, у зв'язку з перебуванням представника відповідача-2 у черговій відпустці.

У підготовче засідання 12.11.2019 з`явився представник позивача та відповідача 1; представник відповідача 2 не з`явився; на обговорення поставлені клопотання від 11.11.2019 про відкладення підготовчого засідання і від 26.09.2019 про визначення у справі експертизи.

Суд відхилив вказані клопотання, оскільки вказані клопотання зводяться до затягування процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/10500/19 до судового розгляду по суті на 27.11.2019.

27.11.2019 Товариство подав суду додаткові пояснення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 27.11.2019 оголосив вступне слово та позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів оголосили вступне слово та проти задоволення позову заперечили повністю.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилалися учасники справи, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в якому посилалися на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 27.11.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзиви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.09.2015 Товариством (покупець) і Лишко Ю.В. (продавець) було укладено договори купівлі-продажу, за умовами яких відповідач-2 набув у приватну власність нежитлове приміщення № 1 загальною площею 24,1 кв.м. та нежитлове приміщення № 2 загальною площею 16,7 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Світлицького, 31.

В подальшому Товариство провело реконструкцію, в результаті якої виникло одне приміщення загальною площею 40,8 кв.м., що було зареєстроване 03.11.2015 (свідоцтво про право власності на нерухоме майн від 03.11.2015 індексний номер 46838895).

На підставі ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України ініційовано розроблення проекту землеустрою.

Звертаючись 16.11.2015 до КМР про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою відповідач-2 вказував, що цільовим призначенням її є експлуатація та обслуговування побутово-громадських будівель.

Завданням на виконання робіт з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 18.12.2015 визначалось цільове призначення В03.07 'для будівництва та обслуговування об'єкту торгівлі'.

28.11.2017 КМР своїм рішенням №640/3647 передала в оренду строком на 5 років Товариству земельну ділянку площею 0,2015 га для експлуатації та обслуговування побутово-громадських будівель на вул. Світлицького, 31 у Подільському районі м. Києва.

17.04.2018 КМР (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено Договір, за умовами якого відповідач-1 передав в оренду відповідачу-2 земельну ділянку площею 0,2015 га для експлуатації та обслуговування побутово-громадських будівель на вул. Світлицького, 31 у Подільському районі м. Києва.

На думку прокурора, вказане рішення КМР прийнято в порушення встановленої законом процедури надання в оренду земельної ділянки територіальної громади міста Києва, оскільки Товариству передано в оренду земельну ділянку, яка у майже 50 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване; тому рішення Ради відповідно має бути визнано незаконним і скасоване, а укладений Договір визнано недійсним.

У свою чергу, відповідачі заперечували проти доводів Прокурора, вказуючи на відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення та дотримання КМР норм чинного законодавства України під час його прийняття.

Як вбачається з кадастрового плану земельної ділянки площею 0.2015га вона в тому числі складається з:

- 0.0469 га земель охоронної зони навколо (вздовж) об'єкта зв'язку (кабель електрозв'язку) /01.04/;

- 0.0773 га земель охоронної зони навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи (електрокабель низької напруги, 10кВ)/01.06/;

- 0.0274га земель охоронної зони навколо інженерних комунікацій (водопровід д100)//01.08/;

-0,1030 га земель зони санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання (водогін д600) /02.01/;

- 0.1625 га земель санітарно-захисної зони навколо об'єкта /03/;

- 0,0932 га земель зони особливого режиму забудови (червоні лінії) /06.01/.

Рішенням КМР №640/3647 від 28.11.2017 вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству для експлуатації та обслуговування побутово-громадських будівель на вул. Світлицького, 31 у Подільському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ 03.07, заява ДЦ від 14.03.2017 №01116-238406-014, справа Д-7438) (пункт 1);

- передати Товариству, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,2015 га, в тому числі в межах червоних ліній площею 0,0932 га (кадастровий номер 8000000000:91:198:0118, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000472552017), для експлуатації та обслуговування побутово-громадських будівель на вул. Світлицького, 31 у Подільському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на майно (свідоцтво про право власності від 03.11.2015, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.10.2015 № 11873944) (пункт 2 рішення);

- Товариству:

виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України;

у місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством, необхідні для укладання договору оренди земельної ділянки;

виконати вимоги, викладені в листах Департаменту містобудування та архітектури від 14.11.2016 №10815/0/12-4/19-16;

дотримуватись обмежень у використанні земельної ділянки, зазначених у витязі з Державного земельного кадастру;

забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки;

питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку;

питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством;

земельну ділянку в межах червоних ліній використовувати з обмеженнями відповідно до вимог містобудування (пункт 3);

- попередити землекористувача, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141 і 143 Земельного кодексу України (пункт 4);

- контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію КМР з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Як на підставу для скасування вказаного рішення Прокурор вказує на те, що, приймаючи рішення №640/3647 КМР надала дозвіл на передачу Товариству в оренду земельної ділянки загальною площею 0,2015 га, в той час як Товариство в результаті реєстрації права власності на нерухоме майно набуло право користування земельною ділянкою лише площею 40,8 кв.м.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому частиною першою статті 93 Земельного кодексу України, приписи якої кореспондуються зі статтею 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі", визначено, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (за змістом частини дев'ятої статті 93 Земельного кодексу України та частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі").

Частиною першою статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території селищ належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад міст; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією України та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, КМР зобов'язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

За правилами частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина третя статті 123 ЗК України).

У двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України).

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 Земельного кодексу України, за змістом частини першої якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частини друга та третя статті 124 Земельного кодексу України).

Згідно з абзацами першим і другим частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Матеріалами справи підтверджується те, що Товариство є власником нерухомого майна загальною площею 40,8 кв.м., що безпідставно заперечував прокурор у позові.

Частинами першою і другою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з пунктом 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права.

Водночас суд вважає взяти до уваги норму , що регулює подібні відносини, оскільки немає регулювання в даній ситуації.

Так, згідно зі статтею 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони визначають розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки договором не визначено, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Водночас законодавець не визначив, який саме розмір має бути визначений для земельної ділянки з цільовим призначенням експлуатація та обслуговування побутово-громадських будівель .

Крім того, і прокурор в позові і заявах по суті справи не вказав норм з яких можна дійти висновку про розмір, необхідний для досягнення мети найму.

Слід також зауважити, що відведена та надана земельна ділянка є складною, оскільки до складу віднесено крім земельної ділянки, власне на якій знаходиться нерухоме майно орендаря, а також яка прилягає до будівлі/споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму та й ще земельні ділянки з земель охоронної зони навколо (вздовж) об'єкта зв'язку (кабель електрозв'язку), земель охоронної зони навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи (електрокабель низької напруги, 10кВ), земель охоронної зони навколо інженерних комунікацій (водопровід д100), земель зони санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання (водогін д600), земель санітарно-захисної зони навколо об'єкта та земель зони особливого режиму забудови (червоні лінії).

З огляду на викладене внаслідок набуття Товариством права власності на нерухоме майно загальною площею 40,8 кв.м, до Товариства перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться дане майно не менше 40,8 кв.м.

Разом з тим, з оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачу-2 було передано в оренду на 5 років земельну ділянку площе. 0,2015 га, що на думку позивача, є порушенням.

Слід зазначити, що як встановлено вище земельна ділянка не є однорідною за своїм складом і її окремі складові не можуть бути самостійними об'єктами оренди.

Отже з огляду на приписи частини другої статті 134 Земельного кодексу України, земельні торги при наданні земельної ділянки не мали проводитись; прокурор не навів жодних порушень чинного законодавства при затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі і докази невідповідності технічної документації вимогам чинного законодавства відсутні.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з пунктом 1 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Посилання прокурора на рішення Верховного Суду від 10.05.19 у справі № 910/15993/16 за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до 1. Товариства з обмеженою /відповідальністю Преско-В", 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц /Груп , 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та повернення земельної ділянки, є безпідставним, оскільки предмети позову і доказування справах відмінні.

Посилання прокурора на рішення ВГСУ від 21.01.15 у справі № 910/2333/14 Господарського суду міста Києва за позовом Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Маштерс", 2 Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство "Київська овочева фабрика" про визнання незаконним рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та скасування рішення, є також безпідставним, оскільки предмети позову і доказування справах також відмінні.

Щодо посилання прокурора на постанову ВС від 09.02.18 у справі №910/4528/15-г за позовом Заступника прокурора міста Києва до1.Київської міської ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутності прав, слід вказати таке.

У вказаній справі №910/4528/15-г оспорювалось Рішення КМР Про передачу ТОВ Вагра земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва і суд, вирішуючи спір, виходив з такого: вищевказані норми ч.2 ст.134 Земельного кодексу у відповідній редакції передбачали, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, проте, не передбачали такого виключення для земельних ділянок під звичайне будівництво житлових будинків.

Разом з тим, отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, зокрема 0,1521 га, для нового будівництва , передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст.ст. 134 , 135 ЗК України" .

Однак, у даній справі № 910/10500/19 оспорюється рішення КМР Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю Авеста Трейдінг земельної ділянки для експлуатації та обслуговування побутово-громадських будівель на вул. Світлицького, 31 у Подільському районі м. Києва

Отже, предмети позову і доказування у всіх названих справах та даній справі відмінні, що виключає можливість застосування вказаних позицій касаційних судів при вирішенні даного спору.

Суд приходить до висновку про наявність підстав для отримання відповідачем згідно положень ч.2 ст.134 ЗК України на позаконкурентних засадах земельної ділянки, на якій безпосередньо розташована вказана будівля, для обслуговування належної відповідачу нежилої будівлі площею, що перевищує площі вказаної будівлі, а також ділянки необхідної для експлуатації та обслуговування побутово-громадських будівель в розмірах визначених при розробленні технічної документації з землеустрою.

При цьому, у пункті 2 вказаного вище роз'яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Разом з тим, Прокурор не вказав, яку саме норму чинного законодавства України було порушено КМР оспорюваним рішенням.

Твердження про те, що для користування нежитловим приміщенням відповідача-2 земельна ділянка має бути меншою, ніж та, яка вже передана в оренду, не підтверджено документально та не мотивовано позивачем.

Прокурор не довів, що оспорюване рішення порушило права та охоронювані законом інтереси, зокрема, територіальної громади міста Києва - власника земельної ділянки.

Так, відповідач-2 не має заборгованості з орендної плати та податку на землю; відсутнє документальне підтвердження використання земельної ділянки з порушенням її цільового призначення.

Слід зазначити, що із сукупності площ земельної ділянки вбачається, відсутність можливості її розподілу і передачі в оренду на аукціоні.

Таким чином, відсутні підстави для визнання рішення №640/3647 незаконним, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Що ж до вимог прокуратури стосовно визнання недійсним Договору, то слід зазначити таке.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин першої і другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Оскільки відсутні підстави для визнання рішення № 640/3647 незаконним, то і відповідно Договір, укладений на виконання вказаного рішення є таким, що не суперечить вимогам законодавства, а тому не підлягає визнанню недійсним.

Що ж до решти доводів і аргументів позивача, які викладені у позові і відповідях на відзив, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем не подано доказів в підтвердження заявлених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов не підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 73-79, 80, 86, 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У позові ЗАСТУПНИКА ПРОКУРОРА МІСТА КИЄВА (03150, м. Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, код 02910019) в інтересах держави до КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (01044, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, код 22883141) та ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АВЕСТА ТРЕЙДІНГ (01601, м. Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ ШОВКОВИЧНА, будинок 46/48, код 39142186) про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.12.2019.

Суддя І.Д. Курдельчук