Рішення

від 03.12.2019 по справі 910/13915/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/13915/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРАКТЕРНИКИ

до Приватного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард

про стягнення 619 216, 10 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача: Шевченко О.В.,

від відповідача: Палійчук В.О.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ХАРАКТЕРНИКИ (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард в особі відокремленого підрозділу Філії Авангард Приватного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард (надалі - відповідач) про стягнення 575 172, 32 грн, з яких: 526 600, 00 грн основний борг, 43 288, 17 грн пені, 3 775, 95 грн 3% річних та 1 508, 20 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.509, 526, 625 ЦК України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №01-01/2018/ФА про надання охоронних послуг від 01.01.2018, в частині повної та своєчасної оплати послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13915/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.11.2019.

06.11.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечував проти задоволення позову та зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заборгованості за договором про надання охоронних послуг, окрім того надані позивачем акти є лише документальним підтвердженням наданих послуг, а не фактичним.

15.11.2019 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог у зв`язку з тим, що в позові розмір позовних вимог у сумі 575 172, 32 грн визначено за загальний період з 01.05.2019 по 09.09.2019, у заяві позивач збільшив період нарахування з 01.05.2019 по 19.11.2019, таким чином сума заборгованості склала 619 216, 10 грн, з яких: 526 600 грн сума основного боргу, 76 817, 44 грн пеня, 6 892, 26 грн 3% річних та 8 906, 40 грн інфляційні втрати.

У підготовче засідання 19.11.2019 з`явились представники позивача та відповідача, судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, також у зв`язку з відсутністю будь-яких клопотань та заяв, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням від сторін, суд, протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.12.2019

У судовому засіданні 03.12.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 03.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2018 між позивачем (охоронне агентство або охорона) та відповідачем (замовник) укладено договір про надання охоронних послуг №01-01/2018/ФА (надалі - договір), відповідно до п. 2.1 якого охоронне агентство зобов`язується забезпечити недоторканність об`єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно акту прийняття об`єкту під охорону (додаток 4 до договору), а замовник зобов`язується щомісячно сплачувати охоронному агентству встановлену цим договором плату.

У відповідності до пунктів 2.2 - 2.4 договору об`єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком до договору та його невід`ємною частиною. охорона об`єкта здійснюється згідно дислокації (додаток №1 до договору), інструкції по охороні об`єкта замовника (додаток №2) та положень даного договору. Додаток №1 та додаток №2 підписуються замовником та охоронним агентством разом з договором. Зміни та доповнення у додатки вносяться у письмовій формі за згодою сторін укладанням додаткових угод до договору.

Згідно із п. 3.1 договору охорона зобов`язана організувати та забезпечити цілодобову охорону об`єкту охорони згідно положень даного договору шляхом: контролю за цілісністю об`єкта та схоронністю майна замовника (в тому числі, ТМЦ), що на ньому зберігається; здійснення на об`єкті охорони затвердженого замовником перепускного режиму, при цьому не допускати проникнення сторонніх осіб на об`єкт охорони, несанкціонованого перебування його працівників та відвідувачів; контролю за ввезенням та вивезенням (внесенням та винесенням) товарно-матеріальних цінностей на територію об`єкта згідно із порядком, встановленим замовником тощо.

Разом із договором сторонами підписано дислокацію постів об`єкту охорони Філії Авангард ПАТ Агрохолдинг Авангард , що знаходиться за адресою: 77450, с. Загвіздя, вул. Підгірка, Тисменицький район, Івано-Франківська область (додаток 1 до договору), в якій погоджено перелік об`єктів та інших товарно-матеріальних цінностей, які входять до складу поста охорони і здаються під охорону, та час роботи охорони.

01.01.2018 сторонами підписано акт прийняття об`єкту під охорону, в якому наведено перелік приміщень, переданих під охорону.

28.12.2018 сторони уклали додаткову угоду №28-12-2018 до договору в якій дійшли згоди про зміну умов п.п. 7.2, 7.3, 10.1 договору та протоколу узгодження договірної ціни на надання послуг охорони об`єкта.

Так, пунктом 7.2 договору передбачено, що вартість надання охоронних послуг обчислюється з розрахунку перебування на об`єкті охорони протягом місяця 10 умовних охоронників на добу (фактична кількість забезпечених цілодобових постів) згідно дислокації постів, а також наявної фактичної кількості охоронників в черговій зміні, виходячи із полуторного складу кількості охоронників, необхідного для забезпечення одного цілодобового посту або 100% відсотковим наповненням.

Згідно з п. 7.3 договору загальна сума щомісячної плати за даним договором вираховується шляхом перемноження: вартості людино/години на об`єкті охорони (35,00 грн/год), кількості годин у добі (24), середньої кількості діб на місяць (30,5), кількості цілодобових постів охорони згідно дислокації (10), та складає 256 200,00 грн без ПДВ.

Оплата щомісячної суми договору за надані послуги здійснюється протягом місяця, що слідує за звітним (п.7.4 договору).

Пунктом 7.5 договору визначено, що охоронне агентство зобов`язано надати замовникові акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним. В акті про надання охоронних послуг охоронне агентство вказує ціну наданих послуг з урахуванням відшкодування понесених штрафних санкцій, зменшення вартості послуг, виходячи із фактичного забезпечення кількості постів охорони та коефіцієнту наповнення постів, іншої шкоди, спричиненої замовникові неналежним виконанням умов договору. Замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення (претензію) щодо викладеного в акті про надання охоронних послуг. У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

Договір набирає чинності з 01.01.2018 і діє до 31.12.2019 (п.10.1 договору).

На виконання умов договору в березні-травні 2019 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги з охорони на загальну суму 768 600,00 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00000016 від 31.03.2019, №ОУ-00000021 від 30.04.2019 та №ОУ-00000023 від 31.05.2019, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідачем сплачено за надані згідно зазначених актів послуги охорони 242 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 02.05.2019, 07.06.2019 і 03.09.2019.

У зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату за надані послуги позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 526 600, 00 грн основного боргу, 76 817, 44 грн пені, 6 906, 40 грн 3% річних та 8 906, 40 грн інфляційних збитків.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором охорони, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 66 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу у березні-травні 2019 року послуг охорони згідно договору на загальну суму 768 600,00 грн (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00000016 від 31.03.2019, №ОУ-00000021 від 30.04.2019 та №ОУ-00000023 від 31.05.2019).

В свою чергу, відповідач частково сплатив надані послуги з охорони в загальному розмірі 242 000, 00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача. Несплаченими залишилися грошові кошти в сумі 526 600, 00 грн.

Згідно зі ст.525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовується, наявність у останнього грошового зобов`язання за надані послуги з охорони в розмірі 526 600,00 грн (768 000, 00 - 242 000, 00), згідно із договором №01-01/2018/ФА від 01.01.2018.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 526 000,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 76 817, 44 грн пені, 6 906, 40 грн 3% річних та 8 906, 40 грн інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 01.05.2019 по 19.11.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.9 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охоронного агента згідно договору, замовник зобов`язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний невірно, а саме:

- за актом №ОУ-00000016 від 31.03.2019 на суму 14 200, 00 грн, зі строком оплати до 30.04.2019 (п.7.4 договору) за період з 01.05.2019 по 19.11.2019, за розрахунком позивача кількість днів становить 204, пеня склала 2 700,88 грн, проте за розрахунком суду, враховуючи 6-ти місячний період нарахування пені, відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГК України, кількість днів за зазначений період становить 184 дні та пеня складає 2 437, 34 грн;

- №ОУ-00000021 від 30.04.2019 на суму 256 200, 00 грн, зі строком оплати до 31.05.2019, за загальний період з 01.06.2019 по 19.11.2019, кількість днів 173, сума - 40 753, 35 грн, за розрахунком суду кількість днів становить 172 та пеня складає 40 493, 64 грн;

- №ОУ-00000023 від 31.05.2019 на суму 256 200, 00 грн, зі строком оплати до 30.06.2019, за загальний період з 01.07.2019 по 19.11.2019, кількість днів 143, сума 33 383, 21 грн, за розрахунком суду кількість днів становить 142 та пеня складає 33 123, 50 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що задоволенню підлягає сума пені в загальному розмірі 76 054, 48 грн, тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки він не дотримався 6-ти місячного періоду нарахування пені за актом №ОУ-00000016 від 31.03.2019, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, а також двічі врахував дату - 09.09.2019.

Також, позивачем здійснено розрахунок 3% річних у розмірі 6 892, 26 грн, судом перевірено вказаний розрахунок і встановлено, що він також виконаний невірно. Тому судом було виконано власний розрахунок 3% річних, а саме:

- за актом №ОУ-00000016 від 31.03.2019, на суму 14 200, 00 грн зі строком оплати до 30.04.2019 (п.7.4 договору) за загальний період з 01.05.2019 по 19.11.2019, кількість днів 203 - 236, 93 грн;

- №ОУ-00000021 від 30.04.2019 на суму 256 200, 00 грн, зі строком оплати до 31.05.2019, за загальний період з 01.06.2019 по 19.11.2019, кількість днів 172 - 3 621, 90 грн;

- №ОУ-00000023 від 31.05.2019 на суму 256 200, 00 грн, зі строком оплати до 30.06.2019, за загальний період з 01.07.2019 по 19.11.2019, кількість днів 142 - 2 990, 17 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом у сумі 6 849, 00 грн.

Крім цього, на підставі ст.625 ЦК України позивач згідно наданого власного розрахунку просив суд стягнути з відповідача 8 906, 40 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми заборгованості за загальний період з травня по жовтень 2019 року.

Суд звертає увагу на те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Проте при дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що при здійсненні вищевказаного розрахунку позивачем не враховано, що у червні - серпні 2019 року мала місце дефляція.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 1 342, 55 грн нарахованих на відповідні суми основного боргу за кожним актом, зазначеним позивачем у його розрахунку.

З приводу твердження відповідача про те, що надані позивачем акти прийому виконаних робіт не підтверджують факт наявності заборгованості за надані послуги з охорони об`єкта, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Акти здачі-приймання наданих послуг охорони за період з березня по травень 2019 року, підписані відповідачем без будь-яких заперечень чи зауважень.

Зазначені акти у відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій між сторонами і є підставою для бухгалтерського обліку.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача та користь позивача основної заборгованості в розмірі 526 600,00 грн, 76 054, 48 грн пені, 6 649, 00 грн 3% річних та 1 342, 55 грн інфляційних втрат.

Судовий збір у розмірі 9 162, 69 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, а решта судових витрат позивача зі сплати судового збору у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.

Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України Про судовий збір .

Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості у загальному розмірі 619 216, 10 грн, яка має майновий характер.

Таким чином, за подання даної позовної заяви підлягало сплаті судовий збір у розмірі 9 288, 24 грн ( 1,5 відсотка ціни позову).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжними дорученнями №187 від 05.09.2019 та №171 від 14.11.2019 у загальному розмірі 10 548, 58 грн. Таким чином, позивачем переплачено судовий збір на 1 260, 34 грн.

На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, після отримання відповідного клопотання судом буде розглянута вимога про повернення позивачу частини судового збору у розмірі 1 260, 34 грн.

Щодо витрат позивача на правову допомогу суд зазначає наступне.

До позовної заяви позивачем додано попередній розрахунок суми судових витрат, в якому визначено вартість орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем до суду надано копію договору про надання правової допомоги № б/н від 08.08.2018, укладеного з адвокатом Шевченко Оленою Володимирівною, з додатковою угоду до нього про розмір ставки адвокатського гонорару від 09.09.2019, копію акту надання послуг від 09.09.2019 з найменування наданих послуг/виконаних робіт на загальну суму 5 000, 00 грн.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат відповідача на правову допомогу не подав.

Як було зазначено, документально підтверджений загальний розмір вартості наданої позивачу правничої допомоги у даній справі становить 5 000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що витрати, зокрема, на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19.

З огляду на вказані обставини, витрати позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи підлягають стягненню з відповідача пропорційно до частини задоволених вимог, а саме в сумі 4 932,41 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 145, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 121-В, ідентифікаційний код 00851519) в особі відокремленого підрозділу Філії Авангард Приватного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард (77450, Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Загвіздя, ідентифікаційний код 39765654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРАКТЕРНИКИ (77740, Івано-Франківська область, Богородчанський район, село Луквиця, вулиця Центральна, 33, будинок 33, ідентифікаційний код 41634131) 526 600 (п`ятсот двадцять шість тисяч шістсот) грн 00 коп. основного боргу, 76 054 (сімдесят шість тисяч п`ятдесят чотири) грн 48 коп. пені, 6 649 (шість тисяч шістсот сорок дев`ять) грн 00 коп. 3% річних, 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 55 коп. інфляційних втрат, 9 162 (дев`ять тисяч сто шістдесят дві) грн 69 коп. судового збору та 4 932 (чотири тисячі дев`ятсот тридцять дві) грн 41 коп. витрат на правову допомогу.

У іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 13.12.2019.

Суддя Я.А.Карабань