Рішення

від 03.12.2019 по справі 910/17026/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/17026/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк "Траст" Кухарєва Володимира Валентиновича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг"

про визнання нікчемного договору № 25/02/16 від 25.02.2016 недійсним та застосування наслідків його недійсності

за участю представників:

від позивача: Філоненко С.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Банк "Траст" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк "Траст" Кухарєва Володимира Валентиновича (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг" в якому просить суд:

визнати недійсним договір про надання послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016 укладений між Публічним акціонерним товариством Банк "Траст" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг";

застосувати наслідки недійсності договору про надання послуг з лідогенерації №25/02/16 від 25.02.2016, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг" на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" грошові кошти у розмірі 574 075,40 грн.

Позовна заява вмотивована відсутністю доказів надання відповідачем послуг з розміщення в мережі Інтернет рекламно-інформаційного модуля та послуг з лідогенерації, у зв`язку з чим банк безпідставно підписав акти надання послуг за договором та сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 574075,40 грн як винагороду за оформлення кредиту за договорами та короткими онлайн заявками на сайті. За вказаних обставин договір є нікчемним відповідно до пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", так як укладений без наміру досягти реальних наслідків у вигляді надання послуг, а лише з метою протиправного отримання коштів банка. Через нікчемність вказаного правочину згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України на адресу відповідача було направлено повідомлення з вимогою повернути отримані ним кошти, однак таке повідомлення було проігнороване.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/17026/17 (суддя Мудрий С.М.), залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018, в позові відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/17026/18 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 910/17026/17 скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про застосування наслідків недійсності договору про надання послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

23.07.2019 матеріали справи № 910/17026/17 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Гулевець О.В.

Згідно ч. 1 ст. 12 ГПК України, Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).

У відповідності до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи наведені положення Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги обставини справи, предмет та підстави позову, характер спірних правовідносин, з метою дотримання основних засад господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та об`єктивного вирішення спору, для забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку щодо доцільності розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 прийнято справу №910/17026/17 до свого провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.09.2019.

У судовому засіданні 03.09.2019 відкладено підготовче засідання на 18.09.2019.

04.09.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду від 02.07.2019, в яких відповідач просить суд залишити без задоволення вимогу позивача про застосування наслідків недійсності договору про надання послуг з послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016.

У судовому засіданні 18.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/17026/17, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 02.10.2019.

30.09.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли документи по справі.

У судовому засіданні 02.10.2019 відкладено підготовче засідання на 22.10.2019.

У судовому засіданні 22.10.2019 представник позивача заявив усне клопотання про необхідність відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 22.10.2019 суд задовольнив клопотання позивача про необхідність відкладення розгляду справи та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 05.11.2019.

05.11.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду від 02.07.2019, в яких позивач зазначив, що на виконання умов договору сторонами підписані акти надання послуг за такими договорами за №37 від 31.03.2016, № 44 від 26.04.2016, №54 від 23.05.2016, №69 від 31.05.2016, №81 від 20.07.2016, №94 від 31.07.2016 в загальній сумі 574 075,40 грн, однак, відсутні будь - які докази надання послуг з боку відповідача згідно договору №25/02/16 від 25.02.2016 (робочий обмін інформацією між співробітниками відповідача та банку з питань виконання договору №25/02/16 від 25.02.2016, відсутні статистичні звіти про надання послуг) та відсутній конкретний поіменний перелік користувачів мережі Інтернет, які оформили заявки на веб-сайті Банку на надання банківських послуг та на підставі оформлених заявок було видано кредити. За твердженнями позивача, банк не отримав реальних послуг від відповідача згідно договору від 25.02.2016 р. № 25/02/16, проте безпідставно підписав акти надання послуг №37 від 31.03.2016, № 44 від 26.04.2016, №54 від 23.05.2016, №69 від 31.05.2016, №81 від 20.07.2016, №94 від 31.07.2016 та відповідно безпідставно перерахував відповідачу суму грошових коштів в загальному розмірі 574075,40 грн.

05.11.2019 через канцелярію суду від відповідача надішли додаткові пояснення, в яких відповідачем наведено пояснення щодо чинності сертифікату відкритого ключа ЕЦП від 29.08.2016 року, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю"Перфоменс Маркетинг".

У судовому засіданні 05.11.2019 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/17026/17 до судового розгляду по суті на 03.12.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.2019 не з`явився. Про розгляд справи по суті відповідач був повідомлений, що підтверджується протоколом судового засідання від 05.11.2019.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 03.12.2019 представник позивача надав пояснення по суті спору, просив суд заволинити позов.

У судовому засіданні 03.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством Банк "ТРАСТ" (замовник) укладено договір №025/02/16 про надання послуг з лідогенерації (надалі - договір), відповідно до п. 2.1. якого на основі наданих замовником заявок (додатків) виконавець у терміни, порядок та на умовах, що визначені договором, зобов`язується надавати замовнику наступні послуги:

здійснювати розміщення РІМ замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах на свій розсуд, з урахуванням умов визначених в заявці (додатку);

за допомогою система по управлінню Інтернет рекламою та аудиту виконавця вести облік здійснення лідів та надавати замовнику згідно з умовами даного договору статистичні звіти про надання послуг.

Договір укладений строком на 1 (один) рік і вступає в силу з моменту підписання його сторонами (п.9.1 договору).

Між сторонами укладено додатки до договору, а саме: №1 від 25.02.2016 року, №3 від 05.04.2016 року.

Відповідно до п. 3.3.2 договору замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги виконавця згідно з умовами даного договору та додатків до нього.

Згідно з п. 4.1 договору, ціни і тарифи на послуги, що здійснюються виконавцем по даному договору, встановлюються сторонами в заявках (додатках) на послуги, в залежності від вибраних замовником параметрів та умов здійснення лідів. Підсумкова вартість послуг виконавця за звітний період фіксується в акті прийому-передачі наданих послуг. Примітка: звітним періодом по договору визначається 1 (один) календарний місяць.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата замовником вартості послуг виконавця відбувається шляхом післясплати на підставі акта приймання-передачі наданих послуг та рахунку-фактури наданих виконавцем замовнику за відповідний звітний період. Конкретні строки сплати погоджуються сторонами у відповідному додатку до цього договору.

На виконання умов договору між сторонами підписано акти надання послуг на загальну суму 574075,40 грн, а саме: № 37 від 31.03.2016 на суму 106008,00 грн, № 44 від 26.04.2016 на суму 119700,00 грн, № 54 від 23.05.2016 на суму 138104,10 грн, № 69 від 31.05.2016 на суму 149279,90 грн, № 81 від 20.06.2016 на суму 55149,80 грн, № 94 від 31.07.2016 на суму 5833,60 грн.

Послуги згідно із вказаних актів були оплачені банком на загальну суму 574075,40 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами № 89085 від 20.04.2016 на суму 106008,00 грн, №92471 від 20.05.2016 на суму 119700,00 грн, № 93346 від 30.05.2016 на суму 138104,10 грн, № 95725 від 21.06.2016 на суму 149279,90 грн, №99505 від 01.08.2016 на суму 55149,80 грн, № 100587 від 11.08.2016 на суму 5833,60 грн.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 29.12.2016 № 559-рш Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 3085 від 30.12.2016 "Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк "Траст" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким запроваджено процедуру ліквідації Банка з 30.12.2016 до 29.12.2018 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банка.

В процесі проведення перевірки на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, відповідно до частини другої статті 38 Закону та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 826 від 26.05.2016 "Про затвердження Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними", а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення", було виявлено ознаки нікчемності Договору, передбачені частиною третьою статті 38 Закону.

Відповідно до витягу з наказу № 143-ЛТ від 15.06.2017 ПАТ Банк "Траст", Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк "Траст" на підставі пункту 4 частини другої статті 37, частин другої та четвертої статті 38 Закону, акта комісії з перевірки договорів від 13.06.2017 договір визнано нікчемним.

15.06.2017 банк направив на адресу відповідача повідомлення № 1489 про визнання нікчемним договору про надання послуг з послуг з лідогенерації №25/02/16 від 25.02.2016. у вказаному повідомленні позивач, також вимагав від відповідача повернути грошові кошти у сумі 574075,40 грн, які отримані ним за договором.

Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує, що договір № 25/02/16 від 25.02.2016 укладено з порушенням вимог п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вказаний договір, на думку позивача, було укладено без наміру досягти реальних наслідків у вигляді надання послуг банку, а лише з метою протиправного отримання коштів від банку шляхом підписання відповідних актів приймання-передачі послуг, що відповідно має наслідком його нікчемність. Наслідком такої нікчемності є відсутність правових підстав для перерахування коштів, сплачених за Договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Верховний Суд постановою від 02.07.2019 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Траст" задовольнив частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 910/17026/17 скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про застосування наслідків недійсності договору про надання послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що після подання відповідачем статистичних звітів в електронному вигляді на підтвердження надання послуг за договором, суд першої інстанції повинен був дослідити ці докази та надати їм оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності окремо, а також достатності і взаємного зв`язку з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи у їх сукупності, зокрема з актами надання послуг та платіжними дорученнями про перерахування банком коштів. Натомість, суди лише констатували подання стороною статистичних звітів в електронному вигляді. Суди також не дослідили договір з додатками до нього в сукупності з актами приймання та не встановили, в чому саме полягали послуги, які виконавець зобов`язаний був надавати за договором і чим підтверджується їх фактичне надання.

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 суд дійшов висновку про наступне.

Як зазначено судом вище, справу № 910/17026/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про застосування наслідків недійсності договору про надання послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016.

У цьому спорі обґрунтування позовних вимог зводиться до того, що нікчемність договору про надання послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016 прямо встановлена спеціальним Законом, а саме Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У своєму позові позивач посилається на те, що згідно з наказом №143-ЛТ від 15.06.2017 ПАТ Банк "Траст", Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк "Траст" на підставі пункту 4 частини другої статті 37, частин другої та четвертої статті 38 Закону, акта комісії з перевірки договорів від 13.06.2017 договір про надання послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016 визнано нікчемним.

15.06.2017 банк направив на адресу відповідача повідомлення № 1489 про визнання нікчемним договору про надання послуг з послуг з лідогенерації №25/02/16 від 25.02.2016. у вказаному повідомленні позивач, також вимагав від відповідача повернути грошові кошти у сумі 574075,40 грн, які отримані ним за договором.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно із частиною першою статті 38 Закону України Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

У відповідності до ст. ст. 2, 10 статті 38 Закону України Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.

Отже, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його Уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішення уповноваженої особи Фонду про віднесення правочину до нікчемних є результатом внутрішньої перевірки правочинів Банку, оскільки обов`язок повернути майно (кошти) виникає у контрагентів не на підставі наказу про виявлення нікчемних правочинів, а в силу закону. Таке майно (кошти) може бути повернуто або добровільно, або у примусовому порядку на підставі судового рішення. Отже, для застосування наслідків нікчемного правочину банк як сторона такого правочину повинен звернутися з відповідним позовом до суду (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду відповідно від 11.04.2018 у справі №910/12294/16).

Позивач вказує на те, що такий правочин є нікчемним, тобто таким, недійсність якого встановлена приписами ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки договір було укладено без наміру досягти реальних наслідків у вигляді надання банку визначених договором послуг.

Так, позивач вказує на те, що передбачені договором послуги він не отримував, а відповідачем такі послуги не надавались, проте банком безпідставно підписано відповідні акти наданих послуг та оплачено такі послуги.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нікчемним є правочин, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, банк прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, банк відмовився від власних майнових вимог.

Проаналізувавши зміст договору про надання послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016 судом встановлено, що укладений між сторонами договір не містить умов про прийняття банком на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій. Зі змісту договору не вбачається, що банк здійснив відчуження свого майна або відмовився від власних майнових вимог.

Посилаючись на п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як на підставу своїх вимог, позивач вказує на те, що укладення договору відбулось без наміру досягти реальних наслідків у вигляді надання банку визначених договором послуг, а лише з метою протиправного отримання коштів банку.

Судом встановлено, що договором про надання послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016 визначено зміст та обсяг послуг, які мають бути надані позивачу.

За змістом договору на основі наданих позивачем заявок (додатків) відповідач у терміни, порядок та на умовах, що визначені договором, зобов`язується надавати замовнику наступні послуги:

здійснювати розміщення РІМ замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах на свій розсуд, з урахуванням умов визначених в заявці (додатку);

за допомогою система по управлінню Інтернет рекламою та аудиту виконавця вести облік здійснення лідів та надавати замовнику згідно з умовами даного договору статистичні звіти про надання послуг (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 1.4. договору, рекламно-інформаційний модуль (РІМ) - статичний (із незмінним зображенням) або анімований, графічний чи текстово-графічний прямокутний, квадратний або ж іншої форми блок інформації, що розташовується на визначених виконавцем веб-сторінках у мережі Інтернат та містить код переходу (гіпертекстове посилання) на веб-сайт замовника (веб-сторінку здійснення ліда. Види (формати) РІМ, що розташовуються виконавцем в цілях виконання договору.

Пунктом 3.1.1. договору передбачено, що виконавець зобов`язаний на підставі і згідно заявок (додатком) замовника забезпечити розміщення контрольного пікселя на Веб-сайті замовника, а також РІМ замовника на ресурсах в мережі Інтернет і в об`ємах, що визначаються виконавцем на власний розсуд та забезпечують максимально ефективний результат здійснення лідів; забезпечити програмними засобами постійний облік здійснення лідів замовника.

Згідно із п. 2 додатку №3 до договору сторони домовилися під цільовою дією для короткої онлайн-заявки розуміти: кредит, виданий змовником клієнту на основі отриманої від виконавця валідної короткої онлайн-заявки на кредит, що знаходиться за посиланням: https://credit-callback.banktrust.com.ua.

Відповідно до п. 3 додатку №3 до договору сторони домовилися під цільовою дією для довгої онлайн-заявки розуміти: кредит, виданий змовником клієнту на основі отриманої від виконавця валідної довгої онлайн-заявки на кредит, що знаходиться за посиланням: https://creditonline.banktrust.com.ua/creditapplication.

З аналізу умов п.п. 2.1., 2.2., 2.3, 3.3.2, 4.2 договору вбачається, що обов`язок банку оплатити надані позивачем послуги виникає у зв`язку з наданням таких послуг.

За змістом договору, прийняття послуг, їх оплата здійснюється на підставі відповідних актів приймання-передачі наданих послуг.

Документ, який містить відомості про господарську операцію у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом.

Згідно із п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням наведених норм законодавства, акти приймання-передачі наданих послуг є первинними документами, які підтверджують надання відповідачем позивачу послуг згідно із договором.

На виконання умов договору між сторонами підписано акти надання послуг на загальну суму 574075,40 грн, а саме: № 37 від 31.03.2016 на суму 106008,00 грн, № 44 від 26.04.2016 на суму 119700,00 грн, № 54 від 23.05.2016 на суму 138104,10 грн, № 69 від 31.05.2016 на суму 149279,90 грн, № 81 від 20.06.2016 на суму 55149,80 грн, № 94 від 31.07.2016 на суму 5833,60 грн.

Акти надання послуг підписані з боку позивача (замовника) без зауважень та заперечень. Факт підписання актів надання послуг №37 від 31.03.2016, № 44 від 26.04.2016, №54 від 23.05.2016, №69 від 31.05.2016, №81 від 20.07.2016, №94 від 31.07.2016 позивачем підтверджується.

Згідно із актами надання послуг відповідачем надані, а відповідачем прийняті на виконання умов договору про надання послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016 послуги з лідогенерації за періоди з 01.03.2016 - 31.03.2016, з 01.04.2016 - 05.04.2016; послуги з видачі кредиту по короткій онлайн-заявці на сайті: https://credit-callback.banktrust.com.ua; послуги з видачі кредиту по довгій онлайн-заявці на сайті: https://creditonline.banktrust.com.ua/creditapplication.

Отже, наявні у матеріалах справи акти наданих послуг 37 від 31.03.2016, № 44 від 26.04.2016, №54 від 23.05.2016, №69 від 31.05.2016, №81 від 20.07.2016, №94 від 31.07.2016 підтверджують прийняття позивачем наданих відповідачем на виконання договору про надання послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016 послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016 послуги з лідогенерації за періоди з 01.03.2016 - 31.03.2016, з 01.04.2016 - 05.04.2016; послуги з видачі кредиту по короткій онлайн-заявці на сайті: https://credit-callback.banktrust.com.ua; послуги з видачі кредиту по довгій онлайн-заявці на сайті: https://creditonline.banktrust.com.ua/creditapplication, що відповідно погоджені сторонами у договорі та додатках до нього.

Як підтверджено матеріалами справи, мотивованої відмови чи заперечень щодо підписаних з боку банку актів позивач відповідачу не направляв.

Як підтверджено матеріалами справи, послуги згідно із вказаних актів були оплачені банком на загальну суму 574075,40 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами № 89085 від 20.04.2016 на суму 106008,00 грн, №92471 від 20.05.2016 на суму 119700,00 грн, № 93346 від 30.05.2016 на суму 138104,10 грн, № 95725 від 21.06.2016 на суму 149279,90 грн, №99505 від 01.08.2016 на суму 55149,80 грн, № 100587 від 11.08.2016 на суму 5833,60 грн.

Також, в підтвердження надання послуг відповідачем було надано в матеріали справи електронні копії електронних доказів, що були долучені до відзиву поданого під час первісного розгляду справи; електронні копії електронних доказів, що подані відповідачем під час нового розгляду справи (надані у судовому засіданні 22.10.2019); та паперові копії електронних документів електронних доказів - статистичних звітів.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до статті 76 цього Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. 2 ст. 91 ГПК України).

Частина третя статті 91 Господарського процесуального кодексу України визначає, що учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Згідно із ч. 4-5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Частиною третьою статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

З урахуванням наведених приписів Господарського процесуального кодексу України, надані відповідачем в матеріали справи паперові копії електронних доказів не вважаються письмовими доказами та не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази по справі.

Суд, також не приймає надані відповідачем в матеріали справи електронні докази, що були долучені до відзиву від 21.06.2018 поданого під час первісного розгляду справи, оскільки відзив на позов не був підписаний представником відповідача.

Під час нового розгляду справи, 22.10.2019 позивачем надано клопотання про приєднання до матеріалів справи оригіналів електронних доказів.

У відповідності до ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно із ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Закон України "Про електронний цифровий підпис" втратив чинність згідно із Законом України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII.

У відповідності до ч. 1 ст. Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначає, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги", кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронний цифровий підпис та посилений сертифікат відкритого ключа, що його підтверджує, видані відповідно до вимог Закону України "Про електронний цифровий підпис" до набрання чинності цим Законом, використовуються користувачами електронних довірчих послуг, кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, які продовжують їх обслуговувати, відповідно як кваліфікований електронний підпис та кваліфікований сертифікат електронного підпису до закінчення строку дії посиленого сертифіката відкритого ключа, але не пізніше двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно із наданими відповідачем поясненнями та рахунком-фактурою № ФБП-39919078 від 29.08.2016 року, підписаним Товариством з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг" та ТОВ "ЦЕНТР СЕРТИФИКАЦИІ КЛЮЧІВ "Україна"; рахунком на обробку даних та видачу сертифікату відкритого ключа ЕЦП для юридичної особи на 1 рік); платіжним дорученням № 289 від 13 вересня 2016 року по сплаті за обробку даних та видачу сертифікатів ЕЦП та постачання КП "ПРОГРАМНИЙ KOMПЛEKC "FREEDOM" згідно рах. № ФБП-39919078 від 29.08.2016 року; Акту прийому-передачі від 13.09.2016 року, підписаним Товариством з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг" та ТОВ "ЦЕНТР СЕРТИФИКАЦИІ КЛЮЧІВ "Україна" вбачається, що ТОВ "Перфоменс Маркетинг" було отримало сертифікат відкритого ключа підписувача ЕП строком на 1 рік. Надані документи підтверджують чинність сертифікату відкритого ключа ЕЦП від 29.08.2016 року, виданого строком на 1 рік Товариству з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг". Станом на час нового розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг" поновлено чинність сертифіката АЦСК, у зв`язку з чим відповідачем 22 жовтня 2019 року надані суду на електронному носії статистичні Звіти на виконання договору про надання послуг з лідогенерацїї №25/02/16 від 25.02.2016, підписані оновленим сертифікатом АЦСК.

Судом встановлено, що надані відповідачем електронні копії документів містять електронний цифровий підпис, як це передбачено чинним законодавством, а отже прийняті судом як належні та допустимі докази по справі .

Дослідивши електронні копії електронних доказів, а саме статистичні звіти, що надавалися на виконання договору №25/02/16 про надання послуг з лідогенерацїї від 25.02.2016, судом встановлено, що у кожному наданому статистичному звіті зазначені, зокрема дата конвертації, дата підтвердження та її транзакції. В наданих статистичних звітах відображено детальний звіт про здійснення лідів із зазначенням детальної інформації стосовно об`єму наданих послуг. Проаналізувавши зміст Статистичних звітів суд дійшов висновку, що останні складені на виконання договору №25/02/16 про надання послуг з лідогенерацїї від 25.02.2016 та підтверджують надання послуг за вказаним договором у період з 01.03.2016 по 31.07.2016.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши вказані вище обставини, судом встановлено, що відповідачем належними доказами підтверджено факт надання позивачу послуг визначених договором №25/02/16 про надання послуг з лідогенерацїї від 25.02.2016, вартість яких була оплачена позивачем у повному обсязі.

З огляду на встановлені судом обставини відсутні підстави для застосування наслідків нікчемності такого правочину та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 574075,40 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи в їх сукупності, враховуючи встановлені вище обставини, оскільки відповідачем належними доказами підтверджено надання позивачу послуг за договором, а позивачем обставин щодо надання відповідачем послуг не спростовано, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 574075,40 грн є необґрунтованою.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, судом враховано висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи наведене, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 02.07.2019, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк "Траст" Кухарєва Володимира Валентиновича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг" у частині позовної вимоги про застосування наслідків недійсності договору про надання послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк "Траст" Кухарєва Володимира Валентиновича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг" у частині позовної вимоги про застосування наслідків недійсності договору про надання послуг з лідогенерації № 25/02/16 від 25.02.2016 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.12.2019 .

Суддя О. В. Гулевець